Постанова

від 03.12.2007 по справі 2-а-57/2007

АРМЯНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №2-a-57/2007

Справа №2-a-57/2007

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2007

року

Армянський

міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Шестаковської

Л.П., за участю секретаря Недуга Н.В., розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні суду в м. Армянську АР Крим адміністративну справу за

позовом ОСОБА_1 до Красноперекопського міськрайонного суду про зобов'язання

відповідача вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернувся до суду з адміністративним позовом до Красноперекопського міськрайсуду

про зобов'язання його вчинити певні дії, в якому він просить збов'язати

відповідача надати йому копії наказів голови Красноперекопського міськрайонного

суду АР Крим про призначення на посади державних службовців апарату суду певних

осіб, посилаючись на те, що на підставі Закону України „Про інформацію"

він 16.08.2007 р. звернувся з аналогічним письмовим інформаційним запитом до

Красноперекопського міськрайсуду, але відповідач листом від 21.08.2007 р.

відмовив йому в задоволенні його вимоги, мотивуючи це тим, що кадрова робота

ведеться територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в

АРК, а не відповідачем. Крім того, позивач однією із підстав отриманої відмови

вважає неправильне тлумачення відповідачем Закону України „Про інформацію".

Він вважає, що Красноперекопський міськрайсуд вказаною відмовою діяв не в

спосіб, визначений Конституцією та Законами України, порушуючи його, позивача,

інформаційні права та інтереси. Саме тому ОСОБА_1 просить суд зобов'язати

відповідача надати йому копії наказів голови Красноперекопського міськрайонного

суду АР Крим про призначення певних осіб на посади помічника судді та секретаря

судового засідання вказаного суду.

В судове

засідання для розгляду справи по суті сторони не з'явилися, надіславши до суду

заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності. При цьому позивач позов

підтримує, а відповідач позов не визнає, надав суду свої письмові заперечення

проти позову.

Відповідач в

запереченнях вказав, що право заявника на отримання витребуваної ним інформації

без попередньої згоди особи, якої стосується ця інформація, не передбачено ст.

23 Закону України „Про інформацію". Відповідач вважає, що наказ про

прийняття на посаду окремо визначеної особи містить відомості про її місце

роботи і рід професійних занять, в зв'язку з чим зазначений документ він визнає

таким, що містить відомості про особу і відповідає параметрам, передбаченим

саме ст. 23 Закону України „Про інформацію". Крім того, посилаючись на ст.

126 Закону України „Про статус суддів" відповідач наголошує на тому, що

саме ДСА забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, веде

статистичний і персональний облік даних про кадри судів та кадрове діловодство,

формує особові справи державних службовців апарату суду.

Вивчивши

матеріали справи, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення

відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про

2

необґрунтованість адміністративного позову  ОСОБА_1,

та про необхідність його відхилення, виходячи із наступного.

В суді

встановлено, що ОСОБА_2 запитом від 16.08.2007 р. посилаючись на Закон України

„Про інформацію" вимагав від відповідача надання йому наказів голови

Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим про призначення на посади

секретаря судового засіданняОСОБА_3, та ОСОБА_4, на посаду помічника судді

ОСОБА_5 та на посаду помічника голови суду ОСОБА_6 Відповідач у своєчасній

відповіді від 21.08.2007 р. відмовив ОСОБА_1 у наданні

вказаних копій документів, посилаючись на ст. 23 Закону України „Про

інформацію" та заборону збмратит інформацію про особу без її попередньої

згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Також відповідач повідомив,

що накази про призначення на посади помічника судді та помічника голови суду

головою Красноперекопського міськрайонного суду не видавалися, бо кадрове

діловодство відносно перерахованих посад ведеться Територіальним управлінням

ДСА України в АРК, розташованим в м. Сімферополі по вул. Павленко, буд. № 48.

Суд дійшов

висновку, що надана відповідачем відповідь є обгрунтованою, законною та такою,

що не порушує будь-яких прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Діючий в Україні

правовий порядок передбачає, що особа самостійно визначає, які її персональні

дані відносяться до сфери конфіденційної інформації, тобто до інформації з

обмеженим доступом - це є її особисте немайнове право, передбачене ст.ст.

301-302 ЦК України. В період збирання інформації про фізичну особу вона, члени

її сім'ї або законні представники мають право знати які відомості з якою метою

збираються, як, ким і з якою метою вони будуть використовуватись (ст. 32

Конституції України). Частина 6 ст. 31 Закону України „Про інформацію"

гарантує громадянам, що інформація про них може використовуватись лише для

законної мети.

Частина 2 ст.

302 ЦК України

передбачає, що у випадках, передбачених законом, і лише в інтересах

національної безпеки, економічного добробуту та прав людини збирання,

зберігання, використання і поширення інформації про особу допускається без її

попередньої згоди.

Звертаючись

спочатку до відповідача з інформаційним запитом, а потім і з цим

адміністративним позовом до суду позивач так жодного разу і не вказав, з якою

метою він збирає витребувану інформацію, як має її зберігати, використовувати

та поширювати, з якою саме законною метою він все це робить.

Позивач також

жодного разу не послався на визначений законом випадок (якщо він є), який

допускає збирання такої інформації про особу без її попередньої згоди.

Ст. 19

Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на

засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не

передбачено законодавством. Органи державної влади та їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Заборона

примушення робити те, що не передбачено законодавством, має широкий сенс і

тлумачиться як заборона будь-яких незаконних дій одного суб'єкта прав щодо

іншого у відносинах між громадянами, органами державної влади і органами

місцевого самоврядування, тощо.

Частина 2 ст. 19

Конституції України встановлює відповідний спеціально-дозвільний тип правового

регулювання, притаманний органам державної влади та органам місцевого

самоврядування, їх посадовим особам. Фактично йдеться про принцип „заборонено

все, що не дозволено законом".

З матеріалів

справи вбачається, що Красноперекопський міськрайсуд у своєчасній відповіді

позивачу на його запит від 21.08.2007 р. про надання копій наказів про

призначення на посади державних службовців апарату суду певних осіб надав йому

повну та обгрунтовану відповідь про неможливість задовольнити запит. Дії

відповідача суд визнає законними..

За вказаних

обставин суд не вбачає можливостей задовольнити позов.

3

Керуючись ст. ст. 10,11, 159-160,

162-163 КАС України, ст.ст. 19, 32 Конституції України, ст. ст. 23, 31 Закону

України „Про інформацію", ст.ст. 301-302 ЦК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні

позову ОСОБА_1 до Красноперекопського міськрайсуду АР Крим про зобов'язання

відповідача вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може

бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд

першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви

про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 КАС

України.