Ухвала

від 21.11.2014 по справі 814/733/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

21 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/733/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, в якому просив: визнати протиправним призначення та проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000101720 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39441,66 грн., а також визнати протиправними дії податкової інспекції по визнанню нікчемними правочинів ФОП ОСОБА_2 з контрагентами ТОВ «Трансюг-НК», ТОВ «Нові напої» та ТОВ «Новий континент».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у податкового органу не було передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України підстав для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оскільки останнім надано у повному обсязі відповідь на запит ДПІ із вказівкою на первинні документи. Також, ФОП ОСОБА_2 вважає хибними висновки податкового органу щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з перевезення вантажів автомобільним транспортом, суми податку на додану вартість згідно яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2010 року. Зміст договорів з контрагентами ТОВ «Трансюг-НК», ТОВ «Нові напої» та ТОВ «Новий континент» відповідає вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов і предметом правочинів є послуги, що не обмежені в цивільному обороті України, а тому висновки ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про нікчемність таких правочинів є безпідставними.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 02 квітня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_2

Суд першої інстанції визнав протиправними дії ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000101720. Визнав протиправними дії ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби по визнанню нікчемними правочинів ФОП ОСОБА_2 з контрагентами ТОВ «Трансюг-НК», ТОВ «Нові напої» та ТОВ «Новий континент».

Приймаючи означене рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ «Трансюг-НК», ТОВ «Нові напої» і ТОВ «Новий континент» угоди не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Також, суд зазначив, що ДПІ, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод. Висновки про те, що угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджені відповідними доказами або рішеннями суду. Суд дійшов висновку про протиправність дій податкового органу по призначенню та проведенню перевірки позивача, оскільки жодної з умов, що зазначені в п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, не було дотримано.

В апеляційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що у ДПІ були наявні підстави для призначення перевірки позивача, оскільки на запит податкового органу фізичною особою-підприємцем не було надано в повному обсязі запитуваних документів, а саме: не надано податкових накладних, які підтверджували б взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Нові напої» та ТОВ «Новий континент», а надані товарно-транспортні накладні не підтверджують взаємовідносин позивача з ТОВ «Трансюг-НК». Наявні у позивача документи не є беззаперечним доказом реальності здійснення договірних відносин щодо надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, оскільки такі документи не можуть вважатися первинними, якщо фактичного здійснення господарської операції не мало місця.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та дійшов висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від 03.01.2013р. №1, у період з 03.01.2013р. по 10.01.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором відповідача проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к НОМЕР_1) з питань визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з платником податків ТОВ «Трансюг-НК» (код за ЄДРПОУ 36433918) за період квітень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №15/17-20/НОМЕР_1 від 17.01.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 31553,33 грн.;

- ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з постачальником ТОВ «Трансюг-НК» та покупцями ТОВ «Нові напої», ТОВ «Новий континент». Зазначено, що відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у квітні 2010 року позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Трансюг-НК» (договір перевезення №62 від 29.03.2010р.). Суми ПДВ по податкових накладних, виданих зазначеним постачальником включено позивачем до складу податкового кредиту у ІІ кварталі 2010 року на загальну суму 189320 грн., в т.ч. ПДВ - 31533,33 грн., які відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за ІІ квартал 2010 року та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларацій з ПДВ. ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва отримала акт від 12.12.2012р. №1010/22-700/36433918 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Трансюг-НК» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ФОП ОСОБА_2 за період квітень 2010 року» та акт від 09.02.2011р. №165/23-300/36433918 про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ «Трансюг-НК» за травень-червень 2010 року. Згідно відомостей, які значаться у вказаних актах, ТОВ «Трансюг-НК» має стан 16-припинено (ліквідовано, закрито); за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, податковій звітності не встановлено наявності у ТОВ «Трансюг-НК» власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, відсутність управлінського і технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Також, в акті перевірки №15/17-20/НОМЕР_1 від 17.01.2013р. зазначено, що ФОП ОСОБА_2 не надано первинних документів, які підтверджують транспортування товарів (товарно-транспортні накладні, подорожні листи), а також документів, що підтверджують вантажні роботи. Відсутність документів по яких би відбувався рух товару від продавця до покупця, за висновками контролюючого органу, свідчить про неможливість реального здійснення господарських операцій, а тому договір, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Трансюг-НК» не спричиняє реального настання правових наслідків, має безтоварний характер і є нікчемним. У зв'язку з цим, дані, наведені в декларації з ПДВ за квітень 2010 року з відповідними додатками про обсяги придбання у квітні 2010 року та податкового кредиту є недійсними, а тому і обсяги продажу контрагентам ТОВ «Нові напої», ТОВ «Новий континент» також є недійсними.

25 січня 2013 року, на підставі акту перевірки №15/17-20/НОМЕР_1 від 17.01.2013р., ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 39441,66 грн. (в тому числі за основним платежем - 31553,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7888,33 грн.).

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_2 в частині вимог щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності порушень позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за квітень 2010 року за результатами здійснення договірних відносин з ТОВ «Трансюг-НК». Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.

З аналізу вказаних норм слідує, що факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача у перевіряємий період було організація перевезення вантажів.

Особами, що скористалися послугами позивача в квітні 2010 року, замовивши перевезення, були ТОВ «Нові напої» та ТОВ «Новий континент».

Оскільки ФОП ОСОБА_2 займався саме організацією перевезення вантажів, для безпосереднього здійснення перевезення позивач у квітні 2010 року звертався до ТОВ «Трансюг-НК», яке на підставі укладених з позивачем договорів №60 від 22.03.2010р. та №62 від 29.03.2010р. здійснювало перевезення вантажів, за яке ТОВ «Нові напої» та ТОВ «Новий континент» сплачували позивачу кошти у відповідності з укладеними з ним договорами (договір транспортної експедиції №22/03 від 22.03.2010р. з ТОВ «Новий континент» та договір №22/03 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.03.2010р. з ТОВ «Нові напої»).

Виконання договорів з придбання послуг ФОП ОСОБА_2 у ТОВ «Трансюг-НК» та їх продажу ТОВ «Нові напої», ТОВ «Новий континент» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, заявками на перевезення вантажів. Розрахунки між сторонами договорів здійснювалися в безготівковій формі, про що у позивача наявні відповідні платіжні доручення.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Щодо тверджень апелянта про ненадання ФОП ОСОБА_2 первинних документів, які підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Трансюг-НК», то колегією суддів встановлено, що зважаючи на те, що за договорами з ТОВ «Новий континент» та ТОВ «Нові напої» позивач виступав виконавцем та особисто брав на себе відповідальність за вантаж, тому у товарно-транспортних накладних в якості перевірки правомірно зазначено ФОП ОСОБА_2 Судова колегія вважає, що надання неоформлених належним чином транспортних документів, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Трансюг-НК».

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань апелянта на відомості, які містяться в акті ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 12.12.2012р. №1010/22-700/36433918 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Трансюг-НК» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ФОП ОСОБА_2 за період квітень 2010 року», та вважає, що такі відомості не можуть вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Що ж до висновків акту перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Трансюг-НК» та між позивачем і ТОВ «Нові напої», ТОВ «Новий континент» колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори укладені в письмовій формі, їх виконання підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони таких договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. встановлено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

На підставі викладеного, колегія суддів знаходить правильним висновок суду першої інстанції, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Трансюг-НК» і ТОВ «Нові напої», ТОВ «Новий континент», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013р. №0000101720, а також протиправність дій податкової інспекції по визнанню нікчемними правочинів ФОП ОСОБА_2 з зазначеними контрагентами. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Що ж до дотримання ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва порядку призначення та проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 колегія суддів приходить до наступного.

В акті перевірки №15/17-20/НОМЕР_1 від 17.01.2013р. підставою для її проведення податковим органом зазначено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України , відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Виданню наказу від 03.01.2013р. №1 передувало направлення відповідачем на адресу позивача листа від 04.12.2012р. №9945/17-108, в якому, з посиланням на п.п.20.1.1 і п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України , ДПІ запросила позивача прибути для надання пояснень та їх документального підтвердження з приводу встановлення причин розбіжностей даних за податковим кредитом з ПДВ з контрагентами ОСОБА_2 (в т.ч. з ТОВ «Трансюг-НК»).

26.12.2012р., у відповідь на запит податкового органу від 04.12.2012р. №9945/17-108, позивачем надано пояснювальну записку щодо взаємовідносин з контрагентами в квітні 2010 року, а також первинні документи, що підтверджують відомості, зазначені в такій записці.

ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва не заперечує отримання від позивача відповіді на запит, однак зазначає, що документи надано не в повному обсязі, що являється передумовою для призначення позапланової перевірки на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Однак, з змісту вказаної норми слідує, що обов'язковою умовою для здійснення документальної позапланової перевірки є не лише ненадання платником податків відповіді на запит контролюючого органу чи надання її не в повному обсязі, а й необхідність існування фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків законодавства, при чому такі факти мають встановлюватися або за наслідками перевірок інших платників податків або в результаті отримання податкової інформації.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Трансюг-НК» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_2 за період квітень 2010 року від 12.12.2012р. №1010/22-700/36433918, не міг бути підставою для надіслання відповідачем 04.12.2012р. запиту позивачу, так як такий акт датований пізніше запиту.

Більше того, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не міг використовувати акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 12.12.2012р. в якості джерела податкової інформації при здійсненні перевірки позивача, оскільки вказаний акт взагалі не є перевіркою.

Що ж до акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби акт від 09.02.2011р. №165/23-300/36433918 «Про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ «Трансюг-НК» за травень-червень 2010 року», то такий акт відсутній в переліку документів, що були використані при перевірці позивача і він також не є носієм доказової інформації про порушення законодавства.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність дій відповідача по призначенню і проведенню перевірки позивача, оскільки жодної з умов, що зазначені у п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України , не було дотримано.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 196 , 198 ч.1 п.1, 200 , 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України , суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.