Постанова

від 31.10.2014 по справі п/811/1246/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2014 року справа № П/811/1246/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Іванківці"

до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року №0001112200,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Іванківці" (далі - позивач, ТОВ Агрофірма "Іванківці") звернулося до суду з адміністративним позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Знам'янська ОДПІ ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 квітня 2014 року №0001112200.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.189.1 ст.189, ст.188, п.198.3 ст.198, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 586 785,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення - рішення на його підставі є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 31.10.2014 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Іванківці" зареєстроване в якості юридичної особи Знам'янською районною державною адміністрацією 19.07.2004 року. Відповідно до виписки з ЄДРПОУ, основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.2,а.с.188).

Відповідно до свідоцтва №20010667 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість серії НБ№032843, ТОВ агрофірма "Іванківці" є платником фіксованого сільськогосподарського податку (т.3,а.с.1).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №72 від 04.02.2014 року посадовими особами Знам'янської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ Агрофірма "Іванківці" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом №117/22/32571490 від 07.04.2014 року (т.1,а.с.15-50).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення п.189.1 ст.189, ст.188, п.198.3 ст.198, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 586 785,00 грн. (в тому числі: за квітень 2012 року - 11187,39 грн., травень 2012 року - 51423,75 грн., жовтень 2012 року - 145083,20 грн.,лютий 2013 року - 163380,02 грн., березень 2013 року - 38333,51 грн., квітень 2013 року - 44610,50 грн., травень 2013 року - 20830,50 грн., червень 2013 року - 56239,83 грн., липень 2013 року - 55696,50 грн.).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001112200 від 17.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 880178,00 грн., в тому числі за основним платежем - 586785,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 293393,00 грн. (т.1,а.с.51).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ агрофірма "Іваніківці" (покупець за договором) та ТОВ "Інвестнафтопродукт" (продавець за договором) укладено договір №04-02/1 поставки нафтопродуктів від 02.04.2012 р. Предметом укладеного договору поставка нафтопродуктів (т.1,а.с.52-53).

За наслідками виконання умов договору ТОВ "Інвестнафтопродукт" виписало позивачеві накладну №0503-8 від 03.05.2012 року на загальну суму постачання дизельного пального в розмірі 308542,50 грн., в тому числі ПДВ - 51423,75 грн. (т.1,а.с.54) та податкову накладну №5038 від 03.05.2012р. на суму 30854250 грн., в тому числі ПДВ - 51423,75 грн. (т.1,а.с.57).

При цьому, податкові та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття позивачем нафтопродуктів містить всі обов'язкові реквізити , що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, та підписи уповноважених осіб.

На дату складання податкових накладних ТОВ "Інвестнафтопродукт" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.2, а.с.238-243).

За отримані нафтопродукти сплачено грошові кошти у повному розмірі в сумі 308542,50 грн., що підтверджується долученою до справи банківською випискою (т.1, а.с.58).

Транспортування нафтопродуктів, відповідно до умов укладеного договору, здійснювалось ТОВ "Інвестнафтопродукт", що підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних (т.1,а.с.55-56).

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що дизельне пальне, придбане у ТОВ "Інвестнафтопродукт" зберігається на автозаправній станції, що знаходиться у користування ТОВ Агрофірма "Іванківці". Вказане дизельне пальне використовується товариством для експлуатації сільськогосподарської техніки під час польових робіт.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Газ-Енерго" суд зазначає наступне.

17 березня 2011 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Газ-Енерго" (постачальник за договором) укладено договір №111/11 на постачання природного газу (т.1,а.с.59-70).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у зв'язку з неможливістю виконати ТОВ "Газ-Енерго" взяті на себе зобов'язання, 11.09.2012 року між ТОВ агрофірма "Іванківці" (Первісний кредитор) та ТОВ "Українські газові ресурси" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №111/11-ВП. Предметом укладеного договору є передача Первісним кредитором право вимоги, що йому належить Новому кредитору, та, відповідно, стає кредитором за Договором №111/11 від 17.03.2011 року в сумі 1094131,83 грн., в тому числі ПДВ - 182355,31 грн. та за договором №П-111/11 від 20.12.2011 року в сумі 11958,48 грн., в тому числі ПДВ - 1 993,08 грн. (Основні договори), укладеними між Первісним кредитором та ТОВ "Газ-Енерго" (боржник) (т.1,а.с.75-76).

31.08.2012 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Українські газові ресурси" (постачальник за договором) укладено договір №12-84 на постачання природного газу. Предметом укладеного договору є постачання природного газу (т.1,а.с.77-82).

Крім того, між ТОВ агрофірма "Іванківці" (замовник за договором) та ТОВ "Українські газові ресурси" (виконавець за договором) укладено договір №П/12-84 від 31.08.2012 року про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу (т.1,а.с.83-85).

На виконання умов договору №12-84 від 31.08.2012 року, ТОВ агрофірма "Іванківці" та ТОВ "Українські газові ресурси" складено акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2012 року, відповідно до якого встановлено, що позивач прийняв природний газ в період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року в обсязі 33 955 н.куб.м на загальну суму 145837,27 грн., в тому числі ПДВ - 24306,21 грн. (т.1,а.с.86)

За наслідками виконання умов договору ТОВ "Газ-Енерго" виписало позивачеві податкову накладну №19 від 10.09.2012р. на суму 859003,20 грн., в тому числі ПДВ - 143167,20 грн., податкову накладну №4 від 03.09.2012 року на суму 11496,00 грн., в тому числі ПДВ - 1916,00 грн. (т.1,а.с.99-100).

За отриманий газ сплачено грошові кошти у повному розмірі в сумі 870959,04 грн., що підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок (т.1,а.с.91-98).

Судом також враховано, що рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2014 року у справі №910/25255/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Іванківці" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські газові ресурси", позовні вимоги задоволено частково, визнано заборгованість з поставки природного газу. Вказаним судовим рішенням надано оцінку договору на постачання природного газу №111/11 від 17.03.2011 року та договору про відступлення права вимоги №111/11-ВП, підтверджено реальність здійснення господарської операції (т.1,а.с.101-105).

Представник позивача під час розгляду справи пояснив, що в зв'язку з не включенням в Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ "Газ-енерго" податкової накладної №19 від 10.09.2012 року на суму 715 836,99 грн. ( в тому числі ПДВ - 143 167,00 грн.) товариством подано разом з податковою декларацією відповідний додаток, в зв'язку з чим отримало право на включення зазначених сум у податковий кредит (т.1,а.с.87-90).

Суд також зазначає, що з метою транспортування придбаного природного газу у ТОВ "Газ-Енерго", між ТОВ агрофірма "Іванківці" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" укладено договір №02-17828/12 від 01.12.2012 року на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (т5, а.с.68-70).

06.07.2011 року між позивачем (споживач) та ВАТ "Кіровоградгаз" (газорозподільне підприємство) укладено договір №П-04/2628-ТГ-2011 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) (т.5,а.с.52-67).

На виконання укладених договорів, позивачем та зазначеними вище контрагентами складено акти виконання послуг по транспортуванню природного газу, акти приймання - передачі послуг з транспортування природного газу та акти приймання - передачі природного газу (т.5, а.с.71-121).

В судовому засіданні встановлено, що придбаний товариством природний газ використовується позивачем для проведення господарської діяльності, а саме - для сушіння зерна кукурудзи в зерносушильному комплексі.

Представник позивача пояснив, що для здійснення господарської діяльності - продажу виробленого зерна кукурудзи, товариство має обладнання, яке призначене для сушіння зерна - зернова сушарка. Відповідно до копії технічного паспорту зерносушарки, долученої до матеріалів справи, встановлено, що зерносушарка призначена для сушіння зернових, бобових, кукурудзи, соняшника, тощо за допомогою теплого повітря, яке утворюється спалюванням натурального або рідкого газу у пальнику (т.5,а.с.203-209). Вказана зерносушарка входить до зерносушильного комплексу, що розташований за адресою - Кіровоградська область, Знам'янський р-н, с. Іванківці, вул. Шевченка,50а (т.5,а.с.210-222). Земельна ділянка, на якій знаходиться зерносушильний комплекс перебуває у користуванні ТОВ агрофірма "Іванківці" на підставі договору оренди, що укладений між позивачем та Іванківською сільською радою (т.5,а.с.188-202).

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Колос ЛТД" суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснює господарську діяльність у сфері виробництва сільськогосподарської продукції. В рамках зазначеної діяльності товариство здійснює вирощування зерна кукурудзи, яке в подальшому реалізується іншим підприємствам.

Представник позивача пояснив, що в період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року товариством укладено наступні договори поставки: з ТОВ "Інтерстарч Україна" (договір № 54 від 29.04.2013 року т.1,а.с.143-145), з ТОВ "ТД "Інтеркорн" (договір №6/1 від 15.01.2013р. (т.2,а.с.146-151) та з ПрАТ "Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі" (договір №21 від 12.03.2012року (т.2,а.с.1-4). Відповідно до умов укладених договорів, постачання продукції здійснювалось на умовах СРТ (Інкотерм 2010), оплату за послуги перевезення здійснювалось позивачем.

З метою постачання зерна, 30.01.2013 року між позивачем (Замовник за договором) та ТОВ "Фірма Колос ЛТД" укладено договір №8 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міському та міжміському сполученні (т.1,а.с.106-107).

За наслідками наданих послуг, ТОВ "Фірма Колос ЛТД" виписало позивачеві відповідні податкові накладні.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що податковому органу надано податкові накладні за фактом виконання договору №8 від 30.01.2013 року (стор. 17-18 Акту перевірки) тому, судом вони не досліджувались.

Фактичне виконання сторонами умов укладеного договору підтверджується долученими до справи копіями актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) (т.1,а.с.146,161,167,178,215,237, т.2,а.с.5,17,28,54,70,141,152) та товарно - транспортними накладними (т.1,а.с.147-160,162-166,168-177,179-214,216-236,238-247, т.2,а.с.6-16,18-27,29-53,55-69,71-140,142-145,153-187). Оплата отриманих послуг підтверджується долученими до справи банківськими виписками (т4,а.с.222,225,229,234,236,238,240-241,243,246-247,257,260).

Судом враховано, що з метою транспортування товару ТОВ "Фірма Колос ЛТД" орендувало у гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 вантажні автомобілі та причепи, що підтверджується відповідними договорами оренди (т.1,а.с.108-140).

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з положеннями ст.198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.3 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 14.1.36. Податкового кодексу України - «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Відповідно до п.189.1 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отже, навіть при визначенні суми податкового зобов'язання з ПДВ за допомогою непрямих методів слід визначати у комплексі з іншими податками і зборами, оскільки заниження податкового зобов'язання з ПДВ переважно свідчить про заниження податкового зобов'язання з інших податків і зборів.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 ПК України).

Пунктом 209.2 ст. 209 р. V ПКУ передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 та п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 р. N 11 (далі - Порядок N 11), сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПКУ для перерахування суми ПДВ до державного бюджету.

Сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПКУ, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Тобто, пунктом 209.2 ст. 209 р. V ПКУ та п. 3 Порядку N 11 встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки. А саме, такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Враховуючи викладене, спрямування коштів сільськогосподарськими товаровиробниками з окремого рахунку на придбання ТМЦ які задіяні у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг, вважається цільовим використанням акумульованих коштів, за умови, що розрахунки з постачальниками в частині відшкодування сум ПДВ, сплачених (нарахованих) на вартість виробничих факторів, проведені в повному розмірі, а іншого відповідачем встановлено не було.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги)не безпосередньо дол. Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Газ-Енерго", ТОВ "Колос ЛТД" та ТОВ "Агрофірма "Іванківці" за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Агрофірма "Іванківці" судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванківці" - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення № 0001112200 від 17.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 880178,00 грн., в тому числі за основним платежем - 586785,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 293393,00 грн.

3. Присудити на користь ТОВ "Агрофірма "Іванківці" (код ЄДРПОУ -32571490) з Державного бюджету України судові витрати в сумі 487,20 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 487,20 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (код - 38720974).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук