Ухвала

від 10.11.2014 по справі 2а-1334/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/65433/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011

у справі №2а-1334/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-комп'ютер»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Личаківському районі м.Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки від 28.01.2011 за №47/23-2/30538300 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ТОВ «Стек-комп?ютер» та контрагентами-постачальниками - ТОВ «Магнітка 921» та ПП «Компанія Сторакс». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова №0000322320/0/2883 від 09.02.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Магнітка 921»та ПП «Компанія Сторакс» за період з 01.09.2010 по 31.10.2010, за результатами якої 28.01.2011 складено акт №47/23-2/30538300.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.3, п.1.7 ст.1, пп. 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1134179,49 грн., що полягало у не підтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Магнітка 921»та ПП «Компанія Сторакс», оскільки у останніх відсутні основні фонди, складські приміщення, технічний персонал тощо.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято 09.02.2011 податкове повідомлення-рішення №0000322320/0/2883, яким визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 1417724,39 грн., в тому числі 1134179,49 грн. основного платежу та 283544,90 грн. штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Магнітка 921»та ПП «Компанія Сторакс» знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована, їх виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, придбане обладнання доставлялось позивачу ТОВ «Інвест Альфа Газ», що підтверджується актами здачі-прийняття робіт транспортно-експедиційних послуг, оплата позивачем проведена в повному обсязі, шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

В подальшому придбані у ТОВ «Магнітка 921» та ПП «Компанія Сторакс» комп?ютерні комплектуючі позивачем реалізовані ТОВ «Вікторія», ПП «Енрон», ТОВ «Гігабайт», ПП «Крафт», ФОП ОСОБА_3, ПП «Дюна Юніон», Приватна Фірма «Альпін-Хелс К», ТОВ «Кварта-Плюс», КТ Фірма «Елсит», ПП ОСОБА_4, ПП «Омега-Центр», ЛДІП КБ «Львівдіпрокомунбуд», ТОВ «КМ Трейд», ПАТ «Енергобанк», ТОВ «Мікротек», ПП «Фірма Софтланд», ТОВ «Промавтоматика Вінниця», ПП «Візіон»,. ВАТ Ковельське ШБУ №63, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, Виробничо-аграрне підприємство «Шаяни», ФОП ОСОБА_7, ПП «Компютер-сервіс Луцьк» та іншим, що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, іншими первинними документами, які відповідають частині 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Видані позивачу податкові накладні відповідають встановленим вимогам, на час їх видачі контрагенти мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, були зареєстрованими платниками ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Виключно дані бази АРМ «Бест Звіт» не можуть бути беззаперечним підтвердженням порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а відтак, якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Проте, вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Магнітка 921» та ПП «Компанія Сторакс» та їх використання у власній господарській діяльності підтверджується дослідженими судовими інстанціям первинними та платіжними документами, що давало позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту сплачених в ціні придбання сум ПДВ.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Т.М.Шипуліна