Постанова

від 20.11.2014 по справі 825/3378/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Чернігів Справа № 825/3378/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Тищенко М.В.,

за участю представників сторін

від позивача Кінебаса О.М.,

Косинської Т.В.,

Косинського В.М.,

від відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, просить про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 08.10.2014 № 0003262200, № 0003242200, № 0003252200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «Фірма «Альфа-2» співпрацювало із ТОВ «ЗКХР», ТОВ «БК БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ», ТОВ «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС» відповідно до укладених договорів.

Виконання договорів підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, довідками, актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними.

На підставі виписаних податкових накладних, в перевіряємий період, сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, його товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «ЗКХР», ТОВ «БК БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ», ТОВ «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (т. 1 а. с. 57-58), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Альфа-2», за результатами якої складено акт № 2150/22/14236657 від 19.09.2014, та встановлено наступні порушення пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

По взаємовідносинам позивача із TOB «ЗКХР» відповідач посилається на акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.08.2014 № 456/26-56-22-01-05/34656607 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ» (код за ЄДРПОУ 34656607) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 10.11.2011 по 01.04.2014» та не надання на перевірку наказів на відрядження, авансових звітів, в результаті чого не можливо визначити в яких умовах були підписані і договори. Крім цього, враховуючи специфіку проведених робіт, зазначених в актах здачі-прийняття робіт, та з урахуванням кількості працівників ТОВ «Фірма «Альфа-2» та ТОВ «ЗКХР» не можливо підтвердити факт надання послуг.

По взаємовідносинам позивача із TOB «БК БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ» відповідач посилається на не надання на перевірку наказів на відрядження, авансових звітів, в результаті чого не можливо визначити в яких умовах були підписані і договори. Крім цього, враховуючи специфіку проведених робіт, зазначених в актах здачі-прийняття робіт, та з урахуванням кількості працівників ТОВ «Фірма «Альфа-2» та TOB «БК БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ» не можливо підтвердити факт надання послуг.

По взаємовідносинам позивача із ТОВ «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС» відповідач посилається на не надання на перевірку наказів на відрядження, авансових звітів, в результаті чого не можливо визначити в яких умовах були підписані і договори. Крім цього, враховуючи специфіку проведених робіт, зазначених в актах здачі-прийняття робіт, та з урахуванням кількості працівників ТОВ «Фірма «Альфа-2» та ТОВ «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС» не можливо підтвердити факт надання послуг.

Також, посилається на наявність акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 №387/26-52-22-03-14/37312719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс», код за ЄДРПОУ 37312719, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.12.2013».

По взаємовідносинам позивача із ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» відповідач посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому наявний висновок про «фіктивність» ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», зокрема, згідно протоколу допиту від 01.04.2014. В якому зазначено, що гр. ОСОБА_5 в лютому 2013 року було запропоновано зареєструвати на його ім'я підприємство ООО «Грант Тайм», на що він дав згоду та підписав якісь папери, в т.ч. чисті аркуші паперу. З якою метою було зареєстровано підприємство йому не відомо, місце знаходження його не відомо та не мав на меті займатися господарською діяльністю.

Отже, враховуючи всю сукупність наведених обставин ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області вважає свої дії правомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені із дотриманням норм податкового законодавства і просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Фірма «Альфа-2» (ідентифікаційний код 14236657) зареєстровано в якості юридичної особи 18.10.1993, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.07.2012 № 14200964 (т. 1 а. с. 136) перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові з 18.11.1993 за № 5972 (т. 1 а. с. 137), має право займатися будівельною діяльністю, що підтверджується копією ліцензії серії АВ № 365242 (т. 1 а. с. 138), є дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, що підтверджується його копією (т. 1 а. с. 139). Ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 08.09.2014 № 2601 та наказу від 08.09.2014 № 2583, відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Альфа-2» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за листопад-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року, червень-серпень 2012 року, операцій з ТОВ «ЗКХР», за серпень-жовтень 2012 року операцій з ТОВ «БК «БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ», за листопад-грудень 2012 року, лютий-червень 2013 року операцій з ТОВ «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», за серпень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року операцій з ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За результатами перевірки складено акт від 19.09.2014 № 2150/22/14236657 (т. 1 а. с. 7-35), яким встановлено порушення пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

За результатами акту прийнято податкові повідомлення рішення:

- від 08.10.2014 № 0003252200 (т. 1 а. с. 37), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 272724,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 181810,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90908,00 грн;

- від 08.10.2014 № 0003262200 (т. 1 а. с. 36), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3779,00 грн;

- від 08.10.2014 № 0003242200 (т. 1 а. с. 38), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 272327,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 192091,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90236,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Фірма «Альфа-2» є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, електромонтажні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.07.2012 № 14200964 (т. 1 а. с. 139).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Запоріжський коксохимремонт» відповідно до укладених договорів: від 09.11.2011 № 1109/2, від 01.12.2011 № 1201/2, від 14.12.2011 № 1214, від 12.12.2011 № 1212, від 21.11.2011 № 1118/2, від 01.12.2011 № 1116/2, від 17.01.2012 № 1/2, 28.11.2011 № 1112/2, від 16.11.2012 № 903/2, від 01.12.2011 № 1201, від 14.02.2012 № 214/2, від 03.02.2012 № 203, від 01.02.2012 № 200, від 01.02.2012 № 201, від 14.03.2012 № 314, від 16.03.2012 № 316, від 09.04.2012 № 409, від 17.04.2012 № 418, від 04.04.2012 № 402/2, від 13.03.2012 № 313, від 12.04.2012 № 413, від 21.05.2012 № 514/2, від 13.06.2012 № 613, від 15.05.2012 № 511/2, від 03.05.2012 № 521/2 , від 25.04.2012 № 327/2(т. 1 а. с. 198, 206, 214, 219, 226, 233, 248, т. 2 а. с. 8, 15, 22, 32, 40, 47, 53, 60, 66, 73, 78, 82, 86, 91, 98, 107, 139).

Договори підписані сторонами та скріплені печатками.

Виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи:

- договори від 09.11.2011 № 1109, від 01.12.2011 № 1201, від 25.11.2011 № 1118, від 16.11.2011 № 1116 з додатковими угодами до нього, від 16.01.2012 № 1, від 09.11.2011 № 1112, від 01.09.2011 № 903, від 03.01.2012 № 103, від 14.02.2012 № 214, від 31.01.2012 № 0131/1, від 31.01.2012 № 0131/2, від 31.01.2012 № 0131/3, від 11.04.2012 № 411, від 14.05.2012 № 514, від 31.01.2012 № 0131/3, від 21.05.2012 № 521 (т. 1 а. с. 200-201, 208-210, 228-229, 235-238, 250-т. 2 а. с. 1, 10-11, 17-18, 26-27, 34-36, 49-50, 55-56, 68-69, 93, 100-101, 114-115, 121-122), на виконання яких було укладено договори із контрагентом ТОВ «Запоріжський коксохимремонт»;

- платіжні доручення (т. 1 а. с. 196, 212, 217, 222, 224, 231, 246, т. 2 а. с. 6, 13, 20, 30, 38, 45, 58, 71, 76, 84, 89, 95, 96, 110, 117, 137);

- податкові накладні (т. 1 а. с. 197, 205, 213, 218, 223, 225, 232, 247, т. 2 а. с. 7, 14, 21, 25, 31, 39, 43, 46, 52, 59, 65, 72, 77, 81, 85, 90, 97, 103, 106, 111, 118, 138);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 1 а. с. 199, 227, 230, 234, 249, т. 2 а. с. 9, 12, 16, 19, 33, 37, 48, 51, 54, 57, 61, 62, 67, 70, 83, 87, 88, 113, 116, 120, 123, 140);

- акти приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а. с. 202-204, 239-245, т. 2 а. с. 2-5, 63-64);

- акти прийому-передачі виконаних робіт (т. 1 а. с. 207, 211, 215, 216, 220, 221, т. 2 а. с. 23, 28, 29, 41, 44, 74, 79, 92, 99, 102, 104, 105, 108);

- акт здачі-прийому виконаних робіт (т. 2 а. с. 24);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а. с. 42, 75, 80, 94, 109).

У перевіряємому періоді ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність також із контрагентом ТОВ «БК «БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ» відповідно до укладених договорів від 09.07.2012 № 327/4, від 09.07.2012 № 327/3, від 01.08.2012 № 801, від 06.08.2012 № 806, від 13.08.2012 № 813, від 05.09.2012 № 903/2, від 09.08.2012 № 10/2, від 05.09.2012 № 904/2, від 12.09.2012 № 906/2, від 03.10.2012 № 1003, від 02.07.2012 № 702, від 03.08.2012 № 803, від 17.10.2012 № 1017, від 12.10.2012 № 1012, від 01.10.2012 № 1001, від 05.10.2012 № 1005 (т. 2 а. с. 135, 143, 154, 160, 166, 174, 181, 189, 196, 225, 231-232, 237, 242, 247, т. 3 а. с. 2, 9).

Договори підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними документами:

- платіжні доручення (т. 2 а. с. 133, 141, 152, 157, 158, 164, 169-172, 179, 185, 187, 194, 223, 229, 235, 240, 245, 250, т. 3 а. с. 7);

- податкові накладні (т. 2 а. с. 134, 142, 153, 159, 165, 173, 180, 186, 188, 195, 224, 230, 236, 241, 246, т. 3 а. с. 1, 8);

- акти прийому-передачі виконаних робіт (т. 2 а. с. 136, 144, 155, 161, 167, 168, 175, 182, 226, 233, 234, 238, 239, 243, 248, т. 3 а. с. 3, 10);

- договори від 27.03.2012 № 327, від 03.09.2012 № 903/1, від 31.07.2012 № 10, від 04.09.2012 № 904, від 03.09.2012 № 906, від 19.09.2012 № 19-09-12 (т. 2 а. с. 145-146, 176-177, 183, 191-192, 198-199, т. 3 а. с. 4-5), на виконання яких було укладено договори із контрагентом ТОВ «БК «БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ»;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 2 а. с. 147, 178, 190, 193, 197, 200, 227, т. 3 а. с. 6);

- підсумкова відомість ресурсів (витрати - за прийнятими нормами) (т. 2 а. с. 148-151);

- акти здачі-прийому виконаних робіт (т. 2 а. с. 156, 162, 163);

- акт виконаних робіт від 07.09.2012 № 10 (т. 2 а. с. 184);

- видаткові накладні (т. 2 а. с. 204, 206, 220);

- довіреність (т. 2 а. с. 205);

- акт приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а. с. 228);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а. с. 244, 249, т. 3 а. с. 11).

Також, ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «БК «Гефест «Альянс» відповідно до укладених договорів від 23.10.2012 № 1023, від 05.11.2012 № 1105, від 07.11.2012 № 1107/2, від 25.10.2012 № 1025, від 01.11.2012 № 1101, від 02.11.2012 № 1102, від 29.10.2012 № 1029, від 17.12.2012 № 1217, від 15.02.2013 № 215, від 18.03.2013 № 318, від 04.04.2013 № 404, від 13.05.2013 № 513, від 31.05.2013 № 531, від 03.06.2013 № 603 (т. 3 а. с. 19, 27, 32, 38, 63, 82, 99, 109, 130, 135, 145, 150, 159, 164).

Договори підписані сторонами та скріплені печатками.

Реальність виконання вищезазначених договорів підтверджують наступні первинні документи:

- платіжні доручення (т. 3 а. с. 12-16, 25, 30, 36, 61, 80, 97, 128, 133, 143, 148, 153, 157, 162);

- податкові накладні (т. 3 а. с. 17, 18, 26, 31, 37, 62, 81, 98, 108, 129, 134, 144, 149, 154, 158, 163);

- акти прийому-передачі виконаних робіт (т. 3 а. с. 20, 21, 64, 83, 100, 110, 131, 136, 146, 151, 160, 165);

- договори від 27.03.2012 № 327, від 07.11.2012 № 1107, від 10.09.2012 № 911, від 08.11.2012 № 1108, від 05.11.2012 № 1105, від 04.10.2012 № 04/10-12 (т. 3 а. с. 22-23, 34, 40-41, 65-66, 84-85, 101-102) на виконання яких було укладено договори із контрагентом ТОВ «БК «Гефест «Альянс»;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 3 а. с. 24, 28, 29, 33, 35, 39, 42, 67-79, 86-96, 103);

- видаткові накладні (т. 3 а. с. 51, 107, 116, 120-124, 126, 127, 141, 155, 156);

- довіреності (т. 3 а. с. 52, 125, 142);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а. с. 111, 132, 137, 147, 152, 161, 166).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Фірма «Альфа-2», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача із контрагентами TOB «ЗКХР» та ТОВ «Гефест Альянс» відповідач посилається на акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.08.2014 № 456/26-56-22-01-05/34656607 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ» (код за ЄДРПОУ 34656607) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 10.11.2011 по 01.04.2014», акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 №387/26-52-22-03-14/37312719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс», код за ЄДРПОУ 37312719, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.12.2013».

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи, що є контрагентом ТОВ «Фірма «Альфа-2» та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

В свою чергу, судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» відповідно до договору поставки від 02.08.2012 № 802 (т. 2 а. с. 124-125).

Договір підписано керівниками підприємств (Демченко В.М. та Косинським В.М.) та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вищезазначеного договору підтверджують наступні первинні документи:

- платіжні доручення (т. 2 а. с. 126, 201, 212-214, т. 3 а. с. 12, 43, 48, 53, 57, 104, 112, 113, 117, 138);

- податкові накладні (т. 2 а. с. 127, 202, 207, 215, 218, т. 3 а. с. 44, 49, 54, 58, 105, 114, 118);

- видаткові накладні (т. 2 а. с. 128, 131, 203, 208, 211, 216, 217, 219, 221, 222, т. 3 а. с. 45, 46, 47, 50, 55, 56, 59, 60, 106, 115, 119);

- договір від 01.06.2009 № 010609/648 (т. 2 а. с. 129-130) на виконання яких було укладено договір із контрагентом ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ»;

- довіреність (т. 2 а. с. 132);

- матеріальний звіт (т. 2 а. с. 209);

- підсумкова відомість (т. 2 а. с. 210).

ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» з 2012 року, договори виконувались, сторони претензій один до одного не мали, у період з 2012 року (з дати заснування підприємства) по 22.02.2013, в цей час керівником підприємства рахувався Демченко В.М., що підтверджується відомостями по ТОВ «Грант Тайм» (т. 3 а. с. 168-173). Тобто, ОСОБА_5 до 22.02.2013 відношення до ТОВ «Грант Тайм» не мав.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача до 22.02.2013, що в свою чергу не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог суд виходить з того, що ОСОБА_5 рахувався керівником підприємства лише з 22.02.2013, що підтверджується відомостями по ТОВ «Грант Тайм» (т. 3 а. с. 168-173) та протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 01.04.2014 (т. 1 а. с. 89-92), згідно якого гр. ОСОБА_5 в лютому 2013 року було запропоновано зареєструвати на його ім'я підприємство ООО «Грант Тайм», на що він дав згоду та підписав якісь папери, в т.ч. чисті аркуші паперу. З якою метою було зареєстровано підприємство йому не відомо, місце знаходження його не відомо та не мав на меті займатися господарською діяльністю.

Податкова накладна від 20.03.2013 № 549 (т. 3 а. с. 139) та видаткова накладна від 20.03.2013 № 549 (т. 3 а. с. 140) підписані ОСОБА_5 та не є достатнім та допустимим доказом на підтвердження позиції позивача в цій частині.

Підставою виникнення у платника податків права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Наслідки у податковому обліку породжують не укладені платниками правочини, а реально виконані ними господарські операції (що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств), тоді як дійсність правочину та дотримання його сторонами норм цивільного та господарського права не є беззаперечним свідченням дійсного виконання вчинення господарської операції.

Платник податків повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. перевірка наявності у постачальника державної реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентпоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, що спрямовані на отримання витягу з єдиного державною реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні право чини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необгрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів».

Аналогічна правова позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 по справі № К/9991/26540/11.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача ТОВ «Фірма «Альфа-2» із ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» з 22.02.2013 не можна вважати підтвердженою належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит та валові витрати формуються лише на підставі належним чином оформлених первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічної позиції додержується Верховний Суд України у рішенні від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, в якому зазначено, що контрагенти позивачі, податкові накладні яких стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Доводи ж відповідача, що ТОВ «Фірма «Альфа-2» щодо відсутності наказів на відрядження та неможливості здійснення ТОВ «Фірма «Альфа-2» робіт, з урахуванням специфіки проведених робіт, зазначених в актах здачі-прийняття робіт, та з урахуванням кількості працівників, спростовуються тим, що директор підприємства ТОВ «Фірма «Альфа-2» має кваліфікацію та достатній рівень для здійснення даних робіт, більшість яких здійснює сам, виїжджаючи на місце проведення робіт.

На підтвердження вищезазначеного суду надано копію диплому інженера-електрика ПВ № 674053 (т. 1 а. с. 140), посвідчення № 24599/226/09, № 24599/226/11 (т. 1 а. с. 141, зворот а. с. 141).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів в повній мірі правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2», - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 08.10.2014 № 0003262200 повністю, від 08.10.2014 № 0003242200 в частині основного платежу 191540,00 грн та 79960,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), від 08.10.2014 № 0003252200 в частині основного платежу 181236,00 грн, та 90618,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» судові витрати в сумі 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн 70 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан