Постанова

від 21.01.2015 по справі 906/1070/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа №906/1070/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Дужич С.П.

суддя Саврій В.А.

при секретарі Ткачу Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

третьої особи на стороні позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Проммаркет Океан" на рішення господарського суду Житомирської області від 18 листопада 2014 року у справі №906/1070/14 (суддя Ляхевич А.А.)

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство аграрної політики та продовольства України

до Приватного підприємства "Проммаркет Океан"

про визнання недійсним договору оренди

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

18 листопада 2014 року, рішенням господарського суду Житомирської області було відмовлено в позові ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" до ПП "Проммаркет Океан" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання недійсним договору оренди, та визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень №7 від 01 березня 2014 року, укладений між ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" та ПП "Проммаркет Океан".

Відповідач, в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким провадження припинити вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки вважає, що Договір оренди неукладеним, так як сторонами не було узгоджено усіх його істотних умов, отже він не породжує для сторін ніяких прав та обов'язків. Тому, вважає, що у суду відсутні правові підстави для визнання договору недійсним. Так, суд, на підставі ст. 80 ГПК України, повинен був припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Позивач, не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

25 грудня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 21 січня 2015 року.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання не прибули, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін та третьої особи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

24 січня 2012 року, рішенням господарського суду Житомирської області по справі №5/5007/17/11 було визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 м 2 , розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить нерухоме майно, що є предметом оскаржуваного Договору оренди №7 оренди нежитлових приміщень від 01 березня 2014 року, укладеного між сторонами спору. (а.с.11-15)

14 листопада 2012 року, наказом №7 Міністерства аграрної політики та продовольства України, з метою забезпечення повернення державного майна, відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 24 січня 2012 року у справі №5/5007/17/11 та у зв'язку з ліквідацією державного комплексного підприємства "Хрещатик", встановлено, що ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" є правонаступником ДКТП "Хрещатик" в частині закріплення за ним права господарського відання державного майна цілісного майнового комплексу загальною площею 5428,4 м 2 , розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56. (а.с.10)

20 лютого 2014 року, відповідач звернувся до позивача з заявою про оренду нерухомого майна, в якій просив розглянути питання про надання йому у платне тимчасове користування наступні приміщення. (а.с. 95)

- приміщення адмінбудівлі за технічним паспортом БТІ літ.Б, поверх 1, приміщення №6,7,8,9 загальною площею 78,6 м 2 ;

- приміщення адмінбудівлі за технічним паспортом БТІ літ.Б, поверх 2, приміщення № 3,4,6,8 загальною площею 103,0 м 2 ;

- приміщення прохідної за технічним паспортом БТІ літ.Г, поверх 1, приміщення №4 загальною площею 8,8 м 2 .

01 березня 2014 року, між ДП "Сільськогосподарське Підприємство "Земельний Фонд", як орендодавцем, та ПП "Проммаркет Океан", як орендарем, було укладено Договір №7 оренди нежитлових приміщень, згідно умов якого орендодавець надав орендареві у тимчасове платне користування до 01 березня 2015 року нежитлові приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, загальною площею 190,4 м 2 (згідно акта №1 прийому-передачі приміщень до Договору №7 від 01 березня 2014 року, а.с.9) з метою їх використання в межах статутної діяльності орендаря далі - (приміщення) а саме:

- приміщення адмінбудівлі за технічним паспортом БТІ літ.Б, поверх 1, приміщення №6,7,8,9 загальною площею 78,6 м 2 ;

- приміщення адмінбудівлі за технічним паспортом БТІ літ.Б, поверх 2, приміщення № 3,4,6,8 загальною площею 103,0 м 2 ;

- приміщення прохідної за технічним паспортом БТІ літ.Г, поверх 1, приміщення №4 загальною площею 8,8 м 2 .

Договір сторонами підписаний та скріплений їх печатками. (а.с.8)

Згідно пунктів 3.1-3.2 Договору, орендар приймає у користування приміщення у стані, придатному для їх експлуатації; по факту передачі орендодавець та орендар складають та підписують акт прийому-передачі приміщень. Таким же чином проводиться зворотна передача орендарем орендодавцю приміщень по закінченню строку дії договору.

За користування приміщенням орендар сплачує орендну плату у розмірі 15 000,00 грн., без ПДВ за місяць. Вартість комунальних послуг не входить в орендну плату. Орендар зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту прийняття приміщення перераховувати орендну плату за перший календарний місяць авансом. У подальшому орендар здійснює орендну плату до 15 числа кожного поточного місяця. Сплата за надані послуги здійснюється у гривнях на поточний рахунок орендодавця. (п.п. 4.1.- 4.3. Договору)

Якщо жодна сторона в строк 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонговується на 6 місяців. (п.8.2. Договору)

16 червня 2014 року, ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" направила лист вих.№17/05/2014 до ПП "Проммаркет Океан", в якому повідомлялось, що при укладені Договору не було дотримано передбаченого законодавством порядку в частині погодження проекту з Міністерством аграрної політики. Також, договір не відповідає вимогам ст. 10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та просило вважати даний Договір таким, що припинив свою дію за взаємною згодою сторін. Крім того, орендарю було запропоновано усунути порушення, які тягнуть за собою визнання договору недійсним шляхом вчинення нового правочину з дотриманням порядку, передбаченого законодавством. (а.с. 16)

02 листопада 2014 року, ПП "Проммаркет Океан" звернулось з відповіддю (лист вих.№2/5), в якому повідомлялось, що орендар заперечує проти припинення договору з проханням дотримуватись умов діючого Договору оренди, передачу майна здійснити у встановлений Договором оренди 01 березня 2015 року строк. (а.с.17)

05 серпня 2014 року, ДП "Сільськогосподарське Підприємство "Земельний Фонд" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до ПП "Проммаркет Океан" про визнання недійсним договору оренди.

20 жовтня 2014 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було залучено Міністерство аграрної політики та продовольства України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. (а.с. 116-117)

18 листопада 2014 року, рішенням господарського суду Житомирської області було відмовлено в позові ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" до ПП "Проммаркет Океан" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання недійсним договору оренди. Визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень №7 від 01 березня 2014 року, укладений між ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" та ПП "Проммаркет Океан". (а.с.132-136).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У даному випадку, предметом оренди є державне майно, отож, крім Цивільного кодексу України, слід керуватися також і спеціальними нормами, які закріплені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна". Так, відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", відносини стосовно оренди державного майна, майна що належить АР Крим чи знаходиться в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом і іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є, зокрема, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 м 2 на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яким визначено порядок укладення договору оренди, фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі-матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, а у разі якщо: підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку; внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку; сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, - також до органу Антимонопольного комітету України. Орган Антимонопольного комітету України розглядає надіслані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди. У разі порушення провадження у справі про банкрутство керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна подає орендодавцеві матеріали щодо оренди нерухомого майна, копію яких орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову). При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій.

Згідно ч.2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Відповідно п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", розмір орендної орендної плати за договорами оренди державного майна погоджується ФДМ в порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено з матеріалів справи, 01 березня 2014 року, між ДП "Сільськогосподарське Підприємство "Земельний Фонд", як орендодавцем, та ПП "Проммаркет Океан", як орендарем, було укладено Договір №7 оренди нежитлових приміщень, згідно умов якого орендодавець надав орендареві у тимчасове платне користування до 01 березня 2015 року нежитлові приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, загальною площею 190,4 м 2 (згідно акта №1 прийому-передачі приміщень до Договору №7 від 01 березня 2014 року, а.с.9) з метою їх використання в межах статутної діяльності орендаря далі - (приміщення) а саме: - приміщення адмінбудівлі за технічним паспортом БТІ літ.Б, поверх 1, приміщення №6,7,8,9 загальною площею 78,6 м 2 ; - приміщення адмінбудівлі за технічним паспортом БТІ літ.Б, поверх 2, приміщення №№3,4,6,8 загальною площею 103,0 м 2 ; - приміщення прохідної за технічним паспортом БТІ літ.Г, поверх 1, приміщення №4 загальною площею 8,8 м 2 .

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків (Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року), зокрема, відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин або не відповідає вимогам закону, або ж волевиявленню сторін з реальним настанням правових наслідків.

У своєму позові ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд" зазначало про порушення вищезазначеним Договором ст.ст. 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в частині непогодження умов договору оренди з органом уповноваженим управляти майном, форма і зміст Договору не відповідає типовому договору оренди нерухомого майна; та ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності"

В той же час, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши матеріали справи і взявши до уваги пояснення представників сторін в частині відсутності у позивача у власності майна, переданого відповідачу в оренду, встановив наступне.

Стаття 316 ЦК України містить визначення поняття права власності, за яким правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 136 ГК України визначає, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч.1, ч.2 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №22065775 від 23 травня 2014 року , власником об'єкту, що складається з будівель цілісного майнового комплексу, загальною площею 5428,4 кв.м. за адресою: Житомирська обл., м.Житомир, вул. Коростишівська, 56, є держава Україна в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик".

Проте, позивачем не підтверджено факту реєстрації права власності у встановленому порядку держави в особі Кабінету Міністрів України на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 м 2 , розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56 та, відповідно, відсутні докази реєстрації за позивачем права господарського відання на вказаний об'єкт нерухомості відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №707 від 14 листопада 2012 року, а відтак у ДП "Сільськогосподарське підприємство "Земельний Фонд", відсутні права для передачі в оренду спірні приміщення цілісного майнового комплексу загальною площею 5428,4 м 2 , розташованого за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська, 56 та не було повноважень на укладення Договору №7 оренди нежитлових приміщень від 01 березня 2014 року.

Так, враховуючи вільність сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, передбачених ст. ст. 6, 627 ЦК України, та той факт, що сторони визначають умови договору на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови, що не суперечать законодавству, суд першої інстанції вірно вказав на першочерговість факту відсутності у позивача, як орендодавця, зареєстрованого у встановленому порядку права на об'єкт нерухомості, що передається в оренду, відносно факту дотримання порядку укладення оспорюваного договору оренди.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позов у даній справі не може бути задоволено із зазначених у ньому підстав, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Однак, встановлений судом факт відсутності у позивача права розпорядження у встановленому законом порядку об'єктом нерухомості, переданим в оренду за Договором оренди нежитлових приміщень №7 від 01 березня 2014 року дає підстави суду скористатися процесуальним правом та визнати недійсним повністю пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, тобто за таких обставин, договір оренди нежитлових приміщень №7 від 01 березня 2014 року слід визнати недійсним.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.14 р. у справі №906/1070/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Проммаркет Океан" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1070/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.