Ухвала

від 31.03.2015 по справі 2а-9677/08/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 березня 2015 року м. Київ В/800/1400/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С., Амєліна С.Є., Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Тракало В.В.

перевіривши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, Територіального Управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді судді, поновлення на посаді голови суду, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, Територіального Управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді судді, поновлення на посаді голови суду, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 39-к від 12 жовтня 2007 року Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області «Про звільнення судді». Поновлено ОСОБА_6 на посаді судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з 08 лютого 2007 року. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік. В задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року залишено без змін.

В заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України порушується питання про її скасування з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Одночасно із поданням заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України заявником подано заяву про поновлення пропущеного строку подання такої заяви.

Відповідно до частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом1 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Втім, проаналізувавши матеріали заяви, з врахуванням приписів статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України та тієї обставини, що одне із судових рішень Вищого адміністративного суду України, на яке посилається заявник, в якому на його думку, по іншому застосовано норми матеріального права, ухвалене 03 лютого 2015 року, суд дійшов висновку, що такий строк не пропущено.

Згідно зі статтею 235 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.

Згідно з положеннями статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана, зокрема, з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У заяві, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_6 посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, норм ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України, ст. 27 Закону України "Про оплату праці", Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявник додав до матеріалів заяви копію постанови Вищого адміністративного суду України від 09 липня 2008 року №К-2063/08, копію постанови Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року №К/9991/2254/11, копію постанови Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року №К/9991/62159/12, копію постанови Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року К/800/42009/14, копію додаткової постанови Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року №К/9991/2254/11, копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року №К/9991/29989/12, копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року №К/800/22242/14, №К/800/23690/14, копію постанови Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2015 року №К/800/66591/14.

Проте, ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року №К/9991/29989/12, від 18 грудня 2014 року не є тими рішеннями в розумінні п. 1 ч.1 ст. 237 КАС України, на яке може робитись посилання на підтвердження підстав для перегляду судового рішення Верховним Судом України, оскільки за цими рішеннями справи були направлені на новий судовий розгляд.

Що ж стосується всіх інших судових рішень Вищого адміністративного суду України на які посилається заявник, колегія суддів дійшла висновку, що ці рішення ухвалені за інших обставин, встановлених судами, а тому не можуть свідчити про неоднакове застосування судом норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, Територіального Управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді судді, поновлення на посаді голови суду, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року за заявою ОСОБА_6.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.С. Пасічник С.Є. Амєлін В.В. Малинін М.І. Мойсюк В.В. Тракало