Ухвала

від 20.01.2015 по справі 825/3378/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3378/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2», звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 жовтня 2014 року №0003262200, №0003242200, №0003252200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 20 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини позивача та його контрагентів за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі. Водночас суб'єктом владних повноважень, не надано доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг) від його контрагентів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ «Фірма «Альфа-2» (ідентифікаційний код 14236657) зареєстровано в якості юридичної особи 18.10.1993, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.07.2012 № 14200964 (т. 1 а. с. 136) перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові з 18.11.1993 за № 5972 (т. 1 а. с. 137), має право займатися будівельною діяльністю, що підтверджується копією ліцензії серії АВ № 365242 (т. 1 а. с. 138), є дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, що підтверджується його копією (т. 1 а. с. 139).

На підставі направлення від 08.09.2014 № 2601 та наказу від 08.09.2014 №2583, відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Альфа-2» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за листопад-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року, червень-серпень 2012 року, операцій з ТОВ «ЗКХР», за серпень-жовтень 2012 року операцій з ТОВ «БК «БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ», за листопад-грудень 2012 року, лютий-червень 2013 року операцій з ТОВ «ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», за серпень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року операцій з ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За результатами перевірки складено акт від 19.09.2014 №2150/22/14236657 (т. 1 а. с. 7-35), яким встановлено порушення пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

За результатами акту прийнято податкові повідомлення рішення:

- від 08.10.2014 № 0003252200 (т. 1 а. с. 37), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 272724,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 181810,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90908,00 грн.;

- від 08.10.2014 № 0003262200 (т. 1 а. с. 36), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3779,00 грн.;

- від 08.10.2014 № 0003242200 (т. 1 а. с. 38), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 272327,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 192091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90236,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 05.03.2012 по справі № 21-421а11 зазначив, що контрагенти позивачі, податкові накладні яких стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Запоріжський коксохимремонт» відповідно до укладених договорів: від 09.11.2011 № 1109/2, від 01.12.2011 № 1201/2, від 14.12.2011 № 1214, від 12.12.2011 № 1212, від 21.11.2011 № 1118/2, від 01.12.2011 № 1116/2, від 17.01.2012 № 1/2, 28.11.2011 № 1112/2, від 16.11.2012 № 903/2, від 01.12.2011 № 1201, від 14.02.2012 № 214/2, від 03.02.2012 № 203, від 01.02.2012 № 200, від 01.02.2012 № 201, від 14.03.2012 № 314, від 16.03.2012 № 316, від 09.04.2012 № 409, від 17.04.2012 № 418, від 04.04.2012 № 402/2, від 13.03.2012 № 313, від 12.04.2012 № 413, від 21.05.2012 № 514/2, від 13.06.2012 № 613, від 15.05.2012 № 511/2, від 03.05.2012 № 521/2 , від 25.04.2012 № 327/2(т. 1 а. с. 198, 206, 214, 219, 226, 233, 248, т. 2 а. с. 8, 15, 22, 32, 40, 47, 53, 60, 66, 73, 78, 82, 86, 91, 98, 107, 139).

За умовами вказаних договорів Замовник (ТОВ «Фірма Альфа-2») доручає, а Підрядник (ТОВ «Запорожский коксохимремонт») приймає на себе виконання робіт, пов'язаних із будівництвом та ремонтними роботами. При цьому, умовами названих вище договорів передбачено, що матеріали поставки Замовника передаються на будівництво безоплатно по акту передачі і включаються в обсяги виконаних робіт по їх фактичній вартості. Вартість матеріальних ресурсів поставки Замовника як зворотні суми виключаються з вартості виконаних робіт.

Договори підписані сторонами та скріплені печатками.

Виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи:

- договори від 09.11.2011 № 1109, від 01.12.2011 № 1201, від 25.11.2011 № 1118, від 16.11.2011 № 1116 з додатковими угодами до нього, від 16.01.2012 № 1, від 09.11.2011 № 1112, від 01.09.2011 № 903, від 03.01.2012 № 103, від 14.02.2012 № 214, від 31.01.2012 № 0131/1, від 31.01.2012 № 0131/2, від 31.01.2012 № 0131/3, від 11.04.2012 № 411, від 14.05.2012 № 514, від 31.01.2012 № 0131/3, від 21.05.2012 № 521 (т. 1 а. с. 200-201, 208-210, 228-229, 235-238, 250-т. 2 а. с. 1, 10-11, 17-18, 26-27, 34-36, 49-50, 55-56, 68-69, 93, 100-101, 114-115, 121-122), на виконання яких було укладено договори із контрагентом ТОВ «Запоріжський коксохимремонт»;

- платіжні доручення (т. 1 а. с. 196, 212, 217, 222, 224, 231, 246, т. 2 а. с. 6, 13, 20, 30, 38, 45, 58, 71, 76, 84, 89, 95, 96, 110, 117, 137);

- податкові накладні (т. 1 а. с. 197, 205, 213, 218, 223, 225, 232, 247, т. 2 а. с. 7, 14, 21, 25, 31, 39, 43, 46, 52, 59, 65, 72, 77, 81, 85, 90, 97, 103, 106, 111, 118, 138);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 1 а. с. 199, 227, 230, 234, 249, т. 2 а. с. 9, 12, 16, 19, 33, 37, 48, 51, 54, 57, 61, 62, 67, 70, 83, 87, 88, 113, 116, 120, 123, 140);

- акти приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а. с. 202-204, 239-245, т. 2 а. с. 2-5, 63-64);

- акти прийому-передачі виконаних робіт (т. 1 а. с. 207, 211, 215, 216, 220, 221, т. 2 а. с. 23, 28, 29, 41, 44, 74, 79, 92, 99, 102, 104, 105, 108);

- акт здачі-прийому виконаних робіт (т. 2 а. с. 24);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а. с. 42, 75, 80, 94, 109).

У перевіряємому періоді ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність також із контрагентом ТОВ «БК «БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ» відповідно до укладених договорів від 09.07.2012 № 327/4, від 09.07.2012 № 327/3, від 01.08.2012 № 801, від 06.08.2012 № 806, від 13.08.2012 № 813, від 05.09.2012 № 903/2, від 09.08.2012 № 10/2, від 05.09.2012 № 904/2, від 12.09.2012 № 906/2, від 03.10.2012 № 1003, від 02.07.2012 № 702, від 03.08.2012 № 803, від 17.10.2012 № 1017, від 12.10.2012 № 1012, від 01.10.2012 № 1001, від 05.10.2012 № 1005 (т. 2 а. с. 135, 143, 154, 160, 166, 174, 181, 189, 196, 225, 231-232, 237, 242, 247, т. 3 а. с. 2, 9).

За умовами вказаних договорів Замовник (ТОВ «Фірма Альфа-2») доручає, а Підрядник (ТОВ «БК «БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ») приймає на себе виконання робіт, пов'язаних із будівництвом та ремонтними роботами. При цьому, умовами названих вище договорів передбачено, що матеріали поставки Замовника передаються на будівництво безоплатно по акту передачі і включаються в обсяги виконаних робіт по їх фактичній вартості. Вартість матеріальних ресурсів поставки Замовника як зворотні суми виключаються з вартості виконаних робіт.

Договори підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними документами:

- платіжні доручення (т. 2 а. с. 133, 141, 152, 157, 158, 164, 169-172, 179, 185, 187, 194, 223, 229, 235, 240, 245, 250, т. 3 а. с. 7);

- податкові накладні (т. 2 а. с. 134, 142, 153, 159, 165, 173, 180, 186, 188, 195, 224, 230, 236, 241, 246, т. 3 а. с. 1, 8);

- акти прийому-передачі виконаних робіт (т. 2 а. с. 136, 144, 155, 161, 167, 168, 175, 182, 226, 233, 234, 238, 239, 243, 248, т. 3 а. с. 3, 10);

- договори від 27.03.2012 № 327, від 03.09.2012 № 903/1, від 31.07.2012 № 10, від 04.09.2012 № 904, від 03.09.2012 № 906, від 19.09.2012 № 19-09-12 (т. 2 а. с. 145-146, 176-177, 183, 191-192, 198-199, т. 3 а. с. 4-5), на виконання яких було укладено договори із контрагентом ТОВ «БК «БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ»;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 2 а. с. 147, 178, 190, 193, 197, 200, 227, т. 3 а. с. 6);

- підсумкова відомість ресурсів (витрати - за прийнятими нормами) (т. 2 а. с. 148-151);

- акти здачі-прийому виконаних робіт (т. 2 а. с. 156, 162, 163);

- акт виконаних робіт від 07.09.2012 № 10 (т. 2 а. с. 184);

- видаткові накладні (т. 2 а. с. 204, 206, 220);

- довіреність (т. 2 а. с. 205);

- акт приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а. с. 228);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а. с. 244, 249, т. 3 а. с. 11).

Також, ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «БК «Гефест «Альянс» відповідно до укладених договорів від 23.10.2012 № 1023, від 05.11.2012 № 1105, від 07.11.2012 № 1107/2, від 25.10.2012 № 1025, від 01.11.2012 № 1101, від 02.11.2012 № 1102, від 29.10.2012 № 1029, від 17.12.2012 № 1217, від 15.02.2013 № 215, від 18.03.2013 № 318, від 04.04.2013 № 404, від 13.05.2013 № 513, від 31.05.2013 № 531, від 03.06.2013 № 603 (т. 3 а. с. 19, 27, 32, 38, 63, 82, 99, 109, 130, 135, 145, 150, 159, 164).

За умовами вказаних договорів Замовник (ТОВ «Фірма Альфа-2») доручає, а Підрядник (ТОВ «БК «Гефест «Альянс») приймає на себе виконання робіт, пов'язаних із будівництвом та ремонтними роботами. При цьому, умовами названих вище договорів передбачено, що матеріали поставки Замовника передаються на будівництво безоплатно по акту передачі і включаються в обсяги виконаних робіт по їх фактичній вартості. Вартість матеріальних ресурсів поставки Замовника як зворотні суми виключаються з вартості виконаних робіт.

Договори підписані сторонами та скріплені печатками.

Реальність виконання вищезазначених договорів підтверджують наступні первинні документи:

- платіжні доручення (т. 3 а. с. 12-16, 25, 30, 36, 61, 80, 97, 128, 133, 143, 148, 153, 157, 162);

- податкові накладні (т. 3 а. с. 17, 18, 26, 31, 37, 62, 81, 98, 108, 129, 134, 144, 149, 154, 158, 163);

- акти прийому-передачі виконаних робіт (т. 3 а. с. 20, 21, 64, 83, 100, 110, 131, 136, 146, 151, 160, 165);

- договори від 27.03.2012 № 327, від 07.11.2012 № 1107, від 10.09.2012 № 911, від 08.11.2012 № 1108, від 05.11.2012 № 1105, від 04.10.2012 № 04/10-12 (т. 3 а. с. 22-23, 34, 40-41, 65-66, 84-85, 101-102) на виконання яких було укладено договори із контрагентом ТОВ «БК «Гефест «Альянс»;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 3 а. с. 24, 28, 29, 33, 35, 39, 42, 67-79, 86-96, 103);

- видаткові накладні (т. 3 а. с. 51, 107, 116, 120-124, 126, 127, 141, 155, 156);

- довіреності (т. 3 а. с. 52, 125, 142);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а. с. 111, 132, 137, 147, 152, 161, 166).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як убачається з матеріалів справи, основними видами діяльності ТОВ «Фірма «Альфа-2» є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, електромонтажні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.07.2012 № 14200964 (т. 1 а. с. 139).

За таких обставин, враховуючи основні види діяльності позивача, вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків.

Як убачається з матеріалів справи, податкові накладні, видані ТОВ «Фірма «Альфа-2», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача із контрагентами TOB «ЗКХР» та ТОВ «Гефест Альянс» відповідач посилається на акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.08.2014 № 456/26-56-22-01-05/34656607 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ» (код за ЄДРПОУ 34656607) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 10.11.2011 по 01.04.2014», акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 №387/26-52-22-03-14/37312719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс», код за ЄДРПОУ 37312719, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.12.2013».

Однак, такі посилання судом першої інстанції не були прийняті до уваги, з чим погоджується також і суд першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Крім іншого суд зазначає, що будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи, що є його контрагентами та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності відповідача суду не надано.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» відповідно до договору поставки від 02.08.2012 № 802 (т. 2 а. с. 124-125).

Договір підписано керівниками підприємств (ОСОБА_2 та ОСОБА_3) та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вищезазначеного договору підтверджують наступні первинні документи:

- платіжні доручення (т. 2 а. с. 126, 201, 212-214, т. 3 а. с. 12, 43, 48, 53, 57, 104, 112, 113, 117, 138);

- податкові накладні (т. 2 а. с. 127, 202, 207, 215, 218, т. 3 а. с. 44, 49, 54, 58, 105, 114, 118);

- видаткові накладні (т. 2 а. с. 128, 131, 203, 208, 211, 216, 217, 219, 221, 222, т. 3 а. с. 45, 46, 47, 50, 55, 56, 59, 60, 106, 115, 119);

- договір від 01.06.2009 № 010609/648 (т. 2 а. с. 129-130) на виконання яких було укладено договір із контрагентом ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ»;

- довіреність (т. 2 а. с. 132);

- матеріальний звіт (т. 2 а. с. 209);

- підсумкова відомість (т. 2 а. с. 210).

ТОВ «Фірма «Альфа-2» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» з 2012 року, договори виконувались, сторони претензій один до одного не мали, у період з 2012 року (з дати заснування підприємства) по 22.02.2013, в цей час керівником підприємства рахувався ОСОБА_2, що підтверджується відомостями по ТОВ «Грант Тайм» (т. 3 а. с. 168-173). Тобто, ОСОБА_4 до 22.02.2013 відношення до ТОВ «Грант Тайм» не мав.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача до 22.02.2013, що в свою чергу не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог, з якими погоджуються суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 рахувався керівником підприємства лише з 22.02.2013, що підтверджується відомостями по ТОВ «Грант Тайм» (т. 3 а. с. 168-173) та протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 01.04.2014 (т. 1 а. с. 89-92), згідно якого гр. ОСОБА_4 в лютому 2013 року було запропоновано зареєструвати на його ім'я підприємство ТОВ «Грант Тайм», на що він дав згоду та підписав якісь папери, в т.ч. чисті аркуші паперу. З якою метою було зареєстровано підприємство йому не відомо, місце знаходження його не відомо та не мав на меті займатися господарською діяльністю.

Податкова накладна від 20.03.2013 № 549 (т. 3 а. с. 139) та видаткова накладна від 20.03.2013 № 549 (т. 3 а. с. 140) підписані ОСОБА_4 та не є достатнім та допустимим доказом на підтвердження позиції позивача в цій частині.

Підставою виникнення у платника податків права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Наслідки у податковому обліку породжують не укладені платниками правочини, а реально виконані ними господарські операції (що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств), тоді як дійсність правочину та дотримання його сторонами норм цивільного та господарського права не є беззаперечним свідченням дійсного виконання вчинення господарської операції.

Платник податків повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. перевірка наявності у постачальника державної реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентпоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, що спрямовані на отримання витягу з єдиного державною реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні право чини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів».

Аналогічна правова позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 по справі № К/9991/26540/11.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд першої інстанції правильно встановив, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача ТОВ «Фірма «Альфа-2» із ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» з 22.02.2013 не можна вважати підтвердженою належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції наданими за результатами оцінки доводів відповідача щодо відсутності наказів на відрядження та неможливості здійснення ТОВ «Фірма «Альфа-2» робіт, з урахуванням специфіки проведених робіт, зазначених в актах здачі-прийняття робіт, та з урахуванням кількості працівників. Зокрема такі доводи спростовуються тим, що директор підприємства ТОВ «Фірма «Альфа-2» має кваліфікацію та достатній рівень для здійснення даних робіт, більшість яких здійснює сам, виїжджаючи на місце проведення робіт. На підтвердження вищезазначеного в матеріалах справи містяться копії диплому інженера-електрика ПВ № 674053 (т. 1 а. с. 140), посвідчення № 24599/226/09, № 24599/226/11 (т. 1 а. с. 141, зворот а. с. 141).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем жодних аргументованих доводів та належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Романчук О.М.

Шелест С.Б.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 20.01.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.