Постанова

від 11.11.2014 по справі 916/2811/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р.Справа № 916/2811/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Ю. Аленіна

А.І. Ярош

при секретарі Р.О. Кияшко

За участю представників сторін

від ТОВ "Интерьер" - Гинку Ю.М., довіреність № б/н, від 23.09.14;

ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ - Вергелес Ю.О., довіреність № 622/1/юр, від 08.10.14;

Інші представники учасників в судове засідання не з''явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу Дімова Івана Степановича

на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.10.2014р.

у справі № 916/2811/14

За заявою кредитора: Публічного акціонерного товариства „ПІРЕУС БАНК МКБ"

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Интерьер"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

18 липня 2014 року господарським судом Одеської області ухвалено прийняти заяву публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" (в подальшому за текстом - ПАТ "Піреус банк МКБ") про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Интерьер" (ТОВ "Интерьер") у зв'язку з неспроможністю зазначеного товариства погасити заборгованість у загальній сумі 4 925 528,01 грн., яка утворилася внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № ОК/08-03 від 14.01.2008 р. та договором овердрафту № ОК/09-01 від 19.02.2009 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19 серпня 2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Интерьер" за загальними правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 р. із відповідними змінами (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна ТОВ "Интерьер" призначено арбітражного керуючого Костіна С.О. (свідоцтво НОМЕР_1 від 08.02.2013 р.).

20 серпня 2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Интерьер", номер публікації 7862.

19 вересня 2014 року до господарського суду Одеської області надійшла заява гр. ОСОБА_5 про визнання його грошових вимог до боржника в сумі 365 560 грн.

Зазначені вимоги були визнані як боржником, так і розпорядником майна та включені до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Одеської області від 07.10.2014 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Интерьер". Разом з тим, судом було відмовлено у задоволені заяви гр. ОСОБА_5 про визнання його кредитором ТОВ "Интерьер" на суму 364 342 грн.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, гр. ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити його заяву про визнання грошових вимог в сумі 365 560 грн. із встановленням відповідної черговості задоволення вимог, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки кредиторські вимоги скаржника підтверджені належними доказами: договорами позики, прибутковими квитанціями ТОВ "Интерьер" про отримання коштів від гр. ОСОБА_5, підписаними головним бухгалтером та касиром товариства. Крім цього, скаржник вказує на помилковість прийняття заяви про порушення справи про банкрутство від ініціюючого кредитора, вимоги якого повністю забезпечені заставою.

В відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" просить залишити ухвалу господарського суду без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення, вважаючи її безпідставною та необгрунтованою.

11.11.2014р. через карнцелярію Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_5,. про розгляд справи без його участі у зв'язку з незадовільним станом здоров'я.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Затверджуючи реєстр вимог кредиторів ТОВ "Интерьер" та відмовляючи у задоволені заяви гр. ОСОБА_5 про визнання його кредиторських вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що в заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, належних доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, не додано.

Однак ці висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасними.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст.1 Закону про банкрутство кредитором визнається, зокрема, юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Частиною першою статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно до частини третьої зазначеної статті заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви. До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження наявності кредиторських вимог гр. ОСОБА_5 надав копії договорів позики від 31.03.2009 р., від 22.04.2009 р., від 14.04.2010 р., від 20.08.2010 р., від 29.09.2010 р., від 14.10.2010 р., від 20.10.2010 р., від 22.11.2010 р., від 28.12.2010 р., від 17.01.2011 р., від 18.02.2011 р., від 21.03.2011 р., від 19.04.2011 р. та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів в кількості 14 одиниць на суму 364 342 грн. Також до заяви додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 1218 грн. та копії поштових відправлень копії заяви з кредиторськими вимогами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Згідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи ПАТ «Піреус банк» стосовно того що договори позики, укладені між гр. ОСОБА_5 та ТОВ "Интерьер" в особі директора ОСОБА_5, викликають сумніви, не заслуговують на увагу, оскільки, доказів визнання недійсними вказаних вище договорів позики матеріали справи не містять, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

На квитанціях до прибуткових касових ордерів, що свідчать про отримання ТОВ "Интерьер" грошових коштів від гр. ОСОБА_5, містяться підписи головного бухгалтера та касира.

Матеріали оскарження ухвали не містять доказів фальсифікації квитанцій до прибуткових касових ордерів чи підроблення підпису або того, що підпис зроблений не головним бухгалтером чи касиром ТОВ "Интерьер".

Враховуючи те, що матеріали справи містять підтвердження кредиторських вимог гр. ОСОБА_5, ці вимоги були перевірені розпорядником майна ТОВ "Интерьер", який їх визнав та включив у реєстр вимог кредиторів товариства, тому судова колегія вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволені заяви гр. ОСОБА_5 передчасними та не заснованими на матеріалах справи.

Посилання гр. ОСОБА_5 на безпідставність порушення справи за заявою кредитора, вимоги якого повністю забезпечені заставою, колегія суддів вважає помилковими.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи (ч. 2 ст. 16 Закону).

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження (ч. 3 ст. 16 Закону).

При цьому, відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, суд відмовляє у порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ТОВ "Интерьер" перед ПАТ КБ "Піреус банк МКБ" заснована на неналежному виконанні боржником взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами № ОК/08-03 від 14.01.2008 р. та № ОК/09-01 від 19.02.2009 р.

Дійсно, забезпечення виконання зазначених договорів між кредитором та боржником були укладені договори іпотеки від 16.01.2008 р. та від 03.03.2009 р., за яким в іпотеку передане нерухоме майно ТОВ "Интерьер". Також сторонами укладено договори застави товарів в обороті від 18.02.2009 р. та від 19.02.2009 р.

Натомість, згідно із актом перевірки наявності та умови зберігання заставленого майна від 06.04.2010 р. було встановлено його відсутність.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси гр. ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України у зв'язку із амністією.

Згідно із оцінкою майна, проведеною в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 10.03.2011 р. у справі № 2-1651/11, вартість предмета іпотек оцінено на суму 2 286 086 грн.

Таким чином, сума кредиторських вимог ПАТ КБ "Піреус банк МКБ" перевищує оціночну вартість переданого в іпотеку майна та відповідає вимогам ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області підлягає частковому скасуванню в частині невизнання кредиторських вимог гр. ОСОБА_5 та не включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Интерьер".

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу гр. ОСОБА_5 задовольнити частково.

Скасувати п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 07.10.2014 р. по справі № 916/2811/14.

Визнати грошові вимоги гр. ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Интерьер" (ідентифікаційний код 13887996) в сумі 365 560 грн. та включити їх до реєстру вимог боржника наступним чином: 364 342 грн. - до четвертої черги, а 1218 грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів.

В решті ухвалу господарського суду Одеської області від 07.10.2014 р. по справі № 916/2811/14 залишити без змін.

Матеріали оскарження ухвали повернути до господарського суду Одеської області.

Повний текст складено 13.11.2014р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя А.І. Ярош

Суддя О.Ю. Аленін