Ухвала

від 20.11.2014 по справі 802/3153/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3153/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

20 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю секретаря судового засідання:Марцісь Ю.А.,

за участю представників сторін:

апелянта - Янушкевич А.С., Козачок О.В.

позивача - Данилевич О.С., Іскра А.П., Благун Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Корделівський обласний міжгосподарський комбікормовий завод" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2014 року приватне акціонерне товариство "Корделівський обласний міжгосподарський комбікормовий завод" (далі - ПрАТ "Корделівський ОМКЗ") звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000622200 від 15.08.2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 1371,84 грн., в тому числі на суму 1097,47 грн. за основним платежем та на суму 274,37 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000632200 від 15.08.2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 88 065,58 грн., в тому числі на суму 70 452,47 грн. за основним платежем та на суму 17 613,11 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 06.10.2014 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зокрема наголошує на тому, що ПрАТ "Корделівський ОМКЗ" не являється підприємством промисловості та відповідно не може при обрахуванні орендної плати за землю керуватись положеннями ст.278 ПК України, незалежно від цільового призначення земельної ділянки, що передана в оренду.

У судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили і посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просили суд у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Козятинської ОДПІ в період з 22.05.2014 року по 04.07.2014 року проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ "Корделівський ОМКЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої перевірки складено акт № 74/22/00721780 від 11.07.2014 року (а.с. 8-63), в якому зазнаечно про порушення підприємством вимог пп. 14.1.136 та пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 14.1 ст. 14 ПК України, п. 288.1, п. 288.4 ст. 288 ПК України, внаслідок чого занижено земельного податку на загальну суму 214 650 грн., в тому числі:

- за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року на суму 58 540,88 грн.;

- за 2012 рік на суму 78 054,54 грн.;

- за 2013 рік на суму 78 054,54 грн.

15.08.2014 року Козятинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000622200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 3616,70 грн. та № 0000632200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 232 170,60 грн.. (а.с. 71-72).

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задоволенні позову виходив з того, що за період з 01.08.2011 року по 01.07.2012 року підприємство не занизило розміру орендної плати, а відтак висновки податкового органу про порушення ним вимог пп. 14.1.136 та пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 14.1 ст. 14 ПК України, п. 288.1 та п. 288.4 ст. 288 ПК України за вказаний період є помилковими.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Питання сплати орендної плати за землю врегульоване статтею 288 ПК України.

Так, згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України (в редакції, що була чинною у спірний період з 01.08.2011 року по 01.07.2012 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, вищевказана норма закону за своїм змістом є бланкетною і для визначення розміру орендної плати, в тому числі щодо земель несільськогосподарського призначення, відсилає до тих положень Розділу XII Податкового кодексу України, якими регулюються питання сплати земельного податку.

Згідно з п. 274.1 ст. 274 ПК України (в редакції, що була чинною у спірний період з 01.08.2011 року по 01.07.2012 року) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

При цьому необхідно зазначити, що у вказаній редакції пункт 274 статті 274 ПК України діяв до 01.07.2012 року, оскільки з цієї дати на підставі п. 81 Закону України № 4834-VI від 24.05.2012 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" в пункті 274.1 статті 274 слово та цифри "і 278" було виключено.

В свою чергу пунктом 278.1 статті 278 ПК України, на яку міститься посилання у п. 274.1 ст. 274 ПК України, було передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту за винятком земельних ділянок залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У розрізі вищевказаних положень Податкового кодексу України судова колегія зауважує, що в спірний період, тобто з 01.08.2011 року по 01.07.2012 року, розмір орендної плати за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, встановлювався у договорі оренди, але річна сума платежу не могла бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлювався у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

В свою чергу матеріали справи свідчать, що в спірний період з 01.08.2011 року по 01.07.2012 року позивач здійснював сплату орендної плати відповідно до п. 9 Договорів оренди землі № 107/10 та № 108/10 від 23.03.2010 року у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становило відповідно 38 428,64 грн. та 598,63 грн. на рік.

Проте, з часу набрання чинності Податковим кодексом України, тобто починаючи з 1 січня 2011 року розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, як одного із видів загальнодержавного податку - плати за землю, не міг бути меншим вищевказаних законодавчо визначених розмірів.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції судова колегія зважає на те, що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками правочину і не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку, оскільки зазначені відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засобів диспозитивності.

Таким чином, починаючи з 01.01.2011 року ПрАТ "Корделівський ОМКЗ" було зобов'язане сплачувати орендну плату у розмірі, що визначався виходячи з приписів п. 274.1 ст. 274, п. 278.1 ст. 278 ПК України, а не згідно умов пунктів 9 Договорів оренди землі № 107/10 та № 108/10 від 23.03.2010 року, що між іншим не заперечується позивачем.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарг податковий орган зауважує на тому, що річну суму орендної плати, яка підлягала перерахуванню підприємством до бюджету за орендовані землі комунальної (державної) власності у період з 01.08.2011 року по 01.07.2012 року, слід визначати на рівні трикратного розміру земельного податку, який встановлювався у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відтак, розмір орендної плати для позивача мав становити 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як фактично він сплачував лише 1 %, у зв'язку з чим відбулося заниження грошових зобов'язань з цього виду податків.

Проте до вказаних доводів податкового органу суд апеляційної інстанції ставиться критично з огляду на нижчевикладене.

Дійсно, пунктом 274.1 статті 274 ПК України у редакції до 01.07.2012 року було передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Отже, визначена вказаним пунктом ставка земельного податку через призму положень п. 288. 5 ст. 288 ПК України підлягала застосуванню для визначення розміру орендної плати щодо усіх земельних ділянок несільськогосподарського призначення, нормативну грошову оцінку яких проведено, за винятком земельних ділянок, стосовно яких було встановлено особливості ставок земельного податку, а саме земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 ПК України.

Пунктом 278.1 статті 278 ПК України було передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості встановлюється у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Під час апеляційного розгляду безспірно встановлено, що за Договорами оренди землі № 107/10 та № 108/10 від 23.03.2010 року позивачу ПрАТ "Корделівський ОМКЗ" надано в оренду земельні ділянки державної (комунальної) власності за межами населених пунктів для обслуговування виробничих будівель і споруд підприємства.

Як слідує з експлікацій земельних угідь, що є додатками до договорів оренди (а.с. 81, 96), земельні ділянки, надані в оренду ПрАТ "Корделівський ОМКЗ", належать до земель промисловості та за кодами Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого Держкомземом України 24.04.1998 року за № 14-1-7/1205 (а.с. 168-170), відносяться до земель промисловості з цільовим призначенням "для підприємств іншої промисловості" (код 3.1.5).

Враховуючи вищевикладене, орендовані позивачем земельні ділянки є тими земельними ділянками, про які йдеться у п. 278.1 ст. 278 ПК України. Відтак, за період з 01.08.2011 року по 01.07.2012 року ставка земельного податку для нього повинна була визначатись у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Вінницькій області, а не у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як помилково стверджує відповідач.

Аналогічна позиція щодо ставок земельного податку міститься у Єдиній базі податкових знань ДПС України (а.с. 176-180), яка, однак, безпідставно не була врахована Козятинською ОДПІ під час проведення перевірки та прийнятті оскаржуваних рішень.

З матеріалів справи встановлено, що у відповідь на звернення позивача № 107 від 22.08.2014 року Головне управління Держземагенства у Вінницькій області листом № 28-2-0.4-7646/2-14 від 29.08.2014 року повідомило, що нормативна грошова оцінка 1 га ріллі з врахуванням коефіцієнту індексації по Вінницькій області у 2011-2012 рр. складала 22 066,60 грн. (а.с. 167, 175).

Відповідно ставка земельного податку для позивача у спірний період мала становити 1103,30 грн. за 1 га (5 % від 22 066,60).

Таким чином, в силу вимог п. 274.1 ст. 274, п. 278.1 ст. 278, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України сукупна річна сума орендної плати щодо обох земельних ділянок, які у спірний період перебували в оренді у ПрАТ "Корделівський ОМКЗ", мала бути не меншою ніж 31 313,63 грн. (1103,30 х 3 х 9,4606 га), проте згідно з податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2011 та 2012 роки по Корделівській та Комунарівській сільських радах позивач визначив та фактично сплатив до бюджету річну орендну плату у розмірі 39 027,27 грн. (а.с. 101-133), що спростовує доводи податкового органу з приводу наявного у позивача грошового зобов'язання з орендної плати.

Безпідставними, на думку суду апеляційної інстанції, є також посилання податкового органу, що ПрАТ "Корделівський ОМКЗ" не являється підприємством промисловості та відповідно не може при обрахуванні орендної плати за землю керуватись положеннями ст.278 ПК України, оскільки вказана позиція спростовується наявними в матеріалах справи статутом ПрАТ "Корделівський ОМКЗ", довідками ЄДРПОУ товариства, тощо.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 листопада 2014 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.