Рішення

від 12.11.2014 по справі 908/3988/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/111/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2014 Справа № 908/3988/14

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача : Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка

про спонукання укласти договір оренди земельної ділянки.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, на підставі довіреності б/н від 30.10.2014 р.;

ОСОБА_1, на підставі паспорту НОМЕР_1

від відповідача - не з'явився;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка про спонукання укласти договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 10.10.2014 р., справу 908/3988/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3988/14. Справі присвоєно номер провадження 10/111/14, її розгляд призначено на 12.11.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2014 р. підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2014 р. не з'явився, відзив на адресу суду не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

12.11.2014 р. до суду надійшла заява від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи та про вступ до участі у справі в якості третьої особи з самостійнимим вимогами на предмет спору. Суд в задоволенні заяви про вступ Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи з самостійнимим вимогами на предмет спору відмовив, так як не вбачає підстав для його залучення до справи в якості третьої особи.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 12.11.2014 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що вона та ОСОБА_4 спільно проживали сім'єю та вели спільне господарство. На умовах спільної господарської діяльності між позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_4 за кошти позивача було збудовано кафе на земельній ділянці, розташованій на узбережжі Азовського моря, коса Федотова, загальною площею 0,0155 га пісків за рахунок земель запасу Кирилівської селищної ради Якимівського району та заключено договір оренди цієї земельної ділянки. Договір земельної ділянки був укладений 21 квітня 2005 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (Орендодавець) і приватним підприємцем ОСОБА_4, та зареєстрований у Якимівському районному відділі Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України" за № 040526400050. Позивач, разом з ОСОБА_4, орендарем земельної ділянки, почали використовувати цю земельну ділянку в своїй підприємницькій діяльності. Так, за кошти позивача сплачувалась плата за електричну енергію, плата за виготовлення проектної документації, позивач з третіми особами заключив відповідні договори на поставку продукції в кафе, яке розташоване на цій земельній ділянці, сплачував благодійний внесок на розвиток інфраструктури курортної зони та інш.

Відповідно до п. 5 договору, договір оренди від 21 квітня 2005 року було укладено до 21.04.2054 року.

Відповідачем погоджено позивачу розміщення об'єкта торгівлі та присвоєно цій земельній ділянці та цьому об'єкту торгівлі адресу б. 222. Позивач сплачує орендну плату з часу укладення договору та по сьогоднішній день. Приватний підприємець ОСОБА_4 з 11.03.2013 року припинив підприємницьку діяльність, про що свідчіть повідомлення державного реєстратора від 11.03.2013 року про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. На думку позивача з часу внесення в ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_4 (11 березня 2013року) припинив дію договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Позивач зазначає, що він не може належним чином проводити торгівельну діяльність та використовувати дану земельну ділянку для проведення підприємницької діяльності.

Згідно з нормами ст. ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1). Згідно положень ст. 16 Закону України "Про оренду землі", сторони укладають (у т.ч. переукладають на новий строк) договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

На підставі того, що договір оренди припинив свою дію з часу припинення підприємницької діяльності ПП ОСОБА_4 ( 11 березня 2013 року), а позивач не може користуватись даною земельною ділянкою для проведення підприємницької діяльності, позивач звернуся до відповідача з клопотаннями передати йому цю земельну ділянку в дострокову оренду та заключити договір. Клопотання залишились без відповіді на день подання позову до суду.

Згідно п. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 14 ст. 123 Земельного кодексу України, відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

За змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії. Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом розгляду даної справи є спонукання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області укласти з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0155га пісків розташовану на АДРЕСА_1 на умовах попереднього договору оренди від 21.04.2005 р.

В своєму позові та в додатках до нього позивачем не було запропоновано редакції даного договору. За своєю правовою природою це є переддоговірний спір, вирішення якого у судовому порядку потребує дотримання сторонами певних умов, визначених главою 20 Господарського кодексу України та главою 53 Цивільного кодексу України.

Статтею 179 глави 20 ГК України передбачено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання. Зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів держаної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 ст. 179 ГК України).

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст. 181 ГК України. Зокрема, згідно з приписами цієї статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей по договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Частиною 8 ст. 181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічний порядок укладення договору визначений ст., ст. 638-647 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів, в тому числі на основі примірних і типових договорів, повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, відповідно до яких судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства слідує, що обов'язковою умовою укладення господарського договору є направлення проекту договору стороною, яка бажає укласти договір, та одержання цього проекту стороною, якій запропоновано іншою стороною цей проект.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГК України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГК України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч. 3 ст. 184 ГК України).

Дослідженні судом матеріали справи свідчать, що позивач не дотримавшись вимог ст., ст. 179, 181, ч. 3 ст. 184 ГК України звернувся до відповідача без запропонованого проекту Договору оренди земельної ділянки.

Станом на час вирішення спору судом, позивач проект Договору оренди земельної ділянки не запропонував та на адресу відповідача не направив, чим порушив встановлений порядок укладання господарських договорів.

Також слід зазначити, що на клопотання позивача, яке було направлено на адресу Кирилівської селищної ради від 29.09.2014 р. (вх. № 1485 від 08.10.2014 р.) щодо переукладання договору оренди земельної ділянки, відповідачем було повідомлено позивача, що дане клопотання буде розглянуто на черговому пленарному засіданні сесії Кирилівської селищної ради у відповідності до Регламенту Кирилівської селищної ради.

Отже, позивач звернувся до суду з вимогою спонукання укласти договір оренди земельної ділянки не дочекавшись рішення, яке буде розглянуто на черговому пленарному засіданні сесії Кирилівської селищної ради стосовно цього питання.

Таким чином, відповідач у визначений законом спосіб не надіслав на адресу Кирилівської селищної ради проект договору оренди земельної ділянки, чим порушив умови чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ніяких письмових заперечень щодо суті спору не надав, про час та місце проведення судового спору був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем не були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд відмовляє в задоволенні позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка про спонукання укласти договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на позивача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка про спонукання укласти договір оренди земельної ділянки відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 14.11.2014 р.