Постанова

від 05.11.2014 по справі 2а-6052/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/23543/12

№№ К/9991/22748/12, К/9991/23543/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрВата»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012

у справі № 2а-6052/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрВата»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 02.02.2011 №0000202307/0 та № 0000192307/0 в частині основного платежу в сумі 69011,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 253, 00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник ДПІ заперечує проти касаційної скарги і просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ТОВ «УкрВата» податкового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 25.01.2011 № 394/23-07/31301408. Відповідно до цих висновків товариство порушило норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.10 ст.5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2005 № 88, частини 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України. Ці порушення правових норм ДПІ пов'язує із такими обставинами: 1) завищено суму валових доходів за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 на загальну суму 1755515,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2009 року - на 718595,00 грн., за 2009 рік - на 1548222,00 грн., 1-й квартал 2010 року - на 207293,00 грн. (рядок 02.1 «зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)» декларацій за ці звітні періоди) внаслідок того, що підприємство не зменшило показник цього рядка від продажу товарів КП «Фармація», ТОА «А'ста», ТОВ «БаДМ» із застосуванням знижок на ціну на загальну суму 2045441,00 грн., повернутих цим покупцям за результатами місячних обсягів продаж, що передбачено договорами; 2) занижено суму валових витрат за 2009 рік на 2145000,00 грн. внаслідок не включення до валових витрат авансових платежів, сплачених ПП «Котон-Трейд» за договором від 03.04.2004 № 478/04 з 06.10.2009 по 09.12.2009; 3) завищено суму валових витрат за 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал 2010 року на загальну суму 2045441,00 грн., що відповідає сумі знижок на товар, наданих КП «Фармація», ТОА «А'ста», ТОВ «БаДМ»; 4) завищено суму валових витрат за 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року на загальну суму 2510000,00 грн. внаслідок включення витрат з придбання товару (бавовна відбілена) у ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті» за договорами від 10.01.2010 № 47 та від 27.05.2010 № 118, які є нікчемними.

Крім того, позивачем порушені норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення податкового кредиту у податковому обліку за травень, червень 2010 року на загальну суму 13039,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Компанія Фарма-Сіті», у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 13039,00 грн. за травень, червень 2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011: № 0000192307/0 - про збільшення ТОВ «УкрВата» грошового зобов'язання із податку на прибуток на 204870,00 грн., у тому числі зменшення на 764,00 грн., збільшення на 164507,00 грн. - за основним платежем та 41127,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000202307/0 - про збільшення ТОВ «УкрВата» грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 16299,00 грн., у тому числі 13039,00 грн. - за основним платежем - 3260,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено у судовому процесі, позивач (постачальник) уклав договори поставки: з КП «Фармація» - договір від 19.01.2009 № 625-09-ВІД; з ТОВ «А'ста» - договір від 28.01.2009 № 641-09; з ТОВ «БаДМ» - договір від 22.05.2006 № 121-06, умовами яких встановлено, що постачальник надає покупцям щомісячні грошові знижки на ціну товару, розмір яких залежить від обсягу закупки товару; суми, що складають знижку, постачальник перераховує на розрахунковий рахунок покупця щомісячно після реалізації товару та за умови відсутності у цього покупця заборгованості перед продавцем. Загалом позивач надав знижку вказаним покупцям на загальну суму 2045441,00 грн., у тому числі, КП «Фармація» - 187452,00 грн., ТОВ «А'ста» - 1112567,00 грн., ТОВ «БаДМ» - 745421,00 грн. За наслідками виконання цих операцій (перерахування грошових коштів покупцям як знижки на ціну) позивач у податковому обліку вказану суму знижок відніс до складу валових витрат за 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал 2010 року.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації (абзац 1 пункту 5.10 ст.5 Закону № 334/94-ВР).

Отже, у випадку зміни компенсації вартості поставленого товару (послуги) після здійснення його продажу продавець має право здійснити перерахунок своїх валових доходів на суму такої зміни, а покупець відповідно валові витрати.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат у податковому обліку за 3 квартали 2009 року, 2009 рік та 1 квартал 2010 року сум наданих грошових знижок, замість здійснення відповідного корегування показників валових доходів у податкових деклараціях з податку на прибуток за вказані податкові періоди, чого позивачем зроблено не було.

У судовому процесі встановлено, що позивач (покупець) уклав договори з ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті» (постачальник) щодо поставки бавовни відбіленої (бавовняне волокно) - договір 10.01.2010 № 47 та пакувальних матеріалів - договір від 27.05.2010 № 118. З посиланням на виконання вказаних договорів постачальник виписав позивачу видаткові та податкові накладні, позивач оплатив їх вартість та ці витрати відніс до складу валових витрат, а суми ПДВ у їх вартості - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та сум ПДВ у вартості отриманих товарів (послуг) на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо неправомірного донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 69011,00 грн. за 1-й квартал 2009 року, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в сумі 17253,00 грн., донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13039,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в сумі 3260,00 грн. обґрунтований тим, що ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті» подало податкову зв'язність з податку на прибуток за 1-й квартал 2009 року, з податку на додану вартість - за 1-2-й квартали 2009 року, в якій задекларувало показники господарських операцій з поставки товарів позивачу.

Одночасно суд зробив висновок, що фактична поставка позивачу ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті» товару підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, фактом оплати позивачем його вартості. Також суд послався на те, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті» знаходилась у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а у судовому процесі не надано вироку суду щодо засудження посадових осіб ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті». Ці висновки суду фактично є такими, що виключають один одного, оскільки при встановлені факту поставки товару виконання іншим платником податків (постачальником) не має правового значення для вирішення питання стосовно права платника податків на збільшення суми валових витрат та суми податкового кредиту.

Вже тільки через це з такими висновками судів попередніх інстанції не можна погодитися.

Обґрунтовуючи нікчемність правочину позивача із ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті», ДПІ, окрім як на відсутність у вказаного товариства необхідних для поставки товару основних засобів та трудових ресурсів, відсутність доказів транспортування цього товару до позивача, посилалась також на пояснення громадянина ОСОБА_1 (директор та засновник ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті»), від імені якого підписані договори з позивачем, податкові та видаткові накладні, щодо його непричетності до державної реєстрації та діяльності цього товариства, реєстрації товариства за винагороду. Вказані пояснення були надані громадянином ОСОБА_1. на ім'я начальника ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (а.с. 10-11, т.2).

У постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування норм підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника), безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

За вказаних обставин суди помилково відхилили зазначений довід ДПІ як доказ того, що первинні документи, складені з посиланням на виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті», підписані не уповноваженою особою. При наявності у справі письмових пояснень громадянина ОСОБА_1, з врахуванням відсутності у ТОВ «Компанія «Фарма-Сіті» необхідних ресурсів для виконання такого обсягу поставок та відсутності доказів транспортування вказаного товару, висновок суду про фактичне виконання поставки позивачу цим постачальником не відповідає фактичним обставинам у справі.

Не відповідають вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій також позиції Верховного Суду України, висловленій в іншому судовому рішенні, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та основних засобів, які необхідні для виконання поставки товару, за наявності інших доказів, які ставлять під сумнів реальний характер поставки, є одним із свідчень відсутності реального виконання такого правочину (договору), а отже і свідченням неправомірності формування платником податків сум валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, виписаних з посиланням на такий правочин (договір).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог є помилковим, а отже судові рішення підлягають зміні.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задовольнити, змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 13.03.2012, у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрВата» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев