Ухвала

від 25.11.2014 по справі 552/6308/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6308/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3518/14

Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді : Кривчун Т.О.

Суддів : Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.

при секретарі : Філоненко О.В.

за участю: прокурора Бондаренко А.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Київського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2014 року

по справі за позовом прокурора Київського району м. Полтави до Київської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року прокурор Київського району м. Полтави звернувся до суду з вказаним позовом до Київської районної в м. Полтаві ради, ОСОБА_1, в якій прохав визнати недійсним та скасувати рішення Київської районної в м. Полтаві ради «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про передачу у власність земельної ділянки» від 17.01.2008 року щодо надання ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки площею 22кв.м. по АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №356080, виданий 08.07.2008 року Київською районною у м. Полтаві радою, управлінням земельних ресурсів у м. Полтаві ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 22кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310136400:11:006:0074), передану для будівництва індивідуального гаражу, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010854500606; зобов»язати ОСОБА_1 повернути до земель запасу Київської районної в м. Полтаві ради земельну ділянку площею 22кв.м. вартістю 15269,10грн., що розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310136400:11:006:0074).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 09.10.2014 року відкрито провадження по цивільній справі за вказаним позовом та призначено судове засідання (а.с.26).

Не погодившись з даною ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про закриття провадження у справі.

Зазначає, що предметом позову прокурора Київського району м. Полтави є визнання недійсним та скасування рішення про надання у власність земельної ділянки, повернення земельної ділянки, що має ознаки публічно-правового спору, який підвідомчий адміністративному суду.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурор Київського району м. Полтави просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що даний спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства з огляду на роз'яснення пункту 7 Постанови Пленуму ВССУ від № 3 від 01.03.2013 року, приписи ст.15 ЦПК України та правову позицію ВСУ у постанові по справі №6-33цс13 від 22.05.2013р., тому вважає помилковими твердження відповідача щодо підвідомчості спору адміністративному суду.

В обґрунтування заперечень посилається на лист управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 10.09.2014 р. за № 01-02-16/2222, згідно якого спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до Київського адміністративного району м. Полтави, що свідчить про додержання правил ч.1 ст.114 ЦПК України щодо виключної підсудності розгляду справи з приводу нерухомого майна за його місцезнаходженням.

У суді апеляційної інстанції прокурор апеляційну скаргу не визнав та прохав її відхилити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Пунктом 8 ч.3 ст.129 Конституції України визначено одну з основних засад судочинства забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплено гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Відповідно до ст.293 ЦПК України, ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Конституційний Суд України, аналізуючи положення статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, висловив правову позицію щодо можливості апеляційного оскарження ухвал суду, якщо закон не містить прямої заборони на таке оскарження ( абзаци п'ятий, сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010).

Чинне процесуальне законодавство, зокрема ст.ст.122,293 ЦПК України, не містять заборони на оскарження окремо від рішення суду ухвал про відкриття провадження у справі з підстав непідвідомчості спору суду загальної юрисдикції.

Отже, системний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини першої статті 293 Кодексу дає підстави зробити висновок, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали поро відкриття провадження у справі у разі недотримання правил як підсудності так й юрисдикції.

Як роз'яснено у п.п.2,3 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК ). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК)…

Компетенція судів щодо розгляду справ (предметна підсудність - підвідомчість) визначена ст.ст.15,16 ЦПК України.

Так, у відповідності до п.п.1,3 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст.ст.2,17 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За приписами п.1 ч.1 ст.3 КАСУ, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України, ст.ст.177, 181, 324 та глави 30 ЦК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних справ, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, необхідно з'ясувати, є спір приватноправовим чи публічно правовим ; чи виник спір із відносин, врегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

При цьому, невід'ємним критерієм розмежування справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства від справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства, є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (ст.1 ЦК України, ст.ст.2,5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними ст.ст.16,21,392 ЦК України, ст.152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

З позовної заяви вбачається, що прокурор Київського району м. Полтави оспорює право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, яке виникло на підставі рішення Київської районної в м. Полтаві ради від 17.01.2008 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про передачу у власність земельної ділянки» щодо надання ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки площею 22кв.м. по АДРЕСА_1.

Таким чином, між сторонами виник спір про право та підстави набуття права власності на землю, тобто приватноправовий спір, який належить до компетенції загальних судів.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу непідвідомчості спору суду загальної юрисдикції є безпідставними.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд може прийняти одне із рішень, передбачених ч.2 ст.307 ЦПК України, за наявності підстав, зазначених у ст.ст.311,312 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст. 313, 314, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - відхилити.

Ухвалу судді Київського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2014 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ П.М. Карнаух

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун