Ухвала

від 07.10.2014 по справі 2а-1863/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/48144/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року

у справі № 2а-1863/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал»

до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» (далі - ТОВ «Термінал»; позивач) до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (далі - ДПІ в м. Лисичанську Луганської області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 28 лютого 2011 року та № 0000042301/0 від 28 лютого 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Термінал» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 19/23-32691786 від 14 лютого 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Лисичанську Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 28 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7 680,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 7 680,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 28 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122 222,50 грн. (97 778,00 грн. - основний платіж, 24 444,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за договором № 12 від 02 березня 2009 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмегасервіс», з підстав його нікчемності.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на висновок Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, викладений в акті № 141/23/36189677 від 26 лютого 2010 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Спецмегасервіс», в якому вказано про те, що постановою Господарського суду Луганської області від 16 листопада 2009 року у справі № 22/84б контрагента позивача визнано банкрутом, товариство відсутнє за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відповідно до даних бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» виявлено відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Спецмегасервіс» та його контрагентів.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Спецмегасервіс» підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля.

Сумнівів щодо достовірності цих документів у відповідача під час здійснення перевірки не виникло, про що вказано в акті № 19/23-32691786 від 14 лютого 2011 року. Крім того, податковим органом не заперечується, що понесені ТОВ «Термінал» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

А відтак, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від перебування постачальника за юридичною адресою, від дотримання ним вимог податкового законодавства або від правильності ведення контрагентом бухгалтерського обліку, а також з огляду на те, що визнання постачальника банкрутом саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених ним з моменту державної реєстрації до моменту виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, висновок судових інстанцій про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати обґрунтованим.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.