Ухвала

від 26.11.2014 по справі 2а-9677/08/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/800/36553/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Іваненко Я.Л.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, Територіального Управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді судді, поновлення на посаді голови суду, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням збільшених позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області №39-к від 12 жовтня 2007 року «Про звільнення судді»; поновити на посаді судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з 8 лютого 2007 року; поновити на посаді голови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області на період з 8 лютого 2007 року до 1 червня 2009 року; зобов'язати ТУ ДСА в Дніпропетровської області нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та затримкою видачі трудової книжки з 13 жовтня 2007 року по 31 грудня 2011 року, виходячи із середньої заробітної плати в розмірі 360 грн 15 коп. та з 1 січня 2012 року по день ухвалення постанови про поновлення на роботі, виходячи із середньоденної заробітної плати в розмірі 586 грн 22 коп.; зобов'язати ТУ ДСА в Дніпропетровської області нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, виходячи із середньоденної заробітної плати в розмірі 360 грн 15 коп. в сумі 12605 грн 25 коп.; стягнути з ТУ ДСА в Дніпропетровської області моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області №39-к від 12 жовтня 2007 року «Про звільнення судді». Поновлено ОСОБА_4 на посаді судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з 8 лютого 2007 року. Зобов'язано ТУ ДСА в Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди посилалися на те, що, оскільки постанова Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 за порушення присяги №627-V від 8 лютого 2007 року скасована, то прийнятий на її виконання наказ Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області №39-к від 12 жовтня 2007 року «Про звільнення судді» також підлягає скасуванню з поновленням порушених прав позивача.

Судами встановлено, що в листопаді 1992 року ОСОБА_4 був обраний на посаду судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, а з 1998 року призначений на посаду голови цього ж суду.

Вищою радою юстиції 15 листопада 2006 року було прийнято рішення «Про прийняття подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за порушення присяги» за №572, на підставі якого до Верховної Ради України внесено подання про звільнення позивача з посади судді від 11 січня 2007 року.

8 лютого 2007 року Верховною Радою України прийнято постанову №627-V про звільнення ОСОБА_4 з посади судді.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2011 року (№К-19960/08) скасовано рішення Вищої ради юстиції «Про прийняття подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за порушення присяги» від 15 листопада 2006 року №572.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 8 лютого 2007 року №627-V про звільнення ОСОБА_4 з посади судді за порушення присяги.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про скасування оскаржуваного наказу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, який було видано на виконання постанови Верховної Ради України від 8 лютого 2007 року №627-V, яка в подальшому була скасована.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді голови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, суди попередніх інстанцій обґрунтовано посилалися на статтю 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до якої голова місцевого суду призначається на посаду строком на п'ять років із числа суддів цього суду та звільняється з посади Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів, а Закон України «Про судоустрій України», відповідно до частини 5 статті 20 якого, позивача було призначено на посаду голови суду, втратив чинність.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, то як встановлено судами, трудову книжку було взято позивачем у відповідальної особи Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області та не повернуто на момент винесення спірного наказу. Отже, суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, пославшись на статтю 235 КЗпП України, суди правильно стягнули середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного року, у зв'язку з відсутністю вини відповідача щодо розгляду даної справи більше одного року.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в її задоволенні, оскільки, ОСОБА_4 не надав належних доказів на підтвердження вказаної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає .

Судді Ю.Й. Рецебуринський

Я.Л. Іваненко

Ю.К. Черпак