Постанова

від 10.02.2011 по справі 2а/0270/116/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/116/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни ,

при секретарі судового засідання: Олійник Вікторії Валентинівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності;

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники на підставі довіреностей;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Дочірнього підприємства "Гайсинхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром"

до : Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про : визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Гайсинхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (далі - ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром") з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, (далі - Гайсинська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами відповідача - Гайсинської МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складено акт від 03.12.2010 року №2582/2300/33556981.

У вказаному акті перевірки відображено інформацію про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.7.4, п.п. 7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.1.1, п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На підставі акта перевірки від 03.12.2010 року №2582/2300/33556981, Гайсинською МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001552300/0 від 16.12.2010 року відповідно до якого визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 342638,00 грн., у т. ч. за основним платежем - 228425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 114213,00 гривень. Окрім того, відповідач за результатами перевірки позивача прийняв податкове повідомлення - рішення №0001562300/0 від 16.12.2010 року, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 428297,00 грн., у т. ч. за основним платежем - 285531,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 142766,00 гривень.

Позивач не погоджується з названими рішеннями, вважає їх безпідставними і такими, які підлягають скасуванню з тих підстав, що твердження відповідача щодо відсутності документального підтвердження валових витрат не відповідають дійсності, оскільки податкові зобов'язання зі сплати ПДВ та податку на прибуток позивачем не занижувались, ПДВ ним сплачено в ціні наданих послуг і відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, а первинні документи по здійснених господарських операціях наявні, однак перевіряючим представлені не були, так як раніше вилучені співробітниками податкової міліції в рамках перевірки, що підтверджується описами вилучення.

За вказаних обставин, ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" звернулось до суду з позовними вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001552300/0 від 16.12.2010 року, №0001562300/0 від 16.12.2010 року (№0001562300/1 від 11.01.2011 року)

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, в обґрунтування заявленого посилався на обставини, що викладені в позовній заяві та на судове рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 17.12.2010 року у справі №3-2465/10, яким закрито справу про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки встановлено відсутність адміністративного правопорушення зі сторони посадової особи позивача, саме тих норм податкового законодавства, які описані в акті перевірки.

Представники відповідача позов не визнали, з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи (а.с.142-144). Зокрема вказали, що документи щодо господарських операцій під час проведення перевірки у позивача були відсутні, договори купівлі-продажу є нікчемними і в зв'язку з цим дата внесення ПДВ сплаченого в ціні придбання до податкового кредиту за першою подією у звітному періоді не означає, що ця подія є достатньою для виникнення податкового кредиту. Податкові повідомлення-рішення є законними, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що протягом листопада 2010 року Гайсинською МДПІ проведена виїзна позапланова документальна перевірка ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром", в зв`язку із ліквідацією шляхом приєднання по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої було складено акт №2582/2300/33556981 від 03.12.2010 року, у якому зафіксовані порушення позивачем податкового законодавства.

Зокрема, як вбачається з висновків Акту перевірки позивачем в порушення: 1) пп.5.1.1 пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безпідставно відображено в податковому обліку господарські операції по договорах купівлі-продажу, що призвело до заниження податку на прибуток, а саме: у ІІІ кварталі 2008 року на 285531,00 грн. 2) п.п.7.4.1 п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено податковий кредит за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року на 228425,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 228425,00 грн., у тому числі за липень 2008 року в сумі 228425,00 грн.

За результатами проведеної перевірки Гайсинською МДПІ прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення, а саме: рішення №0001562300/0 від 16.12.2010 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в сумі 428297,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 142766,00 грн. та основний платіж в сумі 285531,00 грн. і рішення № 0001552300/0 від 16.12.2010 року яким позивачеві нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 342638,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 114213,00 грн. грн. та основний платіж в сумі 228425,00 грн.

Стосовно нарахування податку на прибуток (рішення №0001562300/0).

Як вбачається з матеріалів справи перевіряючі дійшли до висновку, що документально не були підтверджені факти реалізації (передачі) продукції за наступним договором купівлі-продажу:

- договір купівлі-продажу №51 від 09.07.2008 року з ТОВ "Роздільнофф" ячменя, який в подальшому була експортований позивачем через комісіонера ТОВ "Торговий дім "Тід" за договором комісії №58 від 09.07.2008 року;

Відносно нарахування податку на додану вартість (рішення №0000402320/0).

Як вбачається з акта перевірки, перевіряючі прийшли до такого висновку взявши до уваги те, що оскільки названі господарські операції з купівлі - продажу ячменю є фіктивними, то віднесення до податкового кредиту коштів у сумі 228425,00 грн. є порушенням пп.7.4.1 пп.7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, а тому оскаржив прийняті за ними податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Матеріали справи свідчать, що Гайсинською МДПІ проведено позапланову документальну перевірку ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №2582/2300/33556981 від 03.12.2010 року. Зі змісту цього акта слідує, що в період, який охоплювався перевіркою ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" здійснювало експорт зерна із залученням підприємства комісіонера та саме за наслідками отриманих в межах даної перевірки відповідей позивач припустив відсутність взаємовідносин ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" з ТОВ "Роздільнофф" , що і стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідач вважає, що господарські зобов'язання за вказаним договором купівлі-продажу вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ним у відповідності до статей 203, 215, 228, 234 ЦК України, тобто вважає даний правочин нікчемним.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на норми Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" №37-ІV від 04.07.2002 року, Наказ Міністерства аграрної політики України від 15.06.2008 року №228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу", Національний Класифікатор України, прийнятий наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року №375, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97ВР від 03.04.1997 року та положення Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття "недійсного" та "нікчемного" правочинів.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено в частині другій статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Виходячи із загальних вимог цивільного та господарського законодавства для того, щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна задовольняти ряд умов, а саме: про форму, про сторони, про зміст, про відповідність внутрішньої волі і волевиявлення сторін. Угода укладена з порушенням зазначених умов, законодавством визнається недійсною. Всі недійсні угоди, незалежно від особливостей їхнього конкретного виду, об'єднує одна спільна риса: суперечність правовим нормам.

Частиною 2 статті 234 ЦК України встановлено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Розглядаючи спір по суті суд визнав заявлені вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи вбачається, що у грудні 2010 року перевіряючими Гайсинською МДПІ, за наслідками проведеної перевірки було складено протокол №335243 про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 ч.1 КУпАП - "Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків", в якому вказано, що головою комісії з припинення діяльності ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" - ОСОБА_4 вчинено порушення пп. 5.2.1, п.5.2, пп. 5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 228425 грн., заниження податку на прибуток в сумі 285531 грн. Даний протокол з необхідними матеріалами надійшов до Гайсинського районного суду Вінницької області 07 грудня 2010 року.

В судовому засіданні 17 грудня 2010 року ОСОБА_4 своєї вини не визнав та пояснив, що викладені в протоколі серії АС №335243 від 07.12.2010 року та акті перевірки №2582/2300/33556981 від 03.12.2010 року твердження про безтоварність операції (відсутність ячменю) спростовується податковою накладною №12 від 18.07.2008 року, за якою ДП "Гайсинхліб" набуло право на податковий кредит з податку на додану вартість по операції з купівлі ячменю за договором №51 від 09.07.2008 року, а відсутність документів на транспортування ячменю від продавця ТОВ "Роздільнофф Люкс" до ДП "Гайсинхліб" викликане передачею товару на складі продавця - Миколаївського портового елеватора, що свідчить про відповідність дій ДП "Гайсинхліб" вимогам законодавства і безпідставність висунутих йому обвинувачень.

В подальшому, постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 17.12.2010 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 - голови комісії з припинення діяльності ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" за ст. 163-1 ч.1 КУпАП - "Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків" закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративних стягнень. При цьому, суд визнав за необхідне вважати невинуватим ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення через відсутність складу правопорушення у його діях. Поряд з цим, наведене рішення не було оскаржено та опротестовано прокурором, в результаті чого воно набуло законної сили.

В силу ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, з приводу порушень відображених відповідачем в акті перевірки, що стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, в матеріалах справи наявна постанова (рішення) Гайсинського районного суду Вінницької області від 17.12.2010 року у справі №3-2465/2010, якою встановлено відсутність порушень податкового законодавства та невинність ОСОБА_4 за діяння передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП через відсутність складу правопорушення в діях останнього, а тому постанова (рішення) є обов'язковою для Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0270/116/11 за позовом ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" до Гайсинської МДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки у цій справі розглядаються також правові наслідки дій позивача в особі голови комісії з припинення ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" - ОСОБА_4

Крім того, судом встановлено, що 09.07.2008 року між ТОВ "Роздільнофф Люкс" та ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" укладено договір купівлі - продажу № 51, відповідно до якого ТОВ "Роздільнофф Люкс" зобов'язався продати на користь позивача ячмінь українського походження врожаю 2008 року (а.с. 76-77).

Відповідно до п. 4.3 даного договору право власності на товар переходить від продавця ТОВ "Роздільнофф Люкс" до покупця - ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами акту приймання передачі, який є невід'ємною частиною відповідного договору.

18 липня 2008 року між сторонами договору купівлі-продажу №51 від 09.07.2008 року був складений акт приймання-передачі №1 2500,0 тон ячменю на загальну суму 3425000,00 грн. (а.с. 78).

За частиною 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Оплата отриманої продукції у відповідності до п. 5.1 спірного договору проведена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Роздільнофф Люкс" в загальній сумі 3425000,00 грн., зокрема, 29.07.2008 року на суму 999999,99 грн., 11.08.2008 року на суму 2088560,01 грн., 01.12.2008 року на суму 100000 грн., 04.12.2008 року на суму 55000 грн., 18.12.2008 року на суму 55000 грн., 22.12.2008 року на суму 55000, грн., 22.12.2008 року на суму 71440,01 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку ТОВ "Роздільнофф Люкс" (а.с. 83-88).

Підтвердженням отриманого товару слугує видаткова накладна №РН-0000012 від 18.07.2008 року та податкова накладна №12 від 18.07.2008 року (а.с.79-80) на загальну вартість придбаного ячменю, а доказами проведених розрахунків ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" на цю ж суму є банківські виписки по рахунку ТОВ "Роздільнофф Люкс" (а.с. 81-88).

Досліджуючи ланцюг подальшого руху придбаного за спірним договором № 51 ячменю в кількості 2500 тон, в судовому засіданні з'ясовано, що ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" реалізувало даний товар на експорт шляхом укладення з ТОВ "Торговий дім "Тід" 09.07.2008 року договору комісії №58 (а.с. 89-91), відповідно до умов якого 18.07.2008 року за актом прийому-передачі Комісіонером отримано від позивача 2500 тон ячменю фуражного.

Тобто, ячмінь врожаю 2008 року в послідуючому був реалізований на експорт покупцю Компанія "Risoil Grain S.A." (Женева) за зовнішньоекономічним контрактом №8 від 10.07.2008 року, про виконання якого свідчать звіт комісіонера та акт виконаних робіт від 30.07.2008 року, експортна вантажно - митна декларація №504000007/8/001631 від 30.07.2008 року оформлена Миколаївською митницею (а.с. 93-99).

Досліджуючи вище господарські операції суд встановив, що договір купівлі-продажу за №51 від 09.07.2008 року, укладений між ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" та ТОВ "Роздільнофф Люкс" виконаний сторонами в повному обсязі, правові наслідки обумовлені їх предметом наставали після кожного факту отримання позивачем товару та здійсненням його оплати, і експорт ячменю за зовнішньоекономічним контрактом із залученням підприємства - комісіонера відповідає поставленій меті діяльності ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром".

Статтею 203 Кодексу встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідачем не надано жодних доказів, що при укладенні договорів ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" з ТОВ "Роздільнофф Люкс" та ТОВ "Торговий дім "Тід" не додержано вимоги, встановлені ст.203 Кодексу, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, доказів, які б спростовували доводи позивача, переконливих мотивів щодо нікчемності вказаного договору, суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний договір купівлі-продажу ячменю не є таким що суперечить інтересам держави та суспільства, товар, що був його предметом не виключено законом із цивільного обігу, на момент його укладення обидві сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, отже, володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення, а найголовніше - договірні зобов'язання ними виконано належним чином та в повному обсязі, тобто правові наслідки що обумовлені ними настали.

Посилання Гайсинської МДПІ про порушення на ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" як на суб`єкта господарювання, який здійснює свою підприємницьку діяльність на ринку зерна положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", згідно якого без оформлення складського документу не здійснюється передача зерна, а відтак згідно договорів на поставку перехід права власності не виникає, спростовується наступним.

Оскільки операція з придбання ячменю та передача його на комісію відбувалась одночасно, то необхідності для укладання відповідних договорів на зберігання не виникало. А господарські операції по придбанню позивачем ячменю та передача його комісіонеру, як вбачається з матеріалів справи, відбулись одночасно, про що свідчать акти виконаних робіт, а саме по факту придбання - передачі ячменю від 18.07.2008 року (а.с. 78, 92).

Згідно з ч.3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, а Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні", за своїм характером і цільовим призначенням не є Законом про оподаткування.

Таким чином суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0001562300/0 від 16.12.2010 року (№0001562300/1 від 11.01.2011 року), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 428297,00 грн., та рішення №0001552300/0 від 16.12.2010 року, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 342638,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, що в даному випадку є сума 3,40 грн., яка підтверджена документально.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Дочірнього підприємства "Гайсинхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції.

- № 0001562300/0 від 16.12.2010 року,

- № 000155300/0 від 16.12.2010 року,

- № 0001562300/1 від 11.01.2011 року,

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Гайсинхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп., що був сплачений згідно квитанції № 677.26.12.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна