Рішення

від 27.11.2014 по справі 372/4417/14-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4417/14-ц

провадження № 2-1474/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Мора О. М. ,

при секретарі - Онищенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл приватного майна: будинку, земельної ділянки та паю землі в натурі й прийняття спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про розподіл приватного майна: будинку, земельної ділянки та паю землі в натурі й прийняття спадщини, у якій просить суд виділити йому в натурі:

- 1/16 частину земельної ділянки (паю), площею 2,4726 га, розташованої в адміністративних межах Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 3223185600:04:003:0038 (Державний акт серії КВ № 003675, що належить ОСОБА_9, розміщена на схемі під № 864), площею 0,15454 га;

- 1/16 частину земельної ділянки, площею 0,348 га, з яких 0,220 га для будівництва, обслуговування житлових будівель та господарських споруд, 0,128 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованої по АДРЕСА_1, що становить відповідно 0,014 га та 0,008 га;

- 1/16 частину житлового будинку, площею 85,0 м 2 , розташованого по АДРЕСА_1, а саме кімнату 1-7 згідно з планом жилого будинку.

Крім того позивач ОСОБА_1 просить суд призначити за його рахунок геодезичну зйомку 1/16 частки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 і відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у проведенні геодезичної зйомки 1/16 частки цієї земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2014 року у справі № 372/5013/14-ц, провадження № 2-81/14, за ним було визнано в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 право власності на обов'язкову частку у спадщині, а саме 1/16 частину житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,348 га, з яких 0,220 га для будівництва, обслуговування житлових будівель та господарських споруд, 0,128 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованих по АДРЕСА_1, а також право власності на 1/16 частину земельної ділянки (паю), площею 2,4726 га, розташованої у селі Красна Слобідка Обухівського району Київської області.

Оскільки зазначене вище спадкове майно перебуває у спільній частковій власності з відповідачем, а його 1/16 частина спадкового майна не визначена в натурі, позивач ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вважає їх такими, що не можуть бути задоволеними, оскільки позивач не надав суду жодного доказу можливості такого розподілу майна (відповідних схем, висновків експертів чи спеціалістів землевпорядної організації, тощо), а в житловому будинку просить виділити йому не житлову кімнату, а котельню, яка до того ж вдвічі перевищує 1/16 частину площі усього будинку. На думку відповідача, виділення 1/16 частки майна в натурі неможливе, а тому позивач ОСОБА_1 має право лише на отримання грошової компенсації вартості 1/16 частки спірного спадкового майна.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_1, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 з 1/16 частини до 1/32 частини.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 протягом останніх десяти років ображав матір, братів і сестер, піднімав руку на матір, вимагав від неї звільнити її будинок, у подальшому ініціював судові процеси з наміром відібрати у матері житловий будинок та принизити її. На його думку саме численні судові тяжби та образи з боку ОСОБА_1 призвели до захворювання матері та її передчасної смерті.

У судовому засіданні сторони повністю підтримали свої вимоги з підстав, викладених у позовних заявах, просили їх задовольнити і заперечили щодо задоволення зустрічних вимог.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши наявні матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісний та зустрічний позови не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. У разі недосягнення згоди між співвласниками у праві спільної часткової власності про порядок володіння і користування спільним майном співвласник має право звернутися до суду з позовом про надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а якщо це неможливо - вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до приписів ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, а ч. 1 ст. 364 ЦК України закріплює за ним право на виділ у натурі частки із такого майна.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу в натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними і в такому випадку право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири (п. 6).

Відповідно до вимог ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради.

Суд також бере до уваги, що Міністерство з питань житлово-комунального господарства України наказом від 18 червня 2007 року за № 55, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, затвердило Інструкцію про проведення розподілу, виділу і розрахунку часток об'єктів нерухомого майна (далі - Інструкція), яка встановлює, що розподіл і виділення частки в натурі здійснюється у відповідності до законодавства із наданням Висновку стосовно технічної можливості розподілу об'єкта нерухомого майна або Висновку відносно технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна. Тим більше, такий Висновок повинен містити і пропозиції відносно можливих розмірів земельних ділянок, котрі закріпляються за новими (виділеними) об'єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок у відповідності до затвердженої містобудівної документації і земельного законодавства.

Інструкція також передбачає, що об'єкти нерухомого майна, котрі підлягають технічній інвентаризації, а також єдині майнові комплекси, котрі належать на праві власності і розміщені на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна. При цьому визначено, що технічній інвентаризації підлягають всі вказані об'єкти всіх форм власності, розміщені на земельних ділянках, незалежно від того, побудовані вони на підставі відповідно оформлених документів або самочинно. В той же час пункт 2.3 Інструкції передбачає наступне обмеження - не підлягають розподілу об'єкти нерухомого майна, до складу котрих належать самочинно побудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання стосовно розподілу таких об'єктів нерухомого майна можуть розглядатися лише після визнання права власності на них у відповідності до закону.

Разом з тим суд зважає, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 до позовної заяви додано копію технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1, яка виготовлена ще станом на 23 лютого 1990 року, в той час як з позовної заяви ОСОБА_1 вбачається проведення ним за власні кошти певних ремонтно-будівельних робіт у будинку та на земельній ділянці по АДРЕСА_1 протягом усього часу з 1991 і до 2012 років. Будь-яких інших доказів узаконення побудованих, реконструйованих чи перепланованих споруд і будівель чи відповідних дозволів виконавчого комітету місцевої Ради позивачем не надано. Не надано ним і Висновку стосовно технічної можливості розподілу об'єкта нерухомого майна або Висновку відносно технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна. Про призначення відповідних експертиз позивач суду заяв також не подавав.

Щодо вимог ОСОБА_1 про призначення геодезичної зйомки 1/16 частки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 і відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у проведенні геодезичної зйомки 1/16 частки цієї земельної ділянки, суд також не може їх задовольнити, оскільки вважає їх неконкретизованими і необґрунтованими.

Вирішуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд бере до уваги, що відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 1241 ЦК України розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Таких інших обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру й так незначної обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_1, з матеріалів справи не вбачається, а тому суд приходить до висновку, що певна напруженість відносин між сторонами через майновий спадковий спір та розгляд судами інших справ не можуть слугувати підставою для зменшення обов'язкової частки позивача у спадщині.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовами не доведені, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 356, 358, 361, 364, 367, 1241 ЦК України, ст. 152 ЖК України, Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, «Про затвердження Інструкції про проведення розподілу, виділу і розрахунку часток об'єктів нерухомого майна», п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», ст. ст. 10-11, 58-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл приватного майна: будинку, земельної ділянки та паю землі в натурі й прийняття спадщини та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Обухівський районний суд Київської області.

СуддяМора О. М.