Постанова

від 25.11.2014 по справі 902/152/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 902/152/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Дворнік-Ласковскі В., Горпинченко Л.В., відповідача -Лучко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Заатен-Уніон Україна" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 у справі№902/152/14 за позовомТОВ "Заатен-Уніон Україна" доТОВ "Біопаливна аграрна компанія" про стягнення 522542,46 грн. заборгованості, 3% річних та пені ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.07.2014 (суддя Кожухар М.С.) позов задоволено частково шляхом стягнення з ТОВ "Біопаливна аграрна компанія" на користь ТОВ "Заатен-Уніон Україна" 480000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 27.02.2012 №2012/02/27 та додатковою угодою №1 від 14.03.2013 до нього, 31081,64 грн. пені та 3% річних у сумі 11342,46 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 (судді: Василишин А.Р., Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.) рішення скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю з мотивів неукладеності додаткової угоди №1 від 14.03.2013 уповноваженою особою від імені відповідача.

ТОВ "Заатен-Уніон Україна" у поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.11,204,241,525,526,678 ЦК України, ст.34 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" та ст.ст.32,34,36,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що поставка та отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними від 28.03.2012, від 17.04.2012 та від 03.04.2012, складеними на виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 27.02.2012 №2012/02/27, а не на підставі додаткової угоди №1 від 14.03.2013, згідно якої відповідачу було лише надано знижку (пропорційне зменшення ціни) у зв'язку з низькою схожістю врожаю та багаторічною партнерською співпрацею сторін. На думку заявника, посилання відповідача на неоплату неякісного товару через відсутність його заміни на вимогу відповідача є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не звертався з вимогами про таку заміну з огляду на досягнення сторонами згоди щодо зменшення ціни товару, оформленого додатковою угодою №1 від 14.03.2013. Позивач також вважає, що актами рекламації та актами обстеження посівів засвідчено факт низької польової схожості посівів кукурудзи та їх зараження збудниками хвороби, але не факт продажу позивачем неякісного посівного матеріалу. При цьому, відповідно до сертифікатів відповідності БН №115607 та БН №115605 від 06.07.2011, виданих Держнасінінспекцією на насіння кукурудзи сорту ЗУМ 0235 та дійсних до 06.07.2012р., поставлений позивачем у березні-квітні 2012р. посівний матеріал відповідав вимогам чинного законодавства та ДСТУ 4138-2002, а відповідачем не проводилися аналізи якості насіння в сертифікованій лабораторії, яка має відповідну ліцензію, тому судами не встановлювалося експертним шляхом те, що призвело до низької схожості придбаного товару.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові повністю, апеляційний господарський суд виходив того, що:

27 лютого 2012 року між позивачем (в особі генерального директора Дворнік-Ласковскі Віталія) та відповідачем (в особі директора Гораєвського Ігоря Леонідовича) укладено договір купівлі-продажу №2012/02/27 (надалі - договір; том 1, а.с.11-13).

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

В силу дії пунктів 1.2,1.3,1.4 договору найменування товару: кукурудза ЗУМ 0235-700 пос.од., соняшник Манету - 200 пос.од.; обробка товару: потруєне; виготовлювач товару: Заатен-Уніон.

Пунктами 2.2,2.4-2.5 договору визначено, що загальна кількість товару 900 пос.од. Претензії відповідача по кількості та якості приймаються позивачем протягом 14 (чотирнадцяти ) календарних днів з моменту поставки. Відповідач зобов'язаний протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання товару від позивача, перевірити товар на дефекти. Обов'язок відповідача перевіряти товар позивача залишається в тому випадку, якщо є ознаки дефектів на упаковці, який відповідач придбав для перепродажу. Відповідач придбавши товар для подальшого перепродажу, протягом 3 (трьох) робочих днів після поставки, повинен повідомити позивача у письмовому вигляді про видимі недоліки товару. Про невидимі недоліки товару відповідач також повинен негайно повідомити позивача у письмовому вигляді протягом максимум 2 (двох) робочих днів після їх виявлення. Вирішальною є дата надходження повідомлення позивачу.

Згідно з пунктом 2.8 договору для пред'явлення рекламації з якості товару відповідач повинен провести аналіз з якості в сертифікованій лабораторії, яка має ліцензію на проведення. Якщо у відношенні рекламації за якістю згода не досягнута, то вирішальним буде досвід обробітку, виконаний в цьому ж або наступному році за допомогою засвідченого зразка за правилами "ISTA" (Міжнародна асоціація тестування насіння) або однієї зі станцій "ISTA").

Як вбачається з пункту 3.1 договору, ціна товару в розрахунку за 500 посівних одиниць, ціна однієї посівної гібриду кукурудзи ЗУМ 0235 становить 800 грн.; в розрахунку за 200 посівних одиниць, ціна гібриду кукурудзи ЗУМ 0235 - 1000 грн.; гібриду соняшника Манету - 1000 грн.

Умовами п.п.4.1-4.2 договору визначено, що товар повинен бути повністю поставлений відповідачу на умовах передплати 30 % (тридцять) від суми контракту за десять днів до поставки товару; товар поставляється автотранспортом покупця на протязі 10 днів з моменту передоплати товару.

Умовами пункту 5.1 договору передбачено, що передача (приймання-передача) товару здійснюється на складі в с.Розсішки Христинівського р-ну Черкаської обл., 20356 - за видатковою накладною від позивача.

Пунктами 6.1-6.3 договору визначено, що відповідач оплачує товар у розмірі 30 % (тридцять) від ціни товару шляхом передоплати, та решту 70 % (сімдесят) по 10 % (десять) кожного послідуючого місяця, починаючи з травня 2012 року; датою поставки товару вважається дата прийняття відповідачем товару за актом приймання-передачі товару; розрахунки за даним договором здійснюються виключно у гривнях.

Згідно п.8.9 договору у разі поставки неякісного товару або поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено цим договором або відповідною додатковою угодою до нього, або неповної передачі відповідачу товаросупровідної документації, відповідач вправі застосувати до позивача санкцію у вигляді притримання оплати товару до моменту усунення позивачем відповідного порушення.

Позивачем до матеріалів справи подано докази в підтвердження своїх позовних вимог, а саме: видаткова накладна №РН-0000020 від 28 березня 2012 року на загальну суму з ПДВ 200000 грн. кукурудза гібрид ЗУМ 0235 в кількості 200 одиниць, видаткова накладна №РН-0000032 від 17 листопада 2012 року на загальну суму з ПДВ 400000 грн. кукурудза гібрид ЗУМ 0235 в кількості 500 одиниць та видаткова накладна №РН-0000031 від 3 квітня 2012 року на загальну суму з ПДВ 200000 грн. соняшник Манету в кількості 200 одиниць (том 1 а.с.18-20). Тобто на виконання умов договору позивач передав, а відповідач через представника, що діяв на підставі довіреностей, отримав товар на загальну суму 800000 грн.

Відповідач за отриманий товар сплатив 200000 грн. за 200 посівних одиниць.

Водночас, позивачем в обґрунтування позовних вимог подано до суду додаткову угоду №1 від 14.03.2013 до договору (надалі - додаткова угода №1; том 1 а.с.14), підписану зі сторони позивача генеральним директором Дворнік-Ласковскі Віталієм та зі сторони відповідача директором Гораєвським Ігорем Леонідовичем.

В додатковій угоді №1 визначено, що згідно договору відповідач придбав у позивача 700 посівних одиниць кукурудзи ЗУМ 0235 на суму становить 600000 грн. та 200 посівних одиниць соняшника Манету на суму 200000 грн. Розрахунок за 200 посівних одиниць соняшника Манету здійснено в повному обсязі, що сторони не заперечують. Також сторони не заперечують та підтверджують тай факт, що поставлене насіння кукурудзи ЗУМ 0235 є некондиційним, не відповідає гібриду, заявленого позивачем, та не відповідає вимогам ГОСТ -14192, що підтверджується актами обстежень посівів кукурудзи, які були складені позивачем та кінцевим споживачем (ТОВ "Контур-Т") від 3 жовтня 2012 року, 16 серпня 2012 року та 13 серпня 2012 року, а тому сторони дійшли згоди, що ціна за 700 посівних одиниць кукурудзи ЗУМ 0235, яка становить 600000 грн., повинна бути зменшена на 20%. Таким чином ціна за 700 посівних одиниць кукурудзи ЗУМ 0235 з урахуванням знижки становить 480000 грн. Сума боргу за 700 посівних одиниць кукурудзи ЗУМ 0235 буде сплачуватися наступним чином: 50% від суми боргу буде сплачено в березні 2013 року та 50% від суми боргу - в квітні 2013 року.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідач згідно умов договору отримав 700 посівних одиниць кукурудзи ЗУМ 0235, за які не розрахувався, посилаючись на притримання цього товару як некондиційного.

Позивач пояснює, що з огляду на невідповідність цього товару обумовленим у договорі показникам, сторони уклали додаткову угоду №1, якою зменшили вартість товару та визначили графік його оплати.

Водночас, відповідач в своїх письмових поясненнях та безпосередньо в судому засіданні заперечує факт підписання зазначеної додаткової угоди №1, з огляду на що ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.04.2014 в справі було призначено судову технічну експертизу документу та почеркознавчу експертизу підпису Гораєвського І.Л. на додатковій угоді №1.

Висновком судово-почеркознавчої та технічної експертизи №675/676/677/14-21 від 29.05.2014 підтверджено той факт, що договір від імені відповідача підписано директором Гораєвським І.Л.

Що стосується, посилань позивача на те, що при підписанні договору зі сторони відповідача Гораєвським Л.І., котрий на дату підписання (27 лютого 2012 року) не був уповноваженим на вчинення відповідної дії (підписання будь-яких документів) від імені відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2 а.с.106), то апеляційна інстанція зазначила, що в матеріалах справи містяться первинні докази (видаткові накладні), що вказують на виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки товару, та копії квитанцій на суму 59550 грн. (том 1 а.с.212-214) з призначенням платежу "оплата згідно Договору", що засвідчує факт прийняття даного договору та вчинення відповідачем дій щодо часткової оплати товару за договором.

Отже, наявні в матеріалах справи первинні докази (видаткові накладні, квитанції) вказують на факт схвалення відповідачем підписаного Гораєвським І.Л. договору в розумінні ст.241 ЦК України.

Стосовно додаткової угоди №1, підписаної від імені відповідача нібито Гораєвським І.Л., апеляційний суд зазначив, що з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с.43) вбачається, що Рябошапка Олексій Юрійович з 9 листопада 2012 року є керівником відповідача. Водночас, додаткова угода №1 датована 14 березня 2013 року, що викликає сумніви відносно дійсності укладення даної угоди. Поряд з тим, в матеріалах справи відсутні, а позивачем в підтвердження дійсності укладення даної угоди не подано ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду жодного доказу в підтвердження виконання та схвалення додаткової угоди №1 як зі сторони відповідача, так і зі сторони позивача, тому апеляційна інстанція дійшла висновку про неукладеність даної додаткової угоди.

При цьому, судом взято до уваги той факт, що недоліки товару належним чином засвідчені актами рекламації (том 1 а.с.82-83), актами обстеження посівів кукурудзи від 27 вересня 2012 року, актом від 16 серпня 2012 року, актом від 3 жовтня 2012 року, актом від 13 серпня 2012 року (том 1 а.с.84-87), котрі складені за участю представника позивача Тарасенка О.А., відповідача, ТОВ "Контур-Т" (комітент, який займався посівом кукурудзи) та представника Державної інспекції захисту рослин Турійського району.

Також представники відповідача та ТОВ "Контур-Т" зверталися до позивача з вимогою про заміну товару претензіями №6547, №2524 (том 1 а.с.210-211;215-217), компенсацію понесених витрат, а також з вимогою прибуття для відбору зразків на факт підтвердження неякісного товару.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" насіння технічних і продовольчих культур (кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків), що мають особливу схему вирощування гібридного насіння за участю селекційних установ, елітних господарств і переробних підприємств, призначене безпосередньо для висіву, реалізується тільки після відповідної його обробки на сертифікованих підприємствах у спеціальних цехах і на обладнанні за умови обов'язкової відповідності нормативним документам.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази відповідної обробки насіння, яке було поставлено відповідачу згідно договору, та яке було в подальшому посіяно товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-Т", на сертифікованих насіннєвих підприємствах у спеціальних цехах та на обладнанні за умови обов'язкової відповідності нормативним документам.

Відтак, відповідачем з урахуванням доказів, які засвідчують факт поставки неякісного товару, обґрунтовано було застосовано п.8.9 договору, який кореспондується з нормами діючого законодавства, що регулює відповідні відносини (ст.678 ЦК України, ст.268 ГК України).

З врахуванням того, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 480000 грн. ґрунтуються саме на додатковій угоді №1, яка визнана неукладеною, апеляційний суд дійшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.5 ст.268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Проте, з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено відмови відповідача від прийняття товару, поставленого йому в березні-квітні 2012р. за договором купівлі-продажу від 27.02.2012 №2012/02/27.

В основу оскаржуваної постанови про відмову в позові покладено висновок суду про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлене насіння кукурудзи ЗУМ 0235 в обсязі 700 посівних одиниць ґрунтуються на додатковій угоді №1 від 14.03.2013 до договору купівлі-продажу від 27.02.2012 №2012/02/27, яку визнано неукладеною через її підписання від імені відповідача невідомою особою та відсутність подальшого схвалення цієї додаткової угоди відповідачем в порядку ст.241 ЦК України. При цьому, суд дійшов висновку про схвалення відповідачем підписаного Гораєвським І.Л. договору купівлі-продажу від 27.02.2012 №2012/02/27, невід'ємною частиною якого є додаткова угода №1 від 14.03.2013.

Однак, відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Дійсно, згідно з п.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як роз'яснено в п.2.3 та абзацах 4,6,7 п.2.6 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п.1 ч.1 ст.83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК). Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону. Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, виходячи зі змісту ч.1 ст.638 ЦК України та ч.2 ст.180, ч.8 ст.181 ГК України неукладеним вважається договір, по істотним умовам якого сторонами не було досягнуто згоди, а недійсним визнається договір, укладений з вадами цивільної дієздатності, зокрема, такий, що укладений від імені суб'єкта господарювання не уповноваженою на це особою та без доказів його подальшого схвалення цим суб'єктом.

Наявні ж висновки апеляційного суду про неукладеність додаткової угоди №1 від 14.03.2013, як підписаної з боку відповідача не уповноваженою на це особою, мають взаємовиключний характер та не відповідають приписам ст.ст.203,215,241,638 ЦК України і ч.2 ст.180, ч.8 ст.181 ГК України.

Адже, дослідивши факт підписання додаткової угоди №1 від 14.03.2013 від імені відповідача не уповноваженою на це особою та відсутність схвалення цієї угоди відповідачем, апеляційний суд не скористався правом на вихід за межі позовних вимог, передбаченим п.1 ст.83 ГПК України, та не визнав вказану угоду недійсною, натомість дійшов помилкового висновку про її неукладеність, який (висновок) передчасно покладено в обґрунтування підстав для відмови у стягненні заборгованості за даною угодою.

При цьому, зважаючи на відсутність заявлення відповідачем зустрічного позову про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 14.03.2013 та невстановлення її недійсності внаслідок розгляду інших господарських справ, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої ст.204 ЦК України, додаткова угода №1 від 14.03.2013 на даний час є чинною та обов'язковою до виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з приписами п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни ; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару .

В порушення приписів ст.ст.43,101,105 ГПК України апеляційним судом не відхилено та не спростовано твердження позивача про невідповідність фактичним обставинам справи посилань відповідача на неоплату неякісного товару через відсутність його заміни на вимогу відповідача, оскільки відповідач не звертався з вимогами про таку заміну з огляду на досягнення сторонами згоди щодо зменшення ціни товару, оформленого додатковою угодою №1 від 14.03.2013.

З цього приводу апеляційна інстанція помилково послалася на листування позивача, відповідача та ТОВ "Контур-Т", які нібито зверталися до позивача з вимогою про заміну товару претензіями №6547, №2524 (том 1 а.с.210-211;215-217) та компенсацію понесених витрат, так як у вказаних письмових доказах не міститься зазначених вимог покупця до продавця.

Також апеляційний суд належним чином не перевірив тих обставин, чи є підстави вважати знижку у 20% ціни поставленого насіння кукурудзи, надану відповідачу згідно додаткової угоди №1 від 14.03.2013, у якості вжиття позивачем заходів щодо пропорційного зменшення ціни в розумінні п.1 ч.1 ст.678 ЦК України, оскільки передумовою її застосування в цій додатковій угоді визначено неякісність товару у вигляді його некондиційності.

Колегія також вважає передчасним посилання апеляційного суду на порушення позивачем вимог ст.34 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" шляхом поставки відповідачу неякісного (непротруєного) насіння, яке не пройшло відповідної обробки, оскільки, по-перше, апеляційна інстанція залишила поза увагою та не відхилила наявні у справі сертифікати відповідності БН №115607 та БН №115605 від 06.07.2011 (а.с.185-186 том 1), видані Держнасінінспекцією на насіння кукурудзи сорту ЗУМ 0235 та дійсні до 06.07.2012р. , згідно яких поставлений позивачем у березні-квітні 2012р. посівний матеріал відповідав вимогам чинного законодавства та ДСТУ 4138-2002. Зокрема, згадані сертифікати містили вказівку про протруєність насіння.

По-друге, апеляційним судом не надано належної правової оцінки умовам п.2.8 договору купівлі-продажу від 27.02.2012 №2012/02/27, згідно якого для пред'явлення рекламації з якості товару відповідач повинен провести аналіз з якості в сертифікованій лабораторії, яка має ліцензію на проведення. З матеріалів справи не вбачається проведення відповідачем аналізів якості насіння в сертифікованій лабораторії, яка має відповідну ліцензію, судами не встановлювалися експертним шляхом чи за результатами відповідних лабораторних досліджень реальні причини того, що призвело до низької схожості насіння кукурудзи, придбаного відповідачем.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції без урахування положень п.2.8 договору купівлі-продажу від 27.02.2012 №2012/02/27 передчасно прийнято в якості належних доказів неякісності насіння кукурудзи наявні у справі акти рекламації (том 1 а.с.82-83), акти обстеження посівів кукурудзи від 27 вересня 2012 року, акт від 16 серпня 2012 року, акт від 3 жовтня 2012 року, акт від 13 серпня 2012 року (том 1 а.с.84-87), складені за участю представників сторін, ТОВ "Контур-Т" та Державної інспекції захисту рослин Турійського району.

При цьому, належним чином не спростовано доводи позивача про те, що актами рекламації та актами обстеження посівів засвідчено факт низької польової схожості посівів кукурудзи та їх зараження збудниками хвороби, але не факт продажу позивачем неякісного посівного матеріалу.

Як встановлено судами, поставка та отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними від 28.03.2012, від 17.04.2012 та від 03.04.2012, складеними на виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 27.02.2012 №2012/02/27, а не на підставі додаткової угоди №1 від 14.03.2013, укладеної значно пізніше, проте, за одержане насіння відповідач досі не розрахувався в повному обсязі.

Таким чином, апеляційна інстанція передчасно дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Що стосується позовних вимог про стягнення 31081,64 грн. пені та 3% річних у сумі 11342,46 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання, та які мають похідний характер від позовних вимог про стягнення основного боргу, то справа в цій частині позову також підлягає передачі на новий розгляд.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за поставлений товар з наданням належної правової оцінки додатковій угоді №1 від 14.03.2013 до договору купівлі-продажу від 27.02.2012 №2012/02/27, на якій ґрунтуються позовні вимоги, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.111 7 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваної постанови і передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.43,83,101,105 ГПК України), які унеможливили достеменне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, колегія вбачає достатні правові підстави для задоволення скарги шляхом скасування постанови в частині задоволених позовних вимог та передачі справи в цій частині позову на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Заатен-Уніон Україна" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 у справі №902/152/14 скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун