Постанова

від 24.11.2014 по справі 908/1839/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р. Справа № 908/1839/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Клюйко А.А., дов.№4 від 29.05.2014 року

відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС", м. Запоріжжя (вх. №2946 З/3-10) на рішення господарського суду Запорізької області від 21.08.2014 року у справі №908/1839/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМЕЗА", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС", м. Запоріжжя

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.08.2014 року по справі №908/1839/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Соловйов В.М., суддя Смірнов О.Г., суддя Топчій О.А.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "БІРС" надати для ознайомлення учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" - Товариству з обмеженою відповідальністю "СПМЕЗА" баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" за 2013 рік Форми №1-м, а також звіт про фінансові результати Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" за 2013 рік Форми №2-м. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМЕЗА" 1218,00 грн. витрат на судовий збір. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" в доход Державного бюджету України 1700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на товариство господарським судом.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким припинити провадження у даній справі.

Позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.10891 від 20.11.2014 року), в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач свого представника в судове засідання, яке відбулося 20.11.2014 року не направив, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлявся, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про призначення до розгляду апеляційної скарги, яка є належним доказом повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 2.6.1, 2.6.11, 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка відповідача не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права передбачені ст. 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарським товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС", затвердженого позачерговими загальними зборами учасників Товариства 18.08.2010 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №18855644 станом на 18.06.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМЕЗА" є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС", якому належить частка в розмірі 50 % статутного капіталу Товариства.

07.03.2014 року, позивач звернувся до директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" - Івщенко В.О. з письмовою вимогою надати 17.03.2014 року для ознайомлення інформацію про фінансово-господарську діяльність Товариства, а саме: звіти про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" за 2013 рік у тому числі фінансову звітність та баланс Товариства за 2013 рік.

Факт направлення вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 07.03.2014 року, та фіскальними чеками про оплату поштових послуг від 07.03.2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи. Крім того, свідченням того, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" особисто 18.03.2014 року отримав дану вимогу, є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, 17.03.2014 року директор Товариства Івщенко В.О. відмовився пропустити позивача та його представників на територію підприємства для ознайомлення останніх з інформацією щодо фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС", що підтверджується відповідним актом про не допуск представників Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМЕЗА" на територію Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" від 17.03.2014 року.

Між тим, на адресу позивача 28.04.2014 року від відповідача надішли наступні копії документів: податкова декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, структурне обстеження підприємства за 2013 рік, звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за 2013 рік, звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2013 рік.

Враховуючи те, що балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" за 2013 рік та звіт про фінансові результати Товариства за 2013 рік позивач станом на 30.04.2014 рік не отримав, останній звернувся до відповідача з письмовими запитом (вх.№30 від 30.04.2014 року) щодо надання для ознайомлення з письмовою інформацією, яка стосується діяльності товариства.

Відповідач не ухилився від розгляду даного запиту, та 16.05.2014 року направив позивачу цінним листом з описом вкладення визначені документи, а саме: податкову декларацію, звіт №1П-НПП, звіт №1 - ОПТ, податковий розрахунок №1ДФ та фінансовий звіт №1-м, №2-м баланс.

Однак, в адресованому позивачеві поштовому переказі були відсутні фінансовий звіт та баланс Підприємства (а. с. 90, т.1).

Виходячи з того, що відповідач вимогу про надання документів щодо діяльності товариства не виконав, позивач здійснив своє право на отримання від товариства відповідної інформації шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - у формі позову.

Враховуючи те, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 67 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ч.1 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право, зокрема. одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Виходячи з положень ч.1 ст. 67 ГК України, право учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства, встановлене ч.1 ст. 88 ГК України та п. "г" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", поряд з іншими правомочностями учасника, становить зміст його корпоративних прав. Такому праву кореспондує обов'язок господарського товариства надати його учаснику відповідну інформацію та документи. Невиконання такого обов'язку товариством є порушенням корпоративних прав учасника товариства.

Пунктом 4.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" передбачено, що учасники мають право отримувати інформацію по річним балансам, звітам Товариства про його діяльність, по протоколам зборів.

Таким чином, вказані норми та статут визначають право позивача, як учасника господарського товариства, на одержання інформації щодо діяльності товариства і документів, які містять таку інформацію, що кореспондується з обов'язком відповідача, як господарського товариства, їх надати.

У разі, якщо товариством визначено порядок доступу до інформації про діяльність товариства відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Закону України «Про інформацію», акціонер (учасник) товариства може реалізувати своє право на отримання інформації в установленому порядку.

Водночас, статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" не визначений порядок і процедура отримання учасником інформації та документів щодо діяльності товариства.

Разом з тим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

В силу приписів п. "г" ч.1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Обсяг відомостей, надання яких вправі вимагати учасник (акціонер) господарського товариства, визначено статтями 10, 48 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до пункту "г" частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства" на вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про свою діяльність, протоколи зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, жодних документів із наведених у вимогах позивача, відповідач позивачу не надав, чим порушив положення ч.1 ст. 88 ГК України та п. "г" ч.1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та корпоративні права учасника цього товариства (позивача).

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (пункт "г" частини першої статті 10 Закону про господарські товариства, стаття 116 ЦК, частина перша статті 88 ГК) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації.

Виходячи з наведених законодавчих положень, а також беручи до уваги ненадання відповідачем витребуваної позивачем інформації про діяльність товариства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про зобов'язання відповідача надати для ознайомлення баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" за 2013 рік та звіт про фінансові результати Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" за вказаний період є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим колегія суддів констатує, що постановляючи оскаржене рішення місцевий господарський суд обґрунтовано та на законних підставах стягнув з відповідача штраф за ухилення від виконання вимог суду.

Відповідно до п.5 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Відповідно до частини другої статті 22 ГПК сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні. Водночас частиною першою статті 33 ГПК передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 02.06.2014 року по справі №908/1839/14 суд зобов'язав відповідача надати баланс та звіт про фінансові результати Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" за 2013 рік.

В подальшому, суд вимагав надання зазначених вище документів ухвалою від 26.06.2014 року, однак, відповідач витребувані документи не надав.

Обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена частиною третьою статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Статтею 11 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, зокрема, що:

- судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України;

- невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Відповідальність за невиконання вимог суду (ухвали про надання доказів) встановлена нормою п.5 ст.83 ГПК України, яку і застосував суд при прийнятті рішення по справі.

За таких обставин, рішення в цій частині також відповідає нормам процесуального права.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору у даній справі існував на момент порушення провадження, доводи апелянта стосовно припинення провадження у справі за відсутністю предмета спору вважаються необґрунтованими та такими, що не доведені жодними фактами чи обставинами справи.

Крім цього, спір у даній справі виник саме внаслідок неправильних дій, а точніше бездіяльності, Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМЕЗА", яка полягає в протиправному ухиленні від виконання покладених на відповідача зобов`язань. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно поклав судові витрати за подання позовної заяви на відповідача, як на винну у виникненні спору сторону, у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2014 року у справі №908/1499/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРС", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.08.2014 року у справі №908/1839/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 листопада 2014 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.