Постанова

від 17.02.2015 по справі 906/1118/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" лютого 2015 р. Справа №906/1118/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

прокурор: Лис Н.В. - наказ №19 від 05.01.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2014р.

у справі № 906/1118/14 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської районної державної адміністрації, смт.Володарськ - Волинський Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" с.Небіж Володарськ-Волинського району Житомирської області

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.11.2014р. у справі №906/1118/14 відмовлено у задоволенні позову Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає, зокрема, наступне:

- висновок суду про те, що відповідно до умов договору спірна земельна ділянка передавалася в оренду, в тому числі, для розміщення промислового майданчика, а отже наявність на останній будівель та споруд відповідача свідчать про використання земельної ділянки за цільовим призначенням є необгрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального права, оскільки визначення поняття цільового призначення наведене у статті 1 Закону України «Про землеустрій», а в наявній у матеріалах справи технічній документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовлення договору оренди землі, зокрема, у експлікації земель, що відводяться ТОВ «Центр Анастасія ЛТД» промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів на землях Небізької сільської ради Володарсько-Волинського району, код цільового використання орендованої земельної ділянки визначено « 3.1.1», що згідно чинного на той час Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998р. N 14-1-7/1205, передбачало землі добувної промисловості. Аналогічне цільове призначення передбачено долученим до матеріалів справи витягом з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку №НВ-1801349002014 від 06.11.2014р.;

- використання земель добувної промисловості за цільовим призначенням передбачає провадження землекористувачем діяльності із вилучення корисних копалин з-під поверхні суші та дна водоймищ, а так само здійснення інших видів користування надрами та не пов'язується з обслуговуванням будь-яких будівель чи споруд. Так, п.15 договору оренди від 16.08.2006р. визначено, що земельна ділянка передається для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів. Як встановлено в ході судового розгляду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Анастасія ЛТД» будівництво промислового майданчика на орендованій земельній ділянці завершено та введено останній в експлуатацію, а отже підстави для подальшого використання земельної ділянки виключно з мотивів розміщення проммайданчика у відповідача відсутні. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, промисловий майданчик, цех каменеобробки, будівля механічної майстерні, складська будівля, естакада з оглядовою ямою для транспорту, компресор, буровий станок, а також побутові приміщення відповідача, тобто об'єкти нерухомості, призначені для здійснення надрокористування та подальшої обробки видобутих корисних копалин. Враховуючи нездійснення та неможливість здійснення підприємством надрокористування, зведений відповідачем проммайданчик також не використовується для тих цілей, з метою досягнення яких Володарсько-Волинською райдержадміністрацією вказана земельна ділянка була передана в оренду згідно договору від 16.08.2006р.;

- суд першої інстанції у рішенні вказує про те, що у зв'язку з анулюванням Державною службою геології та надр спеціального дозволу на користування ділянкою надр Небізького родовища лабрадоритів №3903 від 20.06.2006р. відповідач позбавлений об'єктивної можливості здійснювати надрокористування та позбавлений права використовувати орендовану земельну ділянку, зайняту гірничим масивом (родовищем корисних копалин) за цільовим призначенням. Відповідно до частини четвертої ст.66 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами. Порядок отримання права на користування надрами регламентується нормами Кодексу України «Про надра», згідно з ч.2 ст.18 зазначеного Кодексу, земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених ст.23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Частиною 1 ст.19 цього Кодексу встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Із наведеного вбачається, що спеціальний дозвіл на користування надрами становить собою правовстановлюючий документ, з чинністю якого законодавцем пов'язується наявність у відповідного підприємства, установи, організації чи фізичної особи повноважень щодо провадження діяльності, пов'язаної із видобуванням надр та є необхідною правовою підставою до отримання і використання земельної ділянки для потреб надрокористування. Так, як встановлено у ході розгляду справи, у зв'язку з порушенням відповідачем вимог, встановлених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр, наказом Державної служби геології та надр України №532 від 02.11.2012р. анульовано дію спецдозволу ТОВ «Центр Анастасія ЛТД» №3903 від 20.06.2006р., отже припинення права відповідача на користування надрами зумовлено недотриманням останнім нормативних зобов'язань у сфері гірничих відносин та не може звільняти від цивільно-правової відповідальності за недотримання приписів земельного законодавства та вимог укладеного з позивачем договору оренди землі від 16.08.2006р. Пунктом «а» ч.1 ст.96 Земельного кодексу України передбачений імперативний обов'язок землекористувачів забезпечувати користання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу. Також, юридична відповідальність за невиконання вказаного обов'язку передбачається пунктом «ґ» ч.1 ст.141 та пунктом «а» ч.1 ст.143 Земельного кодексу України, згідно яких використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є достатньою підставою для примусового припинення прав на землю. При цьому, ні Земельним кодексом України, ні Законом України «Про оренду землі» чи іншими спеціальними нормативним актами, які регламентують спірні правовідносини, не передбачено в якості підстави звільнення від виконання зазначеного обов'язку позбавлення права на спеціальне використання природних ресурсів загалом чи припинення права користування надрами зокрема. Отже, приписами чинного законодавства на землекористувачів покладено нормативне зобов'язання із забезпечення цільового використання землі, необхідність дотримання якого не залежить від наявності чи відсутності спеціального дозволу на користування надрами, а отже суд дійшов хибних висновків через неправильне тлумачення та застосування норм матеріального права;

- судом не прийнято до уваги, що нормами Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» прямо передбачено, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням являє собою невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні у користування, у тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини у разі встановлення обмежень (абзац 9 статті 1 Закону). Також, судом першої інстанції безпідставно не використано повноваження, передбачені п.1.ч.1 ст.83 ГПК України щодо визнання спірного договору оренди недійсним;

- у п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, якщо суд, вирішуючи господарський спір, встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої ст.216 Цивільного Кодексу України). Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України в редакції 2006 року передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади. Повноваження органів виконавчої влади, зокрема, районних та обласних державних адміністрацій по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування ( а також в оренду) за межами населених пунктів були визначені у ст.122 цього Кодексу. Зокрема, згідно з ч.4 ст122 ЗК України обласні державні адміністрації надавали земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування (а також в оренду) за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Відповідно до викладеного, розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів із земель державної власності, віднесених за основним цільовим призначенням до земель промисловості, в тому числі, для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, станом на 12.07.2006р. здійснювали виключно обласні державні адміністрації. Згідно з ч.7 ст.123 ЗК України при наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подавали свій висновок, відповідно, обласній державній адміністрації, а отже, всупереч вимогам ч.4. 122, ч.7 ст.123 та ч.1 ст.124 ЗК України, земельна ділянка площею 7,0244га із земель добувної промисловості передана в оренду позивачем - Володарсько-Волинською РДА, а тому за таких обставин, договір оренди земельної ділянки від 16.08.2006р. має бути визнаним судом недійсним.

В свою чергу, позивач - Володарсько-Волинська районна державна адміністрація не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідач у письмовому відзиві від 15.01.2015р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Прокурор у судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необгрунтованим, просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2014р. у справі № 906/1118/14 скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

Позивач - Володарсько-Волинська районна державна адміністрація та відповідач у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 20.06.2006р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія" видано спеціальний дозвіл на користування надрами за №3903 для видобування лабрадориту - каменю облицювального на Небізькому родовищі площею 3,0га, що знаходиться 1,5км на південь від села Небіж Володарсько-Волинського району строком 20 (двадцять) років.

14.02.2006р. розпорядженням Володарсько - Волинської районної державної адміністрації №44 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ТзОВ "Центр Анастасія ЛТД".

Разом з тим, на дату складання технічної документації із землеустрою, ТзОВ "Центр Анастасія ЛТД" користувалося земельною ділянкою для розміщення кар'єру та виробничої бази згідно договору на право тимчасового користування землею ЖТ 13-10-0001 від 15.05.1997р. зі строком дії 25 років.

Актом вибору і обстеження земельної ділянки на території Небізької сільської ради від 16.02.2006р., що є складовою технічної документації із землеустрою, зафіксовано, що на час його складання під гірничими розробками та відвалами знаходиться земельна ділянка площею 4,5га, під проммайданчиком - 2,5га; ділянка забезпечена підходами ліній електро-, радіо-зв'язку та автодорогою.

Розпорядженням голови райдержадміністрації від 26.06.2000р. №133 затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, а саме: цеху каменеобробки та побутових приміщень спільного підприємства "Центр ЛТД".

12.07.2006р. розпорядженням Володарсько-Волинської районної державної адміністрацієї №248 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовлення договору оренди землі ТОВ "Центр Анастасія ЛТД", площею 7,0244га, у тому числі забудовані землі 7,0244га, строком на 25 років для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів із земель СП "Центр" ЛТД в межах території Небізької сільської ради, у зв'язку з перереєстрацією підприємства.

16.08.2006р. Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), згідно з п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.07.2006р. №248 у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Небізької сільської ради, біля с.Небіж.

У пункті 2 договору оренди сторони встановили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,0244 га, у тому числі забудовані землі - 7,0244га.

Згідно з п.3 договору оренди на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна, підсобних приміщень, кар'єру тощо.

Пунктом 8 договору оренди встановлено, що договір укладено на 20 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабродоритів (п.15 договору оренди).

У відповідності до п.16 договору оренди, цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту , зв'язку , енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктом 19 договору оренди встановлена заборона орендарю змінювати цільове використання земельної ділянки та передавати її в оренду.

Також, у розділі "Інші права та обов'язки сторін" (п.28, 31) сторони встановили, зокрема, що:

- орендодавець має право вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням;

- орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Згідно з п.38 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.43 договору оренди).

Даний договір оренди від 16.08.2006р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток та зареєстрований у Володарсько-Волинському районному відділі Житомирської регіональної філії " Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 16.08.2006р. за №040620600006.

Згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди від 16.08.2006р. земельну ділянку загальною площею 7,0244га передано ТзОВ "Центр Анастасія ЛТД" в оренду для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів.

16.08.2006р. проведено державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 7,0244га та присвоєно останній кадастровим номером №1821183400:04:002:0463, з цільовим призначенням - землі добувної промисловості, категорія - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

31.01.2012р. Володарсько - Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" (орендар) укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 16.08.2006р., згідно з якою внесено зміни у частині нового розміру орендної плати (п.9 договору), з проведенням її державної реєстрації.

Наказом Державної служби геології та надр України від 26.06.2012р. №299 зупинено відповідачу дію спеціального дозволу на користування надрами №3903 від 20.06.2006р. на підставі п.п.1, 5, 8, п.22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011р. №615 (надалі - Порядок №615).

Наказом Державної служби геології та надр України №532 від 02.11.2012р. відповідачу анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами за №3903 від 20.06.2006р., на підставі п.п.9, 23 Порядку №615.

За наведених вище обставин, Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 18, 19, 66, 93, 96, 143 ЗК України, ст.ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та ст. 121 Конституції України, звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" про розірвання договору оренди землі від 16.08.2006р. з підстав анулювання відповідачу спецдозволу на користування надрами №3903 від 20.06.2006р. та про повернення даної земельної ділянки у державну власність.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 24.11.2014р. у справі №906/1118/14 у позові відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, в тому числі, є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Згідно з нормами ст.1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Згідно зі ст.66 ЗК України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Судом встановлено, основним видом економічної діяльності ТзОВ "Центр Анастасія ЛТД" за КВЕД 2010 є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу , крейди та глинистого сланцю. Даний факт підтверджується Спеціальним витягом з ЄДР від 11.11.14року за №19579367.

Згідно з ч.1 ст.18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів (ч.2 ст.18 Кодексу України про надра).

Відповідно до ч.4 ст.66 ЗК України надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Матеріалами справи підтверджується, що після отримання відповідачем спецдозволу №3903 від 20.06.2006р., останньому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 7,0244 га для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів, згідно з договором оренди від 16.08.2006р., який укладений на підставі розпорядження Володарсько-Волинської РДА від 12.07.06р. № 248.

Згідно з актом вибору і обстеження земельної ділянки на території Небізької сільської ради від 16.02.06року, що є складовою технічної документації із землеустрою, на час його складання, під гірничими розробками та відвалами знаходиться земельна ділянка площею 4,5 га, під проммайданчиком - 2,5 га ; ділянка забезпечена підходами ліній електро-, радіо-зв'язку та автодорогою.

Отже, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 2,5 га орендованої земельної ділянки займають будівлі та споруди відповідача, а частина орендованої земельної ділянки зайнята під'їзним шляхом (автодорогою), то колегія суддів вважає, що земельна ділянка у відповідній частині на місцевості (в натурі) використовується відповідачем за цільовим призначенням, а саме для розміщення на ній проммайданчика.

Згідно з ч.1 ст.19 Гірничого закону України гірничі роботи проводяться за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який відповідачу у листопаді 2012 року анульовано, останній не має права їх здійснювати та, відповідно, не має права використовувати орендовану земельну ділянку зайняту гірничим масивом (родовищем корисних копалин) за цільовим призначенням - для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів.

Як вже зазначалося, наказом Державної служби геології та надр України від 02.11.2012року №532 відповідачу анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами за №3903 від 20.06.2006року, що не заперечується сторонами у справі.

Отже, можливість виконання відповідачем свого обов'язку по договору оренди щодо використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням (для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів) перебуває у безпосередній залежності від наявності у нього спеціального дозволу на проведення таких робіт.

Разом з тим, нормами статті 141 ЗК України передбачено підстави примусового припинення користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, порушення орендарем умов, які стосуються цільового використання землі, тобто, використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, а з іншою метою, або у інший спосіб є самостійною підставою припинення права користування земельною ділянкою, яке здійснюється шляхом розірвання договору оренди відповідно до п."а" ч.1 чт.143 Кодексу.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що вимога про дострокове примусове розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, встановлених у п."б" ч.1 ст.141 ЗК України та ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", передбачає пряме доведення обставин нецільового використання орендарем земельної ділянки, тобто використання ним останньої не за цільовим призначенням.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту нецільового використання відповідачем орендованої земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.21. Постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Судова колегія цілком погоджується з висновком суду першої інстанції, що юридичний зміст поняття "використання не за цільовим призначенням" застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, яке виражається у формі бездіяльності та невиконання відповідачем обов`язку з використання земельної ділянки для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів не є підставою для розірвання договору оренди землі, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм, передбачених у п."ґ" ч.1 ст.141 та п."а" ч.1 ст.143 ЗК України.

Відтак, вимога прокурора про дострокове розірвання договору оренди від 16.08.2006р. задоволенню не підлягає.

Разом з тим, оскільки вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору, то у задоволенні останньої також слід відмовити.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що земельна ділянка площею 7,0244 га із земель добувної промисловості передана в оренду відповідачу Володарсько - Волинською РДА, згідно розпорядження від 12.07.2006р. №248, з порушенням норм ч.4. ст.122, ч.7 ст.123 та ч.1 ст.124 ЗК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, на яку посилається прокурор в апеляційній скарзі, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Проте, в абзаці 2 підпункту 2.24 пункту 2 Постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", зазначено, що судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту скасування розпорядження Володарсько-Волинської РДА від 12.07.2006р. №248, на підставі якого укладено спірний договір оренди землі від 16.08.2006р., відповідно, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовується наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2014р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

У зв'язку з відмовою прокурору у задоволенні вимог апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1218,00грн. покладається на позивача - Володарсько-Волинську РДА (п. 4.6 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" ).

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2014р. у справі №906/1118/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - без задоволення.

2. Стягнути з Володарсько - Волинської районної державної адміністрації (12100, Житомирська область, смт. Володарсько-Волинський , вул. К.Маркса,6, код ЄДРПОУ 04053631) в доход Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1218,00 грн.

3. Справу №906/1118/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.