Ухвала

від 05.11.2014 по справі 2-а-10241/08/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-10241/08/1570

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНІ-ЛАЙН» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ЛАЙН" до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Ренійському районі ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

29.09.2008р. ТОВ «РЕНІ-ЛАЙН» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Ренійському районі Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Ренійському районі ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2008р. №0009422301/0 та №0009412301/0.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 р. було зупинено провадження по даній справі до закінчення перегляду в апеляційному порядку постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2009р. по справі №2-а-8976/08/1570 між тими самими сторонами за тим самим предметом спору, але за інший податковий період.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011р. було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2009 р. по справі №2-а-8976/08/1570 та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «РЕНІ-ЛАЙН» відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «РЕНІ-ЛАЙН» 31.01.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких законних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі ч.1 ст.11 діючого на той час Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №590-ХП та наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 02.09.2008р. №146/23, фахівцями ДПІ в Ренійському районі Одеської області була проведена виїзна позапланова документальна перевірка діяльності ТОВ «Рені-Лайн» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2008 року.

За результатами даної виїзної документальної перевірки складено акт від 09.09.2008 р. №464/23-22478794, яким встановлено порушення в діяльності позивача вимог п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.2, п.п.7.4.3, п.7.4 ст.7 діючого на той час Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, перевіряючими встановлено, що позивач є учасником ВЕЗ «Рені» та згідно Бізнес-плану інвестиційного проекту створює зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів у ВЕЗ. На виконання цієї програми між позивачем та Компанією CHIEF INDUSTRIES (США) був укладений контракт від 06.12.2007 р. №1260_8/1 на поставку позивачу обладнання для будівництва комплексу згідно з додатком до угоди №2. Відповідно до ВМД, на адресу позивача було поставлено обладнання 22,23.04.2008р. та в той же день сплачені митні податки та збори, в тому числі й ПДВ. Отримане обладнання на час проведення перевірки рахувалось в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 152 «Незавершене капітальне будівництво».

Сума сплаченого ПДВ в розмірі 900199 грн. була показана позивачем у складі податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2008 року та ця ж сума у декларації з ПДВ за травень 2008 року згідно розрахунку та заяви подана на відшкодування з бюджету.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 09.09.2008 року уповноваженою особою відповідача були прийняті податкові повідомлення-рішення №0009412301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року на суму 45294 грн. та №0009422301/0, яким донараховано ПДВ на суму 2211 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 663 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права включати суму сплаченого ПДВ в розмірі 900199 грн. до складу свого податкового кредиту, оскільки обладнання придбалось для надання послуг, які звільнені від обкладання ПДВ (п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ), а також з урахуванням того, що позивач здійснює діяльність по наданню послуг, які частково звільненні від сплати ПДВ, він повинен був застосовувати принцип, вказаний у п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто включати до складу податкового періоду лише частку сплаченого ПДВ, яка відповідає частині послуг, які оподатковуються ПДВ у звітному періоді, а у звітному періоді (квітень 2008 року) позивач надавав саме послуги, які звільнені від сплати ПДВ, в зв'язку з чим, він не мав права у квітні 2008 року включати взагалі суми ПДВ до відшкодування з бюджету.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами п.п.7.4.2, п.7.4, ст.7 діючого на той час Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Крім того, відповідно до приписів п.п.7.4.3, ст.7.4 вказаного вище Закону, при виготовлені та/або придбані товари (роботи, послуги), які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за червень 2008р. підприємство здійснювало операції лише роботи по наданню послуг по транзитному вантажу, які звільнені від оподаткування у відповідності до вимог п.5.15 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Тобто, в даному випадку, відсутні оподатковувані операції звітного періоду, що вплинуло на податкове зобов'язання, яке склало від'ємне значення.

Таким чином, суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не повинні включатися до складу податкового кредиту, а тому, відповідно, відповідач в ході перевірки дійшов вірного висновку про те, що сума податкового кредиту булла позивачем завищена, що вплинуло й на завищення суми ПДВ до відшкодування з бюджету по рядку 25.1 декларації з ПДВ за червень 2008р. у розмірі 900199 грн.

Відповідно до вимог абз.2 п.п.5.3.3.,п.5.3 ст.5 діючого на той час Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283/97-ВР, у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник ПДВ, одночасно здійснює операції з продажу товарів, робіт, послуг, що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку ПДВ.

Отже, за вказаних вище обставин, суд вважає, що платник податку при придбанні товарів (послуг), які мають подвійне призначення (використовуються в оподаткованих або звільнених від оподаткування операціях ), повинен був діяти в порядку, передбаченому пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з цього, колегія судів погоджується з висновками суду І-ї інстанції щодо того, що позивач у звітному податковому періоді надавав лише послуги, питома вага яких звільнена від оподаткування згідно п.5.15 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому, він не мав права відносити до складу свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбані товарів, що мають подвійне призначення (використовуються для надання послуг, що оподатковуються ПДВ або звільнені від оподаткування ).

Аналогічна правова позиція висловлена і в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011р. по справі №2-а-8976/08/1570, прийнятою за результатами розгляду спору між тими самими сторонами по тому ж самому предмету спору, але за інший податковий період (травень 2008 року ).

Як слідує з приписів ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

До того ж, суд звертає увагу й на те, згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було порушено норми матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНІ-ЛАЙН» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко