Рішення

від 21.11.2014 по справі 918/1279/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2014 р. Справа № 918/1279/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. ,

при секретарі судового засідання Щербині С.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до Приватного підприємства "Моніторинг"

про стягнення коштів в розмірі 298 760 грн. 14 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Жак-Кітаєнко Д.О., довіреність №132 від 13 серпня 2014 року;

від відповідача - Олійник Л.В., директор, наказ б/н від 07.09.2012 р..

Відповідно до ч.7 ст.81 1 ГПК України при розгляді судової справи здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер d8145-325d2.

В судовому засіданні 21 листопада 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

(далі - Підприємство, позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Моніторинг" (далі - ПП "Моніторинг", відповідач) про стягнення коштів в розмірі 298 760 грн. 14 коп..

Позивач посилається на те, що між ним відповідачем був укладений договір №2-64 на виконання землевпорядних та інших робіт від 18 вересня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області (суддя Корсун В.Я.) від 08.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 23.09.2014 року з викликом сторін по справі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області № 01-04/128/2014 від 22.09.2014 року, враховуючи наказ господарського суду Рівненської області №552 від 22.09.2014 року про відрахування судді Корсуна В.Я., зі штату господарського суду рівненської області, та на підставі пунктів 3.1.11-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 918/1279/14 та передано для розгляду по суті судді Політиці Н.А..

Ухвалою суду від 22 вересня 2014 року прийнято до провадження судді Політики Н.А..

Ухвалою суду від 23 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 06 жовтня 2014 року у зв'язку.

06 жовтня 2014 року у судовому засіданні оголошено перерву до 20 жовтня 2014 року.

20 жовтня 2014 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву.

20 жовтня 2014 року у судовому засіданні оголошено перерву до 10 листопада 2014 року.

10 листопада 2014 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21 листопада 2014 року.

21 листопада 2014 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення та долучення до матеріалів справи документів.

Представник позивача в судовому засіданні 21 листопада 2014 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 21 листопада 2014 року позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві та поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2012 року між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - Замовник) та Приватним підприємством «Моніторинг» (далі - Виконавець) було укладено договір №2-64 на виконання землевпорядних та інших робіт (далі - Договір (а.с.57-60)).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання землевпорядних робіт, передбачених своїм статутом та відповідними ліцензіями на їх виконання, відповідно до заявок Замовника.

Відповідно до п.1.2. Договору до початку робіт Замовник надає Виконавцю вихідні дані та документацію необхідну для виконання робіт.

Відповідно до п. 1.4. Договору на виконання робіт, згідно з дорученнями Замовника, між Замовником та Виконавцем будуть укладені окремі Додатки до цього Договору по кожному об'єкту.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт за договором буде складатись з вартості робіт по кожному об'єкту наданому Замовником та оформлених окремим Додатком до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.2. - 2.2.2 Договору оплата робіт здійснюється поетапно на підставі отриманих рахунків-фактур. Попередня оплата - до початку виконання робіт в розмірі 70%. Залишкова сума - за фактично виконану роботу згідно актів здачі-приймання робіт в розмірі 30%.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що початком робіт є момент надходження авансового платежу згідно п. 2.2 договору на поточний рахунок Виконавця, надання вихідних даних та документації необхідних для виконання робіт за першим додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору передбачено, що завершення робіт: згідно з актом здачі-приймання робіт та передбаченої технічної документації на виконання робіт по останньому додатку до цього Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 1.4. Договору між Підприємством та ПП "Моніторинг" було укладено та підписано окремі додатки до договору по об'єктах, а саме - додаток № 2 від 21.09.2012р. до договору укладено по об'єкту за адресою: м. Ковель, вул. Кутузова, 178; додаток № 3 від 21.09.2012р. до договору - м. Нововолинськ, вул.. Інтернаціональна, 22-а; додаток №8 від 21.09.2012р. до договору - м. Луцьк, Проспект Перемоги, 36; додаток №9 від 21.09.2012р. до договору - м. Луцьк, вул.. Наливайка, 1; додаток №10 від 21.09.2012р. до договору - м. Луцьк, вул. Шота Руставелі, 9-а; додаток №11 від 21.09.2012р. до договору - м. Луцьк, Проспект Молоді, 10-б (а.с.67-62, 66-67,70-71, 75-76, 79-80, 83-84).

Предметом зазначених вище додатків до договору є виготовлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками, в тому числі - виготовлення, погодження та супровід технічної документації.

Так, відповідно до укладених додатків до Договору, згідно з якими замовник зобов'язується передати виконавцю копії документів, зазначених в п. 2 додатках №2-3,8-11, та провести попередню оплату в розмірі 70%, що становить 291 060 грн., а виконавець, у свою чергу, приймає на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Позивач виконав свої зобов'язання та перерахував авансові кошти по кожному об'єкту, що підтверджується платіжними дорученнями №223, 224, 225, 226 від 08.02.2013р., №1836, 1837, 1838, 1839 від 04.10.2012р. (а.с.64-65, 69, 73-74, 78, 82, 86).

Відповідно до п. 7 Додатків №2-3, 8-11 до договору початком робіт є момент отримання авансових коштів. Враховуючи, що за Додатками №3, 9-11 до Договору позивач перерахував авансові кошти 04.09.2012р. - початком робіт є 05.10.2012р., а за Додатками №2,8 до Договору авансові кошти були перераховані 08.02.2013р. - початком робіт є 09.02.2013р..

Відповідно до п.1 Додатків №2/1, 3/1, 8/1-11/1 від 25.03.2013р. до Договору строк виконання робіт за цим договором становить дванадцять місяців з моменту початку робіт.

Таким чином, датою початку виконання робіт за додатками №3, 9-11 до договору є 05.10.2012р., а датою їх закінчення - 05.10.2013р., а за додатками №2,8 до договору датою початку виконання робіт є 08.02.2013р., а датою їх закінчення - 09.02.2014р..

Відповідно до п. 4.1. Договору по завершенню робіт по основних етапах додатків до Договору Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання робіт та передбачену технічну документацію.

Таким чином, замовником було виконано зобов'язання за додатком№2 до договору, а саме на об'єкт за адресою: м. Ковель, вул. Кутузова, 178, авансова сума за який становить 50 680 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 18.04.2014р.

В матеріалах справи відсутні докази виконання зобов'язання за додатками №3, 8-11.

29 січня 2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №101/07, у якій вимагав надати докази про те, що робота проведена належним чином, надати акт здачі-приймання робіт, та передбачену технічну документацію (а.с.48-49).

13 березня 2014 року відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №2/03 від 13.03.2014р., у якій повідомив, що на об'єкт за адресою: м. Ковель, вул. Кутузова, 178 (додаток №2) виготовлено правовстановлюючий документ на право постійного користування земельною ділянкою. По земельним ділянкам, що розташовані м. Луцьк, Проспект Перемоги, 36; м. Луцьк, вул. Шота Руставелі, 9-а; м. Нововолинськ, вул. Інтернаціональна, 22-а; м. Луцьк, вул.. Наливайка, 1; м. Луцьк, Проспект Молоді, 10-б повідомив, що ведуться роботи (а.с.55-56).

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, заборгувавши позивачу 240 380 грн..

Відповідно до п.п. 6, 8 додатків №2-3, 8-11 виконавець зобов'язаний виготовити технічну документацію із землеустрою, передати ХМL-файл до відповідного управління Держкомзему для роздрукування державних актів та повідомити про зазначене замовника, а також оформити приймання виконаних робіт актом приймання-передачі виконаних робіт.

Отже, відповідач зобов'язаний був виконати роботи за додатками №3, 9-11 до договору в термін до 05.10.2013р., а за додатками №2, 8 - до 09.02.2014р. та згідно з п. 4.1 договору по завершенні виконання робіт надати замовнику акт здачі-приймання робіт та передбачену додатками до договору документацію.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав зобов'язання щодо перерахування встановлених договором та додатками до договору сум попередньої оплати.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено господарським судом, відповідач, в порушення умов договору, у встановлені договором та додатками до нього строки передбачені договором та додатками до нього роботи у повному обсязі не виконав, чим порушив свої договірні зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що за об'єктом за адресою: м. Ковель, вул. Кутузова, 178 (додаток № 2) роботи були виконані відповідачем та прийняті позивачем.

Стосовно решти об'єктів слід зазначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання робіт, передбачених договором та додатками №3, 8-11 до нього, і передання їх результатів замовникові.

Отже, відповідачем залишилися не виконаними роботи на загальну суму 240 380 грн. (291 060 грн. - 50 680 грн.).

17 червня 2014 року Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною було надіслано на адресу ПП «Моніторинг» відмову від прийняття виконання зобов'язань № 613/07 від 17.06.2014р., відповідно до якої позивач відмовлявся від прийняття виконання зобов'язань за договором № 2-64 та додатками до нього, а також вказував на необхідність протягом 7 днів перерахувати 240 380 грн. на рахунок позивача.

Однак, вищевказана відмова залишилася без відповіді та задоволення

Оскільки перераховані замовником кошти виконавцем не повернуті, замовник і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 220 Господарського кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З огляду на те, що договір № 2-64 на виконання землевпорядних та інших робіт від 18.09.2012 р. діяв до 31.12.2013 р., а строк виконання робіт за договором та додатками до нього закінчився за додатками № №3, 9-11 - 05.10.2013р., а за додатками №2, 8 - 09.02.2014р., у позивача виникло право вимагати повернення сплачених відповідачеві коштів у сумі 240 380 грн..

При цьому слід зазначити, що згідно з абз. 4 пп. 3.12 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. (зі змінами від 10.07.2014 р.), господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Судом встановлено помилковість твердження позивача щодо виникнення у відповідача, внаслідок отримання відмови позивача № 613/07 від 17.06.2014р. від прийняття виконання зобов'язань, грошового зобов'язання з повернення сплачених замовником коштів.

Натомість, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, враховуючи, що грошові кошти в сумі 240 380 грн. були перераховані позивачем на виконання робіт на підставі договору № 2-64 на виконання землевпорядних та інших робіт від 18.09.2012 р. та додатків до нього, строк виконання яких сплинув, роботи не були виконані відповідачем, договір закінчив свою дію 31.12.2013 р., і позивач відмовився від прийняття виконання робіт, вказані кошти перебувають у відповідача за відсутності передбачених законодавством підстав, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 240 380 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому господарським судом відхиляються посилання відповідача на те, що вимога позивача про повернення коштів є припиненням робіт за ініціативою замовника, про яке йдеться у п. 4.5 договору, оскільки зазначеним пунктом договору передбачено, що у випадку припинення робіт за ініціативою замовника сплачені виконавцеві кошти не повертаються, і складається акт про припинення робіт.

Як слідує з матеріалів справи та пояснень представників сторін, вказаний акт про припинення робіт сторонами не складався, у зв'язку з чим у даному випадку відсутні підстави для застосування зазначеної умови договору.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 41 553 грн. 54 коп. пені та 16 826 грн. 60 коп. 7% штрафу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-41гс10 та від 28 лютого 2011 р. у справі № 3-11гс11.

Як слідує з матеріалів справи, позивач належить до державного сектора економіки, а іншого розміру штрафних санкцій для виконавця договором не передбачено.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 41 553 грн. 54 коп., у тому числі за період з 05.10.2013р. по 30.04.2014р. на суму 36 167 грн. 04 коп., за період з 09.02.2014р. по 30.04.2014 на суму 5 386 грн. 50 коп.

Між тим, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій.

Так, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 37 032 грн. 66 коп.. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Розмір 7% штрафу визначений позивачем в сумі 16 826 грн. 60 коп., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з 240 380 грн. - основного боргу, 37 032 грн. 66 коп. - пені, 16 526 грн. 60 коп. - 7% штрафу, які стверджуються матеріалами справи є законними та обґрунтованими. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 5 884 грн. 78 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Моніторинг" (34300, Рівненська область, Володимирецький район, смт.Володимирець, вул.Острозького, 29, код ЄДРПОУ 38019826) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м.Київ, вул.Лобачевського, 23 В, код ЄДРПОУ 20077743) суму основного боргу в розмірі 240 380 (двісті сорок тисяч триста вісімдесят) грн., пеню в розмірі 37 032 (тридцять сім тисяч тридцять дві) грн. 66 коп., штраф 7% у розмірі 16 826 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 60 коп., а також 5 884 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 78 коп. витрат по оплаті судового збору.

У решті позовних вимог, а саме в стягненні пені в сумі 4 520 грн. 88 коп. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2014 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В);

3 - відповідачу рекомендованим (34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Острозького, буд. 29).