Ухвала

від 20.11.2014 по справі 802/774/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/774/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

20 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

за участю секретаря судового засідання: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Долиняний С.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Прокопюк О.В., Дмитрик В.О., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВ-БУД" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВВ - БУД» звернулось з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив про недобросовісність ПП «Нікодім» (контрагент позивача) та його контрагентів.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом посадовою особою податкового органу проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВ-БУД" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Нікодім" за липень, серпень та жовтень 2013 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що в період який перевірявся, між позивачем та ПП "Нікодім" укладено наступні договори:

- договір поставки товару №25 від 24.07.2013 року, згідно з умовами якого ТОВ "ЮВВ-БУД" придбано у ПП "Нікодім" товар відповідно до видаткових накладних на загальну суму 1740084,60 грн., в тому числі ПДВ -290014,10 грн.

- договір №18-06/13ПІ від 18.06.2013 року відповідно до умов якого ПП "Нікодім" надало ТОВ "ЮВВ-БУД" послуги з прокладання труби пластикової на загальну суму 83050,88 грн., в тому числі ПДВ - 13841,82 грн., що підтверджується податковими накладними.

Податковим органом зроблено висновок, що господарські операції по вказаним договорам не здійснювалися та є безтоварними, а ТОВ "ЮВВ-БУД" не має права на податковий кредит у сумі 303856 грн., обґрунтовуючи це наступним.

Згідно із актом №1361/22-03/30744191 від 31.12.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нікодім" щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "Енергокомфорт" встановлено відсутність посадових осіб ПП "Нікодім" за податковою адресою та будь-яких документів щодо проведення господарської діяльності.

Крім того, податковим органом з посиланням на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Торговий дім "Енергокомфорт" (№887/22/31189735 від 05.11.2013р.) та ТОВ "Побережне" (№1066/2203/32172607 від 26.11.2013р.) зроблено висновок про нереальність господарських операцій здійснених між позивачем та ПП "Нікодім" у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарських операцій між ПП "Нікодім" та його контрагентами.

За результатами перевірки позивача складено Акт №316/22-03/34004689 від 14.02.2014р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період що перевірявся встановлено завишення на суму 303856 грн., а саме: за липень 2013 року на суму 129335 грн.; за серпень 2013 року на суму 74841 грн. та за жовтень 2013 року на суму 99680 грн.

На підставі акту перевірки Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Вінницькій області винесене податкове повідомлення-рішення від 28.02.2014р. №0001792203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 379820 грн., в тому числі за основним платежем - 303856 грн., та штрафними санкціями - 75964 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

28.02.2014 року податковим органом, на підставі акта перевірки №316/22-03/34004689 від 14.02.2014 року, у якому встановлено порушення п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001792203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 379820 грн., з яких 303856 грн. за основним фондом та 75964 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно господарських операції між ТОВ «ЮВВ-БУД» та ПП «Нікодім», які носили безтоварний характер.

Так між позивачем та ПП "Нікодім" укладено договір поставки товару №25 від 24.07.2013 року та договір №18-06/13ПІ від 18.06.2013 року.

Вказані господарські відносини стосувались купівлі-продажу товарів, а також з виконання робіт з монтажу оптичних кабельних мереж системи автоматизованого управління технологічним процесом теплопостачання від котельні по вул. К. Маркса, 18а м. Вінниця.

Факт здійснення вказаної господарської операції підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема договором поставки товару, договором підряду, податковими накладними квитанціями, актами приймання виконаних робіт, договором про виконання робіт, подорожніми листами, видатковими накладними, квитанціями.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на наведене, очевидним є те, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ПП «Нікодім» підтверджено в повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності акта Вінницької ОДПІ від 31.12.2013 року №1361/22-03/30744191 про результати зустрічної звірки ПП «Нікодім» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Торговий дім «Енергокомфорт», ТОВ «Побережне», ФГ «Скутельник О.А.», в якому зроблено висновки про неможливість проведення зустрічної звірки з вказаними суб'єктами господарювання, відкриття кримінальних проваджень, зокрема щодо ТОВ «Побережне», ФГ «Скутельник О.А.», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Таким чином з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися вказаними юридичними особами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у контрагента основних засобів також не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки для здійснення господарської діяльності підприємство цілком законно може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання, найманих працівників тощо.

Стосовно тверджень податкового органу, що ТОВ «Побережне» має статус «анульоване», а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Торговий дім «Енергокомфорт» - анульоване, колегія суддів зазначає, що дані зміни відбулися з цим підприємствами після здійснення ними господарських операцій, а тому вказані факти не мають відношення до господарських операцій позивача з ПП «Нікодім».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 листопада 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.