Рішення

від 06.11.2014 по справі 910/9334/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9334/14 06.11.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ахтамар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мовсесян Самвел Сісакович

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Гуртовий В.В. (дов.№10/00-167 від 22.09.2014),

від відповідача: Коновал Н.В. (дов.№б/н від 07.07.2014),

від третьої особи: Родіна Н.В. (дов.№б/н від 07.07.2014),

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ахтамар" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 порушено провадження у справі №910/9334/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мовсесяна Самвела Сісаковича, та призначено справу до розгляду на 12.06.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 12.06.2014, суд відклав розгляд справи на 01.07.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суду від 01.07.2014 відкладено розгляд справи на 15.07.2014 року.

15.07.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 справу №910/9334/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Шкурдовій Л.М.

Відповідною ухвалою суду від 15.07.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Шкурдовою Л.М. до розгляду на 21.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014, у зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відпустки, справу №910/9334/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 04.08.2014 справа №910/9334/14 прийнята та призначена до розгляду суддею Поляковою К.В. на 21.08.2014 року.

20.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

21.08.2014 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення у справі.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 справу №910/9334/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 21.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 30.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/9334/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справа №910/9334/14 прийнята суддею Поляковою К.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 30.09.2014 року.

30.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 30.09.2014 оголошено перерву до 07.10.2014 року.

07.10.2014 судом у судовому засіданні розглянуто та відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та клопотання третьої особи про призначення судової експертизи. За наслідками судового засідання оголошено перерву до 23.10.2014 року.

15.10.2014 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 23.10.2014 судом постановлено ухвалу, якою продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення поданого представником позивача клопотання, та відкладено розгляд справи на 06.11.2014 року.

Під час судового засідання представником позивача надано до суду клопотання про уточнення позовних вимог, шляхом збільшення площі нежилих приміщеннях, яке є майном, на яке звертається стягнення у межах даного позову. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі із врахуванням уточнення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з обставин та фактів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, підтримуючи позицію представника відповідача, також просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

18.02.2005 між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого з 19.04.2010 є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (Банк) і громадянином Мовсесяном Самвелом Сісаковичем (Клієнт) укладено кредитний договір №08/05/01-Z (Кредитний договір), на підставі якого боржнику надано кредит для споживчих потреб у сумі 210 000,00 (двісті десять тисяч) доларів США 00 центів строком по 18.02.2010 року зі платою 15,0% (п'ятнадцять) процентів річних за його користування.

Додатковою угодою №1 від 02.03.2007 до Кредитного договору за користування кредитних коштів встановлено плату у розмірі 13,9% (тринадцять цілих дев'ять десятих) процентів річних.

25.03.2010 укладено Додатковий договір до Кредитного договору, відповідно до якого кредитні кошти надаються строком по 01 березня 2013 року.

Надання Боржнику кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки №16681 від 18.02.2005 на суму 210 000,00 доларів США.

Згідно п.2.3 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором від 25.03.2010) Боржник зобов'язався здійснювати повернення кредиту згідно з графіком (Додаток 1 до Додаткового договору від 25.03.2010), який є невід'ємною частиною цього договору.

Також, відповідно до п.2.6 Кредитного договору відсотки за користування кредитними коштами Боржник сплачує самостійно в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Відповідно до п.3.3.2 Кредитного договору Боржник зобов'язався щомісячно повертати частину кредитних коштів, згідно із п.2.3 цього Договору. Не пізніше визначеного п.1.2. цього Договору строку (01.03.2013) повернути Банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика"глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад"ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позивач наполягає на тому, що він виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, зокрема, надав позичальнику грошові кошти в обумовленій сторонами сумі, що підтверджено наявними у матеріалах справи документами та заявою позичальника на видачу готівки №16681 від 18.02.2005 року.

Втім, позичальник не виконав у повному обсязі взяті на себе за кредитним договором із змінами внесеними Додатковими договорами до нього, а саме, повернув кредитні кошти лише частково.

Станом на 15 квітня 2014 загальна сума боргу 76 672,86 (сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят два) долари США 86 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ (1$ за 12,385561 грн.) станом на 15.04.2014 становить 949 636,39 (дев'ятсот сорок дев'ять шістсот тридцять шість) гривень 39 копійок та 11 242,50 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) гривні 50 копійок нарахована пеня, у тому числі: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 56 527,57 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ (1$ за 12,385561 грн.) станом на 15.04.2014 становить 700 125,67 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 20 145,29 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ (1$ за 12,385561 грн.) станом на 15.04.2014 становить 249 510,72 гривень; пеня - 11 242,50 грн.

Під час судового розгляду представником третьої особи заперечувався не факт наявності заборгованості, а саме розмір заборгованості, у зв'язку із чим, залишаючи поза увагою, наявність достатніх повноважень суду встановити розмір заборгованості, третя особа просила зупинити провадження у даній справі до вирішення спору про стягнення кредитної заборгованості безпосередньо з позичальника, а у подальшому клопотала про призначення експертизи для визначення розміру кредитної заборгованості. Однак, вказані клопотання третьої особи відхилені судом у попередніх судових засіданнях у зв'язку із їх необґрунтованістю.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ахтамар» (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки від 18 лютого 2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. за реєстровим №522. Також у подальшому, 25.03.2010 укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки від 18.02.2005 року.

Згідно п.1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення №65 (шістдесят п'ять) (в літ. А), загальною площею 71,30 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Червоноармійська, буд.12, літ. А, які належать Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. за реєстровим №4214 від 12.12.2002 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстровій книзі 16п-41 під реєстровим №2253п 25.04.2003 року.

Згідно п.5.1 Договору іпотеки, позивач набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках невиконання Основного зобов'язання, або порушення порядку його виконання, та інших випадках, передбачених Основним зобов'язанням, цим договором та чинним законодавством України.

На виконання положення ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" щодо необхідності надсилання іпотекодавцю та боржнику вимоги про усунення порушення, позивачем 07.03.14 надіслано відповідачу та третій особі письмові вимоги щодо негайного погашення заборгованості, копії яких долучені до матеріалів справи, а також попереджено, що у випадку невиконання вимоги Банком будуть застосовані заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку із залишенням вказаної вимоги без задоволення, Банк звернувся до Господарського суду міста Києва із даним позовом, у якому просить звернути стягнення на майно Іпотекодавця у рахунок погашення заборгованості 76 672,86 (сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят два) долари США 86 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ (1$ за 12,385561 грн.) станом на 15.04.2014 становить 949 636,39 (дев'ятсот сорок дев'ять шістсот тридцять шість) гривень 39 копійок та 11 242,50 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) гривні 50 копійок нарахована пеня, у тому числі: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 56 527,57 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ (1$ за 12,385561 грн.) станом на 15.04.2014 становить 700 125,67 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 20 145,29 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ (1$ за 12,385561 грн.) станом на 15.04.2014 становить 249 510,72 гривень; пеня - 11 242,50 грн.

Відповідач у своєму відзиві просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на той факт, що на день розгляду даного спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ахтамар» є власником нежилого приміщення №65 (шістдесят п'ять) (в літ. А), що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Червоноармійська, буд.12, літ. А, загальною площею 95,1 кв.м., а не 71,3 кв.м., як то зазначено в Договорі іпотеки. До того ж, відповідач стверджує, що загальними зборами товариства не затверджувався договір іпотеки.

Третя особа, у свою чергу, заперечувала проти визначення суми заборгованості та посилалась на пропущення строків позовної давності для пред'явлення позову про стягнення суми основного боргу та сплати відсотків за користування кредитними коштами, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

З наданих позивачем доказів - банківської виписки документів по договору 08/05/01-Z від 18.02.2005 та наданому розрахунку заборгованості - вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти Мовсесян Самвелу Сисаковичу за кредитним договором № 08/05/01-Z від 18.02.2005, тоді як третя особа свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів у повному обсязі за даним кредитним договором належним чином не виконав.

Факт отримання відповідачем грошових коштів за умовами кредитного договору у межах розгляду даного господарського спору сторонами не заперечувався.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що вимоги за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, шо визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, шо обумовлює основне зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач листом № 132/1131-1 від 07.03.2014 повідомлявся про порушення зобов'язань за кредитним договором № 08/05/01-Z від 18.02.2005 з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на предмети іпотеки, проте порушення умов Кредитного договору усунуті не були.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 33 ЗУ "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продаж, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин": "Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення возову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 39 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).".

Так, умовами Договору іпотеки сторонами погоджено, про що зазначено у п. 1.4. що заставна вартість предмета іпотеки є договірною і встановлюється сторонами у розмірі 1 099 910,00 грн.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем здійснено реконструкцію предмету іпотеки внаслідок чого загальна площа нежилих приміщень становить 95,1 кв.м. Вказаний факт також підтверджується наявним та долученим до матеріалів Розпорядженням №1323 від 18.08.2006 Шевченківської районної у м. Києві Державній адміністрації «Про затвердження перепланування нежилого приміщення №65 (в літ А) під магазин непродовольчих товарів у житловому будинку №12 на вул. Червоноармійській».

Стверджуючи, що предмета іпотеки загальною площею 71,30 кв.м. на день розгляду не існує, відповідач просить відмовити у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд вважає такі доводи позивача хибними з огляду на нижченаведене.

Згідно умов п.3.1.8. Договору іпотеки Іпотекодавець зобов'язаний не здійснювати реконструкцій предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі й була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Так, в ухвалі від 24.04.2013 по справі № 6-51828св12 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ наголошує, що «незважаючи на те, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв'язку з перебудуванням, добудування тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію».

Аналогічна позиція викладена й в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.06.2013 (справа № 6-17277св13). Так, у межах вказаної справи, іпотекодавцем було реконструйовано предмет іпотеки (квартиру) у салон- перукарню із подальшим визнання судом права власності на «новий» об'єкт за іпотекодавцем. Водночас зміни до державного реєстру іпотек про реконструкцію квартири у нежитлове приміщення внесені не були, а «новий» об'єкт ще й був перепроданий іншій фізичній особі. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у вимозі Банку про звернення стягнення та спірний об'єкт, виходячи з того, що салон-перукарня є новоствореною річчю, а відтак не може ідентифікуватися з житловим приміщенням, переданим в іпотеку. Скасовуючи такі судові рішення, суд касаційної інстанції звертає увагу, що «новоствореним об'єктом нерухомості може вважатися виключно такий, що був створений без прив'язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об'єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об'єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами. При цьому ні будівництва, ні створення в іншій спосіб не було - об'єкт нерухомого майна перейшов з житлового фонду до нежитлового».

Підтримує подібну позицію й Вищий господарський суд України. Зокрема, у справі № 5020-2/220-1052/2011 судом касаційної інстанції 03.07.2013 прийнято постанову, якою задоволено позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки. У даному випадку предмет іпотеки - ресторан реконструйовано у суспільно-торговельний комплекс зі збільшенням площі у 1,5 разу від первинної та отриманням іпотекодавцем нового правовстановлюючого документа. Свою позицію суд касаційної інстанції обґрунтував недоведеністю факту знищення (втрати предмету іпотеки).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №08/05/01-Z від 18.02.2005 визнані судом правомірними, обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом звернення стягнення на весь предмет іпотеки, тобто із врахуванням уточнень.

До того ж, із наявного у матеріалах справи Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек вбачається, що єдиною підставою обтяження є Договір іпотеки, 522, від 18.02.2005 року.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні вищевказаних статей, заперечення відповідача про відсутність рішення загальних зборів на укладення договору іпотеки, визнані судом необґрунтованими та не доведеними належними та допустимими доказами.

Щодо зауважень третьої особи про пропуск позовної даності при зверненні із даним позовом суд зазначає таке.

Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 6 листопада 2013 року розглянув справу № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і зробив правовий висновок, згідно з яким початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Розподіляючи судові витрати, суд також керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір у розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 31.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Судом вище встановлено, що загальна вартість предмета застави складає 1 099 910,00 грн.

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача у дохід Державного бюджету України у розмірі 21 998,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічне акціонерне товариство "Банк Форум до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ахтамар" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мовсесян Самвела Сісаковича про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити повністю.

У рахунок погашення заборгованості Мовсесян Самвел Сісакович (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 111/113, квартира 18; ідентифікаційний код 2152412998) перед Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (02100, місто Київ, бульвар Верховної Ради, 7; ідентифікаційний код 21574573) за Кредитним договором №08/05/01-Z від 18.02.2005 у ромірі 76 672,86 (сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят два) долари США 86 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ (1$ за 12,385561 грн.) станом на 15.04.2014 становить 949 636,39 (дев'ятсот сорок дев'ять шістсот тридцять шість) гривень 39 копійок та 11 242,50 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) гривні 50 копійок нарахована пеня, у тому числі: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 56 527,57 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ (1$ за 12,385561 грн.) станом на 15.04.2014 становить 700 125,67 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 20 145,29 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ (1$ за 12,385561 грн.) станом на 15.04.2014 становить 249 510,72 гривень; пеня - 11 242,50 грн. звернути стягнення на нерухоме майно , що є предметом іпотеки - нежиле приміщення №65 (шістдесят п'ять) (в літ. А), загальною площею 95,1 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Червоноармійська, буд.12, літ. А, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ахтамар» (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська, 12-А; ідентифікаційний код 21568673) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. за реєстровим №4214 від 12.12,2002 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстровій книзі 16п-41 під реєстровим №2253п 25.04.2003 року.

Встановити спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна та погодженої сторонами у Договорі іпотеки у розмірі 1 099 910 (один мільйон дев'яносто девять тисяч дев'ятсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ахтамар» (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська, 12-А; ідентифікаційний код 21568673) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, місто Київ, бульвар Верховної Ради, 7; ідентифікаційний код 21574573) 21 998 (двадцять одну тисячу дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та результативну частини у судовому засіданні 06.11.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 11.11.13 року

Суддя К.В. Полякова