Ухвала

від 24.11.2014 по справі 906/1118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

ОКРЕМА УХВАЛА

"24" листопада 2014 р. Справа № 906/1118/14.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Машевської О.П.

Розглянувши справу

За позовом: Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської районної державної адміністрації ( смт. Володарсько-Волинський)

До: ТОВ "Центр Анастасія ЛТД" ( с. Небіж Володарсько-Волинського району)

про розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 24.11.14року у позові Житомирського міжрайонного прокурора в інтересах Володарсько-Волинської РДА до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" (с. Небіж, Володарсько-Волинського р-ну) про розірвання договору оренди землі від 16.08.2006р. з підстав анулювання відповідачу спецдозволу на користування надрами №3903 від 20.06.2006р. та про повернення земельної ділянки державі відмовлено за недоведеністю.

Визначаючи правові підстави позову, прокурор посилався , серед іншого, на п. "а" ч.1 ст.143 ЗК України, згідно якого підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Однак вимагаючи дострокового примусового розірвання договору оренди земельної ділянки з цієї правової підстави, прокурор посилався на обставини невикористання останньої відповідачем за цільовим призначенням - для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів.

Відхиляючи доводи позову в частині застосування до спірних відносин п. "а" ч.1 ст.143 ЗК України, суд виходив з того, що використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування ( таку правову позицію підтримує Верховний Суд України ( ухвала від 01.10.2008р.).

В свою чергу, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" ( с. Небіж) з 16.08.2006року орендує земельну ділянку загальною площею 7,0244 га із присвоєним кадастровим номером № 1821183400:04:002:0463, з цільовим призначенням - землі добувної промисловості, категорія - землі промисловості, транспорту , зв'язку, енергетики , оборони та іншого призначення на території Небізької сільської ради, за межами села Небіж.

Господарським судом переглянуто публічну кадастрову карту на сайті http://www.map.land.gov.ua/kadastrova-karta і встановлено, що за офіційними відомостями Державного земельного кадастру орендована відповідачем земельна ділянка загальною площею 7,0244 га належить до земель державної власності.

Оскільки відповідачу у листопаді 2012 року анульовано спецдозвіл на користування надрами №3903 від 20.06.2006р., останній немає права здійснювати на орендованій земельній ділянці промислову розробку Небізького родовища лабрадоритів.

У статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зокрема , доводи ТОВ "Центр Анастасія ЛТД" ( с. Небіж), викладені у відзиві на позовну заяву, що підписана представником за дорученням , про те, що товариство після анулювання спецдозволу з 2012 року фактично не здійснює промислову розробку Небізького родовища лабрадоритів, не були підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

В свою чергу, у ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель.

Відповідно до ст. 28 цього Закону для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства керівниками підприємств, незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону.

Земельну ділянку загальною площею 7,0244 га із земель добувної промисловості товариство отримало в оренду саме з дозволу районної державної адміністрації.

Однак до винесення рішення у справі Володарсько-Волинська РДА, як орендодавець спірної земельної ділянки, не подала жодного належного та допустимого доказу здійснення державного контролю за її використанням відповідачем, зокрема, в частині того, чи не здійснює товариство фактично промислову розробку Небізького родовища лабрадоритів без спецдозволу на користування надрами, чим порушує, відповідно, вимоги Земельного кодексу України, Кодексу України про надра та Гірничого закону України.

Тому з метою встановлення фактичних обставин використання відповідачем орендованої земельної ділянки державної форми власності після листопада 2012 року, судом було ухвалено Володарсько-Волинській РДА надати матеріали її натурного обстеження (перевірки), оформлені на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Зазначений обов'язок вперше було визначено ухвалою від 22.09.14р. та, в подальшому, ухвалами від 09.10.14р., від 30.10.14р. та 11.11.14року.

Однак до винесення рішення у справі Володарсько-Волинська РДА вимоги чотирьох ухвал суду не виконала.

Оскільки дотримання судом принципу статті 43 ГПК України при вирішенні господарського спору є обов'язковим, а його недотримання є безумовною підставою для скасування судового рішення, розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з чим спір вирішено у строк, що перевищує встановлений статтею 69 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною Законом 475/97-ВР від 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У п. 40 Рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2007 року у справі "Калініченко проти України" суд нагадав, що роль національних судів в організації судових проваджень у тому, щоб зробити їх швидкими та ефективними (див. справу "Сілін проти України", заява N 23926/02, пункт 34, рішення від 13 липня 2006 року).

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смирнова проти України").

Однак аналіз рішень Європейського суду ухвалених проти України доводить, що однією з причин порушення судами України визначених законодавством строків розгляду справ різних категорій є невиконання або несвоєчасне виконання посадовими особами органів влади, підприємств, установ, організацій законних вимог суду щодо надання інформації та документів, необхідних для об'єктивного і повного розгляду цивільних, адміністративних та інших категорій судових справ ( із пояснювальної записки Верховного Суду України до проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за зрив розгляду судових справ та прояв неповаги до суду»).

Так, серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Ці положення також відображені у ст.ст. 1, 11 Закону України «Про судоустрій України», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України та ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали господарського суду є судовими рішеннями, набирають законної сили з дати їх винесення та є обов'язковими до виконання усіма та на всій території України.

Ухвала господарського суду містить завжди в к а з і в к у на д і ї, що їх п о в и н н і вчинити сторони, і н ш і підприємства, організації, д е р ж а в н і та інші органи та їх посадові особи у с т р о к и, в и з н а ч е н і г о с п о д а р с ь к и м с у д о м ( ст. 86 ГПК України).

Однак до винесення рішення у справі Володарсько-Волинська РДА вимоги чотирьох ухвал суду не виконала. При цьому , жодного письмового пояснення правовим підставам невиконання вимог суду не подано, зокрема, за підписом голови державної адміністрації.

Вище викладене дає підстави господарському суду розцінювати ухилення Володарсько-Волинської РДА від виконання вимог ухвал суду від 22.09.14р., від 09.10.14р., від 30.10.14р. та 11.11.14року, як прояв неповаги до суду.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності ( ст. 129 Конституції України).

Неповага до суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом ( ч. 3 ст. 6 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів").

Дії, які полягають в очевидній неповазі до суду, принижують авторитет правосуддя (із пояснювальної записки Верховного Суду України до проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за зрив розгляду судових справ та прояв неповаги до суду»).

Тому, суди у всіх випадках прояву неповаги до суду повинні виносити окремі ухвали чи постанови, а якщо в таких діях вбачаються ознаки відповідного злочину - реагувати згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України ( п. 3 Постанови Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади").

Невиконання вимог ухвал господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України ( ч.2 ст. 4-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу незалежно від того, чи є вони учасниками господарського процесу ( п.5.7 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції ").

Враховуючи викладене, господарський суд виносить окрему ухвалу.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 86, 90 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Окрему ухвалу надіслати голові Володарсько-Волинської РДА .

2. Голові Володарсько-Волинської РДА розглянути окрему ухвалу та надіслати на адресу суду письмове пояснення п р а в о в и м п і д с т а в а м невиконання вимог ухвал господарського суду від 22.09.14р., від 09.10.14р., від 30.10.14р. та 11.11.14року щодо надання матеріалів натурного обстеження (перевірки) стану використання ТОВ "Центр Анастасія ЛТД" ( с. Небіж) земельної ділянки загальною площею 7,0244 га для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів, оформлених на підставі ст. ст. 16 та 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Одночасно повідомити про вжитті заходи для недопущення в подальшому дій, що свідчитимуть про неповагу до суду та перешкоджатимуть вирішенню господарських спорів у встановлений законом строк .

3. Відповідно до вимог частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за №2453 від 07.07.2010р. про результати розгляду окремої ухвали повідомити господарський суд Житомирської області в строк до 15.12.2014р. включно.

Попередити, що невжиття заходів щодо окремої ухвали суду тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену статтею 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрема ухвала підлягає оскарженню в загальному порядку.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2 - Володарсько - Волинській РДА ( рек.)