Постанова

від 18.11.2014 по справі 927/91/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 927/91/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Вовк П.І.

від відповідача - 1 не з`явився

від відповідача - 2 ОСОБА_3

від третьої особи - 1 не з`явився

від третьої особи - 2 не з`явився

від третьої особи - 3 не з`явився

від прокурора - Лиховид О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.08.2014 (суддя Скорик Н.О.)

за позовом Чернігівської міської ради

до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»,

Чернігівське міське управління юстиції в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції

за участю Прокуратури міста Чернігова

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська міська рада звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ВК Чернігівської міської ради та ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним п.1.2 рішення ВК Чернігівської міської ради № 170 від 01.08.2005, визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно, визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2014 позов задоволено повністю. Визнано недійсним п. 1.2. рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 170 від 01.08.2005 року в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_1, в м. Чернігові Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С». Визнано недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 117431 від 03.08.2005 року на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10 кв.м Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С». Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі загальною площею 10 кв.м по АДРЕСА_1 від 26.08.05 року, укладений між ТОВ «Альфа-С» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2014 року повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволені вимоги відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 колегією суддів відновлено апелянту строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва без змін.

Представники позивача відповідача - 2 та прокурор в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача - 1 та третіх осіб 1,2,3 в судове засідання на вказану дату не з`явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача - 2, прокурора, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

23.01.2001 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було прийнято рішення № 6, п. 57 якого було вирішено надати ТОВ «Альфа-С» земельну ділянку в тимчасове, довгострокове користування, на умовах оренди, строком на 10 років, площею 0,145 га, в тому числі 0,051 га - під зеленими насадженнями по вул. Котляревського, для будівництва та обслуговування автостоянки.

Також, 23.01.2001 між виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та ТОВ «Альфа-С» укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно з яким виконавчий комітет на підставі рішення від 23.01.2001 № 6 надав, а ТОВ «Альфа-С» прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,145 га строком на десять років для будівництва та обслуговування автостоянки.

Генеральний план благоустрою стосовно автостоянки містить відмітки про погодження 18.01.2001 ДАІ та головним архітектором м. Чернігова, 22.01.2001 - Державною екологічною інспекцією в м. Чернігові; у робочому проекті автомобільної стоянки на 10 автомобілів по вул. Котляревського в м. Чернігові зазначено, що проектом передбачається будівництво будівель та споруд: автомобільна стоянка на 10 автомобілів з павільйоном для охоронця.

Пунктом 2.5 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 23.01.2001 № 3 надано дозвіл на будівельні роботи згідно з розробленою проектно-кошторисною документацію ТОВ «Альфа-С» - з будівництва автостоянки по вул. Котляревського

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 16.09.2002, затвердженим рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.09.2002 № 198, об'єкт ТОВ «Альфа-С» - платна автостоянка на 10 місць за адресою вул. Котляревського прийнята в експлуатацію.

За заявою ТОВ «Альфа-С» від 11.07.2005 № 151 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації була проведена поточна інвентаризація автостоянки по АДРЕСА_1 у м. Чернігові, за результатами якої оформлена інвентаризаційна справа (інвентарний номер 192294) на будівлю літ.А-1 по АДРЕСА_1, м. Чернігів.

03.08.2005 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ № 117431 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» на нежитлову будівлю, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, опис об'єкта: автостоянка: будівля літ.А-1, загальною площею 10 кв. м.

04.08.2005 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно ТОВ «Альфа-С» на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 у м. Чернігові.

26.08.2005 між ТОВ «Альфа-С» та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця автостоянку: будівлю літерою А-1, загальною площею 10 кв.м, що розташована в м. Чернігові, по АДРЕСА_1.

Об'єкт нерухомості, який відчужується належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 03.08.2005 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 01.08.2005 № 170, зареєстрований Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.08.2005, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів запис № 1025.

14.02.2006 між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди земельних ділянок, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки в м. Чернігові для експлуатації автостоянки по АДРЕСА_1, для експлуатації автостоянки по АДРЕСА_2. В оренду передаються земельні ділянки площею 0,1307 га по АДРЕСА_1, та 0,1818 га по АДРЕСА_2.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, зазначає, що п. 1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 01.08.2006 № 170 не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним, а також підлягає визнанню недійсним й договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови.

Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).

Статтею 22 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 23.01.2001 року № 6 та договору на право тимчасового користування землею від 23.01.2001, укладеного між виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та ТОВ «Альфа-С», земельну ділянку загальною площею 0,145 га надано в тимчасове користування строком на десять років для будівництва та обслуговування автостоянки, без визначення такої мети як будівництво нежитлової будівлі.

При цьому, згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 16.09.2002 в експлуатацію було прийнято лише стоянку для автомобілів, а не спірну будівлю, ак нежитлову.

Як було встановлено судом першої інстанції, виконкомом Чернігівської міської ради не приймалось рішення щодо дозволу на будівництво ТОВ «Альфа-С» приміщення охорони по АДРЕСА_1, як нежитлової будівлі - об'єкта нерухомості, сторонами не надано документального підтвердження погодження проектно-кошторисної документації забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та введення в експлуатацію приміщення охорони як об'єкта нерухомості, розміщеного за цією адресою.

Зокрема, листом управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради № 01-18/734 від 13.04.2012 підтверджується, що виконавчим комітетом Чернігівської міської ради не приймалось рішення щодо дозволу на будівництво товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» приміщення охорони по АДРЕСА_1; в архівних документах управління відсутні матеріали щодо погодження проектно-кошторисної документації забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1; інформація щодо введення в експлуатацію приміщення охорони по АДРЕСА_1 в управлінні відсутня.

Відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 «Про затвердження єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється: розташовувати будь-які споруди або об'єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та Державтоінспекцією.

Сторонами не надано доказів надання згоди власника автомобільної дороги - Чернігівської міської ради - на розміщення спірного приміщення для охорони, як об'єкта нерухомості.

Згідно з робочим проектом спірна автостоянка являє собою ділянку з асфальтобетонним покриттям для стоянки 10-и автомобілів з павільйоном для охорони та металевою огорожею по периметру автостоянки.

Згідно ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів», розміщені в межах червоних ліній автостоянки є елементом вулиці чи дороги, розміщення і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об'єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Оскільки спірна автостоянка з приміщенням для охорони розміщені в межах червоної лінії - вони є елементом дороги (вул. Котляревського).

Як визначено ст. 188 Цивільного кодексу України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Отже, як спірна автостоянка, так і будинок для охорони, як її складова частина, є елементом складної речі і разом з вулицею вважаються однією річчю, а тому не є окремим об'єктом нерухомого майна, право власності на яке може бути зареєстровано окремо.

Відповідно до Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 - мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту. Малі архітектурні форми не повинні мати заглиблені в грунт фундаменти і не перевищувати за висотою 4 метрів.

Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 жовтня 2000 р. № 227 встановлено, що стаціонарна мала архітектурна форма - одноповерхова споруда площею до 30 кв. м, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, - кіоск, одноповерховий павільйон тощо.

З врахуванням зазначених обставин рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 23.01.2001 № 6 і було надано ТОВ «Альфа-С» земельну ділянку в тимчасове користування строком на 10 років для будівництва та обслуговування автостоянки без визначення такої мети, як будівництво нежитлової будівлі. При цьому, в проектній документації (робочий проект) будинок для охорони було визначено як «павільйон», тобто мала архітектурна форма - тимчасова споруда.

Відповідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Оскільки спірний об'єкт, приміщення для охорони (нежитлова будівля), збудовано ТОВ «Альфа-С» без дотримання передбаченого законом порядку, без відповідної проектно-будівельної та дозвільної документації на будівництво нерухомого майна з істотним порушенням будівельних норм і правил, всупереч проектній документації, де передбачено будівництво «павільйону», в зв'язку з використанням спірної земельної ділянки не за її цільовим призначенням, яке згідно з рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 23.01.2001 № 6 та договором на право тимчасового користування землею від 23.01.2001 не передбачає будівництва об'єктів нерухомості, приміщення для охорони збудоване як об'єкт нерухомості, є самочинним будівництвом.

Згідно з ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виходячи з вищезазначених обставин справи, позовні вимоги про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 170 від 01.08.2005 в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_1 товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» підлягають задоволенню.

Позивачем, крім того, заявлена також вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10 кв.м по АДРЕСА_1 в м. Чернігові від 26.08.2005, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4,

Свою вимогу позивач обґрунтовує тим, що виникнення права власності на річ, що не є нерухомою з підстав не передбачених законодавством та має пряму норму Цивільного кодексу України, що позбавляє відповідного суб'єкта на визнання за ним права власності на новостворену річ, є невідповідністю вимогам ст.203, 655, 656 ЦК України.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим законодавець встановив загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Частиною 2 ст 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Зважаючи на те, що місцевим судом було доведено, та апеляційна інстанція погодилася з його висновком про неправомірність набуття у власність спірного майна ТОВ «Альфа-С», в зв'язку з чим останній не мав права розпорядження ним на правах власника, а в.о. директора ТОВ «Альфа-С», відповідно, укладати договір купівлі-продажу спірного майна про його відчуження, договір купівлі-продажу будівлі загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_1 від 26.08.2005, укладений між ТОВ «Альфа-С» та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4, підлягає визнанню недійсним, а позов в цій частині вимог - задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.2005, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10 кв.м товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» варто зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6 додатку № 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 № 121, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, є правовстановлювальними документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Спірне свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 117431 від 03.08.2005 видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10 кв.м товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С».

На підставі цього свідоцтва Чернігівським міжміським БТІ проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Альфа-С» на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1.

Враховуючи визнання недійсним в судовому порядку рішення виконкому Чернігівської міської ради, що було підставою для видачі ТОВ «Альфа-С» свідоцтва на право власності автостоянки по АДРЕСА_1, зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним, а тому позовні вимоги Чернігівської міської ради про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.2005 видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10 кв.м товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С» підлягають задоволенню

Відповідач - 2 по справі, заперечуючи проти задоволених вимог та прийнятого місцевим судом рішення, зокрема, обґрунтовує це тим, що позивач пропустив позовну давність для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, та просив застосувати до вимог останнього позовну давність.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення такої заяви відповідача - 2, та колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач, в своїх письмових поясненнях зазначив, що позовну давність про визнання недійсним договору купівлі продажу будівлі площею 10 кв.м. по АДРЕСА_1 від 26.08.2005 не пропущено, оскільки він дізнався про порушене право при подачі відповідачем 2 позову - в квітні 2012 року.

Як зазначалося вище, 04.02.2006 між Чернігівською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки в місті Чернігові для експлуатації автостоянки по АДРЕСА_1 (площею 0,1307га), для експлуатації автостоянки по АДРЕСА_2 (площею 0,1818 га).

Проте, після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка по АДРЕСА_1, орендарем - ФОП ОСОБА_4 повернута не була, а в квітні 2012 року, до Чернігівської міської ради надійшла позовна заява від ФОП ОСОБА_4 про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якій остання посилається на наявність прав власності на нерухоме майно на вказані автостоянки.

Крім того, позивч зазначає, що Чернігівська міська рада не була стороною договору купівлі продажу будівлі площею 10 кв. м. по АДРЕСА_1 від 26.08.2005 року, укладеного між ТОВ «Альфа-С» та та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, а про наявність об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, що належить Чернігівській міській раді на праві власності стало відомо лише в квітні 2012 року.

Позивач, обґрунтовує своє заперечення пропуску позовної давності тим, що відповідно до ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Проте, Пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, на який посилається позивач, виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011, який набрав чинності з 15.01.2012.

Відповідно до п.3 ч.5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

За таких обставин, приймаючи до уваги момент звернення позивача до суду за захистом порушених прав, а саме 16.01.2013, Господарський суд Чернігівської області вірно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності заявленої відповідачем 2 до вимоги про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.2005 в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_1 в м. Чернігові товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-С».

Щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 117431 від 03.08.2005, строк позовної по цих вимогах не пропущено, оскільки його перебіг починається з моменту визнання недійсним в судовому порядку п. 1.2. рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 170 від 01.08.2005, що було підставою для видачі свідоцтва про право власності.

Перебіг же позовної давності про визнання недійсним договору купівлі - продажу будівлі площею 10 кв.м. по АДРЕСА_1 від 26.08.2005 - починається коли позивач дізнався що продавець ТОВ «Альфа-С» не може бути власником та, відповідно, не може здійснювати функції щодо розпорядження ним.

Про наявність спірного договору позивач дізнався після подачі ФОП ОСОБА_4 позовної заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки - в квітні 2012 року.

Згідно ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до заяви прокуратури міста Чернігова про вступ у справу прокурор дізнався про факт порушення в процесі моніторингу судових рішень Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оскільки прокурор та позивач не є сторонами оспорюваного договору та не могли під час його укладення перевірити повноваження та обсяг дієздатності осіб, які укладали цей правочин, а про обставини, які стали підставою звернення до суду, прокуратура дізналась лише під час судового провадження по даній справі, початок перебігу позовної давності необхідно обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт відсутності у представника ТОВ «Альфа-С» необхідного обсягу дієздатності.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.08.2013.

Отже, позовна давність по вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі площею 10 кв.м. по АДРЕСА_1 від 26.08.2005, як і по вимогах про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що є предметом спору, не пропущена.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та надані позивачами докази, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволенні позовні вимоги Чернігівської міської ради, а тому апеляційна скарга скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишається без задоволення, судові витрати за розгляд апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача - 2.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського Чернігівської області від 11.08.2014 у справі № 927/91/13-г- без змін.

Матеріали справи № 927/91/13-г повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко