Постанова

від 20.11.2014 по справі 910/7347/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 910/7347/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2007" на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 16.09.2014 у справі господарського суду№ 910/7347/14 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2007" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА" простягнення 49050 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Петриченко А.П.

від відповідача - Василенко Ю.В.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі № 910/7347/14 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2007" (Позивач). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА" (Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2007" 49 050 грн. - грошових коштів та 1 827 грн. - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у даній справі та прийнято нове, яким відмовлено ТОВ "ТЕРРА-2007" у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2007" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі № 910/7347/14

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 844, 875, 882, 1212 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 17.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2007" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА" (орендодавець) укладено договір оренди № 2.11/3-12, відповідно до якого орендодавець передає орендарю, а орендар приймає в тимчасове користування приміщення. Орендар сплачує орендні та інші платежі передбачені цим договором, зокрема, але не виключно витрати на обслуговування приміщення.

31.01.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2007" перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА" 49 050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 477 із призначенням платежу - оплата згідно договору від 17.01.2012 № 2.11/3-12 у тому числі ПДВ 8 175,00 грн.

06.02.2014 між сторонами підписано додаткову угоду № 8 до договору, про дострокове припинення договору з ініціативи орендаря з 06.02.2014. Згідно з актом від 06.02.2014 орендар повернув орендодавцеві приміщення. Пунктами 3, 4 акта передбачено, що на момент повернення приміщення всі оплати здійснені орендарем у повному обсязі та орендодавець не має претензій до орендаря.

ТОВ "ТЕРРА-2007" 26.03.2014 звернулося до ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" з листом № 1/03 про повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 49 050,00 грн.

Оскільки ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" не повернуто грошові кошти, ТОВ "ТЕРРА-2007" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення їх в судовому порядку.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги ТОВ "ТЕРРА-2007". Рішення мотивовано нормами статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Крім того, відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у даній справі скасовано рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі № 910/7347/14 та прийнято нове, яким відмовлено Позивачу в задоволенні позову.

Постанова суду ґрунтується на тому, що позадоговірні зобов'язання, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди приміщення, а кошти, які Позивач просить стягнути з Відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

На момент припинення договору оренди Відповідач підтвердив відсутність заборгованості у Позивача за вказаним договором та не мав жодних претензій.

Крім того, сторонами підписано додаткову угоду № 8 до договору після перерахованих на рахунок ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" коштів у сумі - 49 050,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо вимоги повернути орендарю сплачені кошти.

Відповідач зазначає, що ним було здійснено засклення фасаду приміщення та виставлено Позивачу рахунок на оплату № ВДП-0010 від 10.07.2013 на суму - 49 050,00 грн., який оплачено 31.01.2014 згідно з платіжним дорученням № 477 від 31.01.2014.

Позивач у поясненнях на відзив вказує на засклення Відповідачем приміщення за власний рахунок.

Пунктом 10.2 договору оренди передбачено, що засклення фасаду приміщення здійснюється орендодавцем за рахунок орендаря. Для цілей цього абзацу пункту 10.2 орендодавець повинен надати орендарю специфікацію та кошторис щодо робіт із засклення фасаду.

Разом з тим даний пункт не містить умови оплати за виконані орендодавцем роботи після отримання специфікації та кошторису.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання Позивача на статті 844, 882 Цивільного кодексу України, оскільки вони стосуються правовідносин за договором підряду.

Крім того, Позивач підтверджує засклення приміщення Відповідачем та при підписанні додаткової угоди № 8 про дострокове припинення договору оренди та підписанні акта передачі орендованого майна сторони не вказують на наявність заборгованості між сторонами.

Виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, з урахуванням того, що суд у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідив подані сторонами докази, усім доводам надав обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізував відносини сторін та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-2007" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 910/7347/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк