Постанова

від 18.11.2014 по справі 5/30/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 5/30/2012/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСТ" на ухвалугосподарського суду Вінницької області від 05.08.2014 та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 у справі№ 5/30/2012/5003 господарського суду Вінницької області за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "БСТ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" провизнання банкрутом за участю представників сторін: Кучерява І.П. - представник Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар".

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.08.2014 у справі № 5/30/2012/5003 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БСТ" про перегляд ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" в сумі 17 281 013 грн. у справі № 5/30/2012/5003 за нововиявленими обставинами, ухвалу господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 у справі № 5/30/2012/5003 залишено без змін.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 у справі № 5/30/2012/5003 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСТ" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.08.2014 у справі № 5/30/2012/5003 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "БСТ" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.08.2014 у справі № 5/30/2012/5003, скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 у справі № 5/30/2012/5003 в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" в сумі 17 281 013 грн., постановити нову ухвалу, якою відмовити ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" у визнанні кредиторських вимог у сумі 17 281 013 грн., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 112 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

18.07.2012 господарським судом Вінницької області за заявою ТОВ "БСТ" порушено провадження у справі № 5/30/2012/5003 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Індар".

Ухвалою за результатами підготовчого засідання від 31.07.2012 визнано вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "БСТ" до боржника в сумі 370 000,00 грн., зобов'язано заявника в 10-денний термін з дня винесення даної ухвали подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України ("Голос України" чи "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення провадження справи про банкрутство, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кацику Ірину Юріївну.

14.08.2012 в газеті "Голос України" № 148-149 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство.

Після опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий Дім "Індар", до господарського суду надійшли заяви кредиторів з вимогами до боржника, в тому числі 04.10.2012 до господарського суду надійшла заява від 13.09.2012 ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" із кредиторськими вимогами до боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 у справі № 5/30/2012/5003 відмовлено у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Укрфарм-Центр" в сумі 4 791 402 грн.; ТОВ "Індар" в сумі 1 963 298 грн.; ТОВ "БСТ" в сумі 12 648 828 грн.; ТОВ "Міжнародне тендерне агентство" в сумі 3 998 499 грн. та визнано кредиторські вимоги ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" до боржника ТОВ "Торговий дім "Індар" в сумі 17 281 013 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 у справі № 5/30/2012/5003, в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" до боржника ТОВ "Торговий дім "Індар" в сумі 17 281 013 грн., в касаційному та апеляційному порядку, за правилами Розділів ХІІ та ХІІ 1 ГПК України, учасниками провадження у справі про банкрутство оскаржена не була та набула законної сили з дня її винесення.

23.07.2014 до господарського суду надійшла заява ТОВ "БСТ" про перегляд ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012, в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" у справі № 5/30/2012/5003 за нововиявленими обставинами.

Заява ТОВ "БСТ" мотивована тим, що ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" визнаний кредитором з порушенням вимог ст. 14 Закону про банкрутство, оскільки ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" пропустило встановлений 30-денний строк на звернення із заявою про визнання кредиторських вимог, так як відправило заяву про визнання кредиторських вимог не шляхом здачі на пошту, а шляхом звернення до ТОВ "Грінекс", який не є оператором поштового зв'язку, про що ТОВ "БСТ" стало відомо з відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 08.07.2014 № 08-4304/102. На думку заявника, такі обставини слугують підставою в розумінні п.1 ч.1 ст. 112 ГПК України для перегляду ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "Індар" за нововиявленими обставинами, оскільки кредиторські вимоги не були подані до суду у визначений законодавцем 30- денний строк з моменту публікації, а отже, не могли бути визнані судом. Заявник просив скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" у сумі 17 281 013 грн. та винести нову ухвалу, якою відмовити ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" у визнанні кредиторських вимог у сумі 17 281 013 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "БСТ" про перегляд ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" в сумі 17 281 013 грн. у справі № 5/30/2012/5003 за нововиявленими обставинами, в оскаржуваній ухвалі від 05.08.2014, суд першої інстанції із квитанції серії "А" № 15169 експрес-доставки ТОВ "Грінекс" встановив, що 13.09.2012 ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" надіслано до господарського суду Вінницької області заяву про визнання кредитором у справі № 5/30/2012/5003 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Індар", яка надійшла до суду 04.10.2012.

Із відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 08.07.2014 № 08-4304/102, господарський суд встановив, що ТОВ "Грінекс" (код ЄДРПОУ 37308875, м. Київ, вул. Льва Толстого, 25а, оф.100) станом на 13.09.2012 і досі не зареєстровано у єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку. Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 31.07.2014, основним видом діяльності ТОВ "Грінекс" (код ЄДРПОУ 37308875, м. Київ, вул. Льва Толстого, 25а, оф.100) є діяльність із КВЕД 53.20 "Інша поштова та кур'єрська діяльність".

Господарський суд Вінницької області, здійснивши правовий аналіз ст. ст. 1, 15 Закону України "Про поштовий зв'язок", положень Національного класифікатору України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2000", прийнятого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 11.01.2010 №457 зі змінами від 29.11.2010 №530, дійшов висновку, що на законодавчому рівні не встановлено заборони стосовно здійснення поштової і кур'єрської діяльності, в тому числі доставки поштових відправлень, будь-якими суб'єктами господарювання і не встановлено виключного права національного оператора (операторів) поштового зв'язку на цю діяльність, отже, процесуальні дії з направлення відповідних документів можуть бути вчинені не лише через державні установи зв'язку, а й з використанням інших засобів зв'язку. Під іншими засобами зв'язку можуть розумітись кур'єрська служба чи інші аналогічні служби.

Суд першої інстанції зазначив, що обґрунтовуючи свою заяву, ТОВ "БСТ" посилається на те, що на даний час йому стало відомо про обставини, які на його думку, являються нововиявленими та які викладено у відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 08.07.2014 №08-4304/102, наданої ТОВ "БСТ" на його запит від 04.07.2014, а саме про те, що ТОВ "Грінекс" не зареєстровано у реєстрі операторів поштового зв'язку.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 12, 15, 16 ЦК України, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України, дійшов висновку, що наведені норми процесуального закону передбачали можливість подання ТОВ "БСТ" додаткових доказів до суду під час розгляду заяви із кредиторськими вимогами до боржника, тобто, подання цих доказів залежало виключно від волевиявлення заявника та мала суто суб'єктивний характер, проте, ТОВ "БСТ" своїми процесуальними правами у повному обсязі не скористалося та додаткових доказів та відповідних клопотань про витребування таких доказів в ході розгляду не подало та не заявляло, а отже, наведені заявником обставини та докази, які він вважає нововиявленими могли бути відомі заявнику ще на час винесення ухвали суду від 29.11.2012.

Враховуючи все вищезазначене, обставина, на яку посилається заявник, а саме те, що ТОВ "Грінекс" не зареєстровано оператором поштового зв'язку, що, на думку заявника, впливає на визначення дати звернення кредитора із заявою про грошові вимоги, а також, зважаючи на те, що таку інформацію заявник міг довідатись при розгляді кредиторських вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведена обставина не є нововиявленою у розумінні ст. 112 ГПК України.

Крім того, господарський суд зазначив, що в ухвалі господарського суду Вінницької області від 02.07.2013 у справі № 5/30/2012/5003, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Торговий Дім "Індар", в особі Борового О.В. про перегляд ухвали суду від 29.11.2012 за нововиявленими обставинами, що залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2013, містяться висновки про безпідставність тверджень щодо пропуску ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" тридцятиденного строку, встановленого законом, оскільки заяву з вимогами до боржника подано до суду 13.09.2012, тоді як оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано 14.08.2012, та висновки про те, що кредитором вчасно подано до суду першої інтенції заяву з кредиторськими вимогами до боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 15.09.2014 погодилась із висновками суду першої інстанції, що наведені скаржником у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України, тому судом першої інстанції правомірно залишено вказану заяву ТОВ "БСТ" без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 залишено без змін.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що із запитом від 04.07.2014 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації ТОВ "БСТ" звернулось після спливу майже двох років з дня винесення ухвали від 29.11.2012 про затвердження визнаних вимог кредиторів, хоча в судовому засіданні 29.11.2012 представник ТОВ "БСТ" був присутній, тобто мав знати про зазначений ним факт.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що ТОВ "БСТ" не скористалося своїми процесуальними правами, додаткових доказів та відповідних клопотань про витребування таких доказів в ході розгляду грошових вимог ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" не подавало та не заявляло, тому, наведені заявником обставини, які він вважає нововиявленими могли бути відомі заявнику ще на час винесення ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012.

Крім того, керуючись вимогами ст.ст. 1, 15 Закону України "Про поштовий зв'язок", колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що хоча ТОВ "Грінекс" і не зареєстровано оператором поштового зв'язку у Єдиному реєстрі операторів поштового зв'язку, основним видом його діяльності, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.07.2014, є поштова і кур'єрська діяльність.

Суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст. 14 Закону про банкрутство, в оскаржуваній постанові зазначив, що вимоги даного Закону не передбачають обов'язку кредитора, який звернувся до суду із письмовою заявою про визнання грошових вимог, надавати підтвердження, які способи поштового зв'язку він використовує, та подавати докази в підтвердження права суб'єкта господарювання на здійснення операцій з надання послуг у даній сфері.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.07.2014 до господарського суду надійшла заява ТОВ "БСТ" про перегляд ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" у справі № 5/30/2012/5003 за нововиявленими обставинами, яка мотивована тим, що ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" визнаний кредитором з порушенням вимог ст. 14 Закону про банкрутство, оскільки пропустило встановлений 30-денний строк на звернення із заявою про визнання кредиторських вимог, так як відправило заяву про визнання кредиторських вимог не шляхом здачі на пошту, а шляхом звернення до ТОВ "Грінекс", який не є оператором поштового зв'язку, про що ТОВ "БСТ" стало відомо з відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 08.07.2014 № 08-4304/102 за його запитом від 04.07.2014. На думку заявника, такі обставини слугують підставою в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 112 ГПК України для перегляду ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "Індар" за нововиявленими обставинами.

Відповідно до вимог статті 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Колегія суддів касаційної інстанції в даному випадку погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені ТОВ "БСТ" у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України, та могли бути відомі заявнику ще на час винесення ухвали господарського суду Вінницької області від 29.11.2012 і є за своєю природою новими доказами.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.ст. 43, 112 - 114 ГПК України, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому, правові підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 , 112-114 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСТ" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.08.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 у справі № 5/30/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк