Постанова

від 17.11.2014 по справі 13/65

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Справа № 13/65

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Кравчик С.М., довіреність;

від відповідача: Воронюк Н.П., довіреність

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р.

у справі № 13/65 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2"

про стягнення 188 698,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" про стягнення 161426,15грн. боргу за спожиту теплову енергію, 23110,74грн. інфляційних, 4161,76грн. річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2014р. (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено в частині стягнення 42600,70грн. заборгованості, 4161,76грн. 3% річних, 23110,74грн. інфляційних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. (колегія суддів у складі: Корсакової Г.В. - головуючого, Ільєнок Т.В., Шаптали Є.Ю.) рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено в частині стягнення 1600,70грн. заборгованості, 4161,76грн. 3% річних, 22777,36грн. інфляційних, а в решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявило вимоги про скасування вказаної постанови та залишення рішення суду першої інстанції в силі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 12.11.1999р. між сторонами у справі укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №756002, за умовами якого позивач як енергопостачальна організація зобовязався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем як споживачем для потреб: опалення - в період опалуювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

У п.п. 2, 3 додатку №4 до договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 до 15 число самостійно отримувати в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ); відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору за період з 01.09.2006р. до 01.05.2009р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 161426,15грн.

Після порушення провадження у справі відповідач частково погасив заборгованість, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2014р. припинено провадження у справі в частині стягнення 118825,45грн.

У частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 42600,70грн. суд першої інстанції позов задовольнив, відхиливши доводи відповідача щодо повного погашення ним заборгованості, оскільки грошові кошти в розмірі 42600,70грн. були сплачені ним та зараховані в іншому провадженні щодо господарського спору, який не є предметом даного спору.

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в цій частині змінив, задовольнивши вимоги про стягнення заборгованості лише в частині 1600,70грн., оскільки згідно з банківськими виписками по особовому рахунку кошти на суму 41000грн. сплачені відповідачем з вказівкою в призначенні платежу про оплату за відповідні місяці, що входять до спірного періоду з 01.09.2006р. до 01.05.2009р., про стягнення боргу за який заявлено позовні вимоги в даній справі.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставне зарахування позивачем цих платежів у рахунок оплати за наступний період з 01.05.2009р. до 01.01.2014р. за відсутності зміни призначення платежу відповідачем чи спільною угодою сторін, а також за відсутності згідно з договором у позивача права здійснювати таку зміну в односторонньому порядку.

Судова колегія вважає такий висновок суду апеляційної інстанції правильним та відхиляє доводи касатора щодо врахування відповідних сум рішенням від 12.10.2010р. Господарського суду міста Києва у справі №23/459, оскільки під час розгляду даної справи судами позивачем не доведено наявність встановлення названим рішенням господарського суду у справі №23/459 преюдиційних обставин щодо нездійснення відповідачем оплати за теплову енергію за період з 01.05.2009р. до 01.01.2014р., зокрема, щодо платежів на загальну суму 41000грн. із призначенням платежу за грудень 2008р. (18.06.2010р. на суму 9000грн.) та за січень 2009р. (19.05.2010р. на суму 9000грн.; 22.07.2010р. на суму 5000грн.; 30.08.2010р. на суму 9000грн.; 10.09.2010р. на суму 3000грн.; 13.09.2010р. на суму 6000грн.).

Також безпідставними є доводи касатора щодо відсутності зазначення судом апеляційної інстанції про те, яким чином змінено ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2014р. про припинення провадження, оскільки ця ухвала є окремим процесуальним документом та в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалась. Зважаючи на те, позивач не відмовлявся від позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 41000грн. та між сторонами в справі існує спір щодо стягнення цієї суми, передбачені ст. 80 ГПК України підстави для припинення провадження в цій частині спору відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав доведеними та задовольнив на підставі положень ст. 625 ЦК України позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22777,36грн. інфляційних втрат та 4161,76грн. 3% річних. Висновки суду в цій частині спору є правильними та сторонами не спростовуються.

Отже, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові, касаційна інстанція не вбачає підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. у справі №13/65 Господарського суду міста Києва - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.