Постанова

від 21.11.2014 по справі 826/13102/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2014 року 09:15 № 826/13102/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні індустріальні системи» до 3-тя особаДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Приватне підприємство «Міжрегіональна Сервісна Компанія» провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2013 року №0008752208 та №0008762208, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічні індустріальні системи» (надалі - позивач або ТОВ «Технологічні індустріальні системи») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2013 року №0008752208 та №0008762208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Технологічні індустріальні системи» не порушувало вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом Приватне підприємство «Міжрегіональна Сервісна Компанія» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судовому засіданні 07.10.2014 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі залучено Приватне підприємство «Міжрегіональна Сервісна Компанія» (надалі - третя особа або ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія»).

У судове засідання 10.11.2014 року з'явилися представники позивача та третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи заявлені ТОВ «Технологічні індустріальні системи» позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 10.11.2014 року не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату час і місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

При цьому, під час судового засідання 22.09.2014 року представником відповідача подано письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, із зазначенням того, що під час перевірки встановлені порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Технологічні індустріальні системи».

Крім того, гр. ОСОБА_1, який згідно матеріалів справи є директором ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія», викликаний як свідок, у судове засідання не з'явився.

На підставі викладеного вище, суд у судовому засіданні 10.11.2014 року у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Технологічні індустріальні системи» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року при взаємовідносинах з ТОВ «Міжрегіональна Сервісна Компанія» (код ЄДРПОУ 35464966), у зв'язку з чим складено акт від 04.12.2013 року №2572/26-58-22-08-11/36197096 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Технологічні індустріальні системи» положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за період з 01.07.2013 року по 31.10.2013 року у розмірі 465 425,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: липень 2013 року - 356 577,00 грн., серпень 2013 року - 88 465,00 грн., жовтень 2013 року - 20 383,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 31 985,00 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2013 року на 31 985,00 грн.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 20.12.2013 року:

№0008752208, яким ТОВ «Технологічні індустріальні системи» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем у розмірі 465 425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 116 356,25 грн.;

№0008762208, яким ТОВ «Технологічні індустріальні системи» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 985,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Технологічні індустріальні системи» за податковий (звітний) період з 01.07.2013 року по 31.10.2013 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія».

Так, між позивачем (Покупець) та ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія» (Постачальник) укладено договір поставки №16 від 15.07.2013 року, згідно умов якого сторони погодили, що Постачальник зобов'язується поставити в обумовлений термін, а Покупець прийняти у власність і оплатити нафтопродукти, іменовані надалі «Товар». Найменування, кількість та ціна Товару, зазначаються у накладних та/або в актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного Договору поставки.

Кількість Товару, що поставляється за даним Договором, підтверджується накладними, товаротранспортними накладними й актами приймання-передачі Товару (п. 3.2 даного договору). Асортимент, кількість кожної окремої партії Товару, що поставляється, а також ціна, форма, вид оплати і терміни постачання і платежів попередньо узгоджуються сторонами в письмовій формі або усній (як буде зручніше сторонам), з наступним відображенням у рахунку на оплату (п. 3.3 даного договору).

На підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарської операції, здійсненої з ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія», позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур (№СФ-0000166 від 17.07.2013 року на суму 2 490 000,00 грн., №СФ-0000264 від 15.08.2013 року на суму 308 730,00 грн., №СФ-0000265 від 15.08.2013 року на суму 60 270,00 грн., №СФ-0000279 від 20.08.2013 року на суму 125 457,00 грн.);

- видаткових накладних (№РН-000101 від 18.07.2013 року на суму 498 240,00 грн., №РН-000102 від 18.07.2013 року на суму 498 240,00 грн., №РН-000103 від 18.07.2013 року на суму 498 240,00 грн., №РН-000104 від 18.07.2013 року на суму 497 736,00 грн., №РН-000105 від 18.07.2013 року на суму 497 544,00 грн., №РН-000141 від 15.08.2013 року на суму 308 730,00 грн., №РН-000142 від 15.08.2013 року на суму 60 270,00 грн., №РН-000146 від 20.08.2013 року на суму 46 500,00 грн., №РН-000151 від 20.08.2013 року на суму 46 500,00 грн., №РН-000152 від 20.08.2013 року на суму 32 457,00 грн.);

- товарно-транспортних накладних (від 15.08.2013 року та від 16.08.2013 року);

- податкових накладних (від 18.07.2013 року №30 на суму 498 240,00 грн., від 18.07.2013 року №31 на суму 498 240,00 грн., від 18.07.2013 року №32 на суму 498 240,00 грн., від 18.07.2013 року №33 на суму 497 736,00 грн., від 18.07.2013 року №34 на суму 497 544,00 грн., від 15.08.2013 року №18 на суму 308 730,00 грн., від 15.08.2013 року №19 на суму 60 270,00 грн., від 20.08.2013 року №27 на суму 46 500,00 грн., від 20.08.2013 року №29 на суму 46 500,00 грн., від 20.08.2013 року №28 на суму 32 457,00 грн.).

Також, у матеріалах справи міститься копія виписки з банківського рахунку позивача, надана представником позивача в якості доказів на підтвердження оплати поставленого ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія» товару.

Водночас, дослідивши вищезазначені документи, суд дійшов висновку, що останні не є належними доказами товарності (реальності) фінансово-господарських операцій з ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія», з огляду на наступне.

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних, останні на виконання вимог ч. 2 ст. 9 Закону №996 та п. 2.4 Положення №88 не містять інформації щодо особи, яка від імені ТОВ «Технологічні індустріальні системи» брала участь у фінансово-господарських операціях з ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія», що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні останніх.

Натомість, представником позивача наголошено, що вищезазначені видаткові накладні від імені ТОВ «Технологічні індустріальні системи» підписані ОСОБА_2, на підтвердження чого надано «Виписка из журнала регистрации доверенностей 2013г» та наказ від 03.05.2012 року №4-12 про прийом на роботу ОСОБА_2

Разом з тим, як було зазначено вище, видаткові накладні взагалі не містять інформації щодо особи, яка від імені ТОВ «Технологічні індустріальні системи» брала участь у фінансово-господарських операціях з ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія», при цьому, приписами п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, передбачено, що бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Таким чином, надана представником позивача «Виписка из журнала регистрации доверенностей 2013г» не є належним доказом підтвердження повноважень представника ТОВ «Технологічні індустріальні системи» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія», оскільки не є витягом з журналу реєстрації довіреностей, який у відповідності до вищенаведених правових норм має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

При цьому, інших доказів на підтвердження вищенаведених фактів позивачем не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього надання, враховуючи те, що ухвалою суду від 10.09.2014 року витребовувалися докази на підтвердження повноважень у представника позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія» за перевіряємий період (належним чином завірену копію витягу з журналу виданих довіреностей тощо).

Також, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку позивача, наданої в якості доказів оплати товарів, поставлених ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія», у графі призначення платежу вказано рахунки-фактури №166 від 17.07.2013 року, №263 від 15.08.2013 року, проте, у матеріалах справи наявні інші рахунки-фактури, а саме: №СФ-0000166 від 17.07.2013 року, №СФ-0000264 від 15.08.2013 року, №СФ-0000265 від 15.08.2013 року, №СФ-0000279 від 20.08.2013 року.

Крім того, як вбачається зі змісту договору поставки №16 від 15.07.2013 року, кількість Товару, що поставляється за даним Договором, підтверджується накладними, товаротранспортними накладними й актами приймання-передачі Товару (п. 3.2 даного договору).

У відповідності до наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних від 15.08.2013 року та від 16.08.2013 року вбачається, що перевозилося дизельне паливо у кількості 37,650 та 7,350 відповідно, водночас, кількість дизпалива, яка вказана у наявних у матеріалах справи рахунках-фактурах та видаткових накладних є більшими. Так, у рахунках-фактурах вказані наступні обсяги постачання дизпалива: №СФ-0000166 від 17.07.2013 року - 300 000,00, №СФ-0000264 від 15.08.2013 року - 37 650,000, №СФ-0000265 від 15.08.2013 року - 7 350,000, №СФ-0000279 від 20.08.2013 року - 3 875,00.

Слід також зазначити, що у вищезазначених товарно-транспортних накладних від 15.08.2013 року та від 16.08.2013 року в якості автопідприємства вказано ТОВ «Технологічні індустріальні системи» із зазначенням водія ОСОБА_3 При цьому, згідно наявних у матеріалах справи копій штатних розписів посада водія не вказана. Інших доказів на підтвердження надання гр. ОСОБА_3 функцій водія при перевезенні товарів, поставлених ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія» за перевіряємий період, позивачем не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, слід зазначити, що суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо відсутності підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з посиланнями на п. 86.9 ст. 86 ПК України, згідно з положеннями якого у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється , предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, оскільки у разі проведення перевірки платника податків на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо відносно посадових осіб цього ж платника податків, який перевіряється, в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори. Відносно інших осіб (платників податків), перевірка яких проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, контролюючий орган не обмежений у праві прийняття податкових повідомлень-рішень, у тому числі, у даному випадку - відносно позивача, оскільки під час розгляду справи не встановлено обставин розслідування в рамках кримінального провадження кримінального правопорушення стосовно посадових осіб позивача, предметом якого б були податки/збори.

Враховуючи висновки суду щодо вищезазначених фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Міжрегіональна Сервісна Компанія», якими не встановлено реальності (товарності) здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування ТОВ «Технологічні індустріальні системи» грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок