Постанова

від 24.11.2014 по справі 922/2660/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа №922/2660/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Деппі-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

прокурор - не з'явився;

позивач - Ткачов Д.М.;

відповідач - Атаманіченко Н.Є.;

треті особи - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №3085Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 10 вересня 2014 року у справі №922/2660/14

за позовом Дочірнього підприємства «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонМеталЗбут», м. Донецьк

до Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Харків

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Євродор», м. Харків;

2. Служба автомобільних доріг у Харківській області, м. Харків;

3. Публічне акціонерне товариство «ДАК «Автомобіліні дороги України», м. Київ

про стягнення 4481191,08 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 вересня 2014 року по справі (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Дочірнього підприємства "Металінвест" ТОВ "ДонМеталЗбут" (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 33320270) заборгованість в розмірі 3 831 375,00 грн., пеню в розмірі 253 290,63 грн., 3% річних в розмірі 125 018,29 грн., індекс інфляції в розмірі 262 059,93 грн. та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. В решті позову відмовлено.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Служба автомобільних доріг у Харківській області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що Служба була замовником робіт по поточному ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Київ-Харків-Довжанський км 395+069-км 461+076 у Харківській області за договором підряду від 23.05.2012 року № 19/05/12, укладеним між ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (генеральний підрядник) та ТОВ "БК Євродор" (субпідрядник), відповідно до договору про закупівлю за державні кошти № Т19-КХД-395/12 від 23.05.2012р., укладеного Службою з Генеральним підрядником - ДП "Харківський облавтодор" за дорученням Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор).

Оплата ДП "Харківський облавтодор", як генеральному підряднику, виконаних робіт здійснювалась Службою у відповідності з планом фінансування, затвердженого Державною службою автомобільних доріг України. ДП "Харківський облавтодор" мав право самостійно залучати для виконання окремих спеціальних робіт супідрядні організації і самостійно провадити керівництво їх діяльністю при виконанні ними підрядних робіт. Прийняття у супідрядних організацій виконаних ними робіт здійснювалось ДП "Харківський облавтодор" також самостійно.

Служба не мала інформації про умови укладеного між ДП "Харківський облавтодор" та ТОВ "БК Євродор" договору підряду №19/05/12 від 24 травня 2012 року. Враховуючи те, що вказані роботи за договором про закупівлю за державні кошти № Т19-КХД-395/12 від 23 травня 2012 року було виконано, Служба, як замовник, в період з 31.03.2012 р. по 30.12.2013 р. здійснила перерахування грошових коштів на загальну суму 45561174,03 на рахунок ДП "Харківський облавтодор" (генпідрядника) для здійснення розрахунків із субпідрядниками.

Таким чином, станом на 01.01.2014р. ДП "Харківський облавтодор" мав можливість здійснити розрахунки із ДП "Металінвест" ТОВ "Донметалзбут", як новим кредитором, за договором підряду від 23.05.2012р. № 19/05/12.

На підставі наведеного, просив прийняти постанову на розсуд суду.

Дочірнє підприємство «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонМеталЗбут» також надало відзив на скаргу, в якому зазначило, що, на його думку, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими, не базуються на нормах чинного законодавства і спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судове засідання прокурор і треті особи не з'явились.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання та встановлений ст. 102 ГПК України двомісячний строк для розгляду скарг на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу у справі без участі вказаних представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріли справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 23 травня 2012 року між Службою автомобільних доріг у Харківській області (замовник) та ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (генеральний підрядник) було укладено договір №Т19-КХД- 395/12 про закупівлю послуг за державні кошти.

Пунктами 1.1., 1.2. договору генеральний підрядник зобов'язується надати замовникові, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги: поточний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Київ - Харків - Довжанський на ділянці км 395 + 064 - км 461 + 076 у Харківській області.

На виконання договору №Т19-КХД-395/12 про закупівлю послуг за державні кошти від 23.05.2012 року між відповідачем (генпідрядник) та ТОВ "БК Євродор" (субпідрядник) було укладено договір підряду №19/05/2012 від 24.05.2012 року (далі - договір підряду), за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи по поточному ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Київ - Харків - Довжанський км 395 + 069 - км 461 + 076 у Харківській області (надалі - роботи), види та обсяги яких обумовлені у проектно-кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Замовником за цим договором є Служба автомобільних доріг у Харківській області.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Між відповідачем та ТОВ "БК Євродор" 27 грудня 2012 року було укладено Додаткову угоду №1 до договору підряду №19/05/2012 від 24.05.2012 року, якою пункт 3.1. договору підряду №19/05/2012 від 24.05.2012 року викладено у наступній редакції: "Ціна робіт є динамічною, визначається з урахуванням податку на додану вартість відповідно з ДБН Д.1.1.-1-2000 і складає 63 000 000,00 грн."

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ "БК Євродор" 18 квітня 2014 року передало, а відповідач прийняв без жодних зауважень будівельні роботи на суму 20 982 676,00 грн., про що свідчать підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками Акт (форми №КБ-2в) б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року від 18.04.2013 року та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ від 18.04.2013 року.

Згідно з п.5.1. договору підряду відповідач (генпідрядник) здійснює розрахунок з ТОВ "БК Євродор" (субпідрядником) щомісячно на підставі проміжних актів виконаних робіт за звітний місяць - "Актів приймання виконаних підрядних робіт " (форма, №КБ-2в), виконаних у програмі Будівельні технології - СМЕТА та "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт" (форма №КБ-3) згідно п.2 сумісного наказу Держкомстату Держбуду України від 21.06.2002 №237/5, не пізніше 10 робочих днів з моменту їх підписання, але в будь-якому випадку - після отримання грошових коштів від Служби автомобільних доріг у Харківській області (замовника).

Судом встановлено, що 30 квітня 2013 року Служба автомобільних доріг у Харківській області (замовник) перерахувала на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 48 468 821,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 30.04.2013 року, з призначенням платежу: "Поточ.ремонт.а/д квітень 2013 року, дог. Т19- КХД-395/12 від 23.05.2012 року, дод.уг.8 від 18.04.2013 року, акти вик.роб. б/н від 18.04.2013 року".

Таким чином, з огляду на умови п.5.1. договору підряду, суд дійшов висновку про те, що обов'язок відповідача з оплати вартості будівельних робіт за Актом (форми №КБ-2в) б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року від 18.04.2013 року настав 03.05.2013 року (1-2 травня 2013 року вихідні дні).

Факт існування заборгованості відповідача перед ТОВ "БК Євродор" за договором підряду в розмірі 12672426,89 грн. підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 21 серпня 2013 року.

Судом першої інстанції у рішенні встановлено, що 26.11.2013 року між ТОВ "БК "Євродор" (кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір №107/19-1 відступлення права вимоги, за яким ТОВ "БК Євродор" уступає, а позивач приймає право вимоги за договором підряду № 19/05/2012 від 24.05.2012 р. до відповідача в межах суми 3831375,00 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 21.6. договору підряду ТОВ "БК Євродор" не має права передавати права та обов'язки по цьому договору третім особам без письмової згоди замовника.

Однак, сторони пунктом 7.1. договору відступлення права вимоги врахували, що Служба автомобільних доріг Харківської області не заперечує проти уступки ТОВ "БК Євродор" права вимоги до відповідача за договором підряду від 24.05.2012 року №19/05/2012 на суму 3 831 375,00 грн. позивачу. Надана згода засвідчена підписом начальника Служби автомобільних доріг Харківській області та скріплена печаткою Служби автомобільних доріг Харківській області.

Крім того, статтею 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За умовами п. 2.1.1. договору відступлення права вимоги кредитор (ТОВ "БК Євродор") передає новому кредитору (позивачеві) усі документи, які підтверджують право вимоги до боржника.

Згідно з п.2.1.2. договору відступлення права вимоги кредитор (ТОВ "БК Євродор") на першу вимогу нового кредитора (позивача) зобов'язаний надати оригінали договору підряду №19/05/2012 від 24.05.2012 р. та іншу документацію, що стосується виконання зобов'язання за договором підряду на узгоджений сторонами строк.

Відповідно до п. 2.1.3. договору відступлення права вимоги кредитор (ТОВ "БК Євродор") зобов'язаний скласти Акт прийому-передачі документів, які підтверджують право вимоги до відповідача (боржника). Акт прийому-передачі документів оформлюється Додатком №1 і є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання п.п.2.1.1., 2.1.2. та п.2.1.3. договору відступлення права вимоги ТОВ "БК Євродор" 05 грудня 2013 року передало, а позивач прийняв завірену копію договору підряду, оригінал акту звірки взаєморозрахунків від 21.08.2013 року, завірену копію Довідки про вартість виконаних робіт /та витрат/ КБ-3 за квітень 2013 року від 18.04.2013 року та завірену копію Акту б/н приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року від 18.04.2013 року, про що свідчить Акт прийому передачі документів від 05.12.2013 року.

Судом попередньої інстанції досліджено, що позивачу, як новому кредиторові, було передано лише засвідчені копії документів у зв'язку з тим, відступлення права вимоги було обмежено певною сумою боргу, решта права вимоги до відповідача за договором підряду залишилась у третьої особи.

За умовами п. 1.2. договору відступлення право вимоги переходить до позивача з моменту підписання даного договору.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконання.

В п. 7.2. договору відступлення права вимоги міститься застереження, згідно з яким відповідач повідомлений про відступлене право вимоги та необхідність вчинення будь-яких дій в рамках договору підряду №19/05/2012 від 24.05.2012 р. на користь нового кредитора ДП "Металінвест" ТОВ "Донметалзбут". Дане застереження засвідчено підписом директора ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" та скріплено печаткою підприємства відповідача.

Таким чином, відповідач був повідомлений про факт укладення між позивачем та третьою особою договору відступлення права вимоги з моменту його підписання, тобто 26.11.2013 року.

З цього випливає, що позивач набув право вимоги до відповідача за договором підряду в межах суми 3 381 375,00 грн., а у відповідача виник обов'язок сплатити вказану суму на користь позивача з моменту укладення договору відступлення права вимоги, тобто з 26.11.2013 року.

Тому, твердження відповідача про те, що позивач не набув право вимоги до відповідача за договором підряду в межах 3 381 375,00 грн. за Актом б/н виконаних робіт за квітень 2013 року від 18.04.2013 року і про належне виконання зобов'язань за договором підряду на користь третьої особи (ТОВ "БК Евродор") як первісного кредитора не може бути взято судом до уваги, зважаючи на наступне.

У матеріалах справи, дійсно, відсутні належні докази надсилання позивачем на адресу відповідача претензії щодо перерахування відповідачем на рахунок позивача спірної грошової суми в розмірі 3 831 375,00 грн. за договором підряду та договором відступлення права вимоги.

Проте, як було зазначено вище, строк виконання зобов'язання за договором підряду у відповідача настав ще 03.05.2014 року.

Більше того, під час укладання договору відступлення права вимоги відповідач згідно з п.7.2. договору був повідомлений про відступлення права вимоги та необхідність вчинення будь-яких дій в рамках договору підряду №19/05/2012 від 24.05.2012 року на користь позивача як нового кредитора.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції і вважає доводи відповідача щодо передчасності заявлених позовних вимог про стягнення 3 831 375,00 грн. за договором відступлення права вимоги безпідставними.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, то вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 831 375,00 грн. за договором відступлення права вимоги № 107/19-1 від 26.11.2013 року та за договором підряду №19/05/2012 від 24.05.2012 року є правомірними і такими що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 261 163,32 грн. за період з 29.04.2013 р. по 25.10.2013 р., а також інфляційні втрати в розмірі 262 059,93 грн. та 3% річних в розмірі 126 592,83 грн. за період з 29.04.2013 р. по 04.06.2014 р.

Розглянувши дані вимоги позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як правильно зазначено судом у рішенні, забезпеченням виконання зобов'язання за договором є додатковий захід майнового впливу на боржника, що стимулює його до виконання свого зобов'язання і задовольняє інтереси кредитора у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе за договором зобов'язань.

Забезпечення виконання зобов'язання за своїм змістом теж є різновидом зобов'язального правовідношення, однак, воно має додатковий (акцесорний) характер.

Акцесорний характер забезпечення виконання зобов'язання полягає в тому, що:

1) недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення; в свою чергу, недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання (ст. 548 ЦК України) - за винятком гарантії (ст. 562 ЦК України);

2) забезпечувальне зобов'язання слідує за долею основного зобов'язання при переході права вимоги (прав кредитора) до іншої особи (ст. 514 ЦК України);

3) припинення основного зобов'язання, як правило, означає і припинення його забезпечення (ст. ст. 559, 593 ЦК України тощо) - за винятком гарантії (ст. 562 ЦК України).

З викладеного вбачається, що забезпечення виконання зобов'язання не може існувати окремо від основного зобов'язання, яке воно забезпечує, нерозривно пов'язане із ним, є похідним від нього та слідує його юридичній долі (виключенням з цього правила є лише гарантія).

Зазначене в цій же мірі є справедливим і для неустойки, яка, окрім іншого, являє собою один із видів забезпечення виконання основного зобов'язання.

Отже, позивач, підписавши договір відступлення права вимоги, частково набув прав субпідрядника за договором підряду № 19/05/2012 від 24.05.2012 року.

Тому, в частині регулювання відносин підрядник - субпідрядник мають застосовуватися положення вказаного договору підряду з урахуванням обсягу переданих прав.

Окрім того, пунктом 1.4. договору відступлення права вимоги закріплено, що право вимоги кредитора до боржника переходить до нового кредитора у тому ж об'ємі та на умовах, які існували на момент укладання даного договору.

Згідно з п. 18.2. договору підряду сторони по договору несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань відповідно до законодавства України.

Пунктом 18.3. договору підряду встановлено, що у випадку порушення сторонами договірних зобов'язань сторони сплачують пеню в розмірі 0,5% від договірної ціни, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язань.

На момент укладання договору відступлення права вимоги наявним є прострочення виконання основного грошового зобов'язання відповідачем на суму 3 831 375,00 грн. з 04.05.2013 р., що на підставі п.18.3. договору підряду надає позивачу (як субпідряднику) право здійснювати нарахування пені.

Враховуючи наведене, позивач, отримавши право вимоги простроченого грошового зобов'язання, автоматично отримує і право на нарахування у відповідній частині передбачених законом та договором пені, 3% річних та витрат від інфляції без додаткового зазначення про це у тексті договору відступлення права вимоги.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем неправильно визначено початкову дату періоду, за який слід нараховувати пеню, індекс інфляції та 3% річних (вірною датою слід вважати - 04.05.2013 року замість вказаної у розрахунку позивача - 29.04.2013 року), тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню частково.

За таких обставин суд вважає, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 253 290,63 грн. за період з 04.05.2013 року по 25.10.2013 року та 3% річних в розмірі 125 018,29 грн. за період з 04.05.2013 року по 04.06.2014 року. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 7 872,69 грн. та 3% річних в розмірі 1 574,54 грн. суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем індексу інфляції, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 262 059,93 грн. за період з 04.05.2013 року по 04.06.2014 року слід задовольнити у повному обсязі.

Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства та обставин справи дає підстави колегії суддів дійти висновку, що суд попередньої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 3 831 375,00 грн., пені в розмірі 253 290,63 грн., 3% річних в розмірі 125 018,29 грн. та індексу інфляції в розмірі 262 059,93 грн. та відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 7 872,69 грн. та 3% річних в розмірі 1 574,54 грн.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та задоволення скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 вересня 2014 року у справі №922/2660/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 24.11.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.