Постанова

від 27.11.2014 по справі 904/6931/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2014 року Справа № 904/6931/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі : Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - Іващенко В.О., довіреність № 197 від 18.09.14р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 року по справі № 904/6931/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБУДКОМПЛЕКТ ТМ», м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», м.Дніпропетровськ

про стягнення 181 326,36 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 року у справі № 904/6931/14 (суддя Васильєв О.Ю.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБУДКОМПЛЕКТ ТМ», м.Дніпропетровськ до публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», м.Дніпропетровськ про стягнення 181 326,36 грн. позов було задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 181 326,36 грн. залишку грошових коштів на рахунку, 3626,54 грн. судового збору (а.с.48-49).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по розрахунково-касовому обслуговуванню клієнта за договором банківського рахунку; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.341 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 1066, 1068, 1071, 1073-1075 ЦК України, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі - ПАТ «АКТАБАНК» м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом були порушені вимоги ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. № 4452-VІ, оскільки відповідно до цієї норми під час запровадження тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку, до якого віднесено скаржника, з останнього, зокрема, не стягується в примусовому порядку та не накладається арешт на кошти та майно банку, не здійснюється звернення стягнення на майно банку; отже, вимоги позивача не підлягають задоволенню в силу обмежень, встановлених цим Законом.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.96 ГПК України не скористався, у наданих в судовому засіданні 13.11.2014р. в суді апеляційної інстанції поясненнях представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення матеріалам, обставинам справи, вимогам закону, зазначаючи, що на день прийняття оскаржуваного судового рішення, позивач вже не був кредитором відповідача, оскільки договір банківського рахунку було розірвано відповідно до вимог закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників сторін в судових засіданнях 13.11.2014р., 27.11.2014р., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2011р . між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБУДКОМПЕКТ ТМ» м.Дніпропетровськ («клієнт» за договором, позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» м.Дніпропетровськ ("банк" за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір № В25-0084/Т/304804 на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку, відповідно до предмету якого "банк" відкриває "клієнту" поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування «клієнта» (надання послуг, які пов`язані з переказом коштів з/на рахунок «клієнта», видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових операцій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України (п.п.1.1 р.1 договору (а.с.14-19)).

Пунктом 2.3 розділу 2 договору сторони погодили, що «банк» здійснює розрахунково-касове обслуговування «клієнта» за цим договором в межах залишку коштів на рахунку «клієнта» станом на початок операційного дня, за умови, що сума залишку коштів є достатньою для виконання поданого «клієнтом» розрахункового та/або касового документу та одночасної сплати «клієнтом» «банку» разової ат/або щомісячної комісії за надання послуги (проведення операції), «банк» може виконувати доручення «клієнта» з урахуванням сум, що надходять на його рахунок протягом операційного дня .

Підпунктом 2.3.2 п.2.3 р.2 договору визначено, що «банк» відмовляє «клієнту» у наданні послуг (проведенні операцій) та/або відмовляє у виконанні наданих «клієнтом» розрахункових та/або касових документів за цим договором у випадках: а) якщо на рахунку «клієнта» недостатньо коштів для поданого «клієнтом» розрахункового, касового документу або заяви про купівлю або продаж іноземної валюти та одночасної сплати «банку» разової комісії за надання/виконання такої послуги/операції; б) якщо запитувані «клієнтом» послуги/операції не передбачені тарифами «банку» або у «банку» відсутні технічні можливості щодо їх надання/проведення; та/або в) у інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Підпунктом 2.3.3 п.2.3 р.2 договору сторони узгодили, що «банк» відмовляє «клієнту» у наданні послуг (проведенні операцій) та/або у виконанні наданих «клієнтом» розрахункових та/або касових документів за договором у наступному порядку:

- з причин, зазначених у підпункті «а» або підпункті «б» підпункту 2.3.2 цього договору, шляхом повернення «клієнту» без виконання його розрахункового документу та/або касового документу, зробивши на зворотному боці такого документу у день його надходження напис про причину повернення документа без виконання, з обов`язковим посиланням на підпункт 2.3.2 цього договору, а також на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акту Національного банку, який порушено, та зазначивши дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця «банку» і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа «банку») ;

- з інших причин, зазначених у підпункті 2.3.2 цього договору, в порядку, передбаченому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ.

Згідно з п.п.3.2.1, 3.2.4, 3.2.8 п.3.2 р.3 договору «клієнт» має право розпоряджатися коштами, що є на його рахунку на власний розсуд, за винятком випадків обмеження права «клієнта» на розпорядження коштами згідно вимог законодавства України та/або випадків, встановлених цим договором; вимагати своєчасного й повного здійснення розрахунків та надання інших послуг «банка», відповідно до умов цього договору; в разі незгоди зі зміною «банком» тарифів та/або інших умов обслуговування відмовитись від послуг «банку» та розірвати цей договір.

Підпунктом 3.3.2 п. 3.3 р.3 договору «банк» зобов`язується вчасно виконувати розрахункові та касові операції відповідно до нормативних документів НБУ, законодавства України й умов даного договору.

Пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 договору сторони домовились, що поточні рахунки закриваються на підставі заяви «клієнта» та/або з інших підстав, передбачених цим договором та законодавством України; рахунок не може бути закритий за заявою «клієнта» у випадку, якщо на кошти, що знаходяться на рахунку, накладено арешт або зупинено проведення операцій по рахунку з підстав та в порядку, передбачених чинним законодавством України; у випадку розірвання договору й закриття рахунку за заявою «клієнта» «банк» проводить взаєморозрахунки з «клієнтом».

Пунктом 9.1 сторони узгодили, що договір укладений на невизначений строк, набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та припиняється за згодою сторін або у випадках, визначених законодавством України та/або цим договором .

Докази визнання недійсним, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № В25-0084/Т/304804 від 05.12.2011р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

22.08.2014р . позивач звернувся до відповідача з заявою, оформленою відповідно до вимог законодавства, в якій просив розірвати договір № В25-0084/Т/304804 від 05.12.2011р. на розрахунково-касове обслуговування рахунку, закрити поточний рахунок № 26006001304804 та перевести залишок коштів на інший рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк». Зазначену заяву було отримано банком 22.08.2014р . вхідний № 2321, що підтверджується штампом відповідача в нижньому правому куті заяви (а.с.23); докази надання відповіді на зазначений лист відсутні, відповідачем не надано.

29.08.2014р . позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання інформації щодо стану поточного рахунку ТОВ «ЕКОБУДКОМПЛЕКТ ТМ» та надання довідки про закриття поточного рахунку, в якій просив повідомити результати розгляду заяви, поданої 22.08.2014р., видати довідку про закриття поточного рахунку, видати довідку про стан поточного рахунку та залишок на ньому грошових коштів. Зазначену заяву було отримано банком 29.08.2014р. вхідний № 2652, що підтверджується штампом відповідача (а.с.24). ПАТ «АКТАБАНК» відповіді на зазначену заяву не надав.

Позивач вдруге звернувся до відповідача з повторною заявою від 29.08.2014р. про розірвання договору № В25-0084/Т/304804 від 05.12.2011р. на розрахунково-касове обслуговування рахунку, закриття поточного рахунку № 26006001304804 та переведення залишку коштів на інший рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк». Зазначену заяву було отримано банком 29.08.2014р. вхідний № 2653, що підтверджується штампом відповідача в нижньому правому куті заяви (а.с.25) та відповіді на неї позивачу не надав.

04.09.2014р . позивач направив відповідачу платіжне доручення № 576 на суму 181 326,36 грн. для перерахування грошових коштів позивача з поточного рахунку, відкритого у ПАТ «АКТАБАНК» на його рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.26). Зазначене платіжне доручення було повернуто позивачу без виконання всупереч вимог договору без будь-яких посилань на нормативні акти, а також не було виконано банком. Цей факт не спростовано відповідачем жодним доказом в розумінні ст..ст.32, 36 ГПК України; отже, причини невиконання платіжного доручення № 576 від 04.09.2014р., не перерахування залишку коштів на розрахунковий рахунок позивача, відкритий в іншій банківській установі, відповідач взагалі не зазначив, докази, в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, надання будь-яких пояснень причин невиконання платіжного доручення № 576 банком також не надано, відсутні в матеріалах справи.

Отже, протягом розгляду справи в судах обох інстанцій відповідачем не надано жодного доказу, підтверджуючого поважність причин або причин невиконання вимог позивача, як клієнта банку, по перерахуванню коштів, такі докази в матеріалах справи відсутні.

10.09.2014р . позивачу банком була надана виписка по рахунку, відповідно до якої станом на 29.08.2014р. на поточному рахунку ТОВ «ЕКОБУДКОМПЛЕКТ ТМ» мався залишок коштів в сумі 181 326,36 грн. (а.с.27).

Оскільки відповідачем не був розірваний договір на розрахунково-касове обслуговування рахунку, не повернуті грошові кошти позивачу, останній 11.09.2014р . був змушений звернутись до господарського суду з позовом про повернення залишку коштів (а.с.2-4).

16.09.2014р . Постановою НБУ № 578 відповідача було віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

17.09.2014р . рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було запроваджено тимчасову адміністрацію. Скаржник, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду, посилається на те, що зазначеним судовим рішенням від 09.10.2014р. порушено приписи п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо обмежень на задоволення вимог кредиторів, яким, на думку скаржника, є позивач.

Згідно з ч.1 ст.4, ст..4-2 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частинами 1, 4, 5 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним ; примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише: як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану . Частиною 6 ст.41 Конституції України передбачено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі і порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності закріплено також в статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.177 ЦК України до об`єктів цивільних прав зазначеною нормою віднесено речі, в тому числі, і гроші (грошові кошти).

Статтею 190 ЦК України регламентовано, що майном, як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Отже, поняттям "майно" охоплюються і гроші (грошові кошти) , які у відповідності до ст.192 ЦК України є законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.

Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд .

Згідно з частиною 3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 ЦК України регламентовано, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача , сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків:

1) обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду;

2) або в інших випадках, встановлених законом;

3) а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частинами 1, 3 ст.1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час; залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Отже, за імперативними умовами ч.1 ст.1075 ЦК України клієнт банку має право в будь-який час ініціювати процедуру розірвання договору банківського рахунку , що і було зроблено позивачем шляхом надсилання такої вимоги - заява від 22.08.2014р. (а.с.23), яку було отримано відповідачем 22.08.2014р.

Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто, фактично позивач реалізував своє право, визначене законом - ч.1 ст.1075 ЦК України - та договір банківського рахунку від 05.12.2011р. відповідно з 22.08.2014р., до введення тимчасової адміністрації (17.09.2014р.), було розірвано, а, отже, і залишок коштів в сумі 181 326,36 грн. підлягав поверненню .

Згідно зі ст..8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ (в редакції Закону України від 27.03.2014р.) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 8.4 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» передбачено, що максимальний остаточний строк перерахування коштів не може перевищувати трьох операційних банківських днів.

Доказів такого перерахування матеріали справи не містять, такі докази відсутні, не надавались відповідачем судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом обґрунтовано задоволено позов та стягнуто з відповідача 181 326,36 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом не враховано обмеження на задоволення вимог кредиторів (п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки договір банківського рахунку було розірвано до введення тимчасової адміністрації та залишок коштів повинен бути перерахований в строки, передбачені ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ 9в редакції 27.03.2014р.), тобто, також до введення тимчасової адміністрації.

В силу приписів ч.3, 4 ст.49, ст.99 ГПК України у випадку незадоволення апеляційної скарги відповідача, судовий збір підлягає стягненню з останнього в доход Спецфонду Державного бюджету України і в разі, коли відповідач звільнений від такої оплати.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 09.10.2014р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ч. 3, 4 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 року у справі № 904/6931/14 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» м.Дніпропетровськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 1813,28 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та направлення його до органів стягнення доручити господарському суду Дніпропетровської області відповідно до вимог ст.ст.116-117 ГПК України.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.11.2014р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко