Постанова

від 26.11.2014 по справі 5023/7946/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 5023/7946/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.08.2014

та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014

у справі №5023/7946/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Ізюмського міськрайонного управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління юстиції у Харківській області

про стягнення коштів

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи:не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2014 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року у справі №5023/7946/11 скаргу ФОП ОСОБА_2 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області у справі №5023/7946/11 задоволено.

Визнано неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 06.12.2011 року у справі №5023/7946/11, що оформлено листом №16-18/517-8342 від 10.07.2014 року.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області виконати наказ господарського суду Харківської області від 06 грудня 2011 року у справі №5023/7946/11 з врахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 та ухвалу господарського суду Харківської області від 18.08.2014 скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні поданої ФОП ОСОБА_2 скарги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області на користь ФОП ОСОБА_2 інфляційні витрати в сумі 2457,64 грн., 3%річних в сумі 895,93 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Рішення суду набрало законної сили та на його виконання 06.12.2011р. виданий відповідний наказ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, стягувачем - ФОП ОСОБА_2 неодноразово пред'являвся наказ суду для примусового виконання до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Харківській області, однак наказ суду повертався без виконання у зв'язку з тим, що у Ізюмського міськрайонного управління юстиції відсутні будь-які рахунки в фінансових установах, а все майно знаходиться на балансі Головного управління юстиції в Харківській області.

Після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", зазначений наказ суду було пред'явлено до виконання до відповідного органу Державної казначейської служби, на що отримав відповідь з Ізюмського управління Державної казначейської служби України у Харківській області вих. № 03-45/341 від 04.04.2013р. про те, що Ізюмське УДКСУ Харківської області не здійснює обслуговування за реєстраційними рахунками Ізюмське міськрайонне управління юстиції Харківської області, у зв'язку з чим запропоновано звернутись до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області листом № 16-19/138-3067 від 11.04.2013р. повернуло наказ суду без виконання та повідомило стягувача про те, що в Головному управлінні на казначейському обслуговуванні Ізюмське міське Управління юстиції Харківської області не знаходиться.

Листом Державної казначейської служби України № 5-10/6745-15710 від 01.07.2013р. стягувача - ФОП ОСОБА_2 повідомлено, що у випадках коли боржником за судовими рішеннями (виконавчими листами) є районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчі служби, з метою належного виконання судового рішення необхідно звертатися до відповідного суду для зміни способу і порядку виконання рішення (шляхом визначення боржниками за такими судовими рішеннями відповідні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які мають рахунки, з яких можливе таке стягнення), а саме здійснити заміну Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області на Головне управління юстиції у Харківській області.

Стягувач - ФОП ОСОБА_2 зверталась до суду за заявою про зміну способу та порядку виконання рішення, визначивши боржником за даним рішенням Головне управління юстиції у Харківській області.

Однак, ухвалою суду від 28.01.2014р. в задоволенні заяви відмовлено, оскільки подана заява фактично не є заявою про зміну способу або порядку виконання рішення суду, а фактично стягувач просив замінити боржника за судовим наказом, при цьому до матеріалів справи не надано доказів правонаступництва Головного управління юстиції у Харківській області відносно Ізюмського міськрайонного управління юстиції, яке є на даний час самостійною юридичною особою.

В цій же ухвалі роз'яснено, що в разі відсутності у боржника - державного органу відповідних призначень, що можна розцінити як і відсутність самостійного розрахункового рахунку та фінансування, виконання рішення суду здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, при цьому з врахуванням пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стягувач повинен пред'явити наказ суду за місцезнаходженням боржника до відповідного органу державної виконавчої служби, яка виконує даний наказ суду з врахуванням Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

03.02.2014р. наказ був пред'явлений до виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

Постановою державного виконавця від 21.02.2014р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області, виданого 06.12.2011р. у справі № 5023/7946/11.

Постановою державного виконавця від 17.04.2014р. вищезазначений наказ суду був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стягувач - ФОП ОСОБА_2 також оскаржила зазначену постанову державного виконавця від 17.04.2014р. до суду, за результатами розгляду скарги, ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2014р. скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Харківській області виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 17.04.2014р. по виконавчому провадженню № 42200149 про повернення виконавчого документу стягувачу; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області здійснити виконання наказу господарського суду Харківської області від 06 грудня 2011 року по справі № 5023/7946/11 з урахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

В.о. начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Харківській області звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області з наданням наказу суду для виконання та перерахування коштів стягувачу.

Листом № 16-18/517-8342 від 10.07.2014р. Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернуло наказ суду від 06.12.2011р. у справі № 5023/7946/11 Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Харківській області із вказівкою на те, що згідно з п.24 постанови КМУ від 03.08.2011р. № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" лише стягувачі можуть звернутись до органу казначейства з наданням відповідних документів.

Врахувуючи наведені обставини, ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якій просила суд визнати неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 06 грудня 2011 року по справі № 5023/7946/11, а також зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області виконати наказ Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2011 року по справі № 5023/7946/11 з врахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

За результатами розгляду поданої скарги, суди попередніх інстанцій, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та враховуючи вимоги чинного законодавства, дійшли правомірного та обґрунтованого висновку що така скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду попередніх інстанцій про те, що наказ господарського суду у справі № 5023/7946/11 повинен виконуватись державною виконавчою службою, але з урахуванням як вимог Закону України "Про виконавче провадження", так і вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Враховуючи, що в даному випадку у боржника, який є самостійною юридичною особою, відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, що встановлено державним виконавцем, а також відсутні власні розрахункові рахунки, що вбачається з листів органів державної казначейської служби, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що виконання рішення суду повинно бути здійснено за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області правомірно направив до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області наказ Господарського суду Харківської області від 06.12.2011 року № 5023/7946/11 для виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, дійшли правомірного висновку про задоволення скарги ФОП ОСОБА_2 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, оскільки саме останньою повинен виконуватися наказ господарського суду Харківської області від 06.12.2011 року у справі № 5023/7946/11, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неправомірність розгляду судами попередніх інстанцій поданої ФОП ОСОБА_2 скарги за приписами ст. 121-2 ГПК України, оскільки, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, в даному випадку стягувачем оскаржуються дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, як органу, який виконує судові рішення.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року та ухвали господарського суду Харківської області від 18.08.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 та ухвалу господарського суду Харківської області від 18.08.2014 у справі №5023/7946/11 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

О.М. Мамонтова