Постанова

від 30.10.2014 по справі 826/851/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/851/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО ПДВПП" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО ПДВПП" звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 24 липня 2013 року № 100270000/2013/310166/2; від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/500143/2; від 10 вересня 2013 року № 100250000/2013/500220/2; від 26 вересня 2013 року № 100250000/2013/500258/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500332/2; від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/500383/2; від 12 листопада 2013 року № 100250000/2013/500404/2; від 19 листопада 2013 року № 100250000/2013/500428/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО ПДВПП" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 червня 2013 року між ТОВ «СІЛЬПО ПДВПП» та «Eesti Traalpuugi Uhistu» (Естонія) укладено контракт купівлі-продажу товарів № 516.

На виконання вказаного контракту, позивачем подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вантажно митні декларації стосовно імпорту салаки (код УКТЗЕД 0303510000), кільки балтійської (код УКТЗЕД 0303718000), виробник «Eesti Traalpuugi Uhistu» (Естонія) від: 24 липня 2013 року №100270000/2013/263973; 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/031587; 10 вересня 2013 року № 100250000/2013/032828; 25 вересня 2013 року № 100250000/2013/033602; 22 жовтня 2013 року № 100250000/2013/034851; 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/035580; 12 листопада 2013 року № 100250000/2013/035893; 19 листопада 2013 року № 100250000/2013/036197.

На підтвердження митної вартості товару, позивачем було подано: міжнародну автомобільну накладну (СМК); документ, що підтверджує вартість перевезення товару, прайс-лист виробника товару, рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2; сертифікат відповідності, декларацію виробника, підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю; сертифікат про походження товару загальної форми; комерційна пропозиція, якісне посвідчення, копію митної декларації країни відправлення.

З огляду на встановлені розбіжності у поданих документах, позивачу було запропоновано надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Листом від 24 липня 2013 року № 34 позивач повідомив митний орган про те, що надати витребувані документи немає можливості, оскільки виписка з бухгалтерської документації на даний час відсутня, а прайс-лист вже було подано до митного органу.

Разом з тим, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 24 липня 2013 року № 100270000/2013/310166/2; від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/500143/2; від 10 вересня 2013 року № 100250000/2013/500220/2; від 26 вересня 2013 року № 100250000/2013/500258/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500332/2; від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/500383/2; від 12 листопада 2013 року № 100250000/2013/500404/2; від 19 листопада 2013 року № 100250000/2013/500428/2.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, приймаючи рішення відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваних рішень, оскільки подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4496-VI, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведений висновок кореспондується з положеннями п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості від 24 липня 2013 року № 100270000/2013/310166/2 та від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/500383/2 стало те, що подані декларантом документи містять неповні відомості (розбіжності).

Так, рішення про коригування митної вартості від 26 вересня 2013 року № 100250000/2013/500258/2, від 12 листопада 2013 року № 100250000/2013/500404/2 та від 19 листопада 2013 року № 100250000/2013/500428/2 прийняті з підстав не подання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товару.

Підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/500143/2, від 10 вересня 2013 року № 100250000/2013/500220/2 та від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500332/2 стало те, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості.

Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях не конкретизовано про які числові значення, розбіжності та документи іде мова.

Так, як вбачається із заперечень відповідача, митним органом виявлено, що подані документи не містять повних відомостей відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності, що унеможливили перевірку числового значення заявленої митної вартості та виявлено наступні розбіжності: копія митної декларації країни відправлення не містить відміток митного органу країни відправлення, та відповідно до п.7 контракту №516, копія митної декларації не завірена печаткою; неможливо виділити із заявленої ціни товару вартість його упаковки, маркування та навантаження, що не дає можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на упаковку, маркування, навантаження з урахуванням яких сформовано вартість оцінюваного товару (відповідно до п.2.1 контракту); прайс-листи надані тільки на ту позицію товару, яка стосується митного оформлення, а не на всю продукцію виробника, тобто має суб'єктивну направленість і суперечить суті прайс-листа.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі підстави для сумнівів у задекларованій позивачем вартості товару необґрунтованими.

З приводу посилань митного органу на те, що копія митної декларації країни відправлення не містить відміток митного органу країни відправлення та відповідно до п.7 контракту №516 не завірена печаткою, колегія суддів зазначає, що така декларація не передбачена ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а тому не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Таким чином, відсутність відмітки митного органу країни відправлення на копії митної декларації не може вважатися розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості товару.

Як вбачається зі змісту пункту 2.1 контракту з «Eesti Traalpuugi Uhistu» (Естонія), ціна товару включає в себе вартість товару, тари, термоупаковки, маркування, навантаження, витрат по митному оформленню товару в країні продавця.

Частиною 10 ст. 59 Митного кодексу України передбачено перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов'язковою ознакою таких витрат є не включення їх до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вказує, що перелічені митним органом у запереченнях на адміністративний позов витрати не є складовими митної вартості у розумінні Митного кодексу України, оскільки вже включені до ціни товару.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вказує, що витребування документів на підтвердження розміру таких витрат митним органом є необґрунтованим.

Щодо наявності посилань у прайс-листі продавця тільки тих позицій товару, які стосуються митного оформлення, а й всієї продукцію виробника, колегія суддів зазначає, що дана обставина об'єктивно не може бути підставою для сумнівів у задекларованій вартості.

З огляду на відсутність посилань на інші обставини, які могли викликати сумнів у задекларованій вартості товару, колегія суддів вважає, що дії митного органу щодо витребування додаткових документів свідчать про формальний підхід до перевірки правильності визначення митної вартості.

Враховуючи те, що під час митного оформлення позивач надав усі необхідні документи для підтвердження визначеної ним за першим методом вартості товарів, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару прийняті відповідачем необґрунтовано та без урахування усіх фактичних обставин, а тому підлягають скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО ПДВПП", оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, а тому постанова суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО ПДВПП" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО ПДВПП" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 24 липня 2013 року № 100270000/2013/310166/2; від 13 серпня 2013 року № 100250000/2013/500143/2; від 10 вересня 2013 року № 100250000/2013/500220/2; від 26 вересня 2013 року № 100250000/2013/500258/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500332/2; від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/500383/2; від 12 листопада 2013 року № 100250000/2013/500404/2; від 19 листопада 2013 року № 100250000/2013/500428/2.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст постанови виготовлено 05.11.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.