Постанова

від 06.11.2014 по справі 816/3402/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/3402/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик - Куличок О.Л.,

представника позивача - Лиман Н.М.,

представника відповідача - Кочука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗА ПАТІ" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МУЗА ПАТІ" (надалі - позивач, ТОВ «МУЗА ПАТІ») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області (надалі - відповідач, Інспекція) в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб Інспекції при здійсненні ними перевірки, скасувати акт перевірки № 000253 від 16.07.2014, визнати протиправними та скасувати постанови про накладення стягнень № 113, 114 від 29.07.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Інспекцією проведено позапланову перевірку товариства у період з 16.07.2014 по 17.07.2014 за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав, з перевищенням наданих повноважень, а постанови про накладення стягнень винесено з порушенням вимог пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме, за відсутності представників товариства під час розгляду питання про накладення штрафів. Зазначав також, що під час перевірки інспектору були надані для огляду усі документи на товари, які зазначені у рядках 1-6 додатку 7 до акту перевірки: накладні і сертифікати відповідності, тому вважає, що товариством не допущено порушення статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим постанова про накладення штрафу є безпідставною.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, позапланову перевірку позивача здійснено згідно вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі наказу і направлення, за наявності згоди Держспоживінспекції України. Вказував, що позивач допустив до перевірки інспектора, а тому не може посилатися на порушення порядку проведення перевірки як на безумовну підставу для скасування рішень Інспекції за наслідками перевірки. Зазначав, що під час перевірки зафіксовано порушення чинного законодавства, а саме: розміщення попільнички у приміщенні закладу ресторанного господарства та відсутність у документах, згідно з якими передано на реалізацію алкогольні напої, реєстраційних номерів сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, у зв'язку з чим до позивача застосовано штрафні санкції.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МУЗА ПАТІ» зареєстроване як юридична особа 12.11.2013, ідентифікаційний код 38973396, основним видом діяльності якого є «діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування» /а.с. 8/.

У період з 16.07.2014 по 17.07.2014 провідним спеціалістом Інспекції з питань захисту прав споживачів ОСОБА_4 проведено позапланову перевірку ТОВ «МУЗА ПАТІ» щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

Перевірку проведено на підставі наказу Інспекції від 16.07.2014 № 61, прийнятого за зверненням Прокуратури м. Полтави за наявності згоди Держспоживінспекції України від 09.07.2014 № 01/7-5658-2014 /а.с. 42, 45-46/.

Направлення на проведення перевірки № 355 від 16.07.2014, оформлене на провідного спеціаліста Інспекції ОСОБА_4, було вручено 16.07.2014 бухгалтеру ТОВ «МУЗА ПАТІ» ОСОБА_3 перед початком перевірки близько 21 год. вечора, що підтверджено свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході розгляду справи.

Під час перевірки товариства крім інспектора ОСОБА_4. був присутній також в.о. начальника Інспекції ОСОБА_5, який здійснював контроль за дотриманням законодавства при проведенні перевірки, про що свідчать записи у Журналі реєстрації перевірок ТОВ «МУЗА ПАТІ», а також не заперечувалося сторонами і свідками в ході розгляду справи /а.с. 19/.

За результатами перевірки інспектором складено акт № 253, в якому зафіксовано наступні порушення:

- розміщення попільничок у приміщенні закладу ресторанного господарства, що є порушенням ч. 10 абз. 2 статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення»;

- реалізація продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, без зазначення в документах реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності (відсутні сертифікати відповідності на продукцію, зазначену у рядках 1-6 додатку № 7 до акту перевірки), що є порушенням статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 18 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 /а.с. 116/.

Вказаний акт підписано представником ТОВ «МУЗА ПАТІ» ОСОБА_3 17.07.2014 із запереченнями, зокрема, зазначено про незгоду із виявленими фактами та про надання сертифікатів на продукцію, вказану в додатку № 7 до акту /а.с. 116, на звороті/.

На підставі акту перевірки Інспекцією винесено:

- постанову № 113 від 29.07.2014 по накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою застосовано до ТОВ «МУЗА ПАТІ» за відсутність у документах на продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації, реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, штраф у розмірі 629, 85 грн.;

- постанову № 114 від 29.07.2014 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», якою застосовано до ТОВ «МУЗА ПАТІ» за розміщення попільнички штраф у розмірі 10 000 грн. /а.с. 108/.

Постанови направлено позивачу супровідним листом від 04.08.2014 за вих. № 01.02-07/1051 та отримано останнім згідно пояснень представника позивача, не спростованих відповідачем, 15.08.2014.

Позивач не згоден із діями посадових осіб Інспекції щодо проведення перевірки, актом перевірки, постановами про накладення стягнень, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям відповідача при здійсненні перевірки, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (надалі - Закон № 877-V), дія якого поширюється в тому числі на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Згідно частин 1, 2 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

В силу вимог частини 5 статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Згідно положень статті 10 Закону № 877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Як встановлено судом, позапланову перевірку позивача проведено Інспекцією згідно з наказом від 16.07.2014 № 61, винесеного на підставі звернення Прокуратури м. Полтави, за наявності згоди центрального органу виконавчої влади - Держспоживінспекції України. Направлення на проведення перевірки № 355 від 16.07.2014, видане провідному спеціалісту Інспекції ОСОБА_4, було пред'явлено перед початком перевірки уповноваженому представнику ТОВ «МУЗА ПАТІ» ОСОБА_3 та вручено останньому.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перевірку позивача здійснено відповідачем за наявності підстав та в порядку, передбачених Законом № 877-V.

Посилання позивача на те, що у згоді Держспоживінспекції України та направленні на проведення перевірки була зазначено найменування не позивача, а іншого суб'єкта господарювання - ТОВ «Муза пати», а тому підстави для проведення перевірки були відсутні, суд оцінює критично, оскільки фактично у відповідних документах допущено технічну помилку у найменуванні позивача, яка не перешкоджала ідентифікувати його як суб'єкта господарювання, який підлягав перевірці, з огляду на зазначення адреси позивача і назви закладу (клуб-ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1»), де здійснює свою діяльність позивач.

Крім того, позивач не скористався правом, наданим статтею 10 Закону № 877-V, щодо відмови у допуску до перевірки посадових осіб Інспекції з підстав невідповідності пред'явлених документів вимогам Закону, а відтак після проведення перевірки належним способом захисту прав позивача є оскарження рішень відповідача за наслідками перевірки, а не дій щодо здійснення перевірки.

Доводи позивача про те, що перевірку проведено після закінчення терміну, вказаного у зверненні прокуратури, суд не бере до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено право фізичних та юридичних осіб встановлювати у зверненнях терміни перевірки та відповідно обов'язок органів державного нагляду (контролю) дотримуватися цих строків.

Стосовно тверджень позивача про неправомірність участі у перевірці в.о. начальника Інспекції ОСОБА_5, який не мав направлення на проведення перевірки, то суд враховує наступне.

Із матеріалів справи суд вбачає, що акт перевірки, додатки до акту були підписані лише інспектором ОСОБА_4., у Журналі реєстрації перевірок ТОВ «МУЗА ПАТІ» ОСОБА_5 зазначив мету своєї присутності під час перевірки як «контроль за дотриманням законодавства при проведенні перевірки», що й підтвердив в ході розгляду справи як свідок, вказавши, що не брав безпосередньої участі у перевірці, натомість здійснював контроль за діями підлеглого працівника. Відповідно до пункту 10 Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Полтавській області начальник здійснює керівництво Держспоживінспекцією у Полтавській області, несе персональну відповідальність за організацію та результати її діяльності. За таких обставин факт здійснення перевірки в.о. начальника ОСОБА_5 не знайшов підтвердження в ході розгляду справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дій протиправними не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку позовним вимогам про скасування акту перевірки № 000253 від 16.07.2014, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

З огляду на викладене, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Включення до акту перевірки певних висновків не може вважатися порушенням прав позивача, оскільки акт перевірки відображає певні факти, а не встановлює відповідальність позивача, не змінює та не припиняє його прав та обов'язків.

Таким чином, власне висновки, викладені в акті перевірки, не породжують обов'язкових юридичних наслідків для позивача, натомість такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Згідно з положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України особа може звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд бере до уваги, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Враховуючи те, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13 (реєстраційний номер 39035636) та інших судових рішеннях, та є обов'язковою для судів відповідно до вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування акту перевірки визнання неправомірними дій відповідача при складанні акта перевірки № 000253 від 16.07.2014 не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправними та скасування постанов про накладення стягнень від 29.07.2014 № 113, № 114, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, постановою № 114 від 29.07.2014 до ТОВ «МУЗА ПАТІ» за розміщення попільнички застосовано стягнення, передбачене статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», а саме, штраф у розмірі 10 000 грн. /а.с. 108/.

Із матеріалів перевірки суд вбачає, що в акті зафіксовано факт розміщення попільнички у закладі «ІНФОРМАЦІЯ_1», де здійснює господарську діяльність позивач, що підтверджено засобами фотофіксації /а.с. 125/.

Із показань свідка інспектора ОСОБА_4. встановлено, що в ході огляду приміщень закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1» в одному з них (зі слів свідка, по коридору наліво, остання або передостання кімната) інспектором виявлено на пустому столику попільничку із прозорого скла, поряд з якою була табличка «МУЗА - БАР».

Згідно показань свідка в.о. начальника Інспекції ОСОБА_5, присутнього під час огляду приміщень, на столику стояла лише попільничка, інших речей поряд з нею не було.

Відповідно до письмових пояснень бухгалтера ТОВ «МУЗА-ПАТІ» ОСОБА_3, наданих під час перевірки, попільнички на столах використовуються для бруду та сміття /а.с. 126/.

Однак допитаний в ході розгляду справи в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що попільничку не бачив, про її перебування на столі дізнався зі слів інспектора, а в письмових поясненнях написав лише про можливе використання попільничок із метою прибирання сміття.

Що стосується фотознімку попільнички, наявного у матеріалах перевірки /а.с. 125/, то суд враховує наступне.

В акті перевірки № 256, складеному за формою, затвердженою наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.01.2012 № 24, у прикінцевих положеннях зазначено, що до акта додаються додатки 1, 4, 7, копії установчих документів, пояснення. Враховуючи зміст додатків, долучених до акта перевірки ( № 1 «Загальнообов'язкові питання, що підлягають перевірці», № 4 «Питання щодо закладів ресторанного господарства, які підлягають перевірці», № 7 «Зведені дані про результати перевірки продукції, яка не відповідає вимогам нормативно-правових актів»), вбачається, що фотознімок не є додатком до акту перевірки.

Також суд враховує, що в акті перевірки не зазначено, яким фотоапаратом зроблено знімок (модель і номер), що унеможливлює встановлення зв'язку фотознімку із обставинами перевірки.

Крім того, частиною 8 статті 4 Закону № 877-V визначено, що органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Із аналізу вказаної норми вбачається, що використання засобів фотофіксації під час перевірки не передбачено. Аудіо- чи відеозапис здійснення позапланової перевірки до матеріалів перевірки не долучався.

З огляду на викладене, фотознімок не є належним і допустимим доказом у даній справі, у зв'язку з чим не береться судом до уваги.

Суд також враховує, що приміщення по АДРЕСА_1, де розташовано клуб «ІНФОРМАЦІЯ_1» (загальною площею 544,4 кв. м) передано його власниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в оренду ТОВ «МУЗА-ПАТІ» згідно договору оренди нежитлових приміщень від 14.01.2014 та акту приймання-передачі приміщення від 14.01.2014 /а.с. 81-82/.

Водночас ТОВ «МУЗА-ПАТІ» передано частину цього приміщення площею 143,2 кв. м. в суборенду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 згідно договору суборенди від 15.01.2014, акту приймання-передачі приміщення від 15.01.2014 /а.с. 83 - 84/. При цьому у пункті 1.1. договору визначено, що зазначені нежитлові приміщення знаходяться в частині підвалу громадської будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та передаються в тимчасове платне користування для розміщення закладу ресторанного господарства.

ФОП ОСОБА_6 отримав погодження Управління розвитку підприємницької діяльності Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 673 від 17.01.2014 на встановлення режиму роботи об'єкту торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг за адресою : м. Полтава, вул. Жовтнева,19. /а.с. 86/. ТОВ «МУЗА-ПАТІ» також отримано погодження № 674 від 17.01.2014 на встановлення режиму роботи об'єкту за адресою : м. Полтава, вул.. Жовтнева,19 /а.с. 85/.

Таким чином, у закладі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на момент перевірки Інспекції здійснювали господарську діяльність два суб'єкти господарювання: ТОВ «МУЗА-ПАТІ» та ФОП ОСОБА_6

Із показань свідків інспектора ОСОБА_4., в.о. начальника Інспекції ОСОБА_5, бухгалтера ТОВ «МУЗА-ПАТІ» та фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 судом встановлено, що попільничку виявлено у приміщенні № 34 згідно технічного паспорту на частину громадської будівлі /а.с. 77/, яке знаходилося у суборенді ФОП ОСОБА_3 за умовами договору суборенди від 15.01.2014.

Отже, саме фізична особа-підприємець ОСОБА_6 здійснював господарську діяльність у приміщенні, де виявлено попільничку, тому ТОВ «МУЗА-ПАТІ» не може нести відповідальність за відповідні порушення.

Посилання представника відповідача на те, що під час перевірки ОСОБА_6 як представник ТОВ «МУЗА-ПАТІ» не повідомляв про перебування приміщення в суборенді фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, суд оцінює критично, оскільки згідно показань цих же свідків питання щодо власника (наймача) приміщення не ставилося.

Суд зауважує, що 28.07.2014, тобто до прийняття постанови про застосування штрафу за розміщення попільнички, ТОВ «МУЗА-ПАТІ» повідомило Інспекцію про те, що у приміщенні, що знаходиться у користуванні товариства не були розміщені попільнички, частина приміщення, де можливо було зафіксовано наявність попільнички, знаходиться в суборенді /а.с.20/. Однак, відповідні обставини відповідачем при розгляді матеріалів перевірки не були з'ясовані та взяті до уваги.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів наявності згоди власників приміщення на передачу приміщення в суборенду, доказів сплати орендної плати ФОП ОСОБА_3, суд відхиляє, оскільки зазначені питання стосуються виконання сторонами договорів оренди і суборенди, натомість не спростовують власне факт перебування приміщення в суборенді ФОП ОСОБА_3

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" від 22.09.2005 № 2899-IV особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі: розміщення попільничок або куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

Із аналізу викладеної норми вбачається, що фінансові санкції за розміщення попільничок можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання, якими допущено відповідне порушення.

Зважаючи на те, що факт розміщення ТОВ «МУЗА-ПАТІ» попільничок у приміщеннях, що використовуються ним у господарській діяльності, не доведено належними і допустимими доказами, суд приходить до висновку, що постанова № 114 від 29.07.2014, якою до товариства застосовано штраф згідно статті 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" у розмірі 10 000 грн не ґрунтується на вимогах закону та достовірно встановлених обставинах, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно постанови № 113 від 29.07.2014, якою до ТОВ «МУЗА ПАТІ» за відсутність у документах на продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації, реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, застосовано штраф у розмірі 629, 85 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.

Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Аналогічна норма закріплена у пункті 18 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, яким передбачено, що у документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

Згідно пункту 12.7. Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28, горілки, горілки особливі, лікеро-горілчані та інші алкогольні напої належать до продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із розрахунку адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до постанови № 113 від 29.07.2014 /а.с. 56/ вбачається, що штраф у розмірі 629,85 грн. складається з:

- 459,85 грн - 50 % від суми товару - шампанського «Моет Шандон» (919,7 грн);

- 170 грн. - 50 % від суми товару - лікеру «Егер-мейстер» (206,58 грн);

У додатку № 7 до акту перевірки інспектором було наведено перелік продукції, на яку зафіксовано відсутність документів щодо якості та безпеки (6 позицій), серед яких: шампанське «Моет Шандон Брют Імперіал» 0,75 л, дата випуску 04.12.2013 (пункт 3); лікер «Егермейстер,1 л, дата випуску 01.14 р. (пункт 6) /а.с. 51/.

Суд зауважує, що вказаний додаток підписано представником ТОВ «МУЗА-ПАТІ» ОСОБА_3 із зауваженням «не згоден», а акт перевірки підписано із зауваженням «сертифікати на продукцію, вказану в додатку № 7, були надані /а.с. 49/.

Згідно показань свідка інспектора ОСОБА_4. представники ТОВ «МУЗА-ПАТІ» не надали протягом часу проведення перевірки документи на продукцію, зазначену в додатку № 7.

Водночас свідок бухгалтер ТОВ «МУЗА-ПАТІ» ОСОБА_6 у своїх показаннях наполягав на тому, що усі документи, в тому числі сертифікати, були надані перевіряючому під час проведення перевірки, а саме 17.07.2014. Відносно своїх письмових пояснень, в яких він зазначив, що сертифікати знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 51/2 та за потребою будуть надані до 17.07.2014 /а.с. 55/, вказував, що пояснення були написані у зв'язку із відсутністю у інспектора у перший день перевірки 16.07.2014 можливості чекати, поки документи будуть знайдені, тому товариство надало інспектору документи на другий день перевірки - 17.07.2014.

Свідок в.о. начальника Інспекції ОСОБА_5 зазначив, що не звернув увагу на те, чи були надані всі документи на продукцію позивачем 16.07.2014, а 17.07.2014 не був присутнім під час проведення перевірки.

Зважаючи на суперечності у показаннях свідків, суд враховує, що листом від 28.07.2014 № 5, що надійшов до Інспекції 28.07.2014, тобто до прийняття рішення про накладення штрафу, ТОВ «МУЗА-ПАТІ» повідомило Інспекцію, що при здійсненні перевірки інспектору були надані для огляду документи на товари, що вказані в рядках 1-6 додатку № 7 до акту, де були зазначені реєстраційні номери сертифікатів відповідності, так і самі сертифікати /а.с.20/. При цьому товариство додало до листа копії сертифікатів на продукцію, в тому числі копію сертифікату на лікер «Єгермайстер» №UA1.02.Х008949-13 терміном дії з 09.08.2013 по 08.08.2014, копію сертифікату на вино «Моет Шандон Брют Імперіал» № №UA1.176.Х012486-13 терміном дії з 31.10.2013 по 30.10.2014./а.с. 94, 99/.

Однак із додатку до сертифікату на вино «Моет Шандон Брют Імперіал» № №UA1.176.Х012486-13 вбачається, що дата розливу вказаної алкогольної продукції - 10.2013, тоді як в додатку 7 до акту перевірки зазначено продукцію із відповідною назвою із датою розливу 04.12.2013.

За таких обставин наданий позивачем до Інспекції сертифікат відповідності на вино «Моет Шандон Брют Імперіал» № №UA1.176.Х012486-13 не відповідав продукції, зазначеній в матеріалах перевірки.

До матеріалів позовної заяви позивачем також не було додано належного сертифікату на продукцію.

В ході розгляду справи позивачем надано до суду копію сертифікату відповідності на шампанське «Моет Шандон Брют Імперіал» № UA1.178.Х014913-13, в додатку до якого зазначено дату розливу продукції - 12.2013 /а.с. 139- 140/. Разом з тим, враховуючи те, що термін дії вказаного сертифікату розпочався з 24.12.2013, натомість дата розливу вказаного в додатку 7 до акту перевірки шампанського - 04.12.2013, зазначений сертифікат також не відноситься до продукції, що була предметом перевірки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на алкогольний напій шампанське «Моет Шандон Брют Імперіал» у позивача був відсутній належний сертифікат відповідності, а тому застосування штрафу у розмірі 459,85 грн - 50 % від ціни реалізації товару - 919,7 грн здійснено відповідачем згідно вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Водночас накладення штрафу на позивача у сумі 170 грн. за відсутність сертифікату відповідності на алкогольний напій лікер «Єгермайстер» здійснено відповідачем без врахування усіх обставин, а саме, без з'ясування заперечень представника позивача щодо зафіксованого порушення в акті перевірки, листа позивача від 28.07.2014 № 5 та доданих до нього документів. Зважаючи на фактичну наявність у позивача сертифікату відповідності на вказаний алкогольний напій та надання його до Інспекції до прийняття рішення про застосування штрафу, суд вважає необґрунтованим застосування до нього відповідного стягнення .

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що постанова № 113 від 29.07.2014 є протиправною та підлягає скасуванню в частині застосування до ТОВ «МУЗА-ПАТІ» штрафу в розмірі 170 грн. В іншій частині постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови № 113 від 29.07.2014 підлягають частковому задоволенню.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що постанови № 113 та № 114 від 29.07.2014 підлягають скасуванню повністю з огляду на порушення процедури проведення перевірки та порушення частини 2 пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, виходячи з наступного.

Твердженням позивача щодо протиправності дій відповідача щодо проведення перевірки судом надано оцінку вище.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення органом державного нагляду (контролю) вимог Закону № 877-V щодо підстав та порядку проведення перевірки є підставою для недопущення суб'єктом господарювання посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб'єктом господарювання цього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 вересня 2011 року (реєстраційний номер 19130682) та інших судових рішеннях, та є обов'язковою для судів відповідно до вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується порушення порядку накладення штрафу, то згідно пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно наданих в ході розгляду справи пояснень представника позивача, показань свідка ОСОБА_3, які з'явилися на розгляд матеріалів про порушення законодавства про захист прав споживачів 29.07.2014, в.о. начальника Інспекції ОСОБА_5 не здійснював розгляд матеріалів, який був перенесений на 31.07.2014, разом з тим, спірні постанови датовані 29.07.2014. Водночас у позовній заяві позивач посилався на те, що 29.07.2014 ОСОБА_5 не прийняв рішення, у зв'язку з чим переніс розгляд матеріалів на 31.07.2014, тобто розгляд матеріалів був, але без прийняття рішення.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 спочатку зазначив, що дійсно розгляд справи у першу дату, визначену приписом, не відбувся, однак у подальших показаннях вказував, що точно не пам'ятає, коли саме і за яких обставин відбувся розгляд матеріалів про порушення.

Як встановлено судом, документів щодо офіційного перенесення дати розгляду справи представники позивача не отримували і відповідач таких не складав.

З огляду на викладене, в ході розгляду справи не підтверджено факту офіційного перенесення дати розгляду справи позивача про порушення законодавства про захист прав споживачів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд матеріалів без представників суб'єкта господарювання є порушенням процедури прийняття рішення про застосування санкцій, яке не може бути безумовною підставою для скасування прийнятого рішення, якщо таке порушення не вплинуло на сутність рішення.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи на те, що розмір судового збору за подання вказаного позову складає 1827 грн (1,5 розміру мінімальної заробітної плати), при цьому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на суму 10 170 грн із загальної суми позовних вимог 10 629,85 грн., то сума судового збору відповідно до задоволеної частини вимог складає 1747,97 грн. Таким чином, позивач має нести витрати із судового збору пропорційно відхиленій частині позовних вимог в розмірі 79,03 грн. За таких обставин понесена позивачем сума судових витрат в розмірі 103,67 грн (182,7 - 79,03) підлягає стягненню з Державного бюджету в силу вимог статті 94 КАС України.

Враховуючи те, що позивачем сплачено при поданні позову 182 грн. 70 коп. (10 відсотків розміру ставки судового збору), і суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову більш ніж на 90 %, решта суми судового збору - 1644 грн. 30 коп. ( 1827 - 182,7) відповідно до положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" підлягає стягненню з відповідача, який не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗА ПАТІ" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області від 29.07.2014 № 114.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області від 29.07.2014 № 113 в частині застосування штрафу у розмірі 170 грн. (сто сімдесят гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЗА ПАТІ" (ідентифікаційний код 38973396) судові витрати у розмірі 103 грн. 67 коп.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38019636) до Державного бюджету України на р/р 31213206784002, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір в розмірі 1 644 грн 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол