Постанова

від 19.11.2014 по справі 925/639/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 925/639/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача: Школьна І.П., Майстренко Т.В.;

від відповідача: Чала В.В.;

розглянувши апеляційні скарги Звенигородського підприємства теплових мереж та приватного акціонерного товариства Торгівельно-промисловий консорціум "ЮНІКОМ" на рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2014 р. (суддя Гура І.І.) по справі №925/639/14

за позовом Звенигородського підприємства теплових мереж

до приватного акціонерного товариства "Торгівельно-промисловий консорціум "ЮНІКОМ"

про стягнення 377 696,61 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.07.2014 р. позовні вимоги були задоволені частково. Розірвано договір від 08.10.2012р. №08/10-12 про закупівлю товарів за державні кошти, укладений між Звенигородським підприємством теплових мереж та публічним акціонерним товариством "Торгівельно-промисловий консорціум "ЮНІКОМ". Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Торгівельно-промисловий консорціум "ЮНІКОМ" на користь Звенигородського підприємства теплових мереж 328 800,00 грн. борг та 7 794,00 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Звенигородське підприємство теплових мереж звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2014 р. в частині відмови у стягненні 25 880,61грн. пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення 25 880,61грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. апеляційну скаргу Звенигородського підприємства теплових мереж прийнято до провадження.

Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство "Торгівельно-промисловий консорціум "ЮНІКОМ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2014 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Торгівельно-промисловий консорціум "ЮНІКОМ" прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря Судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014р., у зв'язку з виходом суддів Кропивної Л.В. та Смірнової Л.Г. з відпустки, які входять до складу постійної колегії суддів, змінено склад колегії та сформовано колегію для розгляду справи у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді: Кропивна Л.В., Смірнова Л.В.

Звенигородське підприємство теплових мереж заперечує проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "Торгівельно-промислового консорціуму "Юніком" від 14.07.2014р.

Звенигородським підприємством теплових мереж надані письмові пояснення по справі.

ПАТ "Торгівельно-промислового консорціуму "Юніком" надало письмові пояснення.

12.11.2014р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено господарським судом Черкаської області і зазначене підтверджується матеріалами справи, 08 жовтня 2012 року між Звенигородським підприємством теплових мереж (Покупець) та публічним акціонерним товариством "Торгівельно-промисловий консорціум "ЮНІКОМ" (Продавець) укладено договір № 08/10-12 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого продавець зобов'язався протягом вересня - жовтня 2012 року поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації, яка додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти й оплатити цей товар (п. 1.1. Договору). /а.с. 12, т.1/.

Згідно п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: трактор екскаватор "Борекс-2101". Кількість товару: 1 (одна) одиниця.

Ціна цього договору становить 328 800,00 грн. (з ПДВ) (п. 3.1. договору).

Згідно пункту 4.1. договору розрахунки проводяться: у безготівковій формі шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця після отримання товару на підставі рахунків та накладних.

Згідно пункту 4. 2. договору покупець зобов'язується сплатити за товар, вказаний в п. 1.2. протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару продавцем.

Згідно пункту 5.1. договору строк поставки товару: вересень-жовтень 2012 р.

Місце поставки товару: за адресою замовника. (п. 5.2. договору).

Згідно пункту 5.3. договору разом з товаром покупцеві передаються: рахунок-фактура, накладна, сервісна книжка, транзитні номери.

Сторони підписали додаток №1 до договору купівлі-продажу - Специфікація. /а.с. 16, т.1/.

23.10.2012р. сторони підписали видаткову накладну №РН-015. /а.с. 135, т.1/.

Платіжними дорученнями №17 від 08.05.2013р. та №26 від 06.09.2013р. позивачем сплачено відповідачу 328 800,00грн. /а.с. 17, т.1/.

Листом №01/11/13 від 01.11.2013р. відповідач гарантував позивачу поставку товару екскаватор "Борекс-2101" до 22.11.2013р. /а.с. 18, т. 1/.

В матеріалах справи наявний лист позивача про розірвання договору купівлі-продажу та повернення бюджетних коштів, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору станом на 01.01.2014р. /а.с. 19, т.1/.

22.01.2014р. при огляді екскаватора марки "Борекс-2101" представниками Звенигородського підприємства теплових мереж були виявлені недоліки та невідповідність товару технічним характеристикам, які були заявлені в тендерній пропозиції та у договорі №08/10-12 від 08.10.2012р., у зв'язку із чим позивач відмовився від отримання товару /а.с.142, т.1/.

Згідно Специфікації передбачена модель двигуна Д-243, а під час огляду виявлено, що замість Д-243 встановлено модель двигуна Д-65.

23.01.2014р. позивачем виставлено відповідачу претензію, яка останнім отримана 29.01.2014р., про що свідчить копія поштового рекомендованого повідомлення, про повернення 328 800,00грн. /а.с.20, т.1/.

Доказів реагування матеріали справи не містять.

07.05.2014р. Звенигородське підприємство теплових мереж повторно звернувся до відповідача із претензією про розірвання договору та стягнення перерахованих грошових коштів за товар, у зв'язку із тим, що товар так і не був поставлений. /а.с.34, т.1/. На доказ надсилання претензії в матеріалах справи міститься копії поштового опису та фіскального чеку. /а.с. 36,т.1/.

Згідно листа ПАТ "Борекс" №34/ОМ від 29.05.2014р. екскаватор "Борекс-2101" на базі трактора ЮМЗ знаходиться на відповідальному зберіганні на території ПАТ "Борекс". /а.с. 143, т.1/.

Листом №19/06/1 від 19.06.2014р. відповідач запропонував позивачу здійснити виїзд на ВАТ "Борекс", Київська область, смт. Бородянка, для візуального огляду екскаватора "Борекс-2101". /а.с. 6, т.2/.

Позивач листом №302 від 23.06.2014р. відмовило у здійсненні виїзду, посилаючись на п.п. 5.2., 5.3., 5.5. договору, за якими передбачено місце поставки товару: за адресою замовника. /а.с. 7, т.1/.

Доказів виконання п. 5.2. договору в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Так, позивачем дійсно підписано видаткову накладну №РН-015 від 23.10.2012р., про що свідчать матеріали справи, і йому було поставлено товар, однак не за місцем поставки, яке передбачили сторони у договорі та з виявленням недоліків, що свідчить про невиконання відповідачем умов договору.

Доказів поставки товару відповідно до умов договору відповідачем, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не подано.

Пунктом 6.2.1. договору сторони встановили, що покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань продавцем, повідомивши про це його у строк 3 робочих дні.

Відповідно до п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно частини 4 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. (п. 2 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За таких обставин, в частині стягнення 328 800,00грн. заборгованості та розірвання договору купівлі-продажу, позовні вимоги є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 25 880,61 грн. пені та 23 016,00 грн. штраф в розмірі 7% вартості товару.

Відповідно до статті 610 цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ від суми поставленого товару за кожен день затримки.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що за поставку товару неналежної якості продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості товару неналежної якості.

Умовами договору передбачено сплату пені за невиконання або своєчасне виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти, однак договором не визначено, які саме зобов'язання передбачають настання відповідальності, що в свою чергу виключає підстави для стягнення пені.

Щодо штрафу, то доказів встановлення неналежної якості товару матеріали справи не містять, а тому підстав для стягнення штрафу суд також не вбачає.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційних скаргах колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2014 р. у справі № 925/639/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2014 р. у справі №925/639/14 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

2. Матеріали справи № 925/639/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова