Постанова

від 20.11.2014 по справі 910/12473/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р. Справа№ 910/12473/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Мельник М.В.

від відповідача - Сисов В.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Реал Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексмо»

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Реал Банк» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Ексмо» про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.09.2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині розстрочення виконання рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та справедливим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники відповідача та позивача в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

24.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Реал банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексмо» був укладений договір про надання овердрафту № 2385/09-2-08.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у сумі 1 755 689,63 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом та терміном остаточного повернення кредиту 23.12.2014.

Процентна ставка за користування кредитом складає 24% річних.

Як вбачається з пояснень позивача, він виконав зобов'язання за кредитним договором належним чином, проте відповідач допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, внаслідок чого станом на 13.06.2014 утворилася заборгованість у розмірі 1 754 404, 20 грн., включаючи штрафні санкції, а тому позивач звернувся до суду з відповідним позов для захисту свого порушеного права.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Крім того, представник відповідача не заперечував в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги факту існування заборгованості за договором овердрафту.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільним кодексом України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі такого порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення відповідачем сплати зазначених платежів, призначені для цього кошти спрямовуються на відкриті банком рахунки простроченої заборгованості та/або прострочених процентів за овердрафтом.

За порушення строків повернення овердрафту та процентів за овердрафтом позичальником сплачується пеня в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що станом на 13.06.2014 та на час винесення оскаржуваного рішення, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 1754 404,20 грн., з яких 1591754,21 грн. - заборгованість за кредитом, 133676,28 грн. - заборгованість за процентами, 6628,68 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 3511,79 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, та враховуючи факт визнання відповідачем існуючої суми заборгованості та зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суд щодо підлягаючій задоволенню вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1754 404,20 грн.

В процесі розгляду позову судом першої інстанції, відповідачем подавалася заява про можливості зарахування зустрічних однорідних вимог до Позивача на підставі Договору відступлення права вимоги від 16.06.2014 на суму 1 263 276,76 грн. в рахунок погашення існуючого боргу

Не зважаючи на те, що відповідачем прийняте рішення не оскаржувалося, апеляційна інстанція, відповідно до приписів ст. 101 ГПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

16.06.2014 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна» був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» передало на користь відповідача право вимоги до позивача за договором банківських рахунків суб'єкта господарювання № 89/29-23/БТ від 16.05.2012, укладеним між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна».

Пунктом 2.1 договору цесії передбачено, що до відповідача переходить право вимоги ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» в обсязі 1212 206,92 грн. з рахунку № 2600930135877 та 51069,84 грн. з рахунку № 2600530535877.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, за договором цесії відповідачеві перейшло право вимоги щодо сплати позивачем на його користь заборгованості в сумі 1263276,76 грн.

Листом № 362 від 10.07.2014 ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» повідомило позивача про здійснене ним відступлення права вимоги.

Листом № 103 від 14.07.2014 відповідач звернувся до позивача з проханням зарахувати грошові кошти в сумі 1263 276,76 грн., на підставі договору цесії, в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем, та, відповідно, зменшити розмір позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

В той же час, Постановою Правління Національного банку України № 109 від 28.02.2014 позивач віднесений до категорії неплатоспроможних.

На підставі вищезазначеної постанови рішенням № 10 від 28.02.2014 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення позивача з ринку та запровадження в банку тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 20.05.2014 (включно).

Постановою Правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 відкликана банківська ліцензія, розпочата процедура ліквідації позивача та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 34 від 21.05.2014 призначено уповноважену особу на ліквідацію позивача з 21.05.2014 по 20.05.2015.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб № 4452-VІ від 23.02.2012, відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ч. 8 Перехідних Положень Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 5 ст. 45 Закону передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

На виконання вимог Закону, ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» 30.05.2014 звернулося до позивача з заявою про визнання грошових вимог за заборгованістю по договору банківських рахунків суб'єкта господарювання № 89/29-23/БТ від 16.05.2012.

Відповідно до положень ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи той факт, що зобов'язання позивача перед відповідачем ґрунтуються на договорі банківських рахунків суб'єкта господарювання № 89/29-23/БТ від 16.05.2012, укладеному між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна», вимоги останнього заявлені в ліквідаційній процедурі банку, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що відповідач наділений повним обсягом прав на задоволення вимог щодо стягнення існуючого боргу в межах ліквідаційної процедури.

Разом з тим заперечення позивача щодо неможливості проведення заліку зустрічних однорідних вимог на даній стадії ліквідації банку, оскільки проведення на сьогоднішній день такого заліку призвело б до порушення черговості погашення вимог кредиторів, визначеної ст. 53 Закону є обгрунтованоми та законними.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 1 754 404,20 грн., з яких 1 591 754,21 грн. - заборгованість за кредитом, 133 676,28 грн. - заборгованість за процентами, 6 628,68 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 3 511,79 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Крім того, судом першої інстанції, враховуючи приписи ст. 83 ГПК України, було розстрочено виконання прийнятого ним рішення.

Не погоджуючись із розстрочення сплати відповідачем боргу на користь позивача, останній обґрунтував в апеляційній скарзі це тим, що представниками ТОВ «Ексмо» не було надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів тяжкого матеріального становища, відсутності коштів та загрози банкрутства відповідачу у випадку сплати повної суми боргу без урахування розстрочення.

Колегія суддів, перевіривши обґрунтованість доводів відповідача, дослідивши наявні матеріали справи та документи додані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу, приходить до висновку про законність дій Господарського суду міста Києва щодо розстрочення виконання рішення суду на 2 роки, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Місцевим судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, які полягають, зокрема, у скрутному фінансово-економічному становищі відповідача, викликаному ускладненням економічної ситуації в країні та девальвацією національної валюти, що не дає останньому фінансової можливості проводити розрахунки за господарськими договорами вчасно.

Крім того, скрутне фінансово-економічне становище відповідача підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень 2014 року, фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва від 01.07.2014, який включає в себе баланс на 30.06.2014 та звіт про фінансові результати за І півріччя 2014, встановленим даним рішенням факту щодо наявної заборгованості неплатоспроможного банку «Реал банк» перед відповідачем щодо повернення значної суми грошових коштів.

До того ж, як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, відповідач погоджується із прийнятим рішення судом першої інстанції про стягнення з нього заборгованості в розмірі1 754 404,20 грн., вважає його обґрунтованим, справедливим та законним, не ухиляється від його виконання та розпочав процедуру добровільної сплати боргу, що підтверджується копіями платіжних доручень № 908 від 29.09.2014 на суму 73100,18 грн. та № 1068 від 30.10.2014 на суму 73100,18 грн., які містяться в матеріалах справи.

Колегією суддів не приймається до уваги твердження представника позивача про те, що в травні 2015 року закінчується процедура ліквідації банку, а суд першої інстанції розстрочив виконання рішення поза строк ліквідації, що позбавить позивача отримати свої кошти, зважаючи на наступне.

По-перше, відповідно до приписів ст. 44 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до одного року, а системно важливих банків - на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

По-друге, у випадку неоплати боржником всієї суми заборгованості, така сума не буде втраченою для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки є можливість її стягнення після ліквідації позивача.

Зважаючи все зазначене та на такі засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, про часткове задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення від 12.09.2014 на два роки рівними щомісячними платежами у розмірі 73 100,18 грн. кожен, протягом 12.09.2014 - 12.09.2016.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Реал банк» та розстрочено виконання рішення суду на 2 роки, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Реал банк» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Реал банк» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Реал банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2014 року у справі № 910/12473/14- без змін.

2. Матеріали справи № 910/12473/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко