Рішення

від 18.11.2014 по справі 904/9521/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.14р. Справа № 904/9521/13 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Марганець Дніпропетровської області

до Рекламно-поліграфічного приватного підприємства „ОФСЕТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 222 грн. 00 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2- представник, дов. від 03.06.2013р. б/н. (був присутній у судових засіданнях 24.12.2013р., 04.02.2014р., 12.02.2014р., 13.02.2014р., 13.11.2014р.);

від відповідача : Рябчук С.В.- представник, дов. від 20.01.2014р.;

Лупан О.Є. -представник, дов. від 20.01.2014р. б/н. (був присутній у судовому засіданні 15.07.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 14 222 грн. 00 коп. - збитків, заподіяних внаслідок неоплати за перевезення вантажу.

Відповідач у запереченнях (вх.№78528/13 від 24.12.2013р.) на позовну заяву просить позов задовольнити частково, обґрунтовуючи це наступним: - укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної; - 14.01.2013р. згідно договору перевезення та на підставі товарно-транспортної накладної ААК №14/01 від 14.01.2013р. позивач надав послуги з перевезення вантажу, проте товарно-транспортна накладна ААК №14/01 від 14.01.2013р. до теперішнього часу не поверталась до відповідача; - договір перевезення вантажу сторони не встигли укласти у письмовій формі, але сторонами було обумовлено суму за перевезення товару у розмірі 1 000 грн. 00 коп.; - вказана сума не була сплачена перевізнику; - позивачем до позовної заяви додано два різних розрахунки від 03.04.2013р. вартості доставки вантажу, які були розраховані ТОВ "Нова пошта" та ПП "Ночной експрес"; - вихідні дані у цих розрахунках є одні і ті ж самі, а вартість - різною; - відповідачу незрозуміло, яким саме розрахунком керувався позивач; - надані розрахунки не є належними доказами у справі; - відповідач вважає, що вартість наданих позивачем послуг з перевезення вантажу складає 1 000 грн. 00 коп.

Позивач у клопотанні (вх. №47066/14 від 30.07.2014р.) про стягнення судових витрат за експертизу просить стягнути з відповідача судові витрати за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 2 952 грн. 00 коп. та судові витрати з оплати банківських послуг за оплату судово-економічної експертизи у розмірі 29 грн. 52 коп.

Позивач у поясненнях (вх.№71025/14 від 13.11.2014р.) зазначає, що: - за результатами попередньої усної домовленості з менеджером відповідача сторонами було узгоджено вартість перевезення в розмірі 14 222 грн. 00 коп.; - відповідач умисно не сплачує транспортне перевезення, чим порушує права і законні інтереси позивача.

Відповідач у розрахунку (вх.№71026/14 від 13.11.14р.) собівартості перевезення повідомляє, що оскільки у відповідача немає документів, необхідних для проведення експертизи, він надає приблизний розрахунок собівартості перевезення, згідно якого загальна собівартість перевезення становить 929 грн. 60 коп.

Також відповідач у поясненнях (вх. №718/14 від 17.11.2014р.) зазначає, що ніколи не отримував від позивача проект Договору перевезення від 14.01.2013р.; напередодні здійснення перевезення сторони домовилися про ціну договору у розмірі 1 000 грн. 00 коп.; перед завантаженням вантажу представнику перевізника - водію ОСОБА_5 було вручено для передачі позивачу разом з товарно-транспортною накладною Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.01.2013р. №14/01 та Акт №14/01.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами 14.01.2013р. позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за замовленням відповідача - Рекламно-поліграфічного приватного підприємства „ОФСЕТ", було здійснено перевезення вантажу - 884 ящики загальною масою 8 тон, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.01.2013р. №14/01, підписаною та скріпленою печатками відповідача, як замовника/вантажовідправника, та вантажоодержувача - ДП „Кондитерська фабрика „Рошен".

04.02.2013р. позивачем було спрямовано відповідачу претензію з вимогою протягом 7 днів здійснити оплату у розмірі 14 222 грн. 00 коп.; також позивачем на оплату послуг з перевезення вантажу було виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 15.01.2013р. №15/01 на суму 14 222 грн. коп., який було спрямовано відповідачу разом з претензією (фіскальний чек „Укрпошта" від 04.02.2013р. №0391).

Позивач, посилаючись на положення статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, вважає, що відповідач безпідставно використав транспортний засіб позивача та незаконно заволодів майном у вигляді грошових коштів, призначених за перевезення, у сумі 14 222 грн. 00 коп., чим завдав позивачу збитків на суму 14 222 грн. 00 коп., відповідач позовні вимоги визнає частково - у сумі 1 000 грн. 00 коп., що і є причиною спору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 916 Цивільного кодексу встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами; якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 909, 916 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин з надання послуг по перевезенню вантажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг.

Як вбачається позивач при визначенні вартості перевезення вантажу зазначає, що вартість середньо-національного показника перевезення вантажу масою 8 тон за маршрутом Дніпропетровськ-Київ згідно розрахунків перевізника Приватне підприємство „Нічний експрес" становить 14 421 грн. 73 коп., згідно розрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова пошта" - 14 222 грн. 00 коп. В підтвердження цього позивачем надано копії розрахункової вартості доставки Дніпропетровськ-Київ.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані розрахунки Приватного підприємства „Нічний експрес" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова пошта" не є належними доказами у справі, оскільки не стосуються відносин між сторонами, будь-яких доказів існування домовленості між позивачем та відповідачем про застосування тарифів зазначених підприємств матеріали справи не містять.

Водночас, до матеріалів справи додано копії договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2012р. №02/01, від 05.11.2012р. №05/11, від 15.11.2012р. №15/11, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як перевізником, та Рекламно-поліграфічним приватним підприємством „ОФСЕТ", як замовником, відповідно до яких перевізник зобов'язується виконати для замовника перевезення коррексу масою 7-9 тон, а замовник зобов'язується сплатити перевізнику за перевезення 1 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Виконання зазначених договорів підтверджується відповідними Актами від 03.01.2012р. №02/01, від 06.11.2012р. №05/11, від 16.11.2012р. №15/11, згідно з якими перевізник - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виконав для замовника - Рекламно-поліграфічного приватного підприємства „ОФСЕТ" перевезення коррексу в асортименті на суму 1 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Отже, суд вважає, що з огляду на відносини, які склалися між сторонами протягом попереднього періоду, розумною є плата за здійснене позивачем перевезення вантажу масою 8 тон у сумі 1 000 грн. 00 коп.

Оскільки сторонами термін виконання зобов'язання - оплати послуг з перевезення вантажу не встановлений, в силу статті 530 Цивільного кодексу України кредитор (позивач у справі) вправі вимагати виконання у будь-який час; боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Враховуючи надсилання позивачем відповідачу претензії від 04.02.2013р., строк оплати за здійснене перевезення вважається таким, що настав.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Клопотання позивача (вх. №47066/14 від 30.07.2014р.) про стягнення з відповідача судових витрат за експертизу задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

- позивач у клопотаннях (вх.№7892/14 від 04.02.2014р., вх.№10333/14 від 13.02.2014р.) просив призначити по справі №904/6521/13 оціночну експертизу;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2014р. у справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено, зобов'язано позивача здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження на підставі відповідної вимоги;

- в подальшому Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз до господарського суду Дніпропетровської області було подано клопотання (вх. №21077/14 від 02.04.2014р.) про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, з проханням надати додаткові матеріали щодо встановлення собівартості перевезення вантажу;

- ухвалою господарського суду від 15.07.2014р. зобов'язано позивача подати до господарського суду Дніпропетровської області для подальшого спрямування до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз оригінали документів, зазначених експертом у клопотанні (вх. №21077/14 від 02.04.2014р.), зобов'язано позивача сплатити вартість експертного дослідження;

- 26.09.2014р. Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз до господарського суду Дніпропетровської області було повернено матеріали справи №904/9521/13 до господарського суду Дніпропетровської області та повідомлено, що в об'ємі наданих документів не вбачається за можливе встановити вартість перевезення вантажу автомобільним транспортом (Повідомлення від 10.09.2014р. №667-14 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи по справі №904/9521/14);

- відповідно до абзацу 5 пункту 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України;

- між тим, як вбачається судову експертизу у справі проведено не було у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних документів, необхідних для її проведення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі у вигляді судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Рекламно-поліграфічного приватного підприємства „ОФСЕТ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 11/38; ідентифікаційний код 30392756) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1 000 грн. 00 коп. - заборгованості та 120 грн. 97 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„24" листопада 2014р .