Постанова

від 26.11.2014 по справі 904/4071/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 року Справа № 904/4071/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Литвин А.Н.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 21.08.14;

від відповідача: Кухарова Т.Є представник, довіреність №17 від 01.07.14;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2014 року у справі № 904/4071/13

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

до Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», м. Дніпропетровськ

про стягнення 363 972 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2014 року (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволені.

Суд стягнув з Вищого навчального приватного закладу "Дніпропетровський гуманітарний університет" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 1 103 200,00 грн. (один мільйон сто три тисячі двісті грн. 00 коп.) - заборгованості, 8096,00 грн. (вісім тисяч дев'яносто шість грн. 00 коп.) - за проведення судової експертизи, 22 064,00 грн. (двадцять дві тисячі шістдесят чотири грн. 00 коп.)

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Вищий приватний навчальний заклад звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, та порушив норми процесуального права, які привели до ухвалення неправильного рішення.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не врахував виконання відповідачем умов попереднього договору, та укладеного на його виконання основного договору оренди, якими був передбачений розмір орендної плати. Перерахування орендної плати відповідачем була здійснена платіжними дорученнями на рахунок позивача, що свідчить про безпідставність висновків суду про наявну заборгованість. Той факт, що позивачка повертала сплачені ними рахунки, не свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати.

Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно визначив розмір орендної плати лише за вказівкою позивача, не врахувавши дійсний договір, укладений на виконання попереднього договору, який визначив орендну плату у іншому розмірі, ніж у подальшому заявив позивач.

Також апелянт вважає, що суд порушив норми процесуального права, оскільки стягнув суму заборгованості у більшому розмірі, ніж заявлене позивачем на підставі його усної заяви про збільшення позовних вимог.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 03.11. 2014 року.

В судовому засіданні 03.11.2014 року було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи до 24.11.2014 року у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові документи.

В судовому засіданні 24.11.2014 року було оголошено перерву до 26.11.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача надав відзив, в якому просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2011 року між сторонами був укладений попередній договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого сторони домовились про намір укласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 3700 кв.м., за адресою вул. Орловська 4 (після закінчення будівництва вул.Орловська, 1 Б) після вводу будівлі в експлуатацію, строком 15 років на передбачених попереднім договором умовах, п. 4.1. якого визначено розмір орендної плати на рівні 63 000 грн.

На виконання попереднього договору, 01.06.2012 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та Вищим навчальним приватним закладом "Дніпропетровський гуманітарний університет" (орендар) укладений Довгостроковий договір №2 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 3 226,7 м. кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно п. 2.1. Договору орендна плата на період дії цього Договору оренди сплачується на підставі чинного законодавства та додаткових угод.

Цим Договором сторони встановлюють, що даний Договір діє з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2014 р. Термін оренди починає обчислюватися з моменту підписання Сторонами акту-прийому передачі "об'єкта оренди" (п. 5.1. Договору).

Звертаючись до Вищого навчального приватного закладу "Дніпропетровський гуманітарний університет" із позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 218-220, Том №1) просить стягнути 577 200,00 грн. - заборгованості з орендної плати, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилалась на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за довгостроковим договором № 2 від 01.06.2012р. в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за періоди: з липня 2012 р. по серпень 2012 р. та з вересня 2012 р. по жовтень 2013 р.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи на її користь з відповідача 1 103 200,00 грн. (один мільйон сто три тисячі двісті грн. 00 коп.) заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що розмір орендної плати у договорі не визначений, тому взяв до уваги розмір, встановлений висновком судової оціночної експертизи, а саме - 79 000 грн. на місяць, що відповідно за період з липня 2012 р. по жовтень 2013 р. з урахуванням частково сплачених сум складає саме вищезазначену суму.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до п. 1 ст. 182 ГК України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. При цьому, в силу п. 2 такої норми, попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, попереднім договором сторони погодили умови, на яких у подальшому, тобто, 01.06.2012 року, між ними був укладений основний договір оренди нерухомого майна.

Означений договір не визначив розмір орендної плати, тому, на думку позивача, вона мала бути визначена на підставі середньої ринкової вартості відповідного майна, і у рамках означеного спірного договору була встановлена висновком оціночної експертизи на рівні 79 000грн. на місяць.

Проте, колегія суддів вважає безпідставними доводи сторін і висновки суду першої інстанції про те, що розмір орендної плати визначається у відповідності до ст. 762 ЦК України з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, оскільки така істотна умова основного договору як ціна у спірному договорі не визначена.

Такі висновки є необґрунтованими з огляду на те, що поза увагою суду першої інстанції залишився попередній договір, яким сторони погодили розмір орендної плати, який повинен бути зазначений у основному договорі у сумі 63 000 грн. на місяць. Такий попередній договір створює для сторін юридичні наслідки, оскільки він визначає істотні умови основного договору, який буде і був укладений у майбутньому.

За таких обставин суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги розмір орендної плати, визначений на підставі оціночної експертизи в сумі 79 000 грн., оскільки ціна орендної плати була визначена сторонами у попередньому договорі і відповідно складає 63 000 грн.

Додатковою угодою № 1 до договору № 2 від 01.06.2012 р. оренди приміщень сторони прийшли до згоди внести зміни: До розділу 2 п. 2.1. договору на період підготовки приміщення до експлуатації (до початку навчального процесу до 01 вересня 2012 р.) встановити розмір орендної плати: 10 000,00 грн. на місяць (з урахуванням ПДВ 20 %).

Таким чином, відповідач повинен був сплачувати орендну плату за липень-серпень 2012 року з урахуванням додаткової угоди у розмірі по 10 000 грн., а за вересень 2012-жовтень 2013 року включно по 63 000 грн., а усього з липня 2012 року по жовтень 2013 року у розмірі - 902 000 грн.( 20 000 +63 000х14 міс.)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач платіжними дорученнями перерахував позивачу орендну плату за липень 2012 - квітень 2013 року, та вересень - жовтень 2013 року у загальній сумі 650 000 грн., проте, позивач, не погоджуючись з означеним розміром орендної плати, платіжними дорученнями повернув відповідачу платежі на суму 272 000 грн.

Таким чином, фактично відповідачем було сплачено за користування орендованим майном, без врахуванням повернутих сум - 378 000 грн., тому на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 524 000 грн. ( 902 000 - 650 00 + 272 000).

Посилання відповідача на те, що позивач не має право на стягнення сум орендної плати, яка була сплачена відповідачем, але повернута позивачем, оскільки оплата свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, не може бути прийнята судом до уваги з наступних підстав.

Так, сторонами не заперечувалось, що відповідач дійсно сплачував орендні платежі, які були частково повернуті позивачем у зв'язку із незгодою з їх розміром, та той факт, що відповідач користувався орендованим майном, оплату за яке позивачем не було отримано.

Разом з тим, відповідно до статті 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі ухилення кредитора від прийняття виконання.

Оскільки відповідачем таких дій не було вжито, це спростовує його доводи про належне виконання своїх зобов'язань за договором в частині орендної плати.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову на суму 524 000 грн. з вищезазначених мотивів.

Витрати сторін по оплаті проведення судових експертиз колегія суддів вважає за необхідне покласти на сторони, оскільки при вирішенні справи в апеляційній інстанції вони не були взяті до уваги.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір у відповідності до ст.49 ГПК України підлягає стягненню пропорційно розміру позовних вимог у сумі 10480 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2014 року у справі № 904/4071/13- скасувати.

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з Вищого навчального приватного закладу "Дніпропетровський гуманітарний університет" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Орловська, 1 б, код ЄДРПОУ 32495593) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 524 000 грн. - заборгованості, 10480 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Доручити суду першої інстанції видати наказ.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 28.11.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Чус

Суддя М.О.Дармін