Постанова

від 17.11.2014 по справі 909/489/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Справа № 909/489/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної

скарги Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справігосподарського суду Івано-Франківської області №909/489/14 за позовомДепартаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" простягнення пені в сумі 59 267,58грн.

представники сторін - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

08.05.2014 Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулися до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" 59 267,58грн. пені за несвоєчасне освоєння одержаної суми авансу відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт за державні кошти.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи дотриманням умов договору на виконання яких використано суму авансового платежу, підтвердження чого є платіжні доручення та видаткові накладні.

08.07.2014 рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Кобрин О.М.), залишеним без змін 16.09.2014 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді: Бонк Т.Б. - головуючий, Давид Л.Л., Якімець Г.Г.) у позові відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог.

У касаційній скарзі Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Заявник зазначав, що порушення товариством вимог діючого законодавства установлено ревізією фінансово-господарської діяльності Департаменту, за результатами якої у відповідному акті визначено розмір пені належної до сплати.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 05.10.12 між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв"язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Ніка" (підрядник) за результатами тендеру укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №261/12, за умовами якого останні зобов'язувалися виконати роботи - ДБН Д.1.1-1-2000 капітальний ремонт (роботи з капітального ремонту вул. Т.Шевченка в м.Івано-Франківську), а замовник прийняти їх та оплатити. Сума договору - 12 800 904,00грн.

Відповідно до п.4.2 договору замовник після підписання договору надає підряднику аванс у розмірі 30% від вартості робіт договору, який частинами у розмірі 2 940 271,20 грн. був перерахований підряднику до 28.12.2012.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне освоєння суми авансу, позивач зазначав, що відповідно до п.19 Постанови КМУ від 27.12.01 №1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва" замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. 29.11.2013 актом ревізії фінансово - господарської діяльності Департаменту за період роботи з 01.07.2011 по 30.06.2013 установлено недотримання товариством зазначених вимог, якими повністю не використано отриманий аванс в установлений строк. В акті зазначено, що у порушення вимог чинного законодавства, Департаментом не вжито заходів щодо повернення невикористаних коштів у сумі 1 567 675,20грн. Тому, виходячи з вимог п.10.1, 10.2 договору про закупівлю робіт за державні кошти №261/12, якими передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання, в ході ревізії нараховано товариству пеню у сумі 59 267,58грн. Вимогу Департаменту про сплату відповідної суми пені товариство залишило без задоволення, що стало підставою для заявленого відповідного позову.

За приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 839 ЦК України установлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.610, 611 ЦК).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п. 10.1. договору). У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі робіт за державні кошти підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення зобов'язання від суми коштів, що складають вартість невиконаних робіт або несвоєчасного виконання зобов'язань (п.10.2).

За положеннями п. 6.3.1. договору підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором. Згідно п. 5.1. договору строк виконання робіт: жовтень 2011 року - грудень 2013 року, порушення яких не установлено судами та не зазначалось позивачем.

Відповідно до п.4.2 договору, сума авансу розподіляється на весь термін виконання робіт та зараховується в пропорційних частках при оплаті виконаних підрядних робіт та фактично використаних матеріалів. Тобто, умовами договору не було передбачено використання отриманого авансу протягом тримісячного терміну, тому товариству неправомірно нараховано суму пені на підставі п.10.2 договору №261/12.

Крім того, судами установлено, що згідно копій платіжних доручень, наявних у матеріалах справи, товариством у період з 08.10.12 по 27.12.12 та з 03.01.13 по 26.03.13 здійснено платежі на загальну суму 3 213 865,45грн, відповідно використано суму авансового платежу. Беручи до уваги викладене, попередні судові інстанції правомірно та мотивовано відхилили позов Департаменту, вимоги якого не відповідали нормам закону та не ґрунтувалися на належних доказах. Акт ревізії не є належним доказом порушення товариством договірних зобов'язань, який не змінює договірних відносин між сторонами. При цьому, актом ревізії установлено, що саме з вини керівництва Департаменту, їх бездіяльності було допущеного порушення вимог чинного законодавства.

Правового обґрунтування, якими було б спростовано висновки судів обох інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2014 у справі №909/489/14 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Г.В. Жаботина

Суддя Л.В. Ковтонюк