Ухвала

від 04.11.2014 по справі 823/2283/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2283/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Друг» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач Приватне підприємство «Друг» звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 19.04.2013 року № 0002412301 та № 0002422301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2013 року інспекторами державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Друг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з СД ТОВ «Христинівка-Агро» та ДП «СГП «Ягубець» (код 522712421), ТОВ АПГ «Аграрник» (код ЄДРПОУ 33018004), ТОВ «Геотехкомплект» (код 37192481) та ТОВ «Інвестком-Капітал» (код 37240660) за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року (акт № 149/22-11/14192960). Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1398495 грн., за травень 2011 року на суму 1136057 грн., за червень 2011 року на суму 84150 грн., за липень 2011 року на суму 39600 грн., за серпень 2011 року на суму 17034 грн., за вересень 2011 року на суму 45001 грн., та завищено бюджетне відшкодування за квітень в розмірі 50000 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки державна податкова інспекція у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення № 0002412301 від 19.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2720337 грн. за основним платежем та в розмірі 50819 грн. за штрафними санкціями, та № 0002422301 від 19.04.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 50000 грн., штрафні санкції 1 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентам носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість, нараховані приватному підприємству «Друг», є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентами - СД ТОВ «Христинівка-Агро» та ДП «СГП «Ягубець», ТОВ «Геотехкомплект» та ТОВ «Інвестком-Капітал».

Зазначені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геотехкоплект» - договір купівлі-продажу від 02.02.2011 року, специфікація № 1 від 02.02.2011 року до договору купівлі-продажу № 0202 від 02.02.2011 року на поставку гофротари на загальну суму з ПДВ 142990 грн.; договір купівлі-продажу № 010811 від 01.08.2011 року, специфікація № 1 від 01.11.2011 року до договору купівлі-продажу № 010811 від 01.08.2011 року на поставку гофротари на загальну суму з ПДВ 102204 грн., специфікація № 2 від 01.09.2011 року до договору купівлі-продажу № 010811 від 01.08.2011 року на поставку гофротари на загальну суму з ПДВ 270008 грн. 94 коп.; договір купівлі-продажу № 010711 від 01.07.2011 року, специфікація № 1 від 01.07.2011 року до договору купівлі-продажу № 010711 від 01.07.2011 року на поставку саджанців малини «Гусар», «Киевская ранняя», «Большой рубин» на загальну суму з ПДВ 237600 грн., видаткові накладні, податкові накладні;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестком-Капітал» - видаткова накладна № 308 від 03.06.2011 року на поставку гофротари та ящиків пластмасових на загальну суму з ПДВ 280000 грн., видаткова накладна № 2908 від 29.06.2011 року на поставку гофротари на загальну суму з ПДВ 224900 грн., податковими накладними;

СД ТОВ «Христинівка-Агро» та ДП «СГП «Ягубець» - договір № 18/02 від 18.02.2011 року, накладна № 0102 від 01.02.2011 року на поставку соєвих бобів на загальну суму з ПДВ 2500000 грн. 80 коп., податкова накладна № 0102 від 01.02.2011 року на загальну суму з ПДВ 2500000 грн. 80 коп., накладна № 1702 від 17.02.2011 року на поставку соєвих бобів для сівби на загальну суму з ПДВ 2500000 грн. 80 коп., податкова накладна № 1702 від 17.02.2011 року на загальну суму з ПДВ 2500000 грн. 80 коп.; договір зберігання зернових № 20/01х від 20.01.2011 року, накладна на зберігання № 17/02 від 17.02.2011 року, накладна передачі на зберігання № 26/01зб від 26.01.2011 року, накладна на зберігання № 2 від 25.02.2011р. Наявність здійснення поставки сої посівної підтверджується також тим, що в подальшому дана соя передана на відповідальне зберігання ТОВ «АПГ «Аграрник» та ПАТ «Кремнянський крохмальний завод». Актом інвентаризації, яка проводилась комісією в складі представників позивача та ПАТ «Кремнянський крохмальний завод», підтверджено, що станом на 05.04.2012 року на відповідальному збереженні товариства знаходиться соя посівна та кукурудза, яка належить ПП «Друг» (нестач та лишків не встановлено).

Надані позивачем первинні бухгалтерських та податкові документи свідчать про використання товарі, придбаних у контрагентів (СД ТОВ «Христинівка-Агро» та ДП «СГП «Ягубець», ТОВ «Геотехкомплект» та ТОВ «Інвестком-Капітал») у своїй господарській діяльності для вирощування та подальшої реалізації продукції.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Як встановлено судом першої інстанції, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 165, 200, 205, 206, 212, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - відмовити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С