Постанова

від 11.11.2014 по справі 826/15441/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/396

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2014 року 14:51 № 826/15441/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше пожежне товариство" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участі представників сторін:

представників позивача Гриценко С.В., Салаєв В.М., Гриценко О.В.,

представника відповідача Кириленка М.Є.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.11.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перше пожежне товариство" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень про застосування штрафних санкцій від 19.09.2014 № 0004712201 та № 0004722201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15441/4.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11.11.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 994 від 23.07.2014, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Перше пожежне товариство" (код ЄДРПОУ 36423040) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Фалкон - 2011" (код ЄДРПОУ 37649519) за період жовтень, листопад, грудень 2012 року, ТОВ "ДМС Голд" (код ЄДРПОУ 34981576) за період вересень, жовтень 2012 року, ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572) за період липень, вересень 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 07.08.2014 № 6112/26-51-22-01/36423040 (т. 1, арк. 40-50).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- ст. 134, пп. 138.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування прибутку підприємств у 2012 році у розмірі 196150,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2012 рік на загальну суму 41191,50 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 39230,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 07.08.2014 № 6112/26-51-22-01/36423040 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 19.09.2014:

- № 0004712201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 51489,37 грн., з якої: за основним платежем - 41191,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10297,87 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000 (т. 1, арк. 8);

- № 0004722201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 49037,50 грн., з якої: за основним платежем - 39230,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9807,50 грн. за платежем: ПДВ, код платежу: 14010100 (т. 1, арк. 9).

Згідно п. 86.3 ст. 86 ПК України, Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Крім того, згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Крім цього, згідно інформації Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо пересилання внутрішніх поштових відправлень судом було встановлено, що листи поділяються на:

- прості.

- рекомендовані:

Порядок відправлення: Подаються для пересилання до об'єкта поштового зв'язку з одержанням розрахункового документу, що підтверджує прийняття.

Порядок вручення: Доставляються та вручаються адресатові під розписку;

- з оцінкою вартості вкладення (оголошеною цінністю) , визначеною відправником:

Порядок відправлення: Подаються для пересилання до об'єкта поштового зв'язку з одержанням розрахункового документу, що підтверджує прийняття.

Порядок вручення: Вручаються адресатові під розписку в об'єкті поштового зв'язку.

Переваги пересилання рекомендованих листів та листів з оголошеною цінністю:

- підтвердження подачі (користувачу при прийманні видається квитанція);

- приписка до виробничих документів по всьому шляху проходження;

- підтвердження вручення (вручення під розпис).

При відправленні рекомендованих листів та листів з оголошеною цінністю можна скористатися наступними послугами:

- "Вручити особисто" - пересилається з рекомендованим повідомленням про вручення та вручаються особисто адресату.

- "З повідомленням про вручення" - повідомлення, яким ми проінформуємо, коли й кому (адресатові або його представнику) вручене Ваше відправлення.

Відтак, з аналізу вище викладеного вбачається, що як рекомендовані листи, так і листи з оцінкою вартості вкладення (оголошеною цінністю) можна відправляти з повідомленням про вручення.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач скерував на адресу позивача акт перевірки від 07.08.2014 № 6112/26-51-22-01/36423040 листом з повідомленням про вручення під № 02068 0864535 9 (т. 1, арк. 51).

Відтак, твердження позивача про порушення податковим органом прав позивача щодо невручення вище вказаного акту перевірки, а також його направлення листом з оголошеною цінністю спростовуються наданими відповідачем доказами, оскільки, відповідач вчинив всі необхідні дії, передбачені ПК України, для вручення позивачеві акту перевірки від 07.08.2014 № 6112/26-51-22-01/36423040, скерувавши на адресу позивача акт перевірки листом з оголошеною цінністю та з повідомленням про вручення № 02068 0864535 9.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали (т. 1, арк. 41-42):

- вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к про визнання громадянина ОСОБА_5 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (т. 1, арк. 75-95).

Відповідно до даного вироку (т. 1, арк. 44), громадянина ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), оскільки, ТОВ "Фалкон - 2011" було реєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_5, вчинене повторно, а також за згодою і безпосередньою участю ОСОБА_6

Згідно даного вироку, у липні 2012 року ОСОБА_5 вступив у попередню змову невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_6 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Фалкон - 2011" (код ЄДРПОУ 37649519), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_5, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_6 погодився на таку пропозицію.

Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ "Фалкон - 2011" від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницька діяльність фактично не здійснювалась.

- Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 17.01.2013 № 168/2240/37649519 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фалкон - 2011" (код ЄДРПОУ 37649519) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень-листопад 2012 року".

Згідно даного акту встановлено (т. 1, арк. 43), що ТОВ "Фалкон - 2011" має стан платника " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відтак, податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між ТОВ "Фалкон - 2011" та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

- Акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2013 № 1733/2240/37649519 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фалкон - 2011" (код ЄДРПОУ 37649519) з контрагентами з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2012 по 31.01.2013".

Згідно даного встановлено (т. 1, арк. 43-44), що службовою запискою Головного відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 16.05.2013 № 2284/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Фалкон - 2011" та висновок експерта № 395 від 15.05.2013, яким встановлено, що підписи від ім. гр. ОСОБА_6 ймовірно виконані не гр. ОСОБА_6, а іншою особою.

Відтак, податковий орган дійшов висновку, що правочини укладені з контрагентами вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

- Акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2013 № 125/22-40/34981576 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ДМС Голд" (код ЄДРПОУ 34981576) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за податковий період з 01.11.2010 по 19.06.2013".

Згідно даного акту встановлено (т. 1, арк. 45), що ТОВ "ДМС Голд" (код ЄДРПОУ 34981576) має стан платника " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім цього, відповідного до даного акту, було використано висновок від 03.06.2013 № 438 щодо проведення почеркознавчої експертизи керівника та головного бухгалтера ТОВ "ДМС Голд" (код ЄДРПОУ 34981576) ОСОБА_8 встановлено, що підписи документів, які надано для експертизи ймовірно виконані не гр. ОСОБА_8, а іншою особою.

- Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 26.12.2012 № 2341/22-20/34795572 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572)".

Згідно даного акту встановлено (т. 1, арк. 46), що ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572) має стан платника " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відтак, проведеною перевіркою встановлено (т. 1, арк. 47), відсутність у ПП "Унісон Дизайн" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.

- Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 17.01.2013 № 165/2240/34795572 "Про неможливість проведення перевірки ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, вересень, жовтень 2012 року".

Таким чином, ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що ТОВ "Перше пожежне товариство" занижено об'єкт оподаткування прибутку підприємств, оскільки, не включаються до складу валових витрат: витрати не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що ТОВ "Перше пожежне товариство" занижено податок на додану вартість, оскільки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушеннями вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Однак, ТОВ "Перше пожежне товариство" не погоджується такою позицією податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 19.09.2014 № 0004712201 та № 0004722201, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ТОВ "Фалкон - 2011" (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_6 було укладено договір № Ф-8/10 від 08.10.2012 (т. 1, арк. 135-136).

Згідно умов даного договору, субпідрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати монтаж кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації по Повітрофлотському проспекту, 94 в м. Києві, в складі № 6.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акт здачі-прийняття робіт (т. 1, арк. 141), рахунок-фактуру за підписом невстановленої особи, оскільки відсутня розшифровка підпису (ПІБ) (т. 1, арк. 142), податкову накладну за підписом ОСОБА_9 (т. 1, арк. 148) та платіжне доручення (т. 1, арк. 152).

Проте, позивач не надав суду докази транспортування та передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Перше пожежне товариство" до ТОВ "Фалкон - 2011" (хоча це передбачено умовами договору, оскільки підрядник передає субпідряднику матеріальні цінності), не надав докази, що ТОВ "Фалкон - 2011" мало фізичну можливість надати послуги монтажу кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації.

Таким чином, відсутні письмові докази щодо надання саме працівниками ТОВ "Фалкон - 2011" послуг з монтажу кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації по Повітрофлотському проспекту, 94 в м. Києві, в складі № 6.

У зв'язку з чим, із наданих позивачем доказів не можливо встановити реальність операції між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ТОВ "Фалкон - 2011".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання послуг з монтажу кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації по Повітрофлотському проспекту, 94 в м. Києві, в складі № 6 саме працівниками ТОВ "Фалкон - 2011".

Відтак, господарські операції, що нібито відбулись, оформлені лише на підставі формально складених первинних документів.

Крім того, між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ТОВ "Фалкон - 2011" (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_6 було укладено договір № Ф-19/11 від 19.11.2012 (т. 1, арк. 137-138).

Згідно умов даного договору, субпідрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати монтаж кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації по Повітрофлотському проспекту, 94 в м. Києві, в адміністративній будівлі.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаткову угоду (т. 1, арк. 139), рахунок-фактуру за підписом невстановленої особи, оскільки відсутня розшифровка підпису (ПІБ) (т. 1, арк. 143), акти здачі-прийняття робіт (т. 1, арк. 144-145), податкові накладні за підписом ОСОБА_9 (т. 1, арк. 150-151) та платіжні доручення (т. 1, арк. 154-155).

Проте, позивач не надав суду докази транспортування та передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Перше пожежне товариство" до ТОВ "Фалкон - 2011", не надав докази, що ТОВ "Фалкон - 2011" мало фізичну можливість надати послуги монтажу кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації.

Таким чином, відсутні письмові докази щодо надання саме працівниками ТОВ "Фалкон - 2011" послуг з монтажу кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації по Повітрофлотському проспекту, 94 в м. Києві, в адміністративній будівлі.

У зв'язку з чим, із наданих позивачем доказів не можливо встановити реальність операції між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ТОВ "Фалкон - 2011".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання послуг з монтажу кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації по Повітрофлотському проспекту, 94 в м. Києві, в адміністративній будівлі саме працівниками ТОВ "Фалкон - 2011".

Крім того, між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ТОВ "Фалкон - 2011" (продавець), в особі директора ОСОБА_6 було укладено договір № 454/11 від 19.11.2012 (т. 1, арк. 140), згідно умов якого, продавець зобов'язується передати у власність замовника товар.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: видаткову накладну, рахунок-фактуру (т. 1, арк. 146, 147), податкову накладну за підписом ОСОБА_9 (т. 1, арк. 149) та платіжне доручення (т. 1, арк. 153).

Проте, позивач не надав суду докази транспортування та передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Фалкон - 2011" до ТОВ "Перше пожежне товариство", оскільки, відсутні товарно-транспортні накладні, довіреності (витяг із журналу виданих довіреностей), як і відсутні докази, що ТОВ "Фалкон - 2011" мало фізичну можливість транспортувати товари для передачі ТОВ "Перше пожежне товариство".

Крім цього, позивач надав суду договори укладені між ТОВ "Перше пожежне товариство" та Державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації» разом з первинними документами (т. 1, арк. 203-223), згідно яких вбачається, що саме на виконання даних договірних відносин позивачем були укладені договори з ТОВ "Фалкон - 2011".

Проте, суд звертає увагу позивача, що документи від імені ТОВ "Фалкон - 2011" підписані ОСОБА_6 , в той час як вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к встановлено, що ОСОБА_6, не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_5, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, погодився на пропозицію ОСОБА_5 та зареєстрував на своє ім'я ТОВ "Фалкон - 2011" без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Відтак, вищевказаним вироком встановлено, що ТОВ "Фалкон - 2011" не здійснювало господарську діяльність, хоча на рахунок даного товариства надходили кошти від реальних суб'єктів господарювання за товари (роботи, послуги), які нібито надавалися ТОВ "Фалкон - 2011".

Таким чином, вбачається, що ТОВ "Перше пожежне товариство" виконало свої договірні зобов'язання перед Державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації», однак, з первинної документації можна дійти висновку, що надані роботи (послуги, товари) були виконані ТОВ "Перше пожежне товариство" самостійно, оскільки відсутні належні докази, що частину робіт виконувало ТОВ "Фалкон - 2011", а не позивач, враховуючи, наявний в матеріалах вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к.

У зв'язку з чим, позивачем не доведена реальність операції між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ТОВ "Фалкон - 2011".

Крім того, між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ПП "Унісон Дизайн" (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_10 було укладено договір № Тх100_МН від 05.09.2012 (т. 1, арк. 165-166).

Згідно умов даного договору, субпідрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати монтаж кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації в складських, виробничих, офісних приміщеннях та приміщенні електрощитової та котельної за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 3.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акт здачі-прийняття робіт (т. 1, арк. 174), податкову накладну (т. 1, арк. 178) та платіжне доручення (т. 1, арк. 182).

Проте, позивач не надав суду докази транспортування та передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Перше пожежне товариство" до ПП "Унісон Дизайн", не надав докази, що ПП "Унісон Дизайн" мало фізичну можливість надати послуги монтажу кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації.

Крім того, позивач надав суду договір між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ПАТ «Лантманнен Акса» разом з первинними документами (т. 1, арк. 238-250), згідно яких вбачається, що саме на виконання даних договірних відносин позивачем був укладений договір з ПП "Унісон Дизайн".

Проте, позивач не надав суду належних доказів, що надані послуги для ПАТ «Лантманнен Акса» були виконані саме ПП "Унісон Дизайн", а не ТОВ "Перше пожежне товариство".

Таким чином, відсутні письмові докази щодо надання саме працівниками ПП "Унісон Дизайн" послуг з монтажу кабеля та укладання його в короб для пожежної сигналізації.

Крім цього, між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ПП "Унісон Дизайн" (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_10 було укладено договір № 2606/ОП від 03.07.2012 (т. 1, арк. 167-168).

Згідно умов даного договору, субпідрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати очищення дерев'яних поверхонь від пилу та бруду покрівлі адміністративної будівлі ЦТЕ № 1 по вул. Льва Толстого, 16/18 у м. Києві у кількості 2435 кв.м.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти здачі-прийняття робіт (т. 1, арк. 172-173), податкові накладні (т. 1, арк. 176-177) та платіжне доручення (т. 1, арк. 180-181).

Проте, позивач не надав суду докази, що ПП "Унісон Дизайн" мало фізичну можливість надати послуги очищення дерев'яних поверхонь від пилу та бруду.

Крім того, позивач надав суду договір між ТОВ "Перше пожежне товариство" та Філією спеціалізованого електрозв'язку ПАТ «Укртелеком» разом з первинними документами (т. 1, арк. 251-262), згідно яких вбачається, що саме на виконання даних договірних відносин позивачем був укладений договір з ПП "Унісон Дизайн".

Таким чином, відсутні письмові докази щодо надання саме працівниками ПП "Унісон Дизайн" послуг з очищення дерев'яних поверхонь від пилу та бруду, а не ТОВ "Перше пожежне товариство".

Крім цього, між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ПП "Унісон Дизайн" (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_10 було укладено договір № 474/ОП від 11.06.2012 (т. 1, арк. 169-170).

Згідно умов даного договору, субпідрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати очищення металевих поверхонь щітками - 150 кв.м., знесилення металевих поверхонь - 1164 кв.м., очищення металевих поверхонь від фарби та іржі - 636 кв.м. в приміщенні фарбувальної камери, очисних споруд, СТО та майстерні по вул. Довбуша, 22 у м. Києві.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акт здачі-прийняття робіт (т. 1, арк. 171), податкові накладні (т. 1, арк. 175) та платіжне доручення (т. 1, арк. 179).

Проте, позивач не надав суду докази, що ПП "Унісон Дизайн" мало фізичну можливість надати послуги очищення металевих поверхонь щітками, знесилення металевих поверхонь, очищення металевих поверхонь від фарби та іржі в приміщенні фарбувальної камери, очисних споруд, СТО та майстерні.

Крім того, позивач надав суду договір між ТОВ "Перше пожежне товариство" та Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» разом з первинними документами (т. 1, арк. 224-237), згідно яких вбачається, що саме на виконання даних договірних відносин позивачем був укладений договір з ПП "Унісон Дизайн".

Таким чином, відсутні письмові докази щодо надання саме працівниками ПП "Унісон Дизайн" послуг з очищення металевих поверхонь щітками, знесилення металевих поверхонь, очищення металевих поверхонь від фарби та іржі в приміщенні фарбувальної камери, очисних споруд, СТО та майстерні, а не ТОВ "Перше пожежне товариство".

Крім того, суд звертає увагу позивача, що наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" № 559 від 04.12.2009 (який діяв на момент спірних правовідносин) були затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", що додаються до наказу.

Крім іншого, даним наказом визначено запровадити застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Проте, як було встановлено судом, позивач не надає до суду первинні облікові документи у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати"по взаємовідносинах з ТОВ "Фалкон - 2011" та з ПП "Унісон Дизайн", оскільки, надані позивачем акти з даними контрагентами (т. 1, арк. 144-145, 171-174) не відповідають примірним формам № КБ-2в, які визначені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" № 559 від 04.12.2009.

Крім того, позивач не надає суду первинні облікові документи у будівництві № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати"о взаємовідносинах з ТОВ "Фалкон - 2011" та з ПП "Унісон Дизайн".

Крім цього, між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ТОВ "ДМС Голд" (субпідрядник), в особі директора ОСОБА_8 було укладено договір № Т31/08 від 31.08.2012 (т. 1, арк. 194-195).

Згідно умов даного договору, перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажів та супроводжуючих осіб автомобільним транспортом до пункту призначення, вказаного замовником.

Крім того, п. 2.1 договору визначено, що перевезення перевізником здійснюються на підставі заявок.

Крім цього, п. 2.5.1 договору закріплено, що обов'язком замовника є вчасне подання заявок на перевезення із зазначенням маршруту.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 1 (т. 1, арк. 196), акти здачі-прийняття робіт (т. 1, арк. 197-199), податкові накладні за підписом ОСОБА_8 (т. 1, арк. 200-201) та платіжні доручення (т. 1, арк. 201а-202).

Проте, позивач не надав суду заявки із зазначенням маршруту перевезення, як і не надав докази, що саме працівники ТОВ "ДМС Голд" здійснювали грузопасажирські перевезення, як і не надано доказів щодо використання наданих послуг у власній господарській діяльності або пов'язаність наданих послуг перевезення із підприємницькою діяльністю ТОВ "Перше пожежне товариство".

Крім того, згідно висновку від 03.06.2013 № 438 щодо проведення почеркознавчої експертизи керівника та головного бухгалтера ТОВ "ДМС Голд" (код ЄДРПОУ 34981576) ОСОБА_8 встановлено, що підписи документів, які надано для експертизи ймовірно виконані не гр. ОСОБА_8, а іншою особою.

Таким чином, відсутні письмові докази щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ДМС Голд" щодо грузопасажирських перевезень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій з ТОВ "Фалкон - 2011", ПП "Унісон Дизайн" та ТОВ "ДМС Голд", оскільки не підтверджується факт придбання робіт (товарів, послуг).

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту .

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операції між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ТОВ "Фалкон - 2011", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "ДМС Голд".

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Перше пожежне товариство" та ТОВ "Фалкон - 2011", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "ДМС Голд" не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ "Фалкон - 2011", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "ДМС Голд" договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Крім того, за змістом пункту 1 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, який діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість .

Відповідно до п. 16 Порядку № 1379, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця . Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної ;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ "Перше пожежне товариство" податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), виписаних від імені його контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Перше пожежне товариство" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перше пожежне товариство" (код ЄДРПОУ 36423040) решту суми судового збору у розмірі 1625,94 грн. (одна тисяча шістсот двадцять п'ять грн. 94 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 листопада 2014 року.