Постанова

від 27.10.2014 по справі 826/6875/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 жовтня 2014 року №826/6875/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомдержавного підприємства «Міжрегіонального центру електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2014 №0000051502 та від 08.02.2014 №0000041502, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжрегіонального центру електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2014 №0000051502 та від 08.02.2014 №0000041502.

Позовні вимоги мотивовано неправильним застосуванням та тлумаченням державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві приписів пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а відтак необґрунтованістю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву суду не надав, свого представника в судове засідання не направив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування державним підприємством «Міжрегіонального центру електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення державним підприємством «Міжрегіонального центру електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України» пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування у періодах червень-вересень 2013 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 131 764,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 28.01.2014 №10/1-26-50-1502-20053375 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 08.02.2014 №0000051502, яким позивачеві збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 131 764,00 грн;

від 08.02.2014 №0000041502, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансової) санкції у розмірі 65 882,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.2 статті 200 даного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 28.01.2014 №10/1-26-50-1502-20053375, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на завищення сум, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.

Суд звертає увагу, що реальність господарських операцій державного підприємства «Міжрегіонального центру електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України», за наслідками яких було сформовано податковий кредит та відповідні суми бюджетного відшкодування, податковим органом під сумнів не ставилась.

З акту перевірки вбачається, що позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування податку на додану вартість після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування податку на додану вартість (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення про відмову від такого відшкодування та відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, він враховує суми невідшкодованого податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

З зазначеними доводами суд не погоджується, оскільки Податковий кодекс України не містить прямої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення податку на додану вартість за будь-який попередній звітний період в межах строку, визначеного кодексом.

Попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Вказана позиція неодноразово була підтверджена Вищим адміністративним судом України в своїх судових рішеннях (ухвалах, постановах) від 17.12.2013 №К/800/38364/13, від 18.12.2013 №К/800/26244/13, від 14.01.2014 №К/800/15576/13, від 15.01.2014 №К/9991/33193/12.

Також абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав право включити до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за жовтень 2013 року залишки від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів, у тому числі - за червень, липень, серпень, вересень 2013 року.

Додатково суд наголошує на тому, що розмір штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача податковим повідомленням-рішенням від 08.02.2014 №0000041502 не відповідає розміру, визначеному приписами пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає суб'єктивними та необґрунтованими посилання податкового органу на відсутність можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування податку на додану вартість після настання дати виникнення права на таке відшкодування та, у разі невідшкодування сум податку на додану вартість у відповідному звітному періоді, обов'язковість їх зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підставі викладеного позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2014 №0000051502 та від 08.02.2014 №0000041502 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 08.02.2014 №0000051502 та від 08.02.2014 №0000041502.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.