Ухвала

від 18.11.2014 по справі 2а/0270/116/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/0270/116/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

18 листопада 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю., суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.

за участю представників сторін:

представника позивача - Сєрова Олександра Володимировича,

представника відповідача - Нестерук Марини Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Львівський хлібозавод № 5" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Львівський хлібозавод № 5" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернуся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Гайсинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2010 року №0001562300/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 428 297 грн., №0001552300/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 342 638 грн., та від 11.01.2011 року № 0001562300/1 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 428 297 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 року, позов ДП "Гайсинхліб" задоволено повністю, - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ від 16.12.2010 року за №№ 0001562300/0, 0001552300/0 та від 11.01.2011 року за № 0001562300/1.

Ухвалюючи свої рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ "Роздільнофф Люкс" підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, доказами оплати вартості отриманого ячменю та його подальшої реалізації на експорт за договором комісії, а нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "Роздільнофф Люкс" у судовому процесі не доведена.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення попередніх судів, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків про наявність підстав для збільшення позивачем у податковому обліку сум валових витрат та податкового кредиту за наслідком господарської операції з придбання у ТОВ "Роздільнофф Люкс" зерна ячменю, оскільки складська квитанція, яка підтверджує фактичну передачу зерна від постачальника до покупця, не була надана ні під час перевірки, ні у судовому процесі, а відтак факт поставки зерна позивачу не може вважатися встановленим.

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Після касаційного перегляду адміністративна справа 13.08.2014 року надійшла на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 264 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Гайсинської МДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП "Гайсинхліб" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 03.12.2010 року №2582/2300/33556981.

В акті зафіксовано порушення позивачем пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.4.5, п. 7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ в сумі 228 425 грн. за липень 2008 року, а також пп. 5.1.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 285 531 грн. за ІІІ квартал 2008 року.

З акту перевірки встановлено, що перевіркою повноти визначення валових витрат ДП "Гайсинхліб", що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по господарських операціях з ТОВ "Роздільнофф Люкс" за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року, виявлено їх завищення у сумі 1 142 123 грн. за ІІІ квартал 2008 року. Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено безпідставне формування підприємством податкового кредиту по цих господарських операціях і його завищення на суму 228 425 грн. за липень 2008 року.

На підставі акту перевірки, Гайсинською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.12.2010 року № 0001562300/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 428 297 грн., з яких 285 531 грн. за основним платежем та 142 766 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 16.12.2010 року № 0001552300/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 342 638 грн., з яких 228 425 грн. за основним платежем та 114 213 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 11.01.2011 року № 0001562300/1 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 428 297 грн., з яких 285 531 грн. за основним платежем та 142 766 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 16.12.2010 року № 0001552300/1 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 342 638 грн., з яких 228 425 грн. за основним платежем та 114 213 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 16.12.2010 року за №№ 0001562300/0, 0001552300/0 та від 11.01.2011 року за № 0001562300/1 до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, дійшов висновку про фіктивність господарських операцій з поставки зерна (ячменю українського походження врожаю 2008, вагою 2500 тонн) від ТОВ "Роздільнофф Люкс" до ДП "Гайсинхліб", оскільки під час розгляду справи не встановлено факту поставки позивачу товару від ТОВ "Роздільнофф Люкс", а відповідні господарські операції вчинені за відсутності ділової мети і є нетиповими для платника податків, а тому суд погоджується з доводами Гайсинської МДПІ про відсутність у ДП "Гайсинхліб" правових підстав для включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування вартості товару, отриманого від ТОВ "Роздільнофф Люкс", та формування податкового кредиту по цих господарських операціях.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції по суті та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивач надав первинні бухгалтерські документи, які підтверджують витрати звітного періоду по господарських операціях з ТОВ "Роздільнофф Люкс", а також правомірність формування податкового кредиту по цих операціях, зокрема, договір купівлі-продажу, видаткова накладна, податкова накладна, виписки з особового рахунку, договір комісії, акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, звіт Комісіонера.

Встановлено, що між ТОВ "Роздільнофф Люкс" та ДП "Гайсинхліб" було укладено договір купівлі-продажу № 51, відповідно до якого ТОВ "Роздільнофф Люкс" зобов'язувалось продати позивачу ячмінь українського походження врожаю 2008 року.

Відповідно до акту приймання-передачі товару від 18.07.2008 року № 1 ДП "Гайсинхліб" отримало від ТОВ "Роздільнофф Люкс" 2500 тонн ячменю на загальну суму 3 425 000 грн.

Відповідно до виписок з банківського рахунку ДП "Гайсинхліб" отриману продукцію оплачено кількома платежами, зокрема, 29.07.2008 року на суму 999 999,99 грн., 11.08.2008 року на суму 2 088 560,01 грн., 01.12.2008 року на суму 100 000 грн., 04.12.2008 року на суму 55 000 грн., 18.12.2008 року на суму 55 000 грн., 22.12.2008 року на суму 55 000, грн., 22.12.2008 року на суму 71 440,01 грн.

Позивач підтверджує факт отримання товару видатковою накладною № РН-0000012 від 18.07.2008 року та податковою накладною № 12 від 18.07.2008 року.

Потім, на підставі договору комісії №58, укладеного між ДП "Гайсинхліб та ТОВ "Торговий дім "Тід", ДП "Гайсинхліб" реалізувало куплений товар (2500 тонн ячменю фуражного) на експорт.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що надані позивачем первинні документи вказують на те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит по операціях із ТОВ "Роздільнофф Люкс" формально підтверджуються належними первинними документами. Тому, такі документи не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони не були складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій, тобто є недостовірними первинними документами.

Суд касаційної інстанції направляючи дану справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що під час нового розгляду справи суду слід належним чином перевірити доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу ТОВ "Роздільнофф Люкс" зерна ячменю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 вказаного Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Види складських документів визначені у ч. 1 ст. 37 цього Закону. Так, зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Частиною 4 статті 26 Закону передбачено, що зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.

Тобто, документом, який підтверджує передачу зерна від продавця до нового набувача при передачі зерна на зерновому складі є складське свідоцтво або складська квитанція, яку і мав передати ТОВ "Роздільнофф Люкс" набувачу ДП "Гайсинхліб", а останній, у свою чергу, - комісіонеру ТОВ "Торговий дім "Тід". Однак, позивач зазначає, що такі документи у нього відсутні, оскільки позивачем не укладалось договорів на зберігання зерна.

Крім того, колегія суддів вважає необгрутованим твердження позивача, що потреби в укладенні договору зберігання у нього не було, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, ДП "Гайсинхліб" придбало зерно у вищевказаного контрагента у значних обсягах (2500 тонн), а отже до моменту його використання у господарській діяльності воно повинно було зберігатись відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" на зерновому складі. Крім того, з моменту прийняття зерна від ТОВ "Роздільнофф Люкс" та передачі його комісіонеру ТОВ "Торговий дім "Тід" (18.07.2008 року) до часу фактичної реалізації зерна покупцю Компанії "Risoil Grain S.A." (30.07.2008 року) минуло дванадцять днів, а отже воно мало зберігатись на зерновому складі.

Більше того, колегія суддів підтримує позицію відповідача про нетиповість спірних господарських операцій для позивача, та відсутності господарської мети у їх вчиненні.

Так, відповідно до роз'яснень Вищого адміністративного суду України у листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, судам в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податків. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, придбання позивачем зерна у ТОВ "Роздільнофф Люкс" здійснювалось за ціною 1370 грн., без ПДВ - 1141,67 грн., за одну тонну.

В свою чергу Комісіонеру ТОВ "Торговий дім "Тід" було доручено здійснити продаж такого зерна по ціні 255 доларів США за тонну, що станом на дату оформлення вантажно-митної декларації (30.07.2008 року) становило 1235,42 грн. (виходячи із зазначеного у ВМД офіційного курсу НБУ 4,8448 грн./долар).

Позивач вірно стверджує, що при експорті товару застосовується нульова ставка ПДВ. Тому економічна вигода від цієї господарської операції є і становить вона 93,75 грн/т (1235,42 - 1141,67).

Проте, враховуючи, що за договором комісії № 58 від 09.07.2008 року і додатком № 1 до нього, передбачено комісійну винагороду та винагороду делькредере (100грн/т та 120 грн/т відповідно), господарські операції фактично мали збитковий характер та не були спрямовані на отримання підприємством доходу в грошовій формі.

Крім того, основним видом діяльності підприємства було виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, а спірні господарські операції щодо придбання зерна (по КВЕД це код 51.21.0 "Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин") не входять до видів діяльності ДП "Гайсинхліб", що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ДП "Гайсинхліб" здійснюючи господарські операції з контрагентами по закупівлі-продажу зерна ячменю, вагою 2500 тонн, не мало на меті отримати прибуток, що підтверджується відповідними документами, а також відсутністю складського приміщення на його зберігання або відповідного договору, що свідчить про фіктивність даних операцій.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду справи було надано достатньо належних доказів, які свідчать про законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Львівський хлібозавод № 5" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.