Постанова

від 29.01.2015 по справі 904/4071/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 904/4071/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційних скаргВищого навчального приватного закладу "Дніпропетровський гуманітарний університет" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі№ 904/4071/13 господарського судуДніпропетровської області за позовомФізичною особи-підприємця ОСОБА_4 доВищого навчального приватного закладу "Дніпропетровський гуманітарний університет" простягнення 363 972 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_5 дов. б/н від 03.10.2014 року, - відповідачів:Магела С.О. дов. №2 від 27.01.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) до Вищого навчального приватного закладу "Дніпропетровський гуманітарний університет" (далі за текстом - ВНПЗ "Дніпропетровський гуманітарний університет") про стягнути 577 200, 00 грн. - заборгованості з орендної плати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року у справі № 904/4071/13 позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено: стягнуто з ВНПЗ "Дніпропетровський гуманітарний університет" на користь ФОП ОСОБА_4 1 103 200, 00 грн. - заборгованості.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ВНПЗ "Дніпропетровський гуманітарний університет" звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити ФОП ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі № 904/4071/13 апеляційну скаргу ВНПЗ "Дніпропетровський гуманітарний університет" задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року у справі № 904/4071/13 скасовано, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з ВНПЗ "Дніпропетровський гуманітарний університет" на користь ФОП ОСОБА_4 524 000 грн. - заборгованості. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ВНПЗ "Дніпропетровський гуманітарний університет" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення 272 000, 00 грн. орендної плати, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 509, 525, 526, 537 Цивільного кодексу України.

Також, ФОП ОСОБА_4, не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року змінити в частині суми заборгованості з орендної плати, а саме: задовольнити позовні вимоги в розмірі 577 200, 00 грн., аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 182 Господарського кодексу України, ст. ст. 210, 215, 220, 635, 793, 794 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 32, 43, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 15.01.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач) касаційні скарги Вищого навчального приватного закладу "Дніпропетровський гуманітарний університет" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийняті до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.01.2015 року № 03-05/97 для розгляду касаційних скарг у справі № 904/4071/13, у зв'язку з виходом із відпустки судді Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що розмір орендної плати у договорі не визначений, а тому взяв до уваги розмір, встановлений висновком судової оціночної експертизи, а саме - 79 000 грн. на місяць, що відповідно за період з липня 2012 року по жовтень 2013 року з урахуванням частково сплачених сум складає 1 103 200, 00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Апеляційним господарським судом досліджено, що 25.05.2011 року між сторонами був укладений попередній договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого сторони домовились про намір укласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 3 700 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 після вводу будівлі в експлуатацію, строком 15 років на передбачених попереднім договором умовах.

Положеннями п. 4.1. вказаного вище попереднього договору сторони визначили розмір орендної плати на рівні 63 000 грн.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання попереднього договору, 01.06.2012 року між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ВНПЗ "Дніпропетровський гуманітарний університет" (орендар) укладений Довгостроковий договір № 2 оренди нежитлового приміщення за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 3 226, 7 м. кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 2.1. вказаного вище Договору орендна плата на період дії цього Договору оренди сплачується на підставі чинного законодавства та додаткових угод.

Положеннями п. 5.1. Договором сторони погодили, що даний Договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2014 року. Термін оренди починає обчислюватися з моменту підписання сторонами акту-прийому передачі "об'єкта оренди".

Так, позивач, звертаючись до ВНПЗ "Дніпропетровський гуманітарний університет" із позовом, в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) просить стягнути 577 200, 00 грн. - заборгованості з орендної плати, посилалась на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за довгостроковим договором № 2 від 01.06.2012 року в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за періоди: з липня 2012 року по серпень 2012 року та з вересня 2012 року по жовтень 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та стягуючи на її користь з відповідача 1 103 200, 00 грн. заборгованості з орендної плати, місцевий господарський суд виходив з того, що розмір орендної плати у договорі не визначений, тому взяв до уваги розмір, встановлений висновком судової оціночної експертизи, а саме - 79 000 грн. на місяць, що відповідно за період з липня 2012 р. по жовтень 2013 р. з урахуванням частково сплачених сум складає саме вищезазначену суму.

Згідно ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Положеннями п. п. 1, 2 ст. 182 Господарського кодексу України передбачено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що попереднім договором сторони погодили умови, на яких у подальшому, тобто, 01.06.2012 року, між ними був укладений основний договір оренди нерухомого майна.

Так, вказаний Договір оренди від 01.06.2012 року не визначив розмір орендної плати, у зв'язку з чим, на думку позивача, вона мала бути визначена на підставі середньої ринкової вартості відповідного майна, і у рамках означеного спірного договору була встановлена висновком оціночної експертизи на рівні 79 000 грн. на місяць.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про безпідставність доводів сторін і висновки суду першої інстанції про те, що розмір орендної плати визначається у відповідності до ст. 762 Цивільного кодексу України з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, оскільки така істотна умова основного договору як ціна у спірному договорі не визначена.

Апеляційний господарський суд вірно вказав про те, що поза увагою суду першої інстанції залишився попередній договір, яким сторони погодили розмір орендної плати, який повинен бути зазначений у основному договорі у сумі 63 000 грн. на місяць. Такий попередній договір створює для сторін юридичні наслідки, оскільки він визначає істотні умови основного договору, який буде і був укладений у майбутньому.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про те, що місцевий господарський суд необґрунтовано взяв до уваги розмір орендної плати, визначений на підставі оціночної експертизи в сумі 79 000 грн., оскільки ціна орендної плати була визначена сторонами у попередньому договорі і відповідно складає 63 000 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковою угодою № 1 до договору № 2 від 01.06.2012 року оренди приміщень сторони прийшли до згоди внести зміни: До розділу 2 п. 2.1. договору на період підготовки приміщення до експлуатації (до початку навчального процесу до 01 вересня 2012 р.) встановити розмір орендної плати: 10 000, 00 грн. на місяць (з урахуванням ПДВ 20 %).

Отже, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату за липень-серпень 2012 року з урахуванням додаткової угоди у розмірі по 10 000 грн., а за вересень 2012 - жовтень 2013 року включно по 63 000 грн., а усього з липня 2012 року по жовтень 2013 року у розмірі - 902 000 грн.( 20 000 +63 000х14 міс.).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідач платіжними дорученнями перерахував позивачу орендну плату за липень 2012 - квітень 2013 року, та вересень - жовтень 2013 року у загальній сумі 650 000 грн., проте, позивач, не погоджуючись з означеним розміром орендної плати, платіжними дорученнями повернув відповідачу платежі на суму 272 000 грн.

Отже, судами встановлено, що фактично відповідачем було сплачено за користування орендованим майном, без врахуванням повернутих сум - 378 000 грн., а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 524 000 грн. (902 000 - 650 00 + 272 000).

Безпідставними є доводи відповідача про те, що позивач не має право на стягнення сум орендної плати, яка була сплачена відповідачем, але повернута позивачем, оскільки оплата свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з огляду на приписи ст. 537 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач дійсно сплачував орендні платежі, які були частково повернуті позивачем у зв'язку із незгодою з їх розміром, а відповідач користувався орендованим майном, оплату за яке позивачем не було отримано.

Згідно приписів ст. 537 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі ухилення кредитора від прийняття виконання.

Отже, оскільки відповідачем таких дій не було вжито, це спростовує його доводи про належне виконання своїх зобов'язань за договором в частині орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вищого навчального приватного закладу "Дніпропетровський гуманітарний університет" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі № 904/4071/13 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі № 904/4071/13 залишити без задоволення.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі № 904/4071/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко