Рішення

від 24.11.2014 по справі 906/1118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" листопада 2014 р. Справа № 906/1118/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання: Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

взяв участь: прокурор Ільченко П.Л. - служб. посв. №02035 вид. 11.09.13р., діє до 11.09.18 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської районної державної адміністрації (смт. Володарськ - Волинський)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" (с. Небіж) ( с. Небіж Володарськ-Волинського району)

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Житомирський міжрайонний прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах позивача Володарсько-Волинської РДА до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" (с. Небіж, Володарсько-Волинського р-ну) про розірвання договору оренди землі від 16.08.2006р. з підстав анулювання відповідачу спецдозволу на користування надрами №3903 від 20.06.2006р. та про повернення земельної ділянки державі.

В обгрунтування фактичних та правових підстав позову прокурор доводив, серед іншого, наступне:

- наказом Державної служби геології та надр України №532 від 02.11.2012р. спецдозвіл ТОВ "Анастасія ЛТД" на користування надрами №3903 від 20.06.2006р. анульовано;

- разом з тим, спеціальний дозвіл на користування надрами становить собою правовстановлюючий документ, з чинністю якого законодавцем пов'язується наявність у відповідного підприємства повноважень щодо провадження діяльності , пов'язаної із видобуванням надр та є необхідною правовою підставою до використання земельної ділянки для потреб надрокористування;

- починаючи з 02.11.2012р. відповідач не має права здійснювати видобування корисних копалин на орендованій ним земельній ділянці, чим унеможливлюється використання останнім вказаної земельної ділянки за цільовим призначенням.

- п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувач зобов'язаний забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

- ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків , передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельних кодексом України та іншими законами України;

- відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, права на земельну ділянку припиняються у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

До початку розгляду справи по суті прокурором не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд його задовольнити.

Представник позивача Володарсько-Волинської РДА письмового відзиву на позов прокурора не подав, однак в засіданні суду 22.09.2014р. зокрема, вказав, що оригінал Договору на даний час втрачено; з 2012 року Небізьке родовище не розробляється, проте робить каменедробильня (на проммайданчику); виокремлює той факт, що оскільки дозволи надрокористування оновлюються, буде нелогічно та некорисно розривати договір; при РДА було створено комісію, яка має виконати перевірку стану користування земельної ділянки відповідачем на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Відповідач ТОВ "Центр Анастасія ЛТД" проти позову прокурора заперечує в повному обсязі, зокрема, з наступних підстав:

- у п. 37 Договору оренди земельної ділянки відсутня така підстава для припинення договору, як анулювання спеціального дозволу на користування надрами;

- посилання у позовній заяві на п."а" ч.1 ст. 143 ЗК України є безпідставним, оскільки підставою для припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- тоді як орендар використовує земельну ділянку для розміщення проммайданчика, що повністю відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, визначеному у п. 15 Договору оренди земельної ділянки;

- та не використовує земельну ділянку для видобування лабрадориту придатного для видобутку блоків та виробництва плит і облицювальних виробів з 2012 року;

- невикористання частини земельної ділянки не є підставою для розірвання договору оренди (а. с. 43-46).

На спростування заперечень відповідача, прокурор додатково наголошує на такому:

- відповідно до п. 16 Договору оренди землі, цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення ( ст. 65 ЗК України);

- технічною документацією із землеустрою підтверджено код цільового використання орендованої земельної ділянки "3.1.1." (землі добувної промисловості);

- аналогічне цільове призначення орендованої земельної ділянки підтверджується витягом з Державного земельного кадастру №НВ-180349002014;

- відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності ДК 09:2005, затвердженого наказом Держспоживстандарту України №375 від 26.12.2005р. та відновленого в чинності наказом Мінекономрозвитку №113 від 07.02.2013р. добувна промисловість передбачає здійснення діяльності з добування корисних копалин у вигляді твердих порід (вугілля, руда і мінерали) в рідкому (нафта) та газоподібному стані (природний газ);

- оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами ТОВ "Центр Анастасія ЛТД" анульований, відповідач позбавлений можливості використовувати орендовану земельну ділянку для потреб добувної промисловості, тобто за її цільовим призначенням;

- зведення відповідачем промислового майданчика не позбавляє останнього від нормативно встановленого обов'язку щодо цільового використання земельної ділянки, в даному випадку - промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів;

- нездійснення та неможливість здійснення підприємством видобування надр і підстав зазначених у позовній заяві, вказує на те, що зведений в проммайданчик також не використовується відповідачем для тих цілей, з метою досягнення яких Володарсько-Волинською РДА вказана земельна ділянка була передана в оренду згідно договору від 16.08.2006р. ( а. с. 98 -100, 143-145).

На виконання вимог суду, Держгеонадра України надано документи, які стали підставою для анулювання ТОВ "Центр Анастасія ЛТД" спецдозволу №3903 від 20.06.2006р. (а. с. 76-96).

В засіданні суду 24.11.14року прокурор вимоги позову підтримав, просить останній задовольнити.

Позивач явку уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, вимоги ухвал суду від 22.09.14р., від 09.10.14р., від 30.10.14р. та від 11.11.14року в частині надання матеріалів натурного обстеження (перевірки) стану використання відповідачем орендованої земельної ділянки, оформлені на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" , не виконав.

Відповідач явку уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, вимоги ухвал суду від 22.09.14р., від 09.10.14р., від 30.10.14р. та від 11.11.14року в частині надання витребуваних доказів не виконав, хоча належним чином повідомлявся про засідання суду.

Відповідно до п. п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали господарського суду, відповідає адресі, вказаній у витягу з ЄДР.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З врахуванням конкретних обставин цієї справи, спір вирішено у строк більший, ніж передбачено ст. 69 ГПК України, однак з дотриманням критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини ( п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі «Макаренко проти України», п. 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України", ухвала у справі "Малицька - Васовська проти Польщі" (від 5 квітня 2001 року, N 41413/98).

В засіданні суду прокурору оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.

Заслухавши прокурора та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2006 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія" спеціальний дозвіл на користування надрами за № 3903 для видобування лабрадориту - каменю облицювального на Небізькому родовищі площею 3,0 га , що знаходиться 1,5 км на південь від села Небіж Володарсько-Волинського району строком 20 (двадцять) років ( а. с. 18).

Розпорядженням Володарсько-Волинської РДА від 14.02.06р. № 44 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ТОВ " Центр Анастасія" ЛТД ( а. с. 116 на звороті).

На дату складання технічної документації із землеустрою, відповідач користувався земельною ділянкою для розміщення кар'єру та виробничої бази згідно договору на право тимчасового користування землею ЖТ 13-10-0001 від 15.05.1997року зі строком дії 25 років ( а.с. 124 на звороті).

Актом вибору і обстеження земельної ділянки не території Небізької сільської ради від 16.02.06року, що є складовою технічної документації із землеустрою, зафіксовано, що на час його складання під гірничими розробками та відвалами знаходиться земельна ділянка площею 4,5 га, під проммайданчиком - 2,5 га ; ділянка забезпечена підходами ліній електро-, радіо-зв'язку та автодорогою ( а. с. 117 ).

Розпорядженням голови райдержадміністрації № 133 від 26.06.2000р. затверджено Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, а саме: цеху каменеобробки та побутових приміщень спільного підприємства ""Центр ЛТД" ( а.с. 47-48, 51 ).

Розпорядженням Володарсько-Волинської РДА від 12.07.06р. № 248 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовлення договору оренди землі ТОВ " Центр Анастасія" ЛТД, площею 7,0244 га , в тому числі забудовані землі 7,0244 га , строком на 25 років для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів із земель СП "Центр" ЛТД в межах території Небізької сільської ради, в зв'язку з перереєстрацією підприємства ( а. с. 20).

16 серпня 2006р. між позивачем Володарсько-Волинською РДА (орендодавець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Анастасія ЛТД" (орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.07.06р. №248 в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Небізької сільської ради, біля с. Небіж (надалі за текстом - Договір оренди від 16.08.2006р.) ( а. с. 13-15 ).

В пункті 2 Договору оренди від 16.08.2006р. передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,0244 га, у тому числі забудовані землі - 7,0244га.

У пункті 3 Договору оренди від 16.08.2006р. сторони погодили, що на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна , підсобних приміщень , кар'єру тощо.

Строк дії Договору оренди від 16.08.2006р. - 20 (двадцять років) ( п. 8).

Згідно умови п. 15 Договору оренди від 16.08.2006р. земельна ділянка передається в оренду для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабродоритів.

Згідно п. 16 Договору оренди від 16.08.2006р. цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту , зв'язку , енергетики, оборони та іншого призначення.

У п. 19 Договору оренди від 16.08.2006р. встановлена заборона орендарю змінювати цільове використання земельної ділянки та передавати її в оренду.

У розділі Договору оренди від 16.08.2006р. "Інші права та обов'язки сторін" сторони обумовили , що:

- орендодавець має право вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням;

- орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

За умовою п. 38 Договору оренди від 16.08.2006р., його дія припиняється шляхом розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Договір оренди від 16.08.2006р. зареєстрований у Володарсько-Волинському районному відділі Житомирської регіональної філії " Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.08.06р. за № 040620600006.

За актом приймання-передачі об'єкта оренди від 16.08.2006року, земельну ділянку загальною площею 7,0244 га передано в оренду для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів ( а.с. 15 на звороті).

16.08.2006року проведено державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 7,0244 га із присвоєним кадастровим номером № 1821183400:04:002:0463, з цільовим призначенням - землі добувної промисловості, категорія - землі промисловості, транспорту , зв'язку, енергетики , оборони та іншого призначення ( а.с. 148).

31 січня 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договір оренди від 16.08.2006р., відповідно до якої внесли зміни по п.9 договору в частині нового розміру орендної плати з проведенням її державної реєстрації ( а.с. 17).

Судом встановлено, що наказом Державної служби геології та надр України від 26.06.2012року № 299 було зупинено відповідачу спеціальний дозвіл на користування надрами за № 3903 від 20.06.2006року на підставі п.п. 1,5, 8 п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011р. № 615 ( надалі - Порядок № 615) ( а. с. 62 - 63).

Наказом Державної служби геології та надр України від 02.11.2012року № 532 спеціальний дозвіл на користування надрами за № 3903 від 20.06.2006року анульований на підставі п.п. 9 п. 23 Порядку № 615 ( а. с. 32-33).

Прокурор, посилаючись на п."а" ч.1 ст. 143 ЗК України, як правову підставу позову та наказ Державної служби геології та надр України №532 від 02.11.2012р. про анулювання спецдозволу ТОВ "Анастасія ЛТД" на користування надрами №3903 від 20.06.2006р., як фактичну підставу позову, доводить наявність підстав для примусового припинення права оренди земельної ділянки шляхом розірвання договору.

Відповідач, заперечуючи правові та фактичні підстави позову , доводить, що застосування п."а" ч.1 ст. 143 ЗК України до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки орендар використовує земельну ділянку для розміщення проммайданчика, що повністю відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, визначеному у п. 15 Договору оренди від 16.08.2006р. та не використовує земельну ділянку для видобування лабрадориту з 2012 року, тоді як невикористання частини земельної ділянки не є підставою для розірвання договору оренди (а. с. 43-46).

Окрім того, поданою довідкою ТОВ "Центр Анастасія ЛТД" письмово підтвердило розміщення на орендованій земельній ділянці наступних будівель та споруд: гараж, цех обробки каменю, будівля механічної майстерні, складська будівля, вагон-будівля відпочинку працівників, будівля їдальні, будівля для охорони, вагон-будівля для адміністрації, побутова будівля, будівля вбиральні, лінія електромережі, лінія зв'язку, ємності, для зберігання паливно-мастильних матеріалів, естакада з оглядовою ямою для транспорту, компресор, трансформатор, буровий станок, дорога ( а.с. 49-50).

Судом встановлено, що речове право власності відповідача на розміщені на орендованій земельній ділянці об'єкти нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване.

Судом встановлено, що після 02.11.12року та до звернення прокурора з цим позовом до суду Володарсько-Волинська РДА, як орендодавець земельної ділянки, не вимагала від відповідача використовувати її за цільовим призначенням. Окрім того, на вимоги суду районна державна адміністрація на підставі та в порядку Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не здійснила обстеження земельної ділянки на предмет встановлення фактів її використання відповідачем не за цільовим призначенням або невикористання за цільовим призначенням. Не вимагала районна державна адміністрація, як сторона Договору оренди від 16.08.2006р., дострокового його розірвання на підставі п. 38 договору.

Судом встановлено, що до звернення прокурора з цим позовом до суду Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області, як орган, уповноважений державою здійснювати контроль за використанням земельних ділянок усіх форм власності, також не проводила перевірку дотримання відповідачем вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням на підставі Закону України " Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Дослідивши матеріали справи, надавши їм оцінку у сукупності в порядку ст. 43 ГПК України , суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами, який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 вище зазначеного Закону).

Відповідно до умов ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, в тому числі, є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Основа для визначення цільового призначення земельної ділянки - її належність до відповідної категорії земель і відповідного виду використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельним кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев'ять категорій. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

В свою чергу, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Самостійну категорію земель за основним цільовим призначенням становлять землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частиною першою статті 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Статтею 66 ЗК України встановлено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення ( ст. 1 Гірничий закон України від 06.10.1999 № 1127-XIV).

Гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо) ( ст.1 Гірничого закону України від 06.10.1999 № 1127-XIV).

Спеціальним витягом з ЄДР від 11.11.14року за № 19579367 підтверджується, що основним видом економічної діяльності ТОВ "Центр Анастасія" ЛТД за КВЕД 2010 є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу , крейди та глинистого сланцю.

Відповідач є гірничодобувним підприємством.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Гірничого закону України від 06.10.1999 № 1127-XIV) відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

Відповідно до ч.1 статті 18 Кодексу України про надра від 27.07.1994 № 132/94-ВР надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

У ч. 2 цієї статті передбачено, що земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

У частині ч. 4 статті 66 ЗК України також встановлено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Земельну ділянку загальною площею 7,0244 га для розміщення проммайданчика і промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів відповідачу надано на умовах оренди після отримання спецдозволу №3903 від 20.06.2006р.

Право оренди земельної ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, гірничодобувні підприємства набувають поза процедурою земельних торгів ( ч.2 ст. 124 ЗК України, абз. 3 ч.2 ст. 134 ЗК України), а саме , в порядку ч.1 ст. 124 та ст. 123 ЗК України.

Договір оренди від 16.08.2006р. укладено на підставі розпорядження Володарсько-Волинської РДА від 12.07.06р. № 248, тобто, в порядку ч.1 ст. 124 та ст. 123 ЗК України.

Абз. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

У частині 5 ст. 20 ЗК України також встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

За визначенням ч.1 ст. 66 ЗК України для потреб гірничодобувної промисловості підприємству надається в оренду земельна ділянка для розміщення та експлуатації будівель, споруд, інженерних мереж , під'їзних шляхів тощо, а не лише та її частина, що зайнята гірничим масивом (родовищем корисних копалин).

Згідно ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно п. 30 Договору оренди від 16.08.2006р. відповідач має право за згодою орендодавця зводити будівлі і споруди, отримувати продукцію і доходи.

Як встановлено судом, актом вибору і обстеження земельної ділянки не території Небізької сільської ради від 16.02.06року, що є складовою технічної документації із землеустрою, зафіксовано, що на час його складання під гірничими розробками та відвалами знаходиться земельна ділянка площею 4,5 га, під проммайданчиком - 2,5 га ; ділянка забезпечена підходами ліній електро-, радіо-зв'язку та автодорогою.

Оскільки наявні у справі докази підтверджують ті обставини, що 2,5 га орендованої земельної ділянки займають будівлі та споруди відповідача, а частина орендованої земельної ділянки (площа не встановлена) зайнята під'їзним шляхом ( автодорогою), суд погоджується з доводами відповідача про те, що у відповідній частині на місцевості ( в натурі) земельна ділянка використовується ним за цільовим призначенням - для розміщення проммайданчика.

Судом встановлено, що наказом Державної служби геології та надр України від 02.11.2012року № 532 відповідачу анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами за № 3903 від 20.06.2006року. Оскільки докази його скасування чи оскарження в судовому порядку у справі відсутні, суд виходить з презумпції чинності наказу № 532 .

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Кодексу про надра від 27.07.1994 № 132/94-ВР право відповідача користуватися надрами припинено органом, який надав надра у користування.

Питання про припинення права користування земельною ділянкою, як передбачено у ч.2 ст. 26 цього Кодексу, вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний:

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Однак за доводами позову, що містить посилання на ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" , яка відсилає до статті 25 цього Закону, невиконання відповідачем вищезазначених обов'язків не є підставою для дострокового розірвання Договору оренди від 16.08.2006р.

За приписами ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" підставою для дострокового розірвання Договору оренди від 16.08.2006р. є також невиконання відповідачем обов'язків, передбачених умовами договору.

Згідно п.31 Договору оренди від 16.08.2006р. відповідач зобов'язаний :

- розпочинати використання орендованої земельної ділянки після реєстрації договору;

- використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням;

- дотримуватись земельного та природоохоронного законодавства;

- своєчасно вносити орендну плату;

- у 5-денний строк подати копію цього договору Володарсько-Волинській державній податковій службі;

- сплатити втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Згідно п.31 Договору оренди від 16.08.2006р. його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та, зокрема, з інших підстав, визначених законом.

За доводами позову, що містить посилання на ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" , яка відсилає до умов Договору оренди від 16.08.2006р., підставою для його дострокового розірвання є невикористання відповідачем орендованої земельної ділянки для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів у зв'язку з анулюванням спецдозволу на користування надрами за № 3903 від 20.06.2006року.

Відповідач визнав, що не виконує обов'язок з використання земельної ділянки за цільовим призначенням для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів саме з підстав анулювання спецдозволу на користування надрами.

Оцінюючи доводи позову та заперечення на нього в цій частині, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки відповідно до ч.1 ст. 19 Гірничого закону України від 06.10.1999 № 1127-XIV) гірничі роботи проводяться за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який відповідачу у листопаді 2012 року анульовано, останній не має права їх здійснювати та , відповідно, немає права використовувати орендовану земельну ділянку зайняту гірничим масивом (родовищем корисних копалин) за цільовим призначенням - для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів.

Відповідно, можливість виконання відповідачем обов'язку орендаря використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням (для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів) перебуває у прямій залежності від наявності у нього права на її використання за таким призначенням.

Через відсутність у відповідача з листопада 2012 року права користування надрами, позивач Володарсько-Водинська РДА також не може здійснити своє право, передбачене у п. 28 Договору оренди від 16.08.2006р., а саме вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням ( для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів) , в тому числі, в судовому порядку.

За вищевикладеного, суд вважає, що не може бути підставою для дострокового розірвання Договору оренди від 16.08.2006р. невиконання відповідачем обов'язку з використання земельної ділянки для промислової розробки Небізького родовища лабрадоритів.

Стосовно підстав, визначених Земельним кодексом України для припинення права користування відповідача орендованою земельною ділянкою шляхом дострокового розірвання Договору оренди від 16.08.2006р.

У статті 141 ЗК України визначено підстави примусового припинення користування земельною ділянкою у судовому порядку. Перелік цих підстав включає обставини, які пов'язуються з недобросовісною поведінкою орендаря, зокрема порушенням орендарем умов, які стосуються цільового використання землі. Тобто, використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, а з іншою метою, або, у інший спосіб є самостійною підставою припинення права користування земельною ділянкою, яке здійснюється шляхом розірвання договору оренди відповідно до п."а" ч.1 чт.143 Кодексу.

Таким чином, вимога про дострокове примусове розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, встановлених у п. "б" ч.1 ст.141 ЗК України та ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", передбачає доведення обставин нецільового використання орендарем земельної ділянки.

Наявними у справі доказами не підтверджено, що уповноваженими органами влади, якими здійснюється контроль за використанням землі ( Державною інспекцію сільського господарства у Житомирській області, Володарсько-Волинською РДА) не встановлено та документально не зафіксовано факти використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 2.21. Постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Юридичний зміст поняття "використання не за цільовим призначенням" застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування ( таку правову позицію підтримує Верховний Суд України ( ухвала від 01.10.2008р.).

Враховуючи викладене, суд вважає, що підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей.

Отже підстави для застосування положень п. "ґ" ч.1 ст.141, п. "а" ч.1 ст.143 ЗК України до спірних правовідносин відсутні.

Враховуючи наведене, вимога про дострокове розірвання Договору оренди від 16.08.2006р.задоволенню не підлягає.

Оскільки вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору, в задоволенні останньої також слід відмовити.

До вищевикладеного суд вважає за необхідне вказати, що аналіз статті 141 ЗК України дає підстави для висновку про те, що зазначена норма підлягає застосуванню тільки до тих правовідносин, коли право користування земельною ділянкою набуто особою правомірно - із передбачених законом підстав та у передбаченому законом порядку.

У п.12 Розділу "Перехідні положення" ЗК України в редакції 2006 року було передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Повноваження органів виконавчої влади, зокрема, районних та обласних державних адміністрацій по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування ( а також в оренду) за межами населених пунктів були визначені у ст. 122 цього Кодексу.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надавали земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Згідно ч. 4 цієї статті обласні державні адміністрації надавали земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування ( а також в оренду) за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до викладеного, розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів із земель державної власності, віднесених за основним цільовим призначенням до земель промисловості, в тому числі, для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, станом на 12.07.06 року здійснювали виключно обласні державні адміністрації.

Згідно ч. 7 ст. 123 ЗК України при наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подавали свій висновок відповідно обласній державній адміністрації.

Однак всупереч вимогам ч. 4. 122, ч.7 ст. 123 та ч.1 ст. 124 ЗК України, земельна ділянка площею 7,0244 га із земель добувної промисловості передана в оренду позивачем Володарсько-Волинською РДА (розпорядження від 12.07.06р. № 248).

Оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то наслідком прийняття зазначеними органами, їх посадовими особами рішень із порушенням установленої законом процедури або всупереч нормі закону, або з перевищенням своїх повноважень є визнання таких рішень недійсними (стаття 112 ЗК України 1990 року, стаття 152 ЗК України 2001 року, пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2001 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", постанова ВСУ 29.10.2014 у справі № 6-152цс , в реєстрі судових рішень № 1441384789 ).

Приймаючи рішення у справі, господарський суд має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству (п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України).

В такому разі судом спростовується встановлена у ст. 204 ЦК України презумпція дійсності правочину.

Водночас в абз. 2 підпункту 2.24 пункту 2 Постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" , зазначено, що судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Оскільки розпорядження Володарсько-Волинської РДА від 12.07.06р. № 248 у встановленому законом порядку не скасоване, Договір оренди від 16.08.2006р. за цим позовом судом недійсним не визнається.

Відповідно до статті 33 ГПК України недоведеність позову є підставою для відмови судом у його задоволенні.

Стосовно розподілу судового збору.

У зв'язку з відмовою прокурору у позові за позовними вимогами про розірвання Договору оренди від 16.08.2006року та про повернення земельної ділянки судовий збір в розмірі 2436,00, грн. господарський суд покладає на позивача - Володарсько-Волинську РДА в цілому (п. 4.6 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" ( далі - Постанова № 7).

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33,43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Володарсько-Волинської районної державної адміністрації ( 12100, Житомирська область, смт. Володарсько-Волинський , вул. К.Маркса,6, код ЄДРПОУ 04053631) в доход Державного бюджету України (доходний рахунок 312 142 067 8300 2, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 220300 01, код ЄДРПОУ суду 034 999 16 код одержувача 38035726, код судового збору 0349916) - судовий збір у розмірі 2 436,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26 листопада 2014року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу , 2- прокуратурі ( простою) , 3- позивачу Вол.-Волинській РДА ( рек. ) , 4 - відповідачу (реком. з пов.)