Ухвала

від 08.10.2015 по справі 826/851/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м.Київ К/800/59776/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» звернулося з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 24 липня 2013 року №100270000/2013/310166/2; від 13 серпня 2013 року №100250000/2013/500143/2; від 10 вересня 2013 року №100250000/2013/500220/2; від 26 вересня 2013 року №100250000/2013/500258/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500332/2; від 05 листопада 2013 року №100250000/2013/500383/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500404/2; від 19 листопада 2013 року №100250000/2013/500428/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність винесення відповідачем рішень про коригування митної вартості та її визначення за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вважає, що прийняті відповідачем рішення про визначення митної вартості є протиправними та необґрунтованими.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із правомірності дій відповідача щодо прийняття рішень про коригування митної вартості у зв'язку із наявністю у поданих документах розбіжностей та ненаданням позивачем витребуваних документів, що не дозволило митниці провести митне оформлення за заявленою вартістю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП»; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення; адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» задоволено; визнано протиправними та скасовані рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 24 липня 2013 року №100270000/2013/310166/2; від 13 серпня 2013 року №100250000/2013/500143/2; від 10 вересня 2013 року №100250000/2013/500220/2; від 26 вересня 2013 року №100250000/2013/500258/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500332/2; від 05 листопада 2013 року №100250000/2013/500383/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500404/2; від 19 листопада 2013 року №100250000/2013/500428/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із протиправності оскаржуваних рішень відповідача, оскільки під час митного оформлення позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження, визначеної ним за першим методом, вартості товарів.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про правомірність коригування заявленої позивачем митної вартості.

В порядку ст.55 КАС України позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» замінено його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд».

У поданих додаткових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 09 червня 2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» (покупець) та «Eesti Traalpuugi Uhistu» (Естонія) (продавець) укладено контракт №516, на виконання умов якого позивачем до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів подано вантажно-митні декларації стосовно імпорту салаки (код УКТЗЕД 0303510000), кільки балтійської (код УКТЗЕД 0303718000), виробник «Eesti Traalpuugi Uhistu» (Естонія): від 24 липня 2013 року №100270000/2013/263973; від 13 серпня 2013 року №100250000/2013/031587; від 10 вересня 2013 року №100250000/2013/032828; від 25 вересня 2013 року №100250000/2013/033602; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/034851; від 05 листопада 2013 року №100250000/2013/035580; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/035893; від 19 листопада 2013 року №100250000/2013/036197.

Митна вартість товарів визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: міжнародну автомобільну накладну (СМК); документ, що підтверджує вартість перевезення товару, прайс-лист виробника товару, рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2; сертифікат відповідності, декларацію виробника, підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю; сертифікат про походження товару загальної форми; комерційна пропозиція, якісне посвідчення, копію митної декларації країни відправлення.

В результаті проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару митним органом встановлено, що подані для митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме: копія митної декларації країни відправлення не містить відміток митного органу країни відправлення та відповідно до п.7 контракту №516 копія митної декларації не завірена печаткою; неможливо виділити із заявленої ціни товару вартість його упаковки, маркування та навантаження, що не дає можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на упаковку, маркування, навантаження з урахуванням яких сформовано вартість оцінюваного товару (відповідно до п.2.1 вищевказаного контракту); прайс-листи надані тільки на ту позицію товару, яка стосується митного оформлення, а не на всю продукцію виробника, тобто має суб'єктивну направленість і суперечить суті прайс-листа.

Митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інші документи для підтвердження митної вартості.

Позивач листом від 24 липня 2013 року за №34 повідомив митницю про відсутність можливості надати додаткові документи, оскільки виписка з бухгалтерської документації на даний час відсутня, а прайс-лист вже було подано до митного органу.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товару від 24 липня 2013 року №100270000/2013/310166/2; від 13 серпня 2013 року №100250000/2013/500143/2; від 10 вересня 2013 року №100250000/2013/500220/2; від 26 вересня 2013 року №100250000/2013/500258/2; від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/500332/2; від 05 листопада 2013 року №100250000/2013/500383/2; від 12 листопада 2013 року №100250000/2013/500404/2; від 19 листопада 2013 року №100250000/2013/500428/2, відповідно до яких митну вартість визначено із застосуванням резервного методу (в розмірі 007900 євро і 0,8100 євро за одиницю по товару «риба свіжоморожена салака» (код товару УКТЗЕД 0303510000) та в розмірі 0,8100 євро за одиницю товару по товару «кілька балтійська свіжоморожена» (код товару УКТЗЕД 0303718000).

У рішеннях зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Метод 2-а не був використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари. Метод 2-б не використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари. Методи 2в та 2г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість визначена за резервним методом. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

Товар випущений у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов'язань.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч. ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливала на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що відсутність відмітки митного органу країни відправлення на копії митної декларації не може вважатися розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості товару.

Щодо доводів митниці про неможливість виділити із заявленої ціни товару вартість його упаковки, маркування та навантаження, що не дає можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару та установити фактичний розмір витрат на упаковку, маркування, навантаження, з урахуванням яких сформовано вартість оцінюваного товару, судом вірно відзначено з посиланням п.2.1 контракту та ч.10 ст.58 Митного кодексу України про те, що вказані витрати включені в ціну товару, з якої й необхідно виходити при визначенні митної вартості .

За вказаними обставинами суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем подано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді