Постанова

від 19.11.2014 по справі 922/2444/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа № 922/2444/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Кравченко В.М.

відповідача - Сиромятников В.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Агрорич", м. Харків (вх. № 2510Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.14 року у справі № 922/2444/14

за позовом ПП комерційна фірма "Реал-М", м. Запоріжжя

до ТОВ "Агрогич", м. Харків

про стягнення 66024,30 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2014 р. у справі № 922/2444/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ "Агрогич" на користь ПП комерційна фірма "Реал-М" 38000,00 грн. основного боргу, 2449,67 грн. пені, 24900,00 грн. штрафу, 674,63 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу № 05/03 від 21.05.2013 р. та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог та ін.

ТОВ "Агрорич", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2014 р. у справі № 922/2444/14 повністю та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції порушені вимоги ст. 63, ст. 77 ГПК України, неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи та порушені норми матеріального і процесуального права та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі стало невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати отриманої продукції за укладеним між сторонами договором купівлі - продажу № 05/03 від 21.05.2013 р.

Відповідно до ст. 54 ГПК України, позивач у позовній заяві зазначив, зокрема, найменування відповідача, як ТОВ "Агрогич".

Проте, із змісту позовних вимог йдеться про вимоги щодо стягнення з ТОВ "Агрорич" на користь позивача 38000,00 основного боргу.

Господарський суд прийняв даний позов до провадження ухвалою від 19.06.2014 р. у цій справі зазначивши відповідачем ТОВ «АГРОГИЧ».

Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що ТОВ «АГРОГИЧ» не сплатив позивачеві вартість отриманої продукції за договором № 05/03 від 21.05.2013 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2014 р. у справі № 922/2444/14 позов задоволений повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОГИЧ" на користь Приватного підприємства комерційної фірми "РЕАЛ-М" 38000,00 грн. основного боргу, 2449,67 грн. пені, 24900,00 грн. штрафу, 674,63 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу № 05/03 від 21.05.2013 р. та 1827,00 грн. судового збору.

Проте, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень зазначених норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України , відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Тобто, ще однією необхідною умовою для захисту в судовому порядку свого порушеного права є доведення того факту, що таке порушення відбулось внаслідок дій чи бездіяльності певної особи, або порушене право може бути відновлене шляхом задоволення вимоги, заявленої до цієї особи.

Відповідно до ст. 21 ГПК України , сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 24 ГПК України , господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

При цьому, суд першої інстанції не виносив відповідної ухвали, іншого відповідача не залучав та заміну відповідача належним відповідачем не допускав, не повідомив належним чином ТОВ «АГРОРИЧ» про розгляд справи та про залучення його до участі у справі у якості відповідача.

Проте, рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2014 р. у справі № 922/2444/14 позов задоволений.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач обґрунтував позовну заяву наявністю правовідносин між позивачем та відповідачем за договором № 05/03 від 21.05.2013 р. та порушенням останнім умов зазначеного договору.

При цьому, договір № 05/03 від 21.05.2013 р. укладений між позивачем та ТОВ «АГРОРИЧ», має підписи сторін та печатки підприємств. Однак, у п. 15 договору зазначено місцезнаходження та реквізити сторін, а саме: покупець ТОВ «АГРОГИЧ»

Більше того, до матеріалів справи додано документи: листи та претензії (а. с. 14, 15, 16, 17, 18), які свідчать про наявність стосунків між позивачем та ТОВ «АГРОРИЧ».

До того ж, не визначено в чому полягають правопорушення ТОВ «АГРОГИЧ» з огляду на зазначені стосунки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України , майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Таким чином, позивач в розумінні ст. 34 ГПК України , не надав суду належних та допустимих доказів наявності правовідносин з ТОВ "АГРОГИЧ" та порушення ним своїх обов'язків щодо позивача.

Враховуючи викладене, прийняте по даній справі рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню в цій частині, з урахуванням того, що останній не був залучений та не є стороною у цій справі.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягнення 914,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101 , 102 , п. 2 ст. 103 , п. 4 ст. 104 , ст. 105 ГПК України , судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.14 року у справі № 922/2444/14 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з позивача - Приватного підприємства комерційної фірми "РЕАЛ - М" (місце реєстрації: 69000, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 40, поштова адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 8, офіс 510, поточний рахунок 2600110617401 в АТ "МегаБанк", код банку 313582, код ЄДРПОУ 32729547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРИЧ" (61037, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, будинок 193, квартира 82, код ЄДРПОУ 38385930) 914,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.11.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.