Ухвала

від 04.11.2015 по справі 826/15441/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/10575/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Перше пожежне товариство»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року

у справі № 826/15441/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перше пожежне товариство» (далі - позивач, ТОВ «Перше пожежне товариство»)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Перше пожежне товариство» звернулось у жовтні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дарницькому районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2014 року № 0004712201 та № 0004722201.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Фалкон-2011» за період жовтень, листопад, грудень 2012 року, ТОВ «ДМС Голд» за період вересень, жовтень 2012 року, ПП «Унісон Дизайн» за період липень, вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 07.08.2014 року № 6112/26-51-22-01/36423040, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено об'єкт оподаткування прибутку підприємств у 2012 році у розмірі 196 150,00гривень, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2012 рік на загальну суму 41 191,50 гривня; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 39 230,00 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.09.2014 року: № 0004712201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 41 191,50 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10 297,87 гривень; № 0004722201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 39 230,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9807,50 гривень.

З матеріалів акту перевірки вбачається, що для висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства слугували використані в ходів перевірки матеріали актів інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, якими встановлено, що дані підприємства мають стан платників « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, відсутність у таких необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності такими, тобто укладені ними правочини є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення реальних наслідків, обумовлених ними, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

При цьому, акт перевірки містить посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року по справі № 761/22932/13-к про визнання громадянина ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, відповідно до якого ОСОБА_5, не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_4 та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, погодився на пропозицію ОСОБА_4 та зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Фалкон-2011» без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Положеннями п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

За змістом п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Фалкон-2011» (субпідрядник) було укладено договори від 08.10.2012 року № Ф-8/10, від 19.11.2012 року № Ф-19/11, за умовами яких субпідрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати монтаж та укладання в короб кабелю для пожежної сигналізації по Повітрофлотському проспекту, 94 в м. Києві, в складі № 6 та адміністративній будівлі. При цьому, між вказаними сторонами було укладено договір від 19.11.2012 року № 454/1, за умовами якого вказаний контрагент зобов'язується передати у власність позивачу товар, а останній прийняти та оплатити його.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за вказаними правочинами позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт, рахунків-фактур, податкових накладних, видаткової накладної та платіжних доручень. При цьому, додатково на підтвердження виконання договірних відносин із вказаним контрагентом надано копії догорів укладених позивачем із замовником таких робіт ДП «Завод 410 Цивільної авіації» та відповідних первинних документів.

Також, матеріали справи свідчать, що у перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ПП «Унісон Дизайн» (субпідрядник) за договорами від 05.09.2012 року № Тх100_МН, від 03.07.2012 року № 2606/ОП, від 11.06.2012 року № 474/ОП, за умовами яких субпідрядник зобов'язується виконати: монтаж та укладання в короб кабелю для пожежної сигналізації в складських, виробничих, офісних приміщеннях та приміщенні електрощитової та котельної за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 3; очищення дерев'яних поверхонь від пилу та бруду покрівлі адміністративної будівлі ЦТЕ № 1 по вул. Льва Толстого, 16/18 у м. Києві у кількості 2435 м.І; очищення металевих поверхонь щітками - 150 м.І, знесилення металевих поверхонь - 1164 м.І, очищення металевих поверхонь від фарби та іржі - 636 м.І в приміщенні фарбувальної камери, очисних споруд, СТО та майстерні по вул. Довбуша, 22 у м. Києві.

На підтвердження реального виконання сторонами зобов'язань, обумовлених вказаними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних та платіжних доручень. При цьому, додатково на підтвердження виконання договірних відносин із вказаним контрагентом надано копії догорів укладених позивачем із замовниками таких робіт ПАТ «Лантманнен Акса», Філією спеціалізованого електрозв'язку ПАТ «Укртелеком» та ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», з відповідними первинними документами до таких.

Так, при дослідженні вказаних документів судами попередніх інстанцій встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по взаємовідносинах з наведеними вище контрагентами не відповідають примірним формам № КБ-2в, визначеним наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» № 559 від 04.12.2009 року.

При цьому, судами вірно зауважено, що матеріали справи не містять первинних облікових документів у будівництві по спірних господарських операціях, зокрема, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3, яка визначена зазначеним вище наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, а також доказів транспортування та передачі товарно-матеріальних цінностей між договірними сторонами вказаних правовідносин.

Разом з тим, судами вірно зауважено, що наявні у матеріалах справи рахунки-фактури по правочинам з ТОВ «Фалкон-2011» не містять розшифровки підпису (ПІП) особи, якою цей документ був підписаний, що не дає можливості ідентифікувати вказану особу, а податкові накладні видані вказаним контрагентом за підписом ОСОБА_6, з урахуванням наявного у матеріалах справи вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року по справі № 761/22932/13-к, не можуть бути доказом реального здійснення господарських операцій даного підприємства з позивачем.

Крім того, судами встановлено, що у перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські правовідносини з ТОВ «ДМС Голд» (перевізник) за договором від 31.08.2012 року № Т31/08, за умовами якого перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажів та супроводжуючих осіб автомобільним транспортом до пункту призначення, вказаного замовником. Пунктом 2.1 договору визначено, що перевезення перевізником здійснюються на підставі заявок. Також, п. 2.5.1 договору закріплено, що обов'язком замовника є вчасне подання заявок на перевезення із зазначенням маршруту.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за вказаним правочином позивачем долучено до матеріалів справи копії додатку № 1, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних та платіжних доручень.

Проте, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, позивачем не долучено до матеріалів справи заявок із зазначенням маршруту перевезення, обов'язкова наявність яких обумовлена умовами вказаного договору. Також, матеріали справи не містять доказів, що саме працівники ТОВ «ДМС Голд» здійснювали вантажопасажирські перевезення, а також не надано доказів використання отриманих послуг від вказаного контрагента в межах власної господарській діяльності або пов'язаність таких з діяльністю ТОВ «Перше пожежне товариство». При цьому, судами вірно встановлено, що податкові накладні видані даним контрагентом за підписом ОСОБА_7 не є належним доказом реального здійснення спірних господарських операцій за вказаним договором, оскільки відповідно до наявного у матеріалах справи висновку від 03.06.2013 року № 438 щодо проведення почеркознавчої експертизи керівника та головного бухгалтера ТОВ «ДМС Голд» ОСОБА_7, підписи документів, які надано для експертизи ймовірно виконані не гр. ОСОБА_7, а іншою особою.

За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що надані позивачем документи підтверджують виконання ним зобов'язань перед замовниками, однак не дають можливості встановити реальність та товарність спірних господарський операцій з вказаними контрагентами (субпідрядниками), а також використання отриманих за ними товарів (робіт, послуг) в межах власної господарської діяльності, що свідчить про формальне документування таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено реального здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Фалкон-2011», ПП «Унісон Дизайн» та ТОВ «ДМС Голд», оскільки первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення таких оформленні з порушенням вимог, передбачених чинним законодавством, чим підтверджено необґрунтованість формування товариством валових витрат та податкового кредиту за рахунок коштів сплачених контрагентам у складі цін за поставлений товар (роботи, послуги) по вказаним господарським операціям .

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів позивача про передчасність винесення спірних податкових повідомлень-рішень, через не надіслання йому акту перевірки, оскільки позивач мав не лише вказати на неправомірність дій відповідача, а й довести, що порушення порядку прийняття податкових повідомлень-рішень призвело до необґрунтованого висновку про неправомірне формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених контрагентами позивача, що останнім зроблено не було.

З аналізу наведених вище норм та встановлених обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій у повній мірі визначено обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Перше пожежне товариство».

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Перше пожежне товариство» - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року у справі № 826/15441/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько