Рішення

від 18.11.2014 по справі 906/1070/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" листопада 2014 р. Справа № 906/1070/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Богдан О.В., довіреність від 27.03.2014р.,

від відповідача: Сіра А.В., довіреність №2 від 22.09.2014р.,

від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Проммаркет Океан" (м.Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерства аграрної політики та продовольства України (м.Київ)

про визнання недійсним договору оренди

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" (м.Київ) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Проммаркет Океан" (м.Житомир) про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №7 від 01.03.2014 р., укладеного між ДП "СГП "Земельний Фонд" та ПП "Проммаркет Океан".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/1070/14, розгляд справи призначено на 23.09.2014р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

У зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та з урахуванням заявленого останнім клопотання про відкладення розгляду справи, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, враховуючи також необхідність витребування додаткових доказів з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.09.2014р. відкладено розгляд справи на 07.10.2014р., продовживши встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 07.10.2014р., дослідивши матеріали справи, зважаючи на невиконання позивачем вимог ухвали суду та неявку представника відповідача, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.10.2014р. розгляд справи відкладено на 16.10.2014р.

Заслухавши в засіданні суду 16.10.2014р. пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання представника відповідача про витребування документів, враховуючи необхідність витребування додаткових доказів з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні 16.10.2014р. до 20.10.2014р. та зобов'язав сторони надати господарському суду відповідні докази.

20.10.2014р. в судовому засіданні представник позивача подала клопотання (вих.№41/10/14 від 17.10.2014р.), згідно якого, зокрема, просила залучити Міністерство аграрної політики та продовольства України (м.Київ) до участі у справі №906/1070/14 на стороні позивача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Позовні вимоги та клопотання про залучення третьої особи представник підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.10.2014р. подала заперечення на позовну заяву про визнання недійсним договору оренди (а.с.108). Представник заперечила проти клопотання про залучення третьої особи та зазначила, що позов є безпідставним, оскільки позивачем не доведено порушення його права та не надано до суду жодних належних доказів на підтвердження того, що спірне майно належить на праві власності позивачу або перебуває у його господарському віданні, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

З урахуванням викладеного та встановивши, що спір у даній справі і результат його розгляду може вплинути на права і обов'язки Міністерства аграрної політики та продовольства України, що не є стороною у справі, господарський суд визнав за необхідне залучити вказану особу до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

За таких обставин, ухвалою суду від 20.10.2014р. Міністерство аграрної політики та продовольства України залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 18.11.2014 р.

18.11.2014р. через діловодну службу суду надійшли пояснення третьої особи (вих.№31-4/638 від 17.11.2014р.), в яких викладена позиція Міністерства аграрної політики та продовольства України з приводу даного спору, в тому числі, зазначено, що зміст спірного договору оренди суперечить нормам чинного цивільного законодавства та має бути визнаним недійсним, при цьому, третя особа просить справу розглянути без участі представника Міністерства аграрної політики та продовольства України та про результати розгляду належним чином повідомити. До пояснень додано копію довіреності за вих.№31-4/11 від 11.03.2014р. на уповноваженого представника третьої особи, якою підписано вказані пояснення.

18.11.2014р. через діловодну службу суду від позивача надійшло клопотання (вих.№52/10/14 від 17.11.2014р.) про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з додатками третій особі (фіскальний чек від 06.11.2014р. та опис вкладення у цінний лист від 06.11.2014р.), копії інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно №22065775 від 23.05.2014р. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача подала додаткові заперечення на позовну заяву про визнання недійсним договору оренди (вх.№15224/14 від 18.11.2014р.) та заявила клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправлення третій особі заперечень на позовну заяву та додаткових заперечень на позовну заяву (фіскальний чек від 17.11.2014р. та опис вкладення у цінний лист від 17.11.2014р.); дані документи долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в засіданні суду позов підтримала в повному обсязі, просить його задовольнити.

Представник відповідача зазначила, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що він є належним власником спірного майна згідно норм чинного законодавства. Крім того, представник зауважила, що виходячи з позиції позивача, недосягнення істотних умов договору свідчить про те, що сторони фактично не уклали вказаного договору оренди, а тому, в даному випадку, відсутній предмет спору, отже, провадження у вказаній справі має бути припинено.

Представник третьої особи в засідання суду не з'явився. Стосовно участі у справі третьої особи суд враховує, що про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, а також, що у справі наявні письмові пояснення третьої особи з викладеною правовою позицією щодо розгляду справи. Крім того, третьою особою було заявлено клопотання про здійснення розгляду справи без участі її представника.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, а також, запобігаючи невиправданому затягуванню розгляду спору по справі, яка вже тривалий час розглядається, як з урахуванням об'єктивних та поважних причин, так і з врахуванням невиконання вимог суду щодо надання необхідних для правильного вирішення спору доказів, що перешкоджало забезпеченню повного та всебічного розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.11.2014р. без участі представника третьої особи.

Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, неодноразово для надання можливості сторонам подати відповідні докази в наступне слухання справи, призначене на іншу дату, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав учасників судового процесу, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору.

Заслухавши в судових слуханнях при розгляді справи пояснення та доводи сторін, вивчивши наявні у справі письмові пояснення сторін та третьої особи, дослідивши зібрані у справі матеріали, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2014 року між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" (орендодавець) та Приватним підприємством "Проммаркет Океан" (орендар) укладено договір №7 оренди нежитлових приміщень (а.с.8), за яким орендодавець надає орендареві у тимчасове платне користування нежитлові приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, б.56, загальною площею 190,4 кв.м. з метою їх використання в межах статутної діяльності орендаря далі - приміщення) а саме:

- приміщення адмінбудівлі за технічним паспортом БТІ літ.Б, поверх 1, приміщення №6,7,8,9 загальною площею 78,6 кв.м.;

- приміщення адмінбудівлі за технічним паспортом БТІ літ.Б, поверх 2, приміщення № 3,4,6,8 загальною площею 103,0 кв.м.;

- приміщення прохідної за технічним паспортом БТІ літ.Г, поверх 1, приміщення №4 загальною площею 8,8 кв.м.

Відповідно до п.1.2. договору, приміщення, що передаються в оренду орендареві, належить орендодавцю на праві повного господарського відання.

У розділі 2 договору сторонами визначено права та обов'язки сторін. Зокрема, згідно пп."в" п.2.3. договору орендар зобов'язаний оплачувати орендну плату згідно розділу 4 цього договору.

Розділом 4 договору обумовлено порядок та умови оплати. Відповідно до п.4.1 - п.4.3. договору, за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату у розмірі 15000,00 грн., без ПДВ за місяць. Вартість комунальних послуг не входить в орендну плату. Орендар зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту прийняття приміщення перераховувати орендну плату за перший календарний місяць авансом. У подальшому орендар здійснює орендну плату до 15 числа кожного поточного місяця. Сплата за надані послуги здійснюється у гривнях на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. договору, орендар приймає у користування приміщення у стані, придатному для їх експлуатації; по факту передачі орендодавець та орендар складають та підписують акт прийому-передачі приміщень. Таким же чином проводиться зворотна передача орендарем орендодавцю приміщень по закінченню строку дії договору.

В п'ятому розділі сторони встановили відповідальність сторін та санкції; в шостому розділі узгодили умови припинення договору; сьомий розділ регулює порядок вирішення спорів.

Відповідно до пункту 8.2. договору, договір починає діяти з 01.03.2014 року, а діє до 01.03.2015 року. Якщо жодна сторона в строк 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонговується на 6 місяців.

01.03.2014 р. сторонами також підписано акт №1 прийому-передачі приміщень до договору №7 оренди приміщень від 01.03.2014р. (а.с.9) щодо передачі в оренду зазначених у договорі нежитлових приміщень, загальною площею 190,4 кв.м. за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, б.56.

Звернувшись з позовом у даній справі до суду, орендодавець за вказаним договором - Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" мотивувало позов про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №7 від 01.03.2014р. наступним.

Позивач вказував, що при укладенні договору сторонами не було дотримано порядку передбаченого статтею 9 закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині погодження умов договору оренди з органом уповноваженим управляти майном. Вказує, що орендарем не було направлено орендодавцю заяву про оренду нерухомого майна, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком затвердженим наказом Фонду державного майна №201 від 15.02.2013 року, як це передбачено ч.1 ст.9 вказаного Закону; відповідно ці документи не було направлено органу, уповноваженому управляти державним майном (Міністерство аграрної політики України) для формування висновків (дозволу, відмови, пропозицій) щодо договору.

Також, у позовній заяві зазначено, що згідно частини 2 статті 10 названого вище Закону, укладений сторонами договір оренди державного майна в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна; згідно частини 1 ст.10 Закону істотними умовами договору оренди державного майна є зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна. Позивач вказує, що сторонами не передбачено цих умов і в цілому форма і зміст договору не відповідає типовому договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Зазначає, крім того, що відповідно до пункту 3 ч.1 ст.7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" розмір орендної плати за договорами оренди державного майна погоджується Фондом державного майна в порядку встановленому законодавством.

Позивач вказує, що з метою усунення порушень, які виникли при укладенні договору ДП "СГП "Земельний Фонд" листом від 16.06.2014 року вих.№17/05/2014 зверталось до орендаря ПП "Проммаркет Океан" з пропозицією припинити дію договору та здійснити передачу орендованого майна, у зв'язку з тим, що договір укладено з порушенням актів цивільного законодавства. Також орендарю було запропоновано усунути порушення, які тягнуть за собою визнання договору недійсним, шляхом вчинення нового правочину з дотриманням порядку, передбаченого законодавством.

У відповідь, листом від 02.07.2014 року за вих.№2/5, орендар заперечив проти припинення договору і усунення порушень, які були вчинені при його укладенні.

Посилаючись на зазначені вище обставини, позивач вважає, що при укладенні договору сторонами не було дотримано передбаченого законом порядку укладення договорів оренди державного майна, а тому, вказаний договір суперечить нормам цивільного законодавства, а саме ч.1 ст.203 ЦК України, ст.ст.9,10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", наказ ФДМУ №201 від 15.02.2013р. та наказу ФДМУ №502 від 01.04.2011 року, а отже, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України та частини 1 ст.203 Цивільного кодексу України має бути визнаний судом недійсним.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог, господарський суд приймає до уваги вищевикладені встановлені обставини справи, а також наступне.

Як зазначено у позовній заяві, нерухоме майно, що є предметом договору належить ДП "СГП "Земельний Фонд" на праві господарського відання, згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №707 від 14.11.2012р. Право власності на вказане майно належить державі в особі Кабінету Міністрів України згідно рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.2012р. у справі №5/5007/17/11.

Серед поданих до справи доказів є копія рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.2012р. по справі №5/5007/17/11 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України (м.Київ) та 2) Державного підприємства комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" (м.Київ) до Приватного підприємства "Реалспецсервіс" (м.Житомир) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Верховної Ради України (м.Київ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "ЛАРД-СТАЙЛ-ЖИТОМИР" (м.Житомир) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.11-15), яким позов задоволено; визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв.м, розташований за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська,56, який складається з будівель: адміністративна будівля літера "Б" площею 1774,6 кв.м, станція технічного обслуговування літера "В" площею 1894,3 кв.м., прохідна літера "Г" площею 125,4 кв.м., котельня літера "Д" площею 376,8 кв.м., приміщення для охорони машин літера "З" площею 374,4 кв. м, склад літера "Л" площею 530,5 кв.м., будівля для зберігання води літера "Е" площею 86,7 кв.м., електроцех, акумуляторна літера "М" площею 65,6 кв.м., приміщення ПММ літера "С" площею 94,5кв.м., кузня літера "О" площею 34,8 кв.м., будівля мийки літера "Р" площею 10,8 кв.м., склад ПММ літера "Т" площею 15,5 кв.м., уборна літера "У" площею 16,3 кв.м., гараж літера "X" площею 28,2 кв.м.; а також вирішено витребувати у приватного підприємства "Реалспецсервіс" (10007, м.Житомир, вул.Коростишівська, 56, код 35688928) цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4кв.м., розташований за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська,56, який складається з вищевказаних будівель.

Згідно ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У даному випадку, предметом оренди є державне майно, отож, крім Цивільного кодексу України, слід керуватися також і спеціальними нормами, які закріплені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна". Так, відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", відносини стосовно оренди державного майна, майна що належить АР Крим чи знаходиться в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом і іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яким визначено порядок укладення договору оренди, фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі-матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, а у разі якщо: підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку; внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку; сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, - також до органу Антимонопольного комітету України. Орган Антимонопольного комітету України розглядає надіслані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди. У разі порушення провадження у справі про банкрутство керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна подає орендодавцеві матеріали щодо оренди нерухомого майна, копію яких орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову). При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій.

Згідно статті 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.

Стаття 316 Цивільного кодексу України містить визначення поняття права власності, за яким правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 2,3 статті 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

У відповідності до ч.5 ст.22 Господарського кодексу України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до змісту статті 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Стаття 136 Господарського кодексу України визначає, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч.1, ч.2 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка визначає засади державної реєстрації прав, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.1, ч.3 ст.3 названого Закону).

У даному випадку, відповідно до наданої позивачем інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №22065775 від 23.05.2014р., власником об'єкту, що складається з будівель цілісного майнового комплексу, загальною площею 5428,4 кв.м. за адресою: Житомирська обл., м.Житомир, вул.Коростишівська, буд.56, є держава Україна в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик".

Відповідно до згадуваного вище наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №707 від 14.11.2012р., з метою забезпечення повернення державного майна відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 р. у справі №5/5007/17/11 та у зв'язку з ліквідацією державного комплексного підприємства "Хрещатик", встановлено, що Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" є правонаступником державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" в частині закріплення за ним на праві господарського відання державного майна цілісного майнового комплексу загальною площею 5428,4 кв.м., розташованого за адресою м.Житомир, вул.Коростишівська,56.

Проте, при розгляді даної справи позивачем не подано доказів реєстрації у встановленому порядку на виконання рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.2012р. у справі №5/5007/17/11 права власності держави в особі Кабінету Міністрів України на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4кв.м., розташований за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська,56 та складається з наведеного в рішенні переліку будівель, та, відповідно, відсутні докази реєстрації за позивачем права господарського відання на вказаний об'єкт нерухомості відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №707 від 14.11.2012р., що надавало б Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд", зокрема, право передавати в оренду спірні приміщення цілісного майнового комплексу загальною площею 5428,4кв.м., розташованого за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, 56.

Суд вважає першочерговим за значенням факт відсутності у особи, яка виступає орендодавцем за договором оренди, будь-яких прав на об'єкт нерухомості, що передається в оренду (у даному випадку, право господарського відання не набуто позивачем до моменту державної реєстрації такого права), відносно питання дотримання порядку укладення оспорюваного договору оренди. З огляду на встановлені судом обставини справи, позов у даній справі не може бути задоволено із зазначених у ньому підстав, а тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Разом з тим, оцінюючи обставини справи, суд приходить до висновку, що спірний договір є недійсним.

Так, згідно із ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Як встановлено судом, спірний договір оренди укладено всупереч наведеного вище законодавства України, оскільки на момент укладення спірного договору Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" не мав права розпорядження у встановленому законом порядку об'єктом нерухомості, переданим в оренду за договором оренди нежитлових приміщень №7 від 01.03.2014р.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За таких обставин, договір оренди нежитлових приміщень №7 від 01.03.2014р. належить визнати недійсним повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень №7 від 01.03.2014р., укладений між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" (01001, м.Київ, вул.Бориса Грінченка,1, ідентифікаційний код 37202164) та Приватним підприємством "Проммаркет Океан" (10005, м.Житомир, вул.Черняховського, буд.92, ідентифікаційний код 32467697).

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.11.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу (реком.)

4 - третій особі (реком.)